Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Вене ра 15 радянська автоматична міжпланетна станція АМС запущена для дослідження планети Венера Старт АМС Венера 15 від

Венера-15

Венера-15

«Вене́ра-15» — радянська автоматична міжпланетна станція (АМС), запущена для дослідження планети Венера. Старт АМС «Венера-15» відбувся 2 червня 1983 року в 02:38:39 UTC (06:38:39 київським часом) з космодрому Байконур, за допомогою ракети-носія «Протон».

Мета запуску

Мета запуску — радіолокаційне картографування поверхні планети Венери. Дослідити із космосу поверхню планети Венери можливо тільки за допомогою радіолокатора, бо Венера постійно оповита щільними хмарами. Приполярна область Венери, картографуванням якої займалася «Венера-15», до її польоту була «білою плямою», оскільки вона, на відмінність від південніших районів, недосяжна і для радіолокації із Землі, а також не була охоплена дослідженнями із штучного супутника Венери "Піонер-Венера-1. Крім цього, частина поверхні планети Венера, а саме, від 30 градусів до 75 градусів півн.ш., відзнята АМС «Піонер-Венера-1» з роздільною здатністю 200 км по горизонталі і роздільною здатністю 200 м за висотою.

Опис апарату

АМС «Венера-15» була циліндром заввишки 5 метрів і діаметром 0,6 метра. На одному кінці циліндра були укріплені дві антени, призначені для радіолокаційного зондування поверхні планети Венера: антена Радіолокації радіолокатора бічного огляду з , дзеркало якого було параболічним циліндром, мала довжину 6 метрів і ширину 1,4 метра, і інша — антена радіовисотоміра з параболічним дзеркалом діаметром 1 м для вимірювання висоти над поверхнею планети Венера і її відбивних властивостей. Складена і накрита захисним екраном під час міжпланетного перельоту, на підльоті до Венери антена радіолокатора скинула екран і розкрилася. Антена радіовисотоміра була закріплена нерухомо на корпусі корабля. Під час звичайних сеансів сканування поверхні Венери, вона була спрямована вертикально вниз. Антена радіолокатора, в процесі сканування, відхилялася від осі корабля на 10°. Ця система радіолокаційного зондування була розроблена Московським енергетичним інститутом. На іншому кінці АМС були паливні баки, двигуни і відсік з приладами. Дві прямокутні сонячні батареї розташовувалися з двох боків АМС і були розкриті у вигляді крил. Для зв'язку із Землею, на АМС була встановлена рухлива тарілка радіоантени з параболічним дзеркалом (діаметр 2,6 метри). Швидкість передачі інформації не залежала від відстані до станцій і становила 100 , а за добу оператори на Землі приймали 100 Мбіт даних.

На АМС були також встановлені: інфрачервоний фур'є-спектрометр, детектор космічних променів (6 сенсорів), детектори сонячної плазми. Маса АМС склала 5250 кг

Через п'ять діб після старту міжпланетної станції «Венера-15», була запущена також АМС «Венера-16», яка мала таке саме устаткування і ті ж завдання, що і «Венера-15». Обидві міжпланетні станції («Венера-15» і «Венера-16») були модифікацією попередніх АМС «Венера-13» і «Венера-14». Замість апаратів приземлення, на «Венере-15» і «Венері-16» було встановлено радіолокація устаткування для обстеження рельєфу поверхні планети Венера.

Для прийому інформації від станцій «Венера-15» і «Венера-16» використовувалися дві найбільші на той час в СРСР антени — антена РТ-70 в Євпаторійському центрі дальнього космічного зв'язку з діаметром головного дзеркала 70 метрів і антена РТ-64 в під Москвою з діаметром головного дзеркала 64 метри.

image
Приблизна траєкторія перельоту до Венери АМС «Венера-15».

Переліт до Венери здійснювався з проміжної орбіти штучного супутника Землі. Мабуть, траєкторія перельоту була близька до , оскільки тривалість польоту до Венери по гомановській траєкторії становить 146 діб, і саме червень 1983 року був сприятливим часом для перельоту по такій траєкторії. 10 червня і 1 жовтня 1983 року були проведені корекції орбіти станції. На шляху польоту до «ранкової зірки» «Венера-15» проводилися дослідження космічних променів від Сонця і галактик.

Дослідження Венери

Вихід на орбіту ШСВ

Переліт до Венери здійснювався з проміжної орбіти штучного супутника Землі. Мабуть, траєкторія перельоту була близька до гомановської. 10 жовтня «Венера-15» досягла околиць планети Венера і перейшла на орбіту з періодом звернення 23 години 26 хвилин 50 секунд, кеплеровими елементами: велика піввісь — 38848 км, ексцентриситет — 0,82098, нахил — 87° 32', image — 117° 53', image — 35° 27'. Перший сеанс радіозондування Венери був проведений «Венерой-15» 16 жовтня, і в 6:22 (київського часу) цього дня сигнал, що включав, зокрема, картинку із зображенням радіолокації поверхні Венери почав прийматися станцією у Ведмедячих Озерах. Знята смуга охоплювала 100 км по ширині і 7000 км по довжині, проходила в 4 градусах повз полюс від широти 80 градусів за полюсом до 30 градусів перед полюсом. Після корекцій 17 жовтня і 2 листопада «Венера-15» вийшла на нову полярну орбіту навколо планети Венера. Параметри орбіти склали: мінімальне віддалення ~ 1000 км над точкою, що знаходиться на 62° північних широти, максимальне віддалення ~ 66000 км, нахил орбіти ~ 92,5°, період звернення ~ 24 години. «Венера-16» була виведена на орбіту навколо планети Венера 14 жовтня. Орбіта «Венери-16» була зміщена відносно орбіти «Венери-15» на 4°.

Радіолокаційне фотографування і висотне профілювання

Дві станції, «Венера-15» і «Венера-16», працювали спільно більше восьми місяців. Довжина хвилі, на якій здійснювалася радіолокація, розробниками станції була вибрана рівною 8 см з міркувань близького до мінімального послаблення сигналу атмосферою Венери (2,2 децибел). Щодобовий сеанс знімання зазвичай тривав 16 хвилин — в період максимального наближення станції до поверхні планети Венера. Радіолокатор впродовж цього часу, у міру руху станції, сканував смугу завширшки 120 км і завдовжки 7500 км, що починалася на 80 градусах півн.ш. за полюсом, проходила поблизу полюса і уздовж меридіана що йшла до 30 градусів півн.ш. перед полюсом. Оскільки за добу Венера оберталася на певний кут, наступна смуга теж оберталася і область, що знімалася, була вже відмінною від попередньої. При одночасній роботі радіовисотоміра радіолокатор сканував смугу справа по руху станції, полюс же знаходився ліворуч. Для того, щоб зняти область, безпосередньо прилеглу до полюса, кожні десять днів проводився особливий сеанс, під час якого станція оберталася на двадцять градусів за годинниковою стрілкою навколо осі, паралельної руху і таким чином антена радіолокатора переходила на лівий бік за рухом станції, радіовисотомір же при цьому відхилявся від вертикалі на 20 градусів і вимір висот не проводився. За час повного оберту Венери навколо своєї осі, з 11 листопада 1983 по 10 липня 1984 років АМС «Венера-15» і АМС «Венера-16» отримали зображення радіолокації поверхні планети Венера в області від північного полюса до, приблизно, 30° північної широти, тобто, приблизно, 30 % поверхні Венери.

Інфрачервона спектрометрія

Див. також: Інфрачервоний спектрометр

Для отримання інформації про теплове випромінювання планети Венера на станції був встановлений інфрачервоний фур'є-спектрометр, виготовлений в НДР. Він був основним засобом вимірювання в експерименті за програмою «Інтеркосмос», що проводиться ученими СРСР і НДР. Модель інфрачервоного фур'є-спектрометра була вдосконаленою версією пристроїв, що застосовувалися на радянських ШСЗ серії «Метеор».

Значною його перевагою над попередніми моделями була здатність проводити зворотне перетворення Фур'є інтерферограми прямо на борту АМС і передавати на Землю, за бажанням операторів, або необроблені інтерферограми, або готові спектри, або і те, і інше. За допомогою цього приладу з орбіти ШСВ станції «Венера-15» і «Венера-16» в 1983 році отримали 1500 спектрів інфрачервоного випромінювання, кожен — в діапазоні довжин хвиль від 6 до 40 мкм. Досліджений пояс широт — від 66 градусів півд.ш. до 87 градусів півн.ш. Зазвичай уздовж кожної траси, яка проходила в меридіональному напрямі поблизу полюса з нічного боку Венери на денний, станцією реєструвалося 50-60 інфрачервоних спектрів.

Обробка інформації і складання карт

Сигнал, що поступав з АМС проходив обробку за допомогою ЕОМ СМ, — 4 і спеціально розробленої апаратури, що включала такі елементи, як процесор, що виконував перетворення Фур'є, в (ІРЕ), де по ньому будувалися профілі висот поверхні і її зображення радіолокацій. Дані ІРЕ оброблялися в і в .

Параметри орбіти, необхідні при обробці картографічної інформації, уточнювалися АН СРСР. Система координат точок на поверхні Венери, що використалася станцією, відповідала затвердженій МАС в 1982 році. За допомогою нескладних перетворень — множення на одну матрицю розміром 3×3, вона може бути приведена до системи, прийнятою МАС в 1985 році і що використалася, зокрема, КА «Магеллан». Для нагляднішого представлення висот вони відлічувалися від сфери радіусом 6051 км, який за даними на той час дорівнював середньому радіусу Венери.

Дані вимірів радіолокатора і радіовисотоміра служили основою при створенні карт Венери, для кожної з 27 частин дослідженої області була складена фотографічна і гіпсометрична карти. Ця робота була завершена Інститутом в 1987 році. Розширення зображень радіолокацій становив 1-2 км, і тому для фотографічних карт використовувався масштаб 1:5000000. Для фрагментів карт, що охоплюють широти до 80 градусів півн.ш. використовувалася нормальна рівнокутна конічна проєкція Ламберта — Гауса, а для широт від 80 до 90 градусів півн.ш. — стереографічна проєкція.

Для складання гіпсометричних карт використовувалися дані радіовисотоміра, отримані по трасах дотримання станцій, точність кожного виміру висоти становила 30 метрів. Значення висоти між трасами виходили інтерполяцією по . На основі цих карт вийшов перший атлас рельєфу Венери

У 1989році за «створення перших детальних карт поверхні Венери цифровими методами і аналіз на їх основі геології Венери» А. Т. Базилевському, Г. А. Бурбе, С. Ф. Загородньому, А. І. Захарову, С. П. Ігнатову, А. А. Кримову, М. В. Островському, А. А. Проніну, А. Л. Суханову, А. Г. Тучіну, Ю. С. Тюфліну і Б. Я. Фельдману була присуджена Державна премія СРСР. Картографування Венери було пізніше продовжено аналогічними методами за допомогою американського космічного апарату «Магеллан».

По спектрах інфрачервоного випромінювання, отриманих з допомогою фур'є-спектрометрів станцій «Венера-15» і «Венера-16» було складено 1500 профілів температури атмосфери Венери в діапазоні висот від 60 до 90 км над різними точками її поверхні, визначений вміст різних газоподібних речовин, щільність хмар і висота їх верхньої кромки. Встановлено, що чим ближче до полюса, тим щільніше хмари і тим нижче їх верхня межа. У полюса виявлені дві «гарячі плями», де висота верхньої кромки хмар на 10 км нижча, ніж на екваторі, а потік теплового випромінювання досягає максимальних значень для усієї венеріанської атмосфери.

Нові імена на карті Венери

«Венера-15» і «Венера-16» виявили два нові типи структур рельєфу, які стали називати родовими термінами «вінець» (кільцеві структури розміром від 150 до 600 км) і «тессера» (структури з хребтів, що чергуються, і долин, на знімках що нагадують паркет). Відкритим в результаті роботи станцій «Венера-15» і «Венера-16» деталям поверхні Венери Міжнародний астрономічний союз, відповідно до звичайної в таких випадках процедури, присвоїв назви. Вони вибиралися із спеціального картографічного банку імен, який, зокрема, включав додані за пропозицією і схвалені номенклатурною комісією при Астрономічній Раді АН СРСР імена героїнь епічних творів народів СРСР. Імена для відкритих АМС «Венера-15» і «Венера-16» деталей рельєфу були затверджені XIX Асамблеєю МАС в Нью-Делі (1985) рік і XXI Асамблеєю МАС в Буенос-Айресі 1991 рік. Так багато з вказаних імен з'явилися на картах приполярної області Венери.

Бібліографія

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Vene ra 15 radyanska avtomatichna mizhplanetna stanciya AMS zapushena dlya doslidzhennya planeti Venera Start AMS Venera 15 vidbuvsya 2 chervnya 1983 roku v 02 38 39 UTC 06 38 39 kiyivskim chasom z kosmodromu Bajkonur za dopomogoyu raketi nosiya Proton Meta zapuskuMeta zapusku radiolokacijne kartografuvannya poverhni planeti Veneri Dosliditi iz kosmosu poverhnyu planeti Veneri mozhlivo tilki za dopomogoyu radiolokatora bo Venera postijno opovita shilnimi hmarami Pripolyarna oblast Veneri kartografuvannyam yakoyi zajmalasya Venera 15 do yiyi polotu bula biloyu plyamoyu oskilki vona na vidminnist vid pivdennishih rajoniv nedosyazhna i dlya radiolokaciyi iz Zemli a takozh ne bula ohoplena doslidzhennyami iz shtuchnogo suputnika Veneri Pioner Venera 1 Krim cogo chastina poverhni planeti Venera a same vid 30 gradusiv do 75 gradusiv pivn sh vidznyata AMS Pioner Venera 1 z rozdilnoyu zdatnistyu 200 km po gorizontali i rozdilnoyu zdatnistyu 200 m za visotoyu Opis aparatuAMS Venera 15 bula cilindrom zavvishki 5 metriv i diametrom 0 6 metra Na odnomu kinci cilindra buli ukripleni dvi anteni priznacheni dlya radiolokacijnogo zonduvannya poverhni planeti Venera antena Radiolokaciyi radiolokatora bichnogo oglyadu z dzerkalo yakogo bulo parabolichnim cilindrom mala dovzhinu 6 metriv i shirinu 1 4 metra i insha antena radiovisotomira z parabolichnim dzerkalom diametrom 1 m dlya vimiryuvannya visoti nad poverhneyu planeti Venera i yiyi vidbivnih vlastivostej Skladena i nakrita zahisnim ekranom pid chas mizhplanetnogo perelotu na pidloti do Veneri antena radiolokatora skinula ekran i rozkrilasya Antena radiovisotomira bula zakriplena neruhomo na korpusi korablya Pid chas zvichajnih seansiv skanuvannya poverhni Veneri vona bula spryamovana vertikalno vniz Antena radiolokatora v procesi skanuvannya vidhilyalasya vid osi korablya na 10 Cya sistema radiolokacijnogo zonduvannya bula rozroblena Moskovskim energetichnim institutom Na inshomu kinci AMS buli palivni baki dviguni i vidsik z priladami Dvi pryamokutni sonyachni batareyi roztashovuvalisya z dvoh bokiv AMS i buli rozkriti u viglyadi kril Dlya zv yazku iz Zemleyu na AMS bula vstanovlena ruhliva tarilka radioanteni z parabolichnim dzerkalom diametr 2 6 metri Shvidkist peredachi informaciyi ne zalezhala vid vidstani do stancij i stanovila 100 a za dobu operatori na Zemli prijmali 100 Mbit danih Na AMS buli takozh vstanovleni infrachervonij fur ye spektrometr detektor kosmichnih promeniv 6 sensoriv detektori sonyachnoyi plazmi Masa AMS sklala 5250 kg Cherez p yat dib pislya startu mizhplanetnoyi stanciyi Venera 15 bula zapushena takozh AMS Venera 16 yaka mala take same ustatkuvannya i ti zh zavdannya sho i Venera 15 Obidvi mizhplanetni stanciyi Venera 15 i Venera 16 buli modifikaciyeyu poperednih AMS Venera 13 i Venera 14 Zamist aparativ prizemlennya na Venere 15 i Veneri 16 bulo vstanovleno radiolokaciya ustatkuvannya dlya obstezhennya relyefu poverhni planeti Venera Dlya prijomu informaciyi vid stancij Venera 15 i Venera 16 vikoristovuvalisya dvi najbilshi na toj chas v SRSR anteni antena RT 70 v Yevpatorijskomu centri dalnogo kosmichnogo zv yazku z diametrom golovnogo dzerkala 70 metriv i antena RT 64 v pid Moskvoyu z diametrom golovnogo dzerkala 64 metri Priblizna trayektoriya perelotu do Veneri AMS Venera 15 Perelit do Veneri zdijsnyuvavsya z promizhnoyi orbiti shtuchnogo suputnika Zemli Mabut trayektoriya perelotu bula blizka do oskilki trivalist polotu do Veneri po gomanovskij trayektoriyi stanovit 146 dib i same cherven 1983 roku buv spriyatlivim chasom dlya perelotu po takij trayektoriyi 10 chervnya i 1 zhovtnya 1983 roku buli provedeni korekciyi orbiti stanciyi Na shlyahu polotu do rankovoyi zirki Venera 15 provodilisya doslidzhennya kosmichnih promeniv vid Soncya i galaktik Doslidzhennya VeneriVihid na orbitu ShSV Perelit do Veneri zdijsnyuvavsya z promizhnoyi orbiti shtuchnogo suputnika Zemli Mabut trayektoriya perelotu bula blizka do gomanovskoyi 10 zhovtnya Venera 15 dosyagla okolic planeti Venera i perejshla na orbitu z periodom zvernennya 23 godini 26 hvilin 50 sekund keplerovimi elementami velika pivvis 38848 km ekscentrisitet 0 82098 nahil 87 32 w displaystyle omega 117 53 W displaystyle Omega 35 27 Pershij seans radiozonduvannya Veneri buv provedenij Veneroj 15 16 zhovtnya i v 6 22 kiyivskogo chasu cogo dnya signal sho vklyuchav zokrema kartinku iz zobrazhennyam radiolokaciyi poverhni Veneri pochav prijmatisya stanciyeyu u Vedmedyachih Ozerah Znyata smuga ohoplyuvala 100 km po shirini i 7000 km po dovzhini prohodila v 4 gradusah povz polyus vid shiroti 80 gradusiv za polyusom do 30 gradusiv pered polyusom Pislya korekcij 17 zhovtnya i 2 listopada Venera 15 vijshla na novu polyarnu orbitu navkolo planeti Venera Parametri orbiti sklali minimalne viddalennya 1000 km nad tochkoyu sho znahoditsya na 62 pivnichnih shiroti maksimalne viddalennya 66000 km nahil orbiti 92 5 period zvernennya 24 godini Venera 16 bula vivedena na orbitu navkolo planeti Venera 14 zhovtnya Orbita Veneri 16 bula zmishena vidnosno orbiti Veneri 15 na 4 Radiolokacijne fotografuvannya i visotne profilyuvannya Dvi stanciyi Venera 15 i Venera 16 pracyuvali spilno bilshe vosmi misyaciv Dovzhina hvili na yakij zdijsnyuvalasya radiolokaciya rozrobnikami stanciyi bula vibrana rivnoyu 8 sm z mirkuvan blizkogo do minimalnogo poslablennya signalu atmosferoyu Veneri 2 2 decibel Shodobovij seans znimannya zazvichaj trivav 16 hvilin v period maksimalnogo nablizhennya stanciyi do poverhni planeti Venera Radiolokator vprodovzh cogo chasu u miru ruhu stanciyi skanuvav smugu zavshirshki 120 km i zavdovzhki 7500 km sho pochinalasya na 80 gradusah pivn sh za polyusom prohodila poblizu polyusa i uzdovzh meridiana sho jshla do 30 gradusiv pivn sh pered polyusom Oskilki za dobu Venera obertalasya na pevnij kut nastupna smuga tezh obertalasya i oblast sho znimalasya bula vzhe vidminnoyu vid poperednoyi Pri odnochasnij roboti radiovisotomira radiolokator skanuvav smugu sprava po ruhu stanciyi polyus zhe znahodivsya livoruch Dlya togo shob znyati oblast bezposeredno prileglu do polyusa kozhni desyat dniv provodivsya osoblivij seans pid chas yakogo stanciya obertalasya na dvadcyat gradusiv za godinnikovoyu strilkoyu navkolo osi paralelnoyi ruhu i takim chinom antena radiolokatora perehodila na livij bik za ruhom stanciyi radiovisotomir zhe pri comu vidhilyavsya vid vertikali na 20 gradusiv i vimir visot ne provodivsya Za chas povnogo obertu Veneri navkolo svoyeyi osi z 11 listopada 1983 po 10 lipnya 1984 rokiv AMS Venera 15 i AMS Venera 16 otrimali zobrazhennya radiolokaciyi poverhni planeti Venera v oblasti vid pivnichnogo polyusa do priblizno 30 pivnichnoyi shiroti tobto priblizno 30 poverhni Veneri Infrachervona spektrometriya Div takozh Infrachervonij spektrometr Dlya otrimannya informaciyi pro teplove viprominyuvannya planeti Venera na stanciyi buv vstanovlenij infrachervonij fur ye spektrometr vigotovlenij v NDR Vin buv osnovnim zasobom vimiryuvannya v eksperimenti za programoyu Interkosmos sho provoditsya uchenimi SRSR i NDR Model infrachervonogo fur ye spektrometra bula vdoskonalenoyu versiyeyu pristroyiv sho zastosovuvalisya na radyanskih ShSZ seriyi Meteor Znachnoyu jogo perevagoyu nad poperednimi modelyami bula zdatnist provoditi zvorotne peretvorennya Fur ye interferogrami pryamo na bortu AMS i peredavati na Zemlyu za bazhannyam operatoriv abo neobrobleni interferogrami abo gotovi spektri abo i te i inshe Za dopomogoyu cogo priladu z orbiti ShSV stanciyi Venera 15 i Venera 16 v 1983 roci otrimali 1500 spektriv infrachervonogo viprominyuvannya kozhen v diapazoni dovzhin hvil vid 6 do 40 mkm Doslidzhenij poyas shirot vid 66 gradusiv pivd sh do 87 gradusiv pivn sh Zazvichaj uzdovzh kozhnoyi trasi yaka prohodila v meridionalnomu napryami poblizu polyusa z nichnogo boku Veneri na dennij stanciyeyu reyestruvalosya 50 60 infrachervonih spektriv Obrobka informaciyi i skladannya kart Signal sho postupav z AMS prohodiv obrobku za dopomogoyu EOM SM 4 i specialno rozroblenoyi aparaturi sho vklyuchala taki elementi yak procesor sho vikonuvav peretvorennya Fur ye v IRE de po nomu buduvalisya profili visot poverhni i yiyi zobrazhennya radiolokacij Dani IRE obroblyalisya v i v Parametri orbiti neobhidni pri obrobci kartografichnoyi informaciyi utochnyuvalisya AN SRSR Sistema koordinat tochok na poverhni Veneri sho vikoristalasya stanciyeyu vidpovidala zatverdzhenij MAS v 1982 roci Za dopomogoyu neskladnih peretvoren mnozhennya na odnu matricyu rozmirom 3 3 vona mozhe buti privedena do sistemi prijnyatoyu MAS v 1985 roci i sho vikoristalasya zokrema KA Magellan Dlya naglyadnishogo predstavlennya visot voni vidlichuvalisya vid sferi radiusom 6051 km yakij za danimi na toj chas dorivnyuvav serednomu radiusu Veneri Dani vimiriv radiolokatora i radiovisotomira sluzhili osnovoyu pri stvorenni kart Veneri dlya kozhnoyi z 27 chastin doslidzhenoyi oblasti bula skladena fotografichna i gipsometrichna karti Cya robota bula zavershena Institutom v 1987 roci Rozshirennya zobrazhen radiolokacij stanoviv 1 2 km i tomu dlya fotografichnih kart vikoristovuvavsya masshtab 1 5000000 Dlya fragmentiv kart sho ohoplyuyut shiroti do 80 gradusiv pivn sh vikoristovuvalasya normalna rivnokutna konichna proyekciya Lamberta Gausa a dlya shirot vid 80 do 90 gradusiv pivn sh stereografichna proyekciya Dlya skladannya gipsometrichnih kart vikoristovuvalisya dani radiovisotomira otrimani po trasah dotrimannya stancij tochnist kozhnogo vimiru visoti stanovila 30 metriv Znachennya visoti mizh trasami vihodili interpolyaciyeyu po Na osnovi cih kart vijshov pershij atlas relyefu Veneri U 1989roci za stvorennya pershih detalnih kart poverhni Veneri cifrovimi metodami i analiz na yih osnovi geologiyi Veneri A T Bazilevskomu G A Burbe S F Zagorodnomu A I Zaharovu S P Ignatovu A A Krimovu M V Ostrovskomu A A Proninu A L Suhanovu A G Tuchinu Yu S Tyuflinu i B Ya Feldmanu bula prisudzhena Derzhavna premiya SRSR Kartografuvannya Veneri bulo piznishe prodovzheno analogichnimi metodami za dopomogoyu amerikanskogo kosmichnogo aparatu Magellan Po spektrah infrachervonogo viprominyuvannya otrimanih z dopomogoyu fur ye spektrometriv stancij Venera 15 i Venera 16 bulo skladeno 1500 profiliv temperaturi atmosferi Veneri v diapazoni visot vid 60 do 90 km nad riznimi tochkami yiyi poverhni viznachenij vmist riznih gazopodibnih rechovin shilnist hmar i visota yih verhnoyi kromki Vstanovleno sho chim blizhche do polyusa tim shilnishe hmari i tim nizhche yih verhnya mezha U polyusa viyavleni dvi garyachi plyami de visota verhnoyi kromki hmar na 10 km nizhcha nizh na ekvatori a potik teplovogo viprominyuvannya dosyagaye maksimalnih znachen dlya usiyeyi venerianskoyi atmosferi Novi imena na karti Veneri Venera 15 i Venera 16 viyavili dva novi tipi struktur relyefu yaki stali nazivati rodovimi terminami vinec kilcevi strukturi rozmirom vid 150 do 600 km i tessera strukturi z hrebtiv sho cherguyutsya i dolin na znimkah sho nagaduyut parket Vidkritim v rezultati roboti stancij Venera 15 i Venera 16 detalyam poverhni Veneri Mizhnarodnij astronomichnij soyuz vidpovidno do zvichajnoyi v takih vipadkah proceduri prisvoyiv nazvi Voni vibiralisya iz specialnogo kartografichnogo banku imen yakij zokrema vklyuchav dodani za propoziciyeyu i shvaleni nomenklaturnoyu komisiyeyu pri Astronomichnij Radi AN SRSR imena geroyin epichnih tvoriv narodiv SRSR Imena dlya vidkritih AMS Venera 15 i Venera 16 detalej relyefu buli zatverdzheni XIX Asambleyeyu MAS v Nyu Deli 1985 rik i XXI Asambleyeyu MAS v Buenos Ajresi 1991 rik Tak bagato z vkazanih imen z yavilisya na kartah pripolyarnoyi oblasti Veneri BibliografiyaV A Kotelnikov V L Barsukov i dr Atlas poverhnosti Venery Moskva Glavnoe upravlenie geodezii i kartografii pri Sovete Ministrov SSSR 1989PosilannyaPodborka dannyh o Venere poluchennyh AMS Venera 15 i AMS Venera 16 25 lipnya 2011 u Wayback Machine predostavlennaya Institutom geohimii i analiticheskoj himii im V I Vernadskogo RAN i Moskovskim energeticheskim institutom na sajte NASA Nekotorye listy fotograficheskih kart Venery 4 bereznya 2016 u Wayback Machine vypushennyh po rezultatam syomki poverhnosti Venery AMS Venera 15 i Venera 16 GUGK SSSR v 1987 godu tirazhom 2000 ekzemplyarov http www astronautix com project venera htm 14 sichnya 2017 u Wayback Machine http www nkj ru archive articles 14902 2 bereznya 2009 u Wayback Machine Venera 15 25 zhovtnya 2011 u Wayback Machine Donald Mitchell Radar Mapping of Venus 15 grudnya 2010 u Wayback Machine http epizodsspace airbase ru bibl znan 1988 3 3 nov html 15 chervnya 2009 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ