Анатолій Якович Карташов рос Анатолий Яковлевич Карташов 25 серпня 1932 19320825 Перше Садове 11 грудня 2005 Київ радянс

Анатолій Якович Карташов (рос. Анатолий Яковлевич Карташов; 25 серпня 1932(19320825), Перше Садове — 11 грудня 2005, Київ) — радянський військовий льотчик, перший космонавт, який здійснив політ у термосферу з першого загону, льотчик-випробувач 1-го класу, полковник.

Анатолій Якович Карташов

рос. Анатолий Яковлевич Карташов

Народження

25 серпня 1932
Перше Садове, Воронезька область

Смерть

11 грудня 2005 (73 роки)
Київ

Поховання

Берковецьке кладовище

Країна

Винищувальна авіація
→ Транспортна авіація

Роки служби

1952—1985

Член

Перший загін космонавтів СРСР

Звання

Полковник авіації

Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карташов.

Біографія

Народився 25 серпня 1932 року в селі Перше Садове Воронезької області. У 1948 році закінчив 7 класів неповної середньої школи. У 1952 році закінчив Воронезький авіаційний технікум за спеціальністю «технік-механік авіамоторобудування». Одночасно навчався у Воронезькому аероклубі, де одержав право пілотувати літак.

15 жовтня 1952 року був призваний до лав ЗС СРСР Смоленським РВК міста Воронежа і спрямований на льотну підготовку в Чугуївське військово-авіаційне училище льотчиків. У грудні 1954 року закінчив Чугуївське військове авіаційне училище льотчиків. З 25 грудня 1954 року служив льотчиком, а з 21 червня 1957 року — старшим льотчиком 722-го винищувального авіаційного полку 26-ї винищувальної авіаційної дивізії 22-ї повітряної армії Північного ВО під Петрозаводськом.

З березня по травень 1960 року проходив медичне обстеження в ЦВНІІАГ в Москві у складі останньої групи льотчиків, викликаних на медкомісію. 7 червня 1960 року наказом Головкому ВПС № 839 зарахований слухачем-космонавтом в загін космонавтів ЦПК ВПС. Будучи останнім зарахованим до загону в червні 1960 року приступив до інтенсивної загальнокосмічної підготовки. Виконав польоти на невагомість, парашутні стрибки, пройшов випробування в термокамері (2 год 10 хв при t = 70°C), тренування в сурдокамері протягом 10 діб (з «рваним режимом» сну — три години вдень, три години вночі).

16 липня 1960 року почав проходити тренування на центрифузі, відпрацьовуючи дії оператора при перевантаженнях від 4 до 12 g (при цьому на відміну від звичайної процедури, коли перевантаження нарощується поступово, по одному випробуванню на добу, Карташову запропонували пройти всі етапи в один день: кілька обертань в день по три хвилини кожне з п'ятихвилинним відпочинком, не сходячи з крісла, що було порушенням методики проведення тренування). Після одного з таких обертань при 12-кратному перевантаженні на його спині були виявлені дрібні крововиливи (петехії). Тренування були припинені, і Карташов був направлений на додаткове обстеження в ЦВНІАГ. Вийшовши з госпіталю знову підключився до підготовки, але коли на початку квітня 1961 року до здачі іспитів була представлена друга група слухачів-космонавтів, імені Карташова в списку не було. Він подав рапорт на відрахування із загону, незважаючи на відради колег. 7 квітня 1961 року наказом Головкому ВПС № 462 був відрахований із загону космонавтів через хворобу.

Після відрахування із загону космонавтів:

з 18 травня 1961 року по 20 травня 1962 року служив льотчиком-випробувачем військового представництва № 71 МО СРСР;
з 7 липня 1962 року служив льотчиком 2-го ланки змішаної випробувальної авіаескадрильї повітроплавного НДЦ ВПС;
з 18 лютого 1963 року служив льотчиком авіаланки літаків Іл-14 і Ан-2 змішаної навчальної тренувальної ескадрильї 839-го окремого навчально-тренувального авіаційного полку ВПС у місті Уссурійську, Приморський край;
з 2 жовтня 1964 року служив льотчиком авіаланки транспортних літаків і вертольотів 839-ї бомбардувальної авіаційної ескадрильї окремого навчально-тренувального авіаційного полку ВПС;
з 17 серпня 1966 року служив старшим льотчиком-випробувачем військового представництва № 2491 МО СРСР у місті Долгопрудний Московської області;
з 23 серпня 1968 року — на тій же посаді у військовому представництві № 2230 МО СРСР у місті Арсеньєв, Приморський край, де проводив приймання та випробування літаків Ан-2 і Ан-14а;
з 19 серпня 1975 року — на тій же посаді у військовому представництві № 610 МО СРСР 1-го управління начальника озброєння ВПС у місті Києві.

28 березня 1985 року наказом МО звільнений зі Збройних Сил у запас.

Після звільнення з ЗС з 1985 року працював льотчиком-випробувачем в авіаційному КБ О. К. Антонова в Києві. Облітував пасажирський літак Ан-24, транспортний літак Ан-26 і Ан-32, аерофоторозвідник Ан-30. В останні роки життя жив під Києвом. Помер 11 грудня 2005 року після важкої тривалої хвороби. Похований на Міському кладовищі «Берківці».

Нагороди

Нагороджений орденом Червоної Зірки (17 червня 1961 року, за участь у підготовці першого пілотованого польоту людини в космос) та вісьмома медалями.

Джерела

Некрополі Києва [ 5 березня 2015 у Wayback Machine.](рос.)