Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ки́ївська митропо́лія (1686–1770) — період Київської митрополії в складі Вселенського патріархату Константинтинополя з центром у місті Київ, після надання Вселенським патріархом акта 1686 року, у якому надавалося Московському патріарху право висвячувати Київського митрополита, до повної ліквідації окремішности й анексії української церкви.
| Київська Митрополія | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Собор Св. Софії | ||||
| Засновники | Апостол Андрій, св. Володимир Великий | |||
| У складі | Вселенського патріархату Константинополя | |||
| Чинний предстоятель | ||||
| Центр | Київ, Україна | |||
| Основна юрисдикція | Московське царство, Російська імперія | |||
| Юрисдикція для діаспори | Річ Посполита | |||
| Літургічна мова | Київський ізвод церковнослов'янської, українська | |||
| Музична традиція | український наспів | |||
| Церковний календар | юліанський | |||
Історія
Передісторія
Після смерті у 1679 році останнього митрополита Київського, Галицького і всієї Руси Антонія Винницького, затвердженого Константинопольським патріархом, й до 1685 року місцеблюстителем митрополичого престолу був Лазар Баранович. Він наполегливо відстоював незалежність української церкви, внаслідок чого відмовився прийняти митрополичий титул з рук московського патріарха.
У липні 1685 року відбулися «вибори» нового митрополита Гедеона Святополк-Четвертинського. На них не була присутня більшість українського православного духовенства на чолі з Лазарем Барановичем. Тоді духовенство ще сподівалось, що вибори будуть визнані неправними, зібрало свій собор, на якому опротестувало вибори митрополита, при цьому отці церкви відзначали, що приналежність Київської митрополії до Константинополя може бути вирішена лише духовенством митрополії в порозумінні з патріархом. Прилучення до московського патріархату зробить шкоду церкві та народові — мовилось у посланні.
У жовтні 1685 року Гедеон поїхав до Москви й 8 листопада прийняв посвяту та присягнув Отцю, Сину, і Святому Духові, Трійці Єдиній і Нерозділеній. Паралельно з подіями в Україні, Москва наполегливо працювала й в Константинополі. Ще в грудні 1684 року цар послав до Константинопольського патріарха 200 рублів та просив віддати йому Київську митрополію. Тоді патріарх не погодився. Після призначення Гедеона, було направлено нове посольство, яке спочатку звернулося до єрусалимського патріарха Досифея. Але Досифей заявив, що й «навіть за більшу суму» свого благословення на незаконне діло не дасть. Тоді московські посли звернулись до османської влади. Пообіцявши мир з Османською імперією посли добилися того, що великий візир викликав патріарха та вмовив його передати Київську митрополію Московському патріархату.
У травні 1686 року Константинопольський патріарх Діонісій виписав шість грамот: дві до царів, московському патріарху, київському митрополиту, гетьману та українському народу. В яких зазначалось, про право московського патріархату поставляти митрополита у київській митрополії при тому залишаються всі її давні права за юрисдикцією Константинопольської церкви. Київського митрополита мають вільно обирати, на посвячення до Москви йому їхати необов'язково, а на під час богослужінь має спочатку поминатися спершу Вселенський, а потім Московський патріархи.
Проте, дуже скоро єпископи Вселенського патріархату зібрали Собор, на якому засудили неканонічні дії Діонісія та за порушення церковних канонів позбавили його патріаршого престолу.
Умови приєднання
Грамоти царів та Московського патріарха гетьманові Самойловичу та митрополитові Гедеонові зберігали за Українською Церквою широку автономію.
- 1. Київська митрополія непідсудна Московському патріархові;
- 2. Київського митрополита вільно обирають за старими звичаями, і він залишається доживотно митрополитом;
- 3. Йому підвладні всі єпископії, ігуменства, монастирі, церкви;
- 4. Залишається Братська школа і вільне навчання в ній;
- 5. Залишаються права друкування;
- 6. Залишаються церковні маєтки, в тому числі й за Дніпром;
- 7. Київська митрополія вважається вищою, ніж інші;
- 8. В справах управління єпархіями, що залишилися під Річчю Посполитої, митрополит мусить радитися з гетьманом.
З моменту початку окормлення Київської митрополії Московським патріархом до неї належали такі єпархії (7):
- 1. Київська (митрополича),
- 2. Чернігівська (Лазар Баранович),
- 3. Луцька (Афанасій Шумлянський) — перейшли до греко-католицької церкви
- 4. Львівська (Иосиф Шумлянський) — перейшли до греко-католицької церкви
- 5. Перемиська (Інокентій Винницький) — перейшли до греко-католицької церкви
- 6. Полоцька єпархія (Іоаким Д'яконович) — перейшли до греко-католицької церкви
- 7. Мстиславсько-Могилівська (Білоруська) — необсаджена.
Ці єпархії повинні були залишитись у складі митрополії Константинопольського патріархату. Московський патріарх мав право лише поставляти свого митрополита. Проте, Москва дуже швидко почала порушувати дані нею обіцянки.
Початки «зросійщення»
У 1686 році митрополит Гедеон не визнав за архієпископа (цей сан надав Московський патріарх ще у 1667 році) Лазара Барановича. Тоді єпископ попросив прийняти Чернігівську єпархію безпосередньо під управління патріарха. Москва на це з радістю погодилась.
Мстиславсько-Могилівська єпархія, після смерті єпископа Феодосія Василевича, управлялася безпосередньо московським патріархом Йоакимом, а священиків рукопокладали то в Смоленську, то у Пскові. Хоча новий патріарх Адріан підтвердив підлеглість цієї єпархії Київському митрополитові, але на початку XVIII ст. цей багатовіковий історичний зв'язок фактично припинився.
Зменшенню авторитету Київського митрополита сприяли надання Москвою прав ставропігії Києво-Печерському монастиреві (1687), Києво-Печерській Лаврі (1688) та підпорядкування напряму патріарху інших монастирів по всій Україні. Таким чином ці монастирі виходили з-під влади митрополита, а їх архимандритів ставили безпосередньо у Москві або Петербурзі.
27 січня 1688 року Гедеону прийшов наказ з Москви не вживати давнього історичного титулу «Митрополит Київський, Галицький і всієї Руси». Новий титул був «Митрополит Київський, Галицький та Малої Росії».
Зважаючи на імперську, антиукраїнську політику, яку проводила РПЦ, поступово від Київської митрополії до греко-католицької церкви перейшли Перемишльська єпархія (1692), Львівська єпархія (1700) та Львівське братство (1708), яке отримало ставропігію від Папи Римського Климента, та Луцька єпархія (1702). З 1728 до 1772 року Білоруська єпархія залишалася єдиною православною єпархією в Речі Посполитій, але й в ній правили єпископи, призначені напряму Російським Синодом.
У зв'язку з відходом від Київської митрополії всіх єпархій, внаслідок чого митрополит залишився єдиним єпископом митрополії, було поновлено Переяславську єпархію, як підлеглу Київському митрополитові. 1700 року за наказом патріарха до Москви відряджено два кандидати на нову катедру: ігумена Миколо-Пустинського монастиря, Стефана Яворського, та ігумена Михайло-Золотоверхого монастиря, Захарія Корниловича. В Москві Стефана Яворського висвячено на митрополита Рязанського, а Захарія Корниловича — на єпископа Переяславського (1701 року).
Невдовзі московський цар Петро І ліквідовує Московське Патріаршество й запроваджує Синод. Цей акт перетворює московську Церкву на урядове знаряддя Російської імперії.
Наступ на українську (руську) церкву
Перші митрополити після Гедеона Четвертинського — Варлаам Ясинський (1690–1707) та Йоасаф Кроковський (1708–1718) були обрані на Елекційних Соборах у Києві, затверджені та висвячені у Москві.
Але вже на долі Йоасафа Кроковського позначилася страшна та трагічна практика перебування під московським урядом. Коли стало відомо про перехід гетьмана Івана Мазепи до Карла XII, Петро І викликав до Глухова митрополита з єпископами Чернігівським та Переяславським. 1709 року, за наказом Петра І, вони примушені були виголосити анафему гетьману Іванові Мазепі, який багато зробив для української Церкви та її розвитку, побудував сотні церков по всій Україні, а споруджені гетьманом храми є перлинами українського бароко.
Після Полтавської битви 1709 року митрополит Йосафат був засланий до Твері. 1718 року його заарештовано й вивезено до Петербургу на допит, де він помер.
1710 року — у Київській Митрополії вводиться церковна цензура. З українських церковних книжок вилучаються слова, які здаються московським духівникам єретичними й «не відповідними православ'ю».
1720 року — впроваджується указ, за яким українське друкарство переводиться на московський взірець, і тільки на «вєлікороссійском нарєчіі». Вилучаються церковні книжки українського друку. Друкарні Києво-Печерської лаври заборонено друкувати українську граматику для шкіл. В Російській імперії починає діяти так звана «Єкатерининська комісія уложення». Київське духовенство склало 75 пунктів своєї петиції до цієї «Комісії» про відновлення прав і привілеїв, стародавніх звичаїв Київської митрополії. В Синодальній комісії ці прохання відхилили.
Після смерті митрополита Йосафата, митрополича кафедра чотири роки не була обсаджена. Лише 1722 року «архієпископом Київським» було призначено Варлаама Ванатовича. Таким чином він отримав сан архієпископа, а не митрополита. В тому ж році Переяславську єпархію було виведено з-під юрисдикції Київської митрополії, отже митрополію було зведено до рівня однієї з російських єпархій. Це позбавлення Української Церкви автономних прав і пониження її до рівня звичайної єпархії було пов'язане з загальною політикою Російської держави стосовно України: після смерті гетьмана Скоропадського українцям не було дозволено обирати нового гетьмана, засновано Малоросійську Колегію.
Репресії проти архієреїв
1727 року, за правління Петра II, було відновлено гетьманство. Варлаам Ванатович почав клопотатися про поновлення титулу митрополита. Крім того, від озвучив протести українського духовенства з приводу порушення прав і привілеїв Української Церкви.
2 серпня 1730 року архієпископа разом з кафедральним собором було викликано до Москви, де їх всіх заарештували, позбавили титулів та засудили на довічне заслання. Вітчизняна історіографія вважає Варлаама Ванатовича речником українського православ'я XVIII ст. і мучеником за українську справу.
1727 року Російський Синод, всупереч усім обіцяним привілеям, даним Київській митрополії, призначив на Переяславську катедру росіянина Йоакима Струкова. Висвячено його в Петербурзі, без участі Київського митрополита в його обранні та затвердженні.
1752 року, по смерті цього єпископа, митрополит Тимофій Щербацький, гетьман Кирило Розумовський і духовенство просили Синод затвердити на Переяславську катедру одного з обраних ними кандидатів-українців. Синод висловив митрополитові догану та призначив свого кандидата.
1731 року наступником Варлаама Вонятовича став Рафаїл Заборовський, якому 1742 року привернено титул митрополита.
Ліквідація української (руської) церкви
1748 року новим митрополитом був призначений Тимофій Щербацький. Функції та права митрополита були дуже обмежені, тому Тимофій зосередився на розвитку Київської Академії та відновленні друкарні при Києво-Печерській лаврі. Але й він, обурений втручанням Москви у найменші справи митрополії, 1757 року написав листа до Синоду з проханням звільнити його з митрополичої кафедри.
За нового митрополита — Арсенія Могилянського права Київського митрополита було ще більше обмежено. 1767 року, під час правління Арсенія, відбулися вибори до «Комісії для складання нових законів». В її наказах духовенства вимагалося повернути Українській Церкві її старі права. Звичайно, ці звернення справили негативне враження на імператрицю Катерину II. Важливим кроком у підготовці імперського уряду до повного поневолення України став Генеральний опис 1765–1769 років.
Одночасно тривала політика активного зросійщення України та культурної асиміляції українського народу. Російський імперіалізм спирався в цьому на підтримку з боку російського духовенства. Одночасно, незважаючи на підпорядкування російській православній церкві та Синодові, українські єпархії все ще зберігали деякі особливості в організації та церковних обрядах.
1770 року синодом було заборонено використовувати титул «Митрополит Київський, Галицький і Малої Росії», а тільки — «Митрополит Київський і Галицький».
Наступним кроком стала секуляризація церковних багатств. Українська церква володіла на той час величезними маєтками, на кошти яких монастирі проводили велику культурно-освітню роботу, утримували школи, шпиталі, допомагали знедоленим. Ще в середині 60-х років XVIII ст. Катерина II спробувала здійснити намір забрати ці землі, але зустріла сильний опір з боку духовенства. Однак вона від свого наміру не відмовилася.
У 1780-х роках склалися сприятливіші умови для реалізації цього задуму і 10 квітня 1786 року імператриця видала указ про секуляризацію монастирських та церковних земель, внаслідок чого було закрито 46 монастирів. Митрополит Гавриїл Кременецький (1770–1783) систематично провадив централізаційну політику в Українській Церкві. Мало того, коли 1775 року, після руйнування Запорозької Січі, було утворено Херсонську єпархію (підпорядковану синодові), до неї було приєднано частину Київської митрополії.
Не минуло й ста років (1685–1783), як Українська Церква була переведена від автономного статусу у складі Константинопольського патріархату (що залишав їй фактичну автокефалію) під деспотичну централізовану владу московських церковників. З 1721 року влада в церкві перейшла до імператора. Синод обирав кандидатів на митрополита, а затверджував їх імператор. Крім того, протягом 60 років ця цивільна влада належала імператрицям — Катерині І, Анні, Єлисаветі, Катерині II. Таким чином імперською православною церквою управляли жінки.
Цілеспрямованими діями російського уряду українське православ'я поступово втрачало свій зв'язок з українським народом, українською культурою та літературою. Ще в першій половині XVIII ст. російський уряд зажадав, щоб в Україні книжки видавалися не інакше як за суворим узгодженням їх з російськими текстами. Ця політика тривала аж до 1917 року.
В українському православному Требнику 1695 року не було жодного з тих святих, що були додані в московських місяцесловах як московські святі. Лише 1784 року було наказано всім українським церквам прийняти російський Місяцеслов. Українське богослужіння було переведене на московський лад, українські богословські та церковні книги були заборонені.
Проте українці у жодному разі не хотіли відмовлятися від споконвічної віри та обрядів свої предків. Відтак, требник Петра Могили містив до сорока обрядів, яких не було у требнику московського друку. А київська друкарня продовжувала випускати свої давні книги, навіть незважаючи на заборону імперського уряду. Тоді указами Синоду від 1766 і 1775 років було наказано Печерській друкарні друкувати та продавати лише ті книжки, які друкувалися у московській друкарні.
Архімандрит Києво-Печерської лаври у 1769 році просив у Синоду дозволу надрукувати українські букварі, оскільки народ не розуміє російських і не хоче їх купувати.[] Проте Синод не лише не дозволив, але наказав відібрати назад ті букварі, що були вже на руках.
Аналогічна ситуація була й в освіті. Лише російською мовою проводилося читання усіх без винятку лекцій у Києво-Могилянській академії з 1784 року. Те ж саме було запроваджено й по всіх школах в Україні.
1800 року — Московський Синод видає указ, за яким забороняється будувати церкви в стилі українського бароко.[]
1810 року — Києво-Могилянську академію закривають і на її місці створюють Духовну Академію, яка остаточно перестає бути осередком українського духовного життя.[]
Див. також
- Синопсис Київський (1674)
Примітки
- . ec-patr.org. Архів оригіналу за 7 Жовтня 2018. Процитовано 28 грудня 2018.
Джерела
- о. Юрій Федорів. Історія Церкви в Україні. — Львів : Свічадо, 2007.
- Іван Огієнко. Українська Церква [ 16 Квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Наталія Полонська-Василенко Історія України.
Посилання
- Олександр Крамар. «Патріархат-рейдер» [ 9 Листопада 2020 у Wayback Machine.] / Український тиждень. — 20 квітня 2018
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Kiyivska mitropoliya znachennya Ki yivska mitropo liya 1686 1770 period Kiyivskoyi mitropoliyi v skladi Vselenskogo patriarhatu Konstantintinopolya z centrom u misti Kiyiv pislya nadannya Vselenskim patriarhom akta 1686 roku u yakomu nadavalosya Moskovskomu patriarhu pravo visvyachuvati Kiyivskogo mitropolita do povnoyi likvidaciyi okremishnosti j aneksiyi ukrayinskoyi cerkvi Kiyivska MitropoliyaKiyivskij Sofijskij soborSobor Sv SofiyiZasnovniki Apostol Andrij sv Volodimir VelikijU skladi Vselenskogo patriarhatu KonstantinopolyaChinnij predstoyatelCentr Kiyiv UkrayinaOsnovna yurisdikciya Moskovske carstvo Rosijska imperiyaYurisdikciya dlya diaspori Rich PospolitaLiturgichna mova Kiyivskij izvod cerkovnoslov yanskoyi ukrayinskaMuzichna tradiciya ukrayinskij naspivCerkovnij kalendar yulianskijIstoriyaDokladnishe Kiyivska mitropoliya Sprobi Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi aneksuvati Kiyivsku mitropoliyu Dokladnishe Kiyivska mitropoliya Priyednannya Kiyivskoyi mitropoliyi do Moskovskogo patriarhatu Peredistoriya Pislya smerti u 1679 roci ostannogo mitropolita Kiyivskogo Galickogo i vsiyeyi Rusi Antoniya Vinnickogo zatverdzhenogo Konstantinopolskim patriarhom j do 1685 roku misceblyustitelem mitropolichogo prestolu buv Lazar Baranovich Vin napoleglivo vidstoyuvav nezalezhnist ukrayinskoyi cerkvi vnaslidok chogo vidmovivsya prijnyati mitropolichij titul z ruk moskovskogo patriarha U lipni 1685 roku vidbulisya vibori novogo mitropolita Gedeona Svyatopolk Chetvertinskogo Na nih ne bula prisutnya bilshist ukrayinskogo pravoslavnogo duhovenstva na choli z Lazarem Baranovichem Todi duhovenstvo she spodivalos sho vibori budut viznani nepravnimi zibralo svij sobor na yakomu oprotestuvalo vibori mitropolita pri comu otci cerkvi vidznachali sho prinalezhnist Kiyivskoyi mitropoliyi do Konstantinopolya mozhe buti virishena lishe duhovenstvom mitropoliyi v porozuminni z patriarhom Priluchennya do moskovskogo patriarhatu zrobit shkodu cerkvi ta narodovi movilos u poslanni U zhovtni 1685 roku Gedeon poyihav do Moskvi j 8 listopada prijnyav posvyatu ta prisyagnuv Otcyu Sinu i Svyatomu Duhovi Trijci Yedinij i Nerozdilenij Paralelno z podiyami v Ukrayini Moskva napoleglivo pracyuvala j v Konstantinopoli She v grudni 1684 roku car poslav do Konstantinopolskogo patriarha 200 rubliv ta prosiv viddati jomu Kiyivsku mitropoliyu Todi patriarh ne pogodivsya Pislya priznachennya Gedeona bulo napravleno nove posolstvo yake spochatku zvernulosya do yerusalimskogo patriarha Dosifeya Ale Dosifej zayaviv sho j navit za bilshu sumu svogo blagoslovennya na nezakonne dilo ne dast Todi moskovski posli zvernulis do osmanskoyi vladi Poobicyavshi mir z Osmanskoyu imperiyeyu posli dobilisya togo sho velikij vizir viklikav patriarha ta vmoviv jogo peredati Kiyivsku mitropoliyu Moskovskomu patriarhatu U travni 1686 roku Konstantinopolskij patriarh Dionisij vipisav shist gramot dvi do cariv moskovskomu patriarhu kiyivskomu mitropolitu getmanu ta ukrayinskomu narodu V yakih zaznachalos pro pravo moskovskogo patriarhatu postavlyati mitropolita u kiyivskij mitropoliyi pri tomu zalishayutsya vsi yiyi davni prava za yurisdikciyeyu Konstantinopolskoyi cerkvi Kiyivskogo mitropolita mayut vilno obirati na posvyachennya do Moskvi jomu yihati neobov yazkovo a na pid chas bogosluzhin maye spochatku pominatisya spershu Vselenskij a potim Moskovskij patriarhi Prote duzhe skoro yepiskopi Vselenskogo patriarhatu zibrali Sobor na yakomu zasudili nekanonichni diyi Dionisiya ta za porushennya cerkovnih kanoniv pozbavili jogo patriarshogo prestolu Umovi priyednannya Gramoti cariv ta Moskovskogo patriarha getmanovi Samojlovichu ta mitropolitovi Gedeonovi zberigali za Ukrayinskoyu Cerkvoyu shiroku avtonomiyu 1 Kiyivska mitropoliya nepidsudna Moskovskomu patriarhovi 2 Kiyivskogo mitropolita vilno obirayut za starimi zvichayami i vin zalishayetsya dozhivotno mitropolitom 3 Jomu pidvladni vsi yepiskopiyi igumenstva monastiri cerkvi 4 Zalishayetsya Bratska shkola i vilne navchannya v nij 5 Zalishayutsya prava drukuvannya 6 Zalishayutsya cerkovni mayetki v tomu chisli j za Dniprom 7 Kiyivska mitropoliya vvazhayetsya vishoyu nizh inshi 8 V spravah upravlinnya yeparhiyami sho zalishilisya pid Richchyu Pospolitoyi mitropolit musit raditisya z getmanom Z momentu pochatku okormlennya Kiyivskoyi mitropoliyi Moskovskim patriarhom do neyi nalezhali taki yeparhiyi 7 1 Kiyivska mitropolicha 2 Chernigivska Lazar Baranovich 3 Lucka Afanasij Shumlyanskij perejshli do greko katolickoyi cerkvi 4 Lvivska Iosif Shumlyanskij perejshli do greko katolickoyi cerkvi 5 Peremiska Inokentij Vinnickij perejshli do greko katolickoyi cerkvi 6 Polocka yeparhiya Ioakim D yakonovich perejshli do greko katolickoyi cerkvi 7 Mstislavsko Mogilivska Biloruska neobsadzhena Ci yeparhiyi povinni buli zalishitis u skladi mitropoliyi Konstantinopolskogo patriarhatu Moskovskij patriarh mav pravo lishe postavlyati svogo mitropolita Prote Moskva duzhe shvidko pochala porushuvati dani neyu obicyanki Pochatki zrosijshennya U 1686 roci mitropolit Gedeon ne viznav za arhiyepiskopa cej san nadav Moskovskij patriarh she u 1667 roci Lazara Baranovicha Todi yepiskop poprosiv prijnyati Chernigivsku yeparhiyu bezposeredno pid upravlinnya patriarha Moskva na ce z radistyu pogodilas Mstislavsko Mogilivska yeparhiya pislya smerti yepiskopa Feodosiya Vasilevicha upravlyalasya bezposeredno moskovskim patriarhom Joakimom a svyashenikiv rukopokladali to v Smolensku to u Pskovi Hocha novij patriarh Adrian pidtverdiv pidleglist ciyeyi yeparhiyi Kiyivskomu mitropolitovi ale na pochatku XVIII st cej bagatovikovij istorichnij zv yazok faktichno pripinivsya Zmenshennyu avtoritetu Kiyivskogo mitropolita spriyali nadannya Moskvoyu prav stavropigiyi Kiyevo Pecherskomu monastirevi 1687 Kiyevo Pecherskij Lavri 1688 ta pidporyadkuvannya napryamu patriarhu inshih monastiriv po vsij Ukrayini Takim chinom ci monastiri vihodili z pid vladi mitropolita a yih arhimandritiv stavili bezposeredno u Moskvi abo Peterburzi 27 sichnya 1688 roku Gedeonu prijshov nakaz z Moskvi ne vzhivati davnogo istorichnogo titulu Mitropolit Kiyivskij Galickij i vsiyeyi Rusi Novij titul buv Mitropolit Kiyivskij Galickij ta Maloyi Rosiyi Zvazhayuchi na impersku antiukrayinsku politiku yaku provodila RPC postupovo vid Kiyivskoyi mitropoliyi do greko katolickoyi cerkvi perejshli Peremishlska yeparhiya 1692 Lvivska yeparhiya 1700 ta Lvivske bratstvo 1708 yake otrimalo stavropigiyu vid Papi Rimskogo Klimenta ta Lucka yeparhiya 1702 Z 1728 do 1772 roku Biloruska yeparhiya zalishalasya yedinoyu pravoslavnoyu yeparhiyeyu v Rechi Pospolitij ale j v nij pravili yepiskopi priznacheni napryamu Rosijskim Sinodom U zv yazku z vidhodom vid Kiyivskoyi mitropoliyi vsih yeparhij vnaslidok chogo mitropolit zalishivsya yedinim yepiskopom mitropoliyi bulo ponovleno Pereyaslavsku yeparhiyu yak pidleglu Kiyivskomu mitropolitovi 1700 roku za nakazom patriarha do Moskvi vidryadzheno dva kandidati na novu katedru igumena Mikolo Pustinskogo monastirya Stefana Yavorskogo ta igumena Mihajlo Zolotoverhogo monastirya Zahariya Kornilovicha V Moskvi Stefana Yavorskogo visvyacheno na mitropolita Ryazanskogo a Zahariya Kornilovicha na yepiskopa Pereyaslavskogo 1701 roku Nevdovzi moskovskij car Petro I likvidovuye Moskovske Patriarshestvo j zaprovadzhuye Sinod Cej akt peretvoryuye moskovsku Cerkvu na uryadove znaryaddya Rosijskoyi imperiyi Nastup na ukrayinsku rusku cerkvu Pershi mitropoliti pislya Gedeona Chetvertinskogo Varlaam Yasinskij 1690 1707 ta Joasaf Krokovskij 1708 1718 buli obrani na Elekcijnih Soborah u Kiyevi zatverdzheni ta visvyacheni u Moskvi Ale vzhe na doli Joasafa Krokovskogo poznachilasya strashna ta tragichna praktika perebuvannya pid moskovskim uryadom Koli stalo vidomo pro perehid getmana Ivana Mazepi do Karla XII Petro I viklikav do Gluhova mitropolita z yepiskopami Chernigivskim ta Pereyaslavskim 1709 roku za nakazom Petra I voni primusheni buli vigolositi anafemu getmanu Ivanovi Mazepi yakij bagato zrobiv dlya ukrayinskoyi Cerkvi ta yiyi rozvitku pobuduvav sotni cerkov po vsij Ukrayini a sporudzheni getmanom hrami ye perlinami ukrayinskogo baroko Pislya Poltavskoyi bitvi 1709 roku mitropolit Josafat buv zaslanij do Tveri 1718 roku jogo zaareshtovano j vivezeno do Peterburgu na dopit de vin pomer 1710 roku u Kiyivskij Mitropoliyi vvoditsya cerkovna cenzura Z ukrayinskih cerkovnih knizhok viluchayutsya slova yaki zdayutsya moskovskim duhivnikam yeretichnimi j ne vidpovidnimi pravoslav yu 1720 roku vprovadzhuyetsya ukaz za yakim ukrayinske drukarstvo perevoditsya na moskovskij vzirec i tilki na vyelikorossijskom naryechii Viluchayutsya cerkovni knizhki ukrayinskogo druku Drukarni Kiyevo Pecherskoyi lavri zaboroneno drukuvati ukrayinsku gramatiku dlya shkil V Rosijskij imperiyi pochinaye diyati tak zvana Yekaterininska komisiya ulozhennya Kiyivske duhovenstvo sklalo 75 punktiv svoyeyi peticiyi do ciyeyi Komisiyi pro vidnovlennya prav i privileyiv starodavnih zvichayiv Kiyivskoyi mitropoliyi V Sinodalnij komisiyi ci prohannya vidhilili Pislya smerti mitropolita Josafata mitropolicha kafedra chotiri roki ne bula obsadzhena Lishe 1722 roku arhiyepiskopom Kiyivskim bulo priznacheno Varlaama Vanatovicha Takim chinom vin otrimav san arhiyepiskopa a ne mitropolita V tomu zh roci Pereyaslavsku yeparhiyu bulo vivedeno z pid yurisdikciyi Kiyivskoyi mitropoliyi otzhe mitropoliyu bulo zvedeno do rivnya odniyeyi z rosijskih yeparhij Ce pozbavlennya Ukrayinskoyi Cerkvi avtonomnih prav i ponizhennya yiyi do rivnya zvichajnoyi yeparhiyi bulo pov yazane z zagalnoyu politikoyu Rosijskoyi derzhavi stosovno Ukrayini pislya smerti getmana Skoropadskogo ukrayincyam ne bulo dozvoleno obirati novogo getmana zasnovano Malorosijsku Kolegiyu Represiyi proti arhiyereyiv 1727 roku za pravlinnya Petra II bulo vidnovleno getmanstvo Varlaam Vanatovich pochav klopotatisya pro ponovlennya titulu mitropolita Krim togo vid ozvuchiv protesti ukrayinskogo duhovenstva z privodu porushennya prav i privileyiv Ukrayinskoyi Cerkvi 2 serpnya 1730 roku arhiyepiskopa razom z kafedralnim soborom bulo viklikano do Moskvi de yih vsih zaareshtuvali pozbavili tituliv ta zasudili na dovichne zaslannya Vitchiznyana istoriografiya vvazhaye Varlaama Vanatovicha rechnikom ukrayinskogo pravoslav ya XVIII st i muchenikom za ukrayinsku spravu 1727 roku Rosijskij Sinod vsuperech usim obicyanim privileyam danim Kiyivskij mitropoliyi priznachiv na Pereyaslavsku katedru rosiyanina Joakima Strukova Visvyacheno jogo v Peterburzi bez uchasti Kiyivskogo mitropolita v jogo obranni ta zatverdzhenni 1752 roku po smerti cogo yepiskopa mitropolit Timofij Sherbackij getman Kirilo Rozumovskij i duhovenstvo prosili Sinod zatverditi na Pereyaslavsku katedru odnogo z obranih nimi kandidativ ukrayinciv Sinod visloviv mitropolitovi doganu ta priznachiv svogo kandidata 1731 roku nastupnikom Varlaama Vonyatovicha stav Rafayil Zaborovskij yakomu 1742 roku priverneno titul mitropolita Likvidaciya ukrayinskoyi ruskoyi cerkvi 1748 roku novim mitropolitom buv priznachenij Timofij Sherbackij Funkciyi ta prava mitropolita buli duzhe obmezheni tomu Timofij zoseredivsya na rozvitku Kiyivskoyi Akademiyi ta vidnovlenni drukarni pri Kiyevo Pecherskij lavri Ale j vin oburenij vtruchannyam Moskvi u najmenshi spravi mitropoliyi 1757 roku napisav lista do Sinodu z prohannyam zvilniti jogo z mitropolichoyi kafedri Za novogo mitropolita Arseniya Mogilyanskogo prava Kiyivskogo mitropolita bulo she bilshe obmezheno 1767 roku pid chas pravlinnya Arseniya vidbulisya vibori do Komisiyi dlya skladannya novih zakoniv V yiyi nakazah duhovenstva vimagalosya povernuti Ukrayinskij Cerkvi yiyi stari prava Zvichajno ci zvernennya spravili negativne vrazhennya na imperatricyu Katerinu II Vazhlivim krokom u pidgotovci imperskogo uryadu do povnogo ponevolennya Ukrayini stav Generalnij opis 1765 1769 rokiv Odnochasno trivala politika aktivnogo zrosijshennya Ukrayini ta kulturnoyi asimilyaciyi ukrayinskogo narodu Rosijskij imperializm spiravsya v comu na pidtrimku z boku rosijskogo duhovenstva Odnochasno nezvazhayuchi na pidporyadkuvannya rosijskij pravoslavnij cerkvi ta Sinodovi ukrayinski yeparhiyi vse she zberigali deyaki osoblivosti v organizaciyi ta cerkovnih obryadah 1770 roku sinodom bulo zaboroneno vikoristovuvati titul Mitropolit Kiyivskij Galickij i Maloyi Rosiyi a tilki Mitropolit Kiyivskij i Galickij Nastupnim krokom stala sekulyarizaciya cerkovnih bagatstv Ukrayinska cerkva volodila na toj chas velicheznimi mayetkami na koshti yakih monastiri provodili veliku kulturno osvitnyu robotu utrimuvali shkoli shpitali dopomagali znedolenim She v seredini 60 h rokiv XVIII st Katerina II sprobuvala zdijsniti namir zabrati ci zemli ale zustrila silnij opir z boku duhovenstva Odnak vona vid svogo namiru ne vidmovilasya U 1780 h rokah sklalisya spriyatlivishi umovi dlya realizaciyi cogo zadumu i 10 kvitnya 1786 roku imperatricya vidala ukaz pro sekulyarizaciyu monastirskih ta cerkovnih zemel vnaslidok chogo bulo zakrito 46 monastiriv Mitropolit Gavriyil Kremeneckij 1770 1783 sistematichno provadiv centralizacijnu politiku v Ukrayinskij Cerkvi Malo togo koli 1775 roku pislya rujnuvannya Zaporozkoyi Sichi bulo utvoreno Hersonsku yeparhiyu pidporyadkovanu sinodovi do neyi bulo priyednano chastinu Kiyivskoyi mitropoliyi Ne minulo j sta rokiv 1685 1783 yak Ukrayinska Cerkva bula perevedena vid avtonomnogo statusu u skladi Konstantinopolskogo patriarhatu sho zalishav yij faktichnu avtokefaliyu pid despotichnu centralizovanu vladu moskovskih cerkovnikiv Z 1721 roku vlada v cerkvi perejshla do imperatora Sinod obirav kandidativ na mitropolita a zatverdzhuvav yih imperator Krim togo protyagom 60 rokiv cya civilna vlada nalezhala imperatricyam Katerini I Anni Yelisaveti Katerini II Takim chinom imperskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu upravlyali zhinki Cilespryamovanimi diyami rosijskogo uryadu ukrayinske pravoslav ya postupovo vtrachalo svij zv yazok z ukrayinskim narodom ukrayinskoyu kulturoyu ta literaturoyu She v pershij polovini XVIII st rosijskij uryad zazhadav shob v Ukrayini knizhki vidavalisya ne inakshe yak za suvorim uzgodzhennyam yih z rosijskimi tekstami Cya politika trivala azh do 1917 roku V ukrayinskomu pravoslavnomu Trebniku 1695 roku ne bulo zhodnogo z tih svyatih sho buli dodani v moskovskih misyaceslovah yak moskovski svyati Lishe 1784 roku bulo nakazano vsim ukrayinskim cerkvam prijnyati rosijskij Misyaceslov Ukrayinske bogosluzhinnya bulo perevedene na moskovskij lad ukrayinski bogoslovski ta cerkovni knigi buli zaboroneni Prote ukrayinci u zhodnomu razi ne hotili vidmovlyatisya vid spokonvichnoyi viri ta obryadiv svoyi predkiv Vidtak trebnik Petra Mogili mistiv do soroka obryadiv yakih ne bulo u trebniku moskovskogo druku A kiyivska drukarnya prodovzhuvala vipuskati svoyi davni knigi navit nezvazhayuchi na zaboronu imperskogo uryadu Todi ukazami Sinodu vid 1766 i 1775 rokiv bulo nakazano Pecherskij drukarni drukuvati ta prodavati lishe ti knizhki yaki drukuvalisya u moskovskij drukarni Arhimandrit Kiyevo Pecherskoyi lavri u 1769 roci prosiv u Sinodu dozvolu nadrukuvati ukrayinski bukvari oskilki narod ne rozumiye rosijskih i ne hoche yih kupuvati dzherelo Prote Sinod ne lishe ne dozvoliv ale nakazav vidibrati nazad ti bukvari sho buli vzhe na rukah Analogichna situaciya bula j v osviti Lishe rosijskoyu movoyu provodilosya chitannya usih bez vinyatku lekcij u Kiyevo Mogilyanskij akademiyi z 1784 roku Te zh same bulo zaprovadzheno j po vsih shkolah v Ukrayini 1800 roku Moskovskij Sinod vidaye ukaz za yakim zaboronyayetsya buduvati cerkvi v stili ukrayinskogo baroko dzherelo 1810 roku Kiyevo Mogilyansku akademiyu zakrivayut i na yiyi misci stvoryuyut Duhovnu Akademiyu yaka ostatochno perestaye buti oseredkom ukrayinskogo duhovnogo zhittya dzherelo Div takozhSinopsis Kiyivskij 1674 Primitki ec patr org Arhiv originalu za 7 Zhovtnya 2018 Procitovano 28 grudnya 2018 Dzherelao Yurij Fedoriv Istoriya Cerkvi v Ukrayini Lviv Svichado 2007 Ivan Ogiyenko Ukrayinska Cerkva 16 Kvitnya 2009 u Wayback Machine Nataliya Polonska Vasilenko Istoriya Ukrayini PosilannyaOleksandr Kramar Patriarhat rejder 9 Listopada 2020 u Wayback Machine Ukrayinskij tizhden 20 kvitnya 2018