Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Картографія Венери веде свій початок від 1960 х років 13 Оскільки поверхня Венери прихована від спостережень у видимому

Картографія Венери

Картографія Венери

Картографія Венери веде свій початок від 1960-х років:13. Оскільки поверхня Венери прихована від спостережень у видимому світлі щільним хмарним покривом, то розрізнити деталі на її поверхні стало можливим лише з появою достатньо потужних наземних радарів. Великі області, що мали на радіолокаційних зображеннях вигляд світлих плям, отримували позначення. Зі збільшенням числа спостережних даних знадобилося введення системи координат та системи найменувань для деталей поверхні Венери.

Загальна інформація

Перше визначення системи координат для Венери надав Міжнародний астрономічний союз ув 1970 році, коли позначену на радіоастрономічних зображеннях грецькою буквою «альфа» деталь поверхні Венери (згодом отримала назву область Альфа) обрали точкою, через яку проходить нульовий меридіан:401. Ці зображення були складені, зокрема, на основі даних про спектр сигналу-відлуння з довжиною хвилі 12,5 см, отриманих Роландом Карпентером 1962 року і Діком Голдстейном у червні 1964 року в .

Започатковані в кінці 1970-х років польоти до Венери АМС зі встановленими на них радіолокаторами для знімання поверхні Венери приносили все точніші дані. За даними першої з таких станцій — «Піонер-Венера-1», було складено карту поверхні Венери з роздільністю 150—200 км. Роздільність знімання північної приполярної області поверхні Венери з АМС «Венера-15» і «Венера-16» вже становила 1-2 км. За її результатами складено геолого-геоморфологічну карту, представлену 1984 року на 27-му Міжнародному геологічному конгресі, фотографічну і гіпсометричну карти 25 % території планети. При цьому поверхню північної чверті Венери (на північ від 30° пн. ш.) було розбито на 27 частин, кожній з яких відповідав аркуш фотографічної і аркуш гіпсометричної карт. Шляхом об'єднання всіх відомих до того моменту даних про Венеру 1989 року опубліковано перший Атлас рельєфу Венери.

Радіояскрава область Альфа вже не відповідала вимогам до точності прив'язки системи координат. Тому Д. Кемпбелл і Ю. Тюфлін вивчили шість кратерів, спільних для знімань «Венери-15», «Венери-16» і наземних радіоастрономічних спостережень 1983 року в Аресібо. З них обрали один, згодом названий Аріадна, і 1985 року робоча група МАС затвердила нові параметри системи координат, у якій нульовий меридіан проходив через центральну гірку цього кратера.

Космічний апарат «Магеллан» від 1990 до 1994 року охопив радіолокаційним та радіовисотомірним зніманням 98 % поверхні Венери, покривши значну частину області, не охопленої дослідженнями попередніх космічних апаратів та наземних радіотелескопів і перезнявши вже досліджену з роздільністю до 100 метрів. Для картографічної обробки отриманих «Магелланом» даних поверхню Венери розбили на 62 частини, для кожної з яких склали фотографічну картку. За даними радіовисотоміра «Магеллана», з використанням даних КА «Піонер-Венера-1», «Венера-15» і «Венера-16» складено гіпсометричну карту 98 % поверхні Венери і глобус Венери. Не охопленими радіолокаційними й висотомірними дослідженнями залишилися 2 % поверхні Венери в південній приполярній області. На підставі інформації, отриманої КА «Магеллан» і попередніми станціями, від 1995 року проводиться складання геологічних карт для кожної з 62 частин поверхні Венери. До 2013 року опубліковано 29 аркушів таких карток. Також створено оглядові (дрібномасштабні) гравіметрична карта і карта мікрохвильового випромінювання Венери. 2007 року за даними, отриманими радіовисотоміром КА «Магеллан» складено нову гіпсометричну карту Венери з назвами російською мовою, що включає деталі рельєфу, які отримали найменування після складання попередньої подібної карти.

Запущений у листопаді 2005 року Європейським космічним агентством КА «Венера-експрес» доповнив відомості про температуру північної півкулі Венери, зібрані фур'є-спектрометрами «Венера-15» і «Венера-16» (1500 профілів температури в діапазоні висот 60-90 км північної приполяної області), даними про температури південної півкулі. За результатами, отриманими картувальним спектрометром КА «Венера-експрес» 2009 року складено карту південної півкулі Венери в інфрачервоному діапазоні («температурна карта»).

Системи координат

Головні параметри, що визначають систему координат для деталей поверхні Венери — це напрям осі обертання і положення нульового меридіана. Положення нульового меридіана спочатку було «прив'язане» до радіоастрономічних спостережень Голдстейна червня 1964 року: так, щоб на дату найближчої відстані Венери від Землі, 20 червня 1964 року, о 0 годині за всесвітнім часом центральний відносно Землі меридіан мав довготу 320 градусів, а сам нульовий меридіан (тобто лінія довготи 0 градусів), відповідно, проходив через радіояскраву область Альфа. Саме МАС і визначив вперше систему координат для поверхні Венери 1970 року на XIV Генеральній асамблеї у Брайтоні. Наступні зміни параметрів наведено в таблиці:

Система Положення
осі обертання 		Положення нульового меридіана Використовувалася в…
МАС-70 image
image 		Таке, що в епоху JED 2438566,5 при погляді з центру Землі центральний меридіан має довготу 320°
МАС-79 image
image 		image
МАС-82 imageimage image «Венера-15», «Венера-16»
МАС-85 imageimage image «Магеллан»,

[en] 8.x

МАС-2000 imageimage image ArcMap 8.x

Форма Венери вважається сферичною, тому різниці між вживанням термінів планетоцентрична (в цьому випадку називається венероцентричною) і планетографічна (в цьому випадку називається цитерографічною) стосовно системи координат на поверхні Венери не видно. За заданої системи координат екватор береться перпендикулярним до осі обертання й проходить через центр Венери, відлік довготи на поверхні Венери йде на схід від нульового меридіана від 0° до 360°, а широти змінюються від 0° до 90° і вважаються від'ємними на південь від екватора і додатними — на північ від нього.

Примітки

  1. Номенклатура деталей рельефа Венеры. — М. : Наука, 1988. — 64 с. — 1350 прим. — .
  2. Абалакин В.К. Основы эфемеридной астрономии. — М. : Наука, 1979. — 448 с.
  3. Butrica, A.J. Chapter Five: Normal Science // [1] — 1996. з джерела 25 грудня 2017
  4. Aleksandrov, Y. N., Zyatitskii, V. A., Rzhiga, O. N. Characteristics of the Spectrum of Radio Waves Reflected by Venus // [en] : journal. — 1968. — Vol. 11 (6 July). — P. 852—855.
  5. . Архів оригіналу за 15 червня 2009. Процитовано 1 жовтня 2020.
  6. Геологи исследуют Венеру // Наука и жизнь. — М. : , 1985. — № 2 (6 июля). — С. 66—69.
  7. В. А. Котельников, В. Л. Барсуков, и др. Атлас поверхности Венеры. — Москва, Главное управление геодезии и картографии при Совете Министров СССР, 1989
  8. Merton E. Davies, Patricia G. Rogers «The Preliminary Geodetic Control Network of Venus»(англ.)
  9. Davies, M.E., Abalakin, V.K., et al. Report of the IAU/IAG/COSPAR working group on cartographic coordinates and rotational elements of the planets and satellites: 1985 // Celestial mechanics : journal. — 1986. — Vol. 39 (6 July). — P. 103—113.
  10. . Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020.
  11. . Архів оригіналу за 5 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020.
  12. . Архів оригіналу за 16 жовтня 2011. Процитовано 1 жовтня 2020.
  13. Фотогалерея Венеры [ 22 вересня 2020 у Wayback Machine.] на сайте НАСА
  14. Е. Н. Лазарев, Ж. Ф. Родионова. Новая карта Рельефа Венеры // Земля и Вселенная. — М., 2008. — № 2 (6 липня). Архівовано з джерела 29 грудня 2014. Процитовано 1 жовтня 2020.
  15. . Архів оригіналу за 11 грудня 2010. Процитовано 1 жовтня 2020.
  16. «Венера Экспресс» начинает свои эксперименты [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайте журнала Наука и жизнь
  17. Carpenter, I. R. L. Study of Venus by CW radar-1964 results // Astronomical Journal : journal. — 1966. — Vol. 71 (6 July). — P. 142—151. з джерела 5 березня 2016. Процитовано 1 жовтня 2020.
  18. [2] / C. de Jager, A. Jappel. — Association of Univ. for Research in Astronomy, 1970. — Т. XIV B. — . з джерела 30 квітня 2013
  19. Координати наведено в другій екваторіальній системі координат для епохи JED 2433282,423 (1950,0 або B1950)
  20. Davies, M.E., Abalakin, V.K., et al. Report of the IAU working group on cartographic coordinates and rotational elements of the planets and satellites // Celestial mechanics : journal. — 1980. — Vol. 22 (6 July). — P. 205—230.
  21. Тотожне визначенню нульового меридіана в МАС-70. W — кут, що вимірюється на схід вздовж екватора Венери від висхідного вузла екватора Венери на екваторі другої екваторіальної системи координат для епохи JED 2433282,5 (J1950), d — кількість ефемеридних днів, що пройшли від епохи J1950
  22. Davies, M.E., Abalakin, V.K., et al. Report of the IAU Working Group on Cartographic Coordinates and Rotational Elements of the Planets and Satellites: 1982 //  : journal. — 1983. — Vol. 29 (6 July). — P. 309—321.
  23. Координати в другій екваторіальній системі координат, порівняно з МАС-79 вони залишилися незмінними, але тепер наведені для епохи JD 2451545,0 TDB (J2000)
  24. У порівнянні з МАС-79 не змінився, але тепер використовується епоха JD 2451545,0 TDB (J2000).
  25. Координати, порівняно з МАС-82, змінились, епоха залишилася та сама: JD 2451545,0 TDB (J2000)
  26. Порівняно з МАС-82 змінилася, епоха використовується та сама: JD 2451545,0 TDB (J2000).
  27. . Архів оригіналу за 27 травня 2010. Процитовано 22 жовтня 2010.
  28. Seidelmann, P.K., Abalakin, V.K., et al. Report of the IAU/IAG Working Group on Cartographic Coordinates and Rotational Elements of the Planets and Satellites: 2000 // Celestial mechanics : journal. — 2002. — Vol. 82, no. 1 (6 July). — P. 833—111.
  29. Координати, порівняно з МАС-85 змінились, епоха залишилася та сама: JD 2451545,0 TDB (J2000)
  30. Порівняно з МАС-85 змінився, епоха використовується та сам: JD 2451545,0 TDB (J2000).

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Kartografiya Veneri vede svij pochatok vid 1960 h rokiv 13 Oskilki poverhnya Veneri prihovana vid sposterezhen u vidimomu svitli shilnim hmarnim pokrivom to rozrizniti detali na yiyi poverhni stalo mozhlivim lishe z poyavoyu dostatno potuzhnih nazemnih radariv Veliki oblasti sho mali na radiolokacijnih zobrazhennyah viglyad svitlih plyam otrimuvali poznachennya Zi zbilshennyam chisla sposterezhnih danih znadobilosya vvedennya sistemi koordinat ta sistemi najmenuvan dlya detalej poverhni Veneri Zagalna informaciyaPershe viznachennya sistemi koordinat dlya Veneri nadav Mizhnarodnij astronomichnij soyuz uv 1970 roci koli poznachenu na radioastronomichnih zobrazhennyah greckoyu bukvoyu alfa detal poverhni Veneri zgodom otrimala nazvu oblast Alfa obrali tochkoyu cherez yaku prohodit nulovij meridian 401 Ci zobrazhennya buli skladeni zokrema na osnovi danih pro spektr signalu vidlunnya z dovzhinoyu hvili 12 5 sm otrimanih Rolandom Karpenterom 1962 roku i Dikom Goldstejnom u chervni 1964 roku v Zapochatkovani v kinci 1970 h rokiv poloti do Veneri AMS zi vstanovlenimi na nih radiolokatorami dlya znimannya poverhni Veneri prinosili vse tochnishi dani Za danimi pershoyi z takih stancij Pioner Venera 1 bulo skladeno kartu poverhni Veneri z rozdilnistyu 150 200 km Rozdilnist znimannya pivnichnoyi pripolyarnoyi oblasti poverhni Veneri z AMS Venera 15 i Venera 16 vzhe stanovila 1 2 km Za yiyi rezultatami skladeno geologo geomorfologichnu kartu predstavlenu 1984 roku na 27 mu Mizhnarodnomu geologichnomu kongresi fotografichnu i gipsometrichnu karti 25 teritoriyi planeti Pri comu poverhnyu pivnichnoyi chverti Veneri na pivnich vid 30 pn sh bulo rozbito na 27 chastin kozhnij z yakih vidpovidav arkush fotografichnoyi i arkush gipsometrichnoyi kart Shlyahom ob yednannya vsih vidomih do togo momentu danih pro Veneru 1989 roku opublikovano pershij Atlas relyefu Veneri Radioyaskrava oblast Alfa vzhe ne vidpovidala vimogam do tochnosti priv yazki sistemi koordinat Tomu D Kempbell i Yu Tyuflin vivchili shist krateriv spilnih dlya zniman Veneri 15 Veneri 16 i nazemnih radioastronomichnih sposterezhen 1983 roku v Aresibo Z nih obrali odin zgodom nazvanij Ariadna i 1985 roku robocha grupa MAS zatverdila novi parametri sistemi koordinat u yakij nulovij meridian prohodiv cherez centralnu girku cogo kratera Kosmichnij aparat Magellan vid 1990 do 1994 roku ohopiv radiolokacijnim ta radiovisotomirnim znimannyam 98 poverhni Veneri pokrivshi znachnu chastinu oblasti ne ohoplenoyi doslidzhennyami poperednih kosmichnih aparativ ta nazemnih radioteleskopiv i pereznyavshi vzhe doslidzhenu z rozdilnistyu do 100 metriv Dlya kartografichnoyi obrobki otrimanih Magellanom danih poverhnyu Veneri rozbili na 62 chastini dlya kozhnoyi z yakih sklali fotografichnu kartku Za danimi radiovisotomira Magellana z vikoristannyam danih KA Pioner Venera 1 Venera 15 i Venera 16 skladeno gipsometrichnu kartu 98 poverhni Veneri i globus Veneri Ne ohoplenimi radiolokacijnimi j visotomirnimi doslidzhennyami zalishilisya 2 poverhni Veneri v pivdennij pripolyarnij oblasti Na pidstavi informaciyi otrimanoyi KA Magellan i poperednimi stanciyami vid 1995 roku provoditsya skladannya geologichnih kart dlya kozhnoyi z 62 chastin poverhni Veneri Do 2013 roku opublikovano 29 arkushiv takih kartok Takozh stvoreno oglyadovi dribnomasshtabni gravimetrichna karta i karta mikrohvilovogo viprominyuvannya Veneri 2007 roku za danimi otrimanimi radiovisotomirom KA Magellan skladeno novu gipsometrichnu kartu Veneri z nazvami rosijskoyu movoyu sho vklyuchaye detali relyefu yaki otrimali najmenuvannya pislya skladannya poperednoyi podibnoyi karti Zapushenij u listopadi 2005 roku Yevropejskim kosmichnim agentstvom KA Venera ekspres dopovniv vidomosti pro temperaturu pivnichnoyi pivkuli Veneri zibrani fur ye spektrometrami Venera 15 i Venera 16 1500 profiliv temperaturi v diapazoni visot 60 90 km pivnichnoyi pripolyanoyi oblasti danimi pro temperaturi pivdennoyi pivkuli Za rezultatami otrimanimi kartuvalnim spektrometrom KA Venera ekspres 2009 roku skladeno kartu pivdennoyi pivkuli Veneri v infrachervonomu diapazoni temperaturna karta Sistemi koordinatGolovni parametri sho viznachayut sistemu koordinat dlya detalej poverhni Veneri ce napryam osi obertannya i polozhennya nulovogo meridiana Polozhennya nulovogo meridiana spochatku bulo priv yazane do radioastronomichnih sposterezhen Goldstejna chervnya 1964 roku tak shob na datu najblizhchoyi vidstani Veneri vid Zemli 20 chervnya 1964 roku o 0 godini za vsesvitnim chasom centralnij vidnosno Zemli meridian mav dovgotu 320 gradusiv a sam nulovij meridian tobto liniya dovgoti 0 gradusiv vidpovidno prohodiv cherez radioyaskravu oblast Alfa Same MAS i viznachiv vpershe sistemu koordinat dlya poverhni Veneri 1970 roku na XIV Generalnij asambleyi u Brajtoni Nastupni zmini parametriv navedeno v tablici Sistema Polozhennya osi obertannya Polozhennya nulovogo meridiana Vikoristovuvalasya v MAS 70 a 0 273 0 displaystyle alpha 0 273 circ 0 d 0 66 0 displaystyle delta 0 66 circ 0 Take sho v epohu JED 2438566 5 pri poglyadi z centru Zemli centralnij meridian maye dovgotu 320 MAS 79 a 0 272 8 displaystyle alpha 0 272 circ 8 d 0 67 2 displaystyle delta 0 67 circ 2 W 213 63 1 4814205 d displaystyle W 213 circ 63 1 circ 4814205d MAS 82 a 0 272 78 displaystyle alpha 0 272 circ 78 d 0 67 21 displaystyle delta 0 67 circ 21 W 159 91 1 4814205 d displaystyle W 159 circ 91 1 circ 4814205d Venera 15 Venera 16 MAS 85 a 0 272 69 displaystyle alpha 0 272 circ 69 d 0 67 17 displaystyle delta 0 67 circ 17 W 160 39 1 4813291 d displaystyle W 160 circ 39 1 circ 4813291d Magellan en 8 x MAS 2000 a 0 272 76 displaystyle alpha 0 272 circ 76 d 0 67 16 displaystyle delta 0 67 circ 16 W 160 20 1 4813688 d displaystyle W 160 circ 20 1 circ 4813688d ArcMap 8 x Forma Veneri vvazhayetsya sferichnoyu tomu riznici mizh vzhivannyam terminiv planetocentrichna v comu vipadku nazivayetsya venerocentrichnoyu i planetografichna v comu vipadku nazivayetsya citerografichnoyu stosovno sistemi koordinat na poverhni Veneri ne vidno Za zadanoyi sistemi koordinat ekvator beretsya perpendikulyarnim do osi obertannya j prohodit cherez centr Veneri vidlik dovgoti na poverhni Veneri jde na shid vid nulovogo meridiana vid 0 do 360 a shiroti zminyuyutsya vid 0 do 90 i vvazhayutsya vid yemnimi na pivden vid ekvatora i dodatnimi na pivnich vid nogo PrimitkiNomenklatura detalej relefa Venery M Nauka 1988 64 s 1350 prim ISBN 5020000035 Abalakin V K Osnovy efemeridnoj astronomii M Nauka 1979 448 s Butrica A J Chapter Five Normal Science 1 1996 z dzherela 25 grudnya 2017 Aleksandrov Y N Zyatitskii V A Rzhiga O N Characteristics of the Spectrum of Radio Waves Reflected by Venus en journal 1968 Vol 11 6 July P 852 855 Arhiv originalu za 15 chervnya 2009 Procitovano 1 zhovtnya 2020 Geologi issleduyut Veneru Nauka i zhizn M 1985 2 6 iyulya S 66 69 V A Kotelnikov V L Barsukov i dr Atlas poverhnosti Venery Moskva Glavnoe upravlenie geodezii i kartografii pri Sovete Ministrov SSSR 1989 Merton E Davies Patricia G Rogers The Preliminary Geodetic Control Network of Venus angl Davies M E Abalakin V K et al Report of the IAU IAG COSPAR working group on cartographic coordinates and rotational elements of the planets and satellites 1985 Celestial mechanics journal 1986 Vol 39 6 July P 103 113 Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2020 Procitovano 1 zhovtnya 2020 Arhiv originalu za 5 zhovtnya 2020 Procitovano 1 zhovtnya 2020 Arhiv originalu za 16 zhovtnya 2011 Procitovano 1 zhovtnya 2020 Fotogalereya Venery 22 veresnya 2020 u Wayback Machine na sajte NASA E N Lazarev Zh F Rodionova Novaya karta Relefa Venery Zemlya i Vselennaya M 2008 2 6 lipnya Arhivovano z dzherela 29 grudnya 2014 Procitovano 1 zhovtnya 2020 Arhiv originalu za 11 grudnya 2010 Procitovano 1 zhovtnya 2020 Venera Ekspress nachinaet svoi eksperimenty 4 bereznya 2016 u Wayback Machine na sajte zhurnala Nauka i zhizn Carpenter I R L Study of Venus by CW radar 1964 results Astronomical Journal journal 1966 Vol 71 6 July P 142 151 z dzherela 5 bereznya 2016 Procitovano 1 zhovtnya 2020 2 C de Jager A Jappel Association of Univ for Research in Astronomy 1970 T XIV B ISBN 90 277 0190 3 z dzherela 30 kvitnya 2013 Koordinati navedeno v drugij ekvatorialnij sistemi koordinat dlya epohi JED 2433282 423 1950 0 abo B1950 Davies M E Abalakin V K et al Report of the IAU working group on cartographic coordinates and rotational elements of the planets and satellites Celestial mechanics journal 1980 Vol 22 6 July P 205 230 Totozhne viznachennyu nulovogo meridiana v MAS 70 W kut sho vimiryuyetsya na shid vzdovzh ekvatora Veneri vid vishidnogo vuzla ekvatora Veneri na ekvatori drugoyi ekvatorialnoyi sistemi koordinat dlya epohi JED 2433282 5 J1950 d kilkist efemeridnih dniv sho projshli vid epohi J1950 Davies M E Abalakin V K et al Report of the IAU Working Group on Cartographic Coordinates and Rotational Elements of the Planets and Satellites 1982 journal 1983 Vol 29 6 July P 309 321 Koordinati v drugij ekvatorialnij sistemi koordinat porivnyano z MAS 79 voni zalishilisya nezminnimi ale teper navedeni dlya epohi JD 2451545 0 TDB J2000 U porivnyanni z MAS 79 ne zminivsya ale teper vikoristovuyetsya epoha JD 2451545 0 TDB J2000 Koordinati porivnyano z MAS 82 zminilis epoha zalishilasya ta sama JD 2451545 0 TDB J2000 Porivnyano z MAS 82 zminilasya epoha vikoristovuyetsya ta sama JD 2451545 0 TDB J2000 Arhiv originalu za 27 travnya 2010 Procitovano 22 zhovtnya 2010 Seidelmann P K Abalakin V K et al Report of the IAU IAG Working Group on Cartographic Coordinates and Rotational Elements of the Planets and Satellites 2000 Celestial mechanics journal 2002 Vol 82 no 1 6 July P 833 111 Koordinati porivnyano z MAS 85 zminilis epoha zalishilasya ta sama JD 2451545 0 TDB J2000 Porivnyano z MAS 85 zminivsya epoha vikoristovuyetsya ta sam JD 2451545 0 TDB J2000 PosilannyaKarti Veneri 25 lipnya 2020 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ