Кануков Джам-Булат-Бад Грирієв

Ка́нуков Джамбула́т Батгири́євич (ос. Хъаныхъуаты Батгирей фырт Джамболат; 1 квітня 1887, Північна Осетія – † 21 травня 1919, с. Озерна, Зборівський район, Тернопільська область) – полковник, командир Літунського полку Української Галицької Армії.

Джамбулат Батгириєвич Кануков Хъаныхъуаты Батгирей фырт Джамболат
Полковник  Полковник
Загальна інформація
Народження	1 (14) квітня 1889(18890414) , Російська імперія
Смерть	21 травня 1919 Озерна, Зборівський повіт, ЗУНР
Національність	осетин
Alma Mater
Військова служба
Роки служби	1914–1919
Приналежність	ЗУНР
Вид ЗС	УГА
Рід військ	Авіація
Формування	1-а летунська сотня
Війни / битви	Перша світова війна Польсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден Святої Анни 4 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Кануков Джамбулат Батгириєвич у Вікісховищі

Життєпис

Народився 1 квітня 1889 року в місті Беслан, що в Північній Осетії.

У російській армії

Початкову освіту здобув у Владикавказькій чоловічій гімназії. У 1909 закінчив Тверське кавалерійське училище, направлений на службу корнетом до 7-го гусарського Білоруського полку, який дислокувався у Володимирі-Волинському. З 27 вересня 1912 звільнений у запас.

Рештки літака «Фарман»-30, на якому розбився Джамбулат Кануков біля села Озерна

Після початку Першої світової війни добровільно повернувся до армії. З 19 липня 1914 у розпорядженні штабу 2-ї армії, а з 18 вересня 1914 за власним бажанням переведений до 22-го піхотного Нижньогородського полку, з 10 жовтня 1914 виконував обов'язки ад'ютанта цього полку.

15 травня 1915 отримав контузію та був евакуйований з фронту. Після одужання, з 25 червня 1915, за власним бажанням переведений до 17-го корпусного авіаційного загону, де служив льотчиком-дозорцем. 17 жовтня 1915 відряджений на навчання до Військової авіаційної школи. 10 травня 1916 отримав звання поручика. 7 серпня 1916 закінчив школу та дістав звання військового льотчика.

З 20 жовтня 1916 на службі в 14-му авіаційному загоні, а з 24 березня 1917 призначений командиром 30-го авіаційного загону.

На службі Україні

У 1918 р. вступає до Армії Української Держави, де очолював 2-й Подільський авіаційний дивізіон. Із цим дивізіоном у грудні 1918 прибув до міста Красне та включений до складу Летунського відділу Української Галицької армії. Канукова призначають помічником командира Летунського відділу сотника Петра Франка, який його так характеризував:

Полковник Кануков був чудовий знавець літання і добрий організатор. Своєю веселою, товариською вдачею швидко зумів позискати всіх. Завжди мав нові «нечувані» ідеї: вмонтовував могутні двигуни на маленькі орли, щоби дійти до великої швидкості, наших пільотів, що вміли літати на повільних «авіятках» та «льйодах», посадив на скорі «нюпори» і не зражувався початковими невдачами. Полковник Кануков із самого звуку двигуна означував непомильно, який літак летить.

З 26 березня 1919 обіймає посаду командира Летунського відділу УГА. Загинув у авіаційній катастрофі біля села Озерна тепер Зборівського району Тернопільської області.

Список повітряних перемог

Згідно зі спогадами генерала Мирона Тарнавського, здобув 9 із 16 повітряних перемог летунства УГА на польському фронті.

№ п/п	Дата перемоги	Тип літака	Місце перемоги
1	1918
2	1918
3	1918
4	1918
5	1918
6	1918
7	1918
8	1918
9	1918

Джерела

• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
• Я. Тинченко. Герої Українського неба: науково-популярне видання. — К.: Темпора, 2010. — С. 131-132.: іл.
• Кирея В. В. Кадрове забезпечення військово–повітряних сил Західно–Української Народної Республіки 1918–1919 рр. / В. В. Кирея // Гілея: науковий вісник. — 2015. — Вип. 94. — С. 31.

Посилання

• Герої Українського неба [ 9 серпня 2014 у Wayback Machine.]