Карака́лла, Карака́лл (лат. Caracalla); ім'я при народженні — Лу́цій Септи́мій Бассіа́н (лат. Lucius Septimius Bassianus); імператорське ім'я — Марк Авре́лій Севе́р Антоні́н А́вгуст (лат. Marcus Aurelius Severus Antoninus Augustus) (188, Лугдунум, — 217, поблизу Едеси) — римський імператор з 211. Спочатку правив з братом Гетою; з 212, убивши брата, одноосібно.
Каракалла лат. Lucius Septimius Bassianus лат. Marcus Aurelius Antoninus Augustus лат. Caracalla лат. Caracallus | ||
| ||
---|---|---|
27 грудня 211 — 8 квітня 217 | ||
Попередник: | Гета | |
Наступник: | Макрін | |
| ||
| ||
| ||
| ||
Ім'я при народженні: | лат. Lucius Septimius Bassianus | |
Народження: | 4 квітня 188[2][3] Лугдунум[d], Лугдунська Галлія | |
Смерть: | 8 квітня 217[2][3] (29 років) Харан[d], Римська імперія | |
Причина смерті: | різана рана | |
Поховання: | Замок Сант-Анджело | |
Країна: | Стародавній Рим | |
Релігія: | давньоримська релігія | |
Рід: | Династія Северів | |
Батько: | Септимій Север | |
Мати: | Юлія Домна | |
Шлюб: | Фульвія Плавціла | |
Діти: | Аврелія[d], Геліогабал і Олександр Север | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Мав наступні почесні титули перемоги: Sarmaticus («переможець сарматський») з 208 р.; Britannicus Maximus («великий переможець британський») з 209 р.; Adiabenicus («переможець адіабенський»), Arabicus («переможець арабський») з 211 р.; Germanicus Maximus («великий переможець германський»), Alamannicus («переможець алеманський») з 213 р.; Gothicus («переможець готський») з 215 р.
Біографія
Ранні роки
Народився в столиці Галлії Лунгдуні (Ліоні) 4 квітня 188 року. У 203 році одружився з Фульвією Плациллою, дочкою Плаціана. Згідно зі свідченнями Діона Кассія, під час святкових заходів на арені було вбито 700 тварин (Dio. LXXVII. 1). Незважаючи на усю цю пишноту, Каракалла не любив свою дружину та тестя. Він налаштував проти нього центуріона Сатурніна, які звинуватили Плаціана у замаху на Антоніна. За участь у цій вигаданій змові один зі слуг Антоніна вбив його.
Позбувшись Плаціана, Антонін зі своїм братом Гетою розпочав розгульне життя: вони розкидалися грошима, приятелювали з гладіаторами та впадали в розпусту.
Бачачи, що сини його фактично деградували, а війська розслабилися, Септимій Север вирішив здійснити похід у Британію, аби підкорити каледонців. Похід був складним, адже римлянам доводилося прокладати собі дорогу, вирубуючи ліс, засипаючи болота та наводячи переправи через річки. Ускладнювалася ситуація чварами в сім'ї імператора: Антонін намагався вбити брата й батька. Тим часом каледонці й меати виступили проти Риму і Септимію Северу довелося збирати сили проти них. Ці плани обірвала раптова смерть імператора 4 лютого 211 року. На думку Діона Кассія, Антонін доклав руку до смерті батька (Dio. LXXVII. 15).
Співправління з братом
Зі смертю Севера його сини успадкували імперію. Однак фактично з самого початку єдиновладним правителем був саме Каракалла. Брати не були зацікавленні в продовженні військової кампанії, тож Антонін поспішив укласти мир. Після цього він повернувся до ідеї вбивства Гети, однак якщо раніше йому заважав батько, то тепер він побоювався осуду з боку війська.
Таким чином брати-вороги поспішили до Риму з останками батька. Згідно з Елієм Спартіаном (Aelius. XIII. 3), такий собі Лет підігрівав неприязнь Каракалли до Гети. Крім того, Каракалла зневажав Гету за його відкритість та простоту.
Тим не менш, сенатори спробували помирити братів. Було організоване жертвопринесення, на яке були запрошені жерці та консул. Однак за свідченням Діона Кассія (Dio. LXXVII. 1), консул та жерці загубилися й так і не змогли зустрітися, через що здійснення ритуалу виявилося неможливим.
Тим часом антагонізм між братами зайшов так далеко, що Каракалла й Гета, остерігаючись один одного, розпочали активно вживати заходів для свого захисту. Врешті-решт Каракалла запросив Гету до себе нібито для примирення. На сімейній зустрічі центуріони Каракалли накинулися на Гету. Імператор, побачивши убивць, кинувся до матері й загинув у неї на руках, за виразом Діона Кассія: «біля того черева, з якого з'явився на світ» (Dio. LXXVII. 2). Юнаку було 22 роки і 9 місяців. У свою чергу, Юлія Домна була змушена не оплакувати смерть сина, а радіти, побоюючись Каракалли. Це сталося 26 грудня 211 року.
Самостійне правління
Каракалла розпочав своє правління з амністії, звільнивши злочинців та повернувши засланців. На цьому його м'яка політика завершилася.
Перш за все, новий імператор зажадав вбивства матері Гети та жінок, котрі оплакували його брата, однак йому завадили це зробити. Після цього він розправився з тим самим Летом, який налаштовував Каракаллу проти Гети, отруївши його. Люди Каракалли вбили його двоюрідного брата Афра. Крім того, імператор убив Помпеяна. Також убиті були юрист та друг Септимія Севера Папініан, його син, Патруїн, сподвижники Гети, а також прості римляни, звинувачені в підготовці бунту проти імператора.
У 212 році Каракалла прийняв едикт, який надав усім мешканцям імперії права римського громадянства. Діон Кассій стверджував, що метою цього едикту було стягнути більші податки з мешканців імперії, адже лише громадяни сплачували податки :
«Він [Каракалла] зробив римлянами всіх своїх підданих на словах — щоб надати їм благодіяння, на ділі ж, — щоб звідси до нього притікало більше податків, тому що перегріни більшість їх не платять» (Dio. LXXVIII. 9).
Ще не встигли вщухнути репресії, коли Каракалла розпочав організовувати жорстокі розваги для себе.
«Перейшовши від вбивств до змагань, він і на цьому поприщі проявив не меншу кровожерливість. Справа навіть не в тому, що він у театрі вбив слона, носорога, тигра і зебру, а в тому, що він радів кровопролиттю якомога більшого числа гладіаторів і одного з них, Батона, змусив битися в один і той же день з трьома противниками поспіль, а після того, як гладіатор цей був убитий в останньому поєдинку, Антонін влаштував йому пишні похорони» (Dio. LXXVIII. 6)
Навесні 213 року імператор вирушив до Галлії, де перш за все вбив нарбоннського проконсула, після чого «накликав на себе ненависть як тиран, хоча іноді й прикидався милостивим, тоді як за своєю природою він був лютим» (Aelius. XIII. 5). Там же Каракалла захворів, жорстоко покаравши усіх, хто його лікував. У Галлії він здійснив важливу справу — завдав поразки алеманам, узявши титул «Германський» (Aelius. XIII. 5). Після алеманів Каракалла зіткнувся з плем'ям кеннів, котрі «билися з римлянами настільки люто, що зубами виривали зі своїх тіл встромлені в них дротики осроенів, щоб їх руки від цих ран не виявилися непридатними для боротьби» (Dio. LXXVIII. 14). У ході цієї кампанії «Антонін розорив всю землю і все море, не залишивши нічого, що не постраждало б» (Dio. LXXVIII. 15). Нарешті римляни змусили кеннів визнати їхню поразку.
Паралельно монарх продовжував здійснювати репресивну політику — цього разу його жертвами стали ті, хто мочився там, де знаходилися зображення імператора, люди, котрі знімали вінки з його статуй, а також люди, які носили на шиї засоби від чотири- та триденної гарячки. Згідно з Діоном Кассієм, юнак, який розплатився в притоні монетою із зображенням імператора, був засуджений на смерть (Dio. LXXVIII. 16), аналогічна доля чекала перелюбників та навіть просто людей, котрі нічого в нього не просили (Dio. LXXVIII. 16).
У Галлії Каракалла вів безславну війну з алеманами і ценнамі, але прийняв титул перемоги Alemannicus і Germanicus. У Дакії та західному Причорномор'ї він воював із сарматами, а також з гетами та іншими племенами, але також не здобув значних успіхів й пішов у Фракію.
З цього часу він почав вульгарно наслідувати Александру Великому, роблячи походи у віддалені країни, але лише для того, щоб грабувати жителів. З Фракії він перейшов до Азії, в Пергамі вдавався за зціленням до Ескулапу, в Іліоні шанував Ахілла, зимував у Нікомедії (214—215), по-зрадницькому захопив у полон Абгара IX, правителя Осроена, і заволодів його державою. Пройшовся походами по Вірменії та Анатолії.
Так Каракалла минув Дакію, Фракію та вийшов до Геллеспонту, де він «піддався небезпеці при корабельній аварії» (Aelius. XIII. 5). Тим не менш, начальник флоту надав імператору свою трієру й таким чином Каракалла врятувався. В Азії імператор проводив таку саму тиранічну політику, що й у Європі. У Пергамі він «зрадів тому, що він був названий „звіром“, запишався й одноразово вбив безліч людей» (Dio. LXXVIII. 16). Одночасно розквітло інформаторство: багато людей спостерігали за іншими та повідомляли імператору найнезначніші новини. Аби захистити донощиків, Каракалла видав наказ, згідно з яким ніхто не міг карати інформаторів (Dio. LXXVIII. 17). Антонін зробив важливою людиною в державі євнуха Семпронія Руфа, чим викликав значне невдоволення (Dio. LXXVIII. 17).
Цілу зиму імператор провів у Нікомедії, займаючись «кровопролиттям, беззаконням та марнотратством» (Dio. LXXVIII. 18). Одночасно він розпочав підготовку до війни з Парфією, провівши військові навчання та збудувавши машини для облоги міст. Приводом до війни стало те, що парфянський цар Вологез відмовився видати Риму філософа Антіоха й Тиридата — царя Вірменії. На чолі армії Каракалла поставив Феокріта — «людину, звичаї якої відповідали його власним» (Aelius. XIII. 6). Вочевидь, Вологез вирішив уникнути війни та згодився видати Тиридата й Антіоха. Однак війська Феокріта у Вірменії зазнали нищівної поразки.
Поки Феокріт воював з парфянами та вірменами, сам Антонін влаштував різанину в Александрії. Згідно з Діоном Кассієм (Dio. LXXVIII. 22), було вбито стільки людей, що імператор навіть не насмілився назвати це число сенату, стверджуючи, що «не має значення, які люди і в якій кількості загинули, бо всі вони заслуговували такої долі» (Dio. LXXVIII. 22). Поки місцевих мешканців вирізали, іноземців грабували та виганяли з міста. Згодом Каракалла «видав воїнам нагороди за військовий похід, призначивши тим, хто служив у преторіанської гвардії, по шість тисяч двісті п'ятдесят денаріїв, а іншим по п'ять тисяч» (Dio. LXXVIII. 24) та вирішив очолити парфянську війну.
Тим часом у Парфії спалахнула громадянська війна між Вологезом V та Артабаном V. Артабан відмовився надати Каракаллі руку своєї дочки, побоюючись, що імператор спробує заволодіти Парфянською державою. Римляни напали несподівано й згідно з Діоном Кассієм, «спустошили значну частину прилеглих до Мідії земель, зруйнували багато фортець, взяли Арбел і, розривши поховання парфянських царів, розсіяли їх прах» (Dio. LXXIX. 22). Однак перший успіх був оманливим — якщо зиму солдати провели в приватних маєтках, розпоряджаючись власністю господарів як своєю, то на ворожій території вони мусили постійно працювати та оборонятися від нападів. Зиму 216—217 років римське військо провело в Едесі, готуючись до весняної кампанії.
Смерть
Поки імператор з військом загруз у Парфії, в Африці сталися важливі події. Один віщун оголосив, що префект Макрін мав стати імператором. Тоді віщун був відправлений до Риму, де його допитав командувач гарнізону Флавій Матерніан. Матерніан надіслав послання імператору, однак воно надійшло до його матері, тож сталася затримка. Другий лист, написаний Ульпієм Юліаном, який відповідав за проведення цензу, надійшов до Макріна. Ще однією обставиною, яка прискорила усунення Каракалли, було те, що єгиптянин Серапіон доповів безпосередньо імператору, що невдовзі Макрін мусив зайняти його місце.
Згідно з Діоном Кассієм, Макрін заручився підтримкою братів Немезіана та Аполлінарія з роду Авреліїв та солдата Юлія Марцилія (Dio. LXXIX. 24). Елій Спартіан називає також ім'я Трикціана — начальника другого легіону, Марція Агриппу, який очолював флот, та «більшість начальницьких осіб, яких залучив до змови Марціал» (Aelius. XIII. 6).
8 квітня 217 року на шляху з Едеси до Карр Каракалла зліз із коня. Твердження про подальші події розходяться: Елій Спартіан стверджував, що конюх імператора вдарив його в бік, допомагаючи залізти у сідло (Aelius. XIII. 7), згідно з Діоном Кассієм, Каракалла зліз із коня, а Марціал підійшов до нього, ніби збираючись щось сказати, і вдарив імператора ножом, після чого сам був убитий.
Сучасна інтерпретація
Сучасні історики вважають Каракаллу одним із найгірших імператорів Риму — через масову різанину в Александрії, тиранію. Під час його походів відбувалися масові зґвалтування та злочини щодо місцевого населення.
Примітки
- Любкер Ф. Caracalla // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 247–248.
- Kolb F. P. Encyclopædia Britannica
- Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
- Ив. Гр. Юлии сирийские // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1904. — Т. XLI. — С. 344–346.
- Дион Кассий - Римская история. Книги LXIV-LXXX - стр 38. profilib.net (рос.). Процитовано 2 червня 2018.
- Дион Кассий - Римская история. Книги LXIV-LXXX - стр 40. profilib.net (рос.). Процитовано 2 червня 2018.
- . ancientrome.ru (рос.). Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 2 червня 2018.
- Дион Кассий - Римская история. Книги LXIV-LXXX - стр 41. profilib.net (рос.). Процитовано 2 червня 2018.
- Дион Кассий - Римская история. Книги LXIV-LXXX - стр 42. profilib.net (рос.). Процитовано 2 червня 2018.
- . ancientrome.ru (рос.). Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 2 червня 2018.
- Дион Кассий - Римская история. Книги LXIV-LXXX - стр 43. profilib.net (рос.). Процитовано 2 червня 2018.
- Дион Кассий - Римская история. Книги LXIV-LXXX - стр 44. profilib.net (рос.). Процитовано 2 червня 2018.
- Дион Кассий - Римская история. Книги LXIV-LXXX - стр 45. profilib.net (рос.). Процитовано 2 червня 2018.
- Дион Кассий - Римская история. Книги LXIV-LXXX - стр 46. profilib.net (рос.). Процитовано 2 червня 2018.
- Sillar, Shamus (2001). Quinquennium in provinciis: Caracalla and Imperial Administration 212—217. pp. iii.
Джерела
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Каракалла |
- Життя Антонія Каракалли (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Karaka lla Karaka ll lat Caracalla im ya pri narodzhenni Lu cij Septi mij Bassia n lat Lucius Septimius Bassianus imperatorske im ya Mark Avre lij Seve r Antoni n A vgust lat Marcus Aurelius Severus Antoninus Augustus 188 Lugdunum 217 poblizu Edesi rimskij imperator z 211 Spochatku praviv z bratom Getoyu z 212 ubivshi brata odnoosibno Karakalla lat Lucius Septimius Bassianus lat Marcus Aurelius Antoninus Augustus lat Caracalla lat Caracallus Rimskij Imperator 27 grudnya 211 8 kvitnya 217 Poperednik Geta Nastupnik Makrin Avgust Cezar Rex Pontifex Maximus Im ya pri narodzhenni lat Lucius Septimius BassianusNarodzhennya 4 kvitnya 188 2 3 Lugdunum d Lugdunska GalliyaSmert 8 kvitnya 217 2 3 29 rokiv Haran d Rimska imperiyaPrichina smerti rizana ranaPohovannya Zamok Sant AndzheloKrayina Starodavnij RimReligiya davnorimska religiyaRid Dinastiya SeverivBatko Septimij SeverMati Yuliya DomnaShlyub Fulviya PlavcilaDiti Avreliya d Geliogabal i Oleksandr Sever Mediafajli b u Vikishovishi Mav nastupni pochesni tituli peremogi Sarmaticus peremozhec sarmatskij z 208 r Britannicus Maximus velikij peremozhec britanskij z 209 r Adiabenicus peremozhec adiabenskij Arabicus peremozhec arabskij z 211 r Germanicus Maximus velikij peremozhec germanskij Alamannicus peremozhec alemanskij z 213 r Gothicus peremozhec gotskij z 215 r BiografiyaMoneta z portretom Karakalli Ranni roki Narodivsya v stolici Galliyi Lungduni Lioni 4 kvitnya 188 roku U 203 roci odruzhivsya z Fulviyeyu Placilloyu dochkoyu Placiana Zgidno zi svidchennyami Diona Kassiya pid chas svyatkovih zahodiv na areni bulo vbito 700 tvarin Dio LXXVII 1 Nezvazhayuchi na usyu cyu pishnotu Karakalla ne lyubiv svoyu druzhinu ta testya Vin nalashtuvav proti nogo centuriona Saturnina yaki zvinuvatili Placiana u zamahu na Antonina Za uchast u cij vigadanij zmovi odin zi slug Antonina vbiv jogo Pozbuvshis Placiana Antonin zi svoyim bratom Getoyu rozpochav rozgulne zhittya voni rozkidalisya groshima priyatelyuvali z gladiatorami ta vpadali v rozpustu Bachachi sho sini jogo faktichno degraduvali a vijska rozslabilisya Septimij Sever virishiv zdijsniti pohid u Britaniyu abi pidkoriti kaledonciv Pohid buv skladnim adzhe rimlyanam dovodilosya prokladati sobi dorogu virubuyuchi lis zasipayuchi bolota ta navodyachi perepravi cherez richki Uskladnyuvalasya situaciya chvarami v sim yi imperatora Antonin namagavsya vbiti brata j batka Tim chasom kaledonci j meati vistupili proti Rimu i Septimiyu Severu dovelosya zbirati sili proti nih Ci plani obirvala raptova smert imperatora 4 lyutogo 211 roku Na dumku Diona Kassiya Antonin doklav ruku do smerti batka Dio LXXVII 15 Spivpravlinnya z bratom Zi smertyu Severa jogo sini uspadkuvali imperiyu Odnak faktichno z samogo pochatku yedinovladnim pravitelem buv same Karakalla Brati ne buli zacikavlenni v prodovzhenni vijskovoyi kampaniyi tozh Antonin pospishiv uklasti mir Pislya cogo vin povernuvsya do ideyi vbivstva Geti odnak yaksho ranishe jomu zavazhav batko to teper vin poboyuvavsya osudu z boku vijska Takim chinom brati vorogi pospishili do Rimu z ostankami batka Zgidno z Eliyem Spartianom Aelius XIII 3 takij sobi Let pidigrivav nepriyazn Karakalli do Geti Krim togo Karakalla znevazhav Getu za jogo vidkritist ta prostotu Tim ne mensh senatori sprobuvali pomiriti brativ Bulo organizovane zhertvoprinesennya na yake buli zaprosheni zherci ta konsul Odnak za svidchennyam Diona Kassiya Dio LXXVII 1 konsul ta zherci zagubilisya j tak i ne zmogli zustritisya cherez sho zdijsnennya ritualu viyavilosya nemozhlivim Tim chasom antagonizm mizh bratami zajshov tak daleko sho Karakalla j Geta osterigayuchis odin odnogo rozpochali aktivno vzhivati zahodiv dlya svogo zahistu Vreshti resht Karakalla zaprosiv Getu do sebe nibito dlya primirennya Na simejnij zustrichi centurioni Karakalli nakinulisya na Getu Imperator pobachivshi ubivc kinuvsya do materi j zaginuv u neyi na rukah za virazom Diona Kassiya bilya togo chereva z yakogo z yavivsya na svit Dio LXXVII 2 Yunaku bulo 22 roki i 9 misyaciv U svoyu chergu Yuliya Domna bula zmushena ne oplakuvati smert sina a raditi poboyuyuchis Karakalli Ce stalosya 26 grudnya 211 roku Samostijne pravlinnya Rimska imperiya za chasiv Karakalli Karakalla rozpochav svoye pravlinnya z amnistiyi zvilnivshi zlochinciv ta povernuvshi zaslanciv Na comu jogo m yaka politika zavershilasya Persh za vse novij imperator zazhadav vbivstva materi Geti ta zhinok kotri oplakuvali jogo brata odnak jomu zavadili ce zrobiti Pislya cogo vin rozpravivsya z tim samim Letom yakij nalashtovuvav Karakallu proti Geti otruyivshi jogo Lyudi Karakalli vbili jogo dvoyuridnogo brata Afra Krim togo imperator ubiv Pompeyana Takozh ubiti buli yurist ta drug Septimiya Severa Papinian jogo sin Patruyin spodvizhniki Geti a takozh prosti rimlyani zvinuvacheni v pidgotovci buntu proti imperatora U 212 roci Karakalla prijnyav edikt yakij nadav usim meshkancyam imperiyi prava rimskogo gromadyanstva Dion Kassij stverdzhuvav sho metoyu cogo ediktu bulo styagnuti bilshi podatki z meshkanciv imperiyi adzhe lishe gromadyani splachuvali podatki Vin Karakalla zrobiv rimlyanami vsih svoyih piddanih na slovah shob nadati yim blagodiyannya na dili zh shob zvidsi do nogo pritikalo bilshe podatkiv tomu sho peregrini bilshist yih ne platyat Dio LXXVIII 9 She ne vstigli vshuhnuti represiyi koli Karakalla rozpochav organizovuvati zhorstoki rozvagi dlya sebe Perejshovshi vid vbivstv do zmagan vin i na comu poprishi proyaviv ne menshu krovozherlivist Sprava navit ne v tomu sho vin u teatri vbiv slona nosoroga tigra i zebru a v tomu sho vin radiv krovoprolittyu yakomoga bilshogo chisla gladiatoriv i odnogo z nih Batona zmusiv bitisya v odin i toj zhe den z troma protivnikami pospil a pislya togo yak gladiator cej buv ubitij v ostannomu poyedinku Antonin vlashtuvav jomu pishni pohoroni Dio LXXVIII 6 Navesni 213 roku imperator virushiv do Galliyi de persh za vse vbiv narbonnskogo prokonsula pislya chogo naklikav na sebe nenavist yak tiran hocha inodi j prikidavsya milostivim todi yak za svoyeyu prirodoyu vin buv lyutim Aelius XIII 5 Tam zhe Karakalla zahvoriv zhorstoko pokaravshi usih hto jogo likuvav U Galliyi vin zdijsniv vazhlivu spravu zavdav porazki alemanam uzyavshi titul Germanskij Aelius XIII 5 Pislya alemaniv Karakalla zitknuvsya z plem yam kenniv kotri bilisya z rimlyanami nastilki lyuto sho zubami virivali zi svoyih til vstromleni v nih drotiki osroeniv shob yih ruki vid cih ran ne viyavilisya nepridatnimi dlya borotbi Dio LXXVIII 14 U hodi ciyeyi kampaniyi Antonin rozoriv vsyu zemlyu i vse more ne zalishivshi nichogo sho ne postrazhdalo b Dio LXXVIII 15 Nareshti rimlyani zmusili kenniv viznati yihnyu porazku Paralelno monarh prodovzhuvav zdijsnyuvati represivnu politiku cogo razu jogo zhertvami stali ti hto mochivsya tam de znahodilisya zobrazhennya imperatora lyudi kotri znimali vinki z jogo statuj a takozh lyudi yaki nosili na shiyi zasobi vid chotiri ta tridennoyi garyachki Zgidno z Dionom Kassiyem yunak yakij rozplativsya v pritoni monetoyu iz zobrazhennyam imperatora buv zasudzhenij na smert Dio LXXVIII 16 analogichna dolya chekala perelyubnikiv ta navit prosto lyudej kotri nichogo v nogo ne prosili Dio LXXVIII 16 U Galliyi Karakalla viv bezslavnu vijnu z alemanami i cennami ale prijnyav titul peremogi Alemannicus i Germanicus U Dakiyi ta zahidnomu Prichornomor yi vin voyuvav iz sarmatami a takozh z getami ta inshimi plemenami ale takozh ne zdobuv znachnih uspihiv j pishov u Frakiyu Z cogo chasu vin pochav vulgarno nasliduvati Aleksandru Velikomu roblyachi pohodi u viddaleni krayini ale lishe dlya togo shob grabuvati zhiteliv Z Frakiyi vin perejshov do Aziyi v Pergami vdavavsya za zcilennyam do Eskulapu v Ilioni shanuvav Ahilla zimuvav u Nikomediyi 214 215 po zradnickomu zahopiv u polon Abgara IX pravitelya Osroena i zavolodiv jogo derzhavoyu Projshovsya pohodami po Virmeniyi ta Anatoliyi Tak Karakalla minuv Dakiyu Frakiyu ta vijshov do Gellespontu de vin piddavsya nebezpeci pri korabelnij avariyi Aelius XIII 5 Tim ne mensh nachalnik flotu nadav imperatoru svoyu triyeru j takim chinom Karakalla vryatuvavsya V Aziyi imperator provodiv taku samu tiranichnu politiku sho j u Yevropi U Pergami vin zradiv tomu sho vin buv nazvanij zvirom zapishavsya j odnorazovo vbiv bezlich lyudej Dio LXXVIII 16 Odnochasno rozkvitlo informatorstvo bagato lyudej sposterigali za inshimi ta povidomlyali imperatoru najneznachnishi novini Abi zahistiti donoshikiv Karakalla vidav nakaz zgidno z yakim nihto ne mig karati informatoriv Dio LXXVIII 17 Antonin zrobiv vazhlivoyu lyudinoyu v derzhavi yevnuha Semproniya Rufa chim viklikav znachne nevdovolennya Dio LXXVIII 17 Cilu zimu imperator proviv u Nikomediyi zajmayuchis krovoprolittyam bezzakonnyam ta marnotratstvom Dio LXXVIII 18 Odnochasno vin rozpochav pidgotovku do vijni z Parfiyeyu provivshi vijskovi navchannya ta zbuduvavshi mashini dlya oblogi mist Privodom do vijni stalo te sho parfyanskij car Vologez vidmovivsya vidati Rimu filosofa Antioha j Tiridata carya Virmeniyi Na choli armiyi Karakalla postaviv Feokrita lyudinu zvichayi yakoyi vidpovidali jogo vlasnim Aelius XIII 6 Vochevid Vologez virishiv uniknuti vijni ta zgodivsya vidati Tiridata j Antioha Odnak vijska Feokrita u Virmeniyi zaznali nishivnoyi porazki Poki Feokrit voyuvav z parfyanami ta virmenami sam Antonin vlashtuvav rizaninu v Aleksandriyi Zgidno z Dionom Kassiyem Dio LXXVIII 22 bulo vbito stilki lyudej sho imperator navit ne nasmilivsya nazvati ce chislo senatu stverdzhuyuchi sho ne maye znachennya yaki lyudi i v yakij kilkosti zaginuli bo vsi voni zaslugovuvali takoyi doli Dio LXXVIII 22 Poki miscevih meshkanciv virizali inozemciv grabuvali ta viganyali z mista Zgodom Karakalla vidav voyinam nagorodi za vijskovij pohid priznachivshi tim hto sluzhiv u pretorianskoyi gvardiyi po shist tisyach dvisti p yatdesyat denariyiv a inshim po p yat tisyach Dio LXXVIII 24 ta virishiv ocholiti parfyansku vijnu Tim chasom u Parfiyi spalahnula gromadyanska vijna mizh Vologezom V ta Artabanom V Artaban vidmovivsya nadati Karakalli ruku svoyeyi dochki poboyuyuchis sho imperator sprobuye zavoloditi Parfyanskoyu derzhavoyu Rimlyani napali nespodivano j zgidno z Dionom Kassiyem spustoshili znachnu chastinu prileglih do Midiyi zemel zrujnuvali bagato fortec vzyali Arbel i rozrivshi pohovannya parfyanskih cariv rozsiyali yih prah Dio LXXIX 22 Odnak pershij uspih buv omanlivim yaksho zimu soldati proveli v privatnih mayetkah rozporyadzhayuchis vlasnistyu gospodariv yak svoyeyu to na vorozhij teritoriyi voni musili postijno pracyuvati ta oboronyatisya vid napadiv Zimu 216 217 rokiv rimske vijsko provelo v Edesi gotuyuchis do vesnyanoyi kampaniyi Smert Poki imperator z vijskom zagruz u Parfiyi v Africi stalisya vazhlivi podiyi Odin vishun ogolosiv sho prefekt Makrin mav stati imperatorom Todi vishun buv vidpravlenij do Rimu de jogo dopitav komanduvach garnizonu Flavij Maternian Maternian nadislav poslannya imperatoru odnak vono nadijshlo do jogo materi tozh stalasya zatrimka Drugij list napisanij Ulpiyem Yulianom yakij vidpovidav za provedennya cenzu nadijshov do Makrina She odniyeyu obstavinoyu yaka priskorila usunennya Karakalli bulo te sho yegiptyanin Serapion dopoviv bezposeredno imperatoru sho nevdovzi Makrin musiv zajnyati jogo misce Zgidno z Dionom Kassiyem Makrin zaruchivsya pidtrimkoyu brativ Nemeziana ta Apollinariya z rodu Avreliyiv ta soldata Yuliya Marciliya Dio LXXIX 24 Elij Spartian nazivaye takozh im ya Trikciana nachalnika drugogo legionu Marciya Agrippu yakij ocholyuvav flot ta bilshist nachalnickih osib yakih zaluchiv do zmovi Marcial Aelius XIII 6 8 kvitnya 217 roku na shlyahu z Edesi do Karr Karakalla zliz iz konya Tverdzhennya pro podalshi podiyi rozhodyatsya Elij Spartian stverdzhuvav sho konyuh imperatora vdariv jogo v bik dopomagayuchi zalizti u sidlo Aelius XIII 7 zgidno z Dionom Kassiyem Karakalla zliz iz konya a Marcial pidijshov do nogo nibi zbirayuchis shos skazati i vdariv imperatora nozhom pislya chogo sam buv ubitij Suchasna interpretaciyaSuchasni istoriki vvazhayut Karakallu odnim iz najgirshih imperatoriv Rimu cherez masovu rizaninu v Aleksandriyi tiraniyu Pid chas jogo pohodiv vidbuvalisya masovi zgvaltuvannya ta zlochini shodo miscevogo naselennya PrimitkiLyubker F Caracalla Realnyj slovar klassicheskih drevnostej po Lyubkeru pod red F F Zelinskij A I Georgievskij M S Kutorga i dr SPb Obshestvo klassicheskoj filologii i pedagogiki 1885 S 247 248 d Track Q4249594d Track Q101490d Track Q656d Track Q694826d Track Q4135787d Track Q45183260d Track Q30059240d Track Q24933120d Track Q1459210 Kolb F P Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Diccionario biografico espanol Real Academia de la Historia 2011 d Track Q41705771d Track Q2720582 Iv Gr Yulii sirijskie Enciklopedicheskij slovar SPb Brokgauz Efron 1904 T XLI S 344 346 d Track Q656d Track Q602358d Track Q4148372d Track Q19908137d Track Q24512640d Track Q23892994 Dion Kassij Rimskaya istoriya Knigi LXIV LXXX str 38 profilib net ros Procitovano 2 chervnya 2018 Dion Kassij Rimskaya istoriya Knigi LXIV LXXX str 40 profilib net ros Procitovano 2 chervnya 2018 ancientrome ru ros Arhiv originalu za 2 lipnya 2018 Procitovano 2 chervnya 2018 Dion Kassij Rimskaya istoriya Knigi LXIV LXXX str 41 profilib net ros Procitovano 2 chervnya 2018 Dion Kassij Rimskaya istoriya Knigi LXIV LXXX str 42 profilib net ros Procitovano 2 chervnya 2018 ancientrome ru ros Arhiv originalu za 2 lipnya 2018 Procitovano 2 chervnya 2018 Dion Kassij Rimskaya istoriya Knigi LXIV LXXX str 43 profilib net ros Procitovano 2 chervnya 2018 Dion Kassij Rimskaya istoriya Knigi LXIV LXXX str 44 profilib net ros Procitovano 2 chervnya 2018 Dion Kassij Rimskaya istoriya Knigi LXIV LXXX str 45 profilib net ros Procitovano 2 chervnya 2018 Dion Kassij Rimskaya istoriya Knigi LXIV LXXX str 46 profilib net ros Procitovano 2 chervnya 2018 Sillar Shamus 2001 Quinquennium in provinciis Caracalla and Imperial Administration 212 217 pp iii DzherelaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Karakalla Zhittya Antoniya Karakalli angl