Каледін

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Каледін.

Олексі́й Макси́мович Каледі́н (рос. Алексей Максимович Каледин) (*12 (24) жовтня 1861(18611024) — †11 лютого 1918) — російський військовий і державний діяч, генерал від кавалерії, один з керівників Білого руху в Росії у 1917—1918 роках, керівник Донської республіки у 1917—1918 роках, отаман Війська Донського.

Олексій Максимович Каледін
рос. Алексей Максимович Каледин
Народження	12 (24) жовтня 1861(1861-10-24) станиця Усть-Хоперська
Смерть	11 лютого 1918(1918-02-11) (56 років) Новочеркаськ, РСФРР^[1] вогнепальне поранення
Поховання	^d
Країна	Російська імперія
Освіта	Академія Генерального штабу
Звання	Генерал від кавалерії
Війни / битви	Перша світова війна
Нагороди
Каледін Олексій Максимович у Вікісховищі

Біографія

Народився у станиці Усть-Хоперській (тепер Волгоградської області). Походив з дворянського роду. У 1882 році закінчив Михайлівське артилерійське училище, а у 1889-му — Академію Генштабу.

Під час Першої світової війни командував корпусом, з травня 1916 року до травня 1917 — восьмою армією Південно-Західного фронту. 17(30) червня 1917 року обраний отаманом Війська Донського та очолив донський військовий уряд. У 1917 році Каледін після Жовтневого перевороту в Петрограді проголосив незалежність Області Війська Донського, утворив союз козаків Дону, Кубані та Тереку і почав збирати військові сили для придушення більшовицького заколоту в столиці. Встановив зв'язки з Українською Центральною Радою. У листопаді — грудні 1917 року вів переговори з (генеральним секретарем військових справ) Симоном Петлюрою про умови переходу через територію України загонів донських козаків, що поверталися з фронту на Дон. Після проголошення РНК Росії ультиматуму Українській Центральній Раді і з початком українсько-більшовицької війни 1917—1921 рр., уряд Каледіна наказав усім донським військовим підрозділам надавати «найрішучішу допомогу українському народу, його представникам в боротьбі з більшовизмом». У грудні 1917 разом з генералами Л. Корніловим і М. Алексєєвим увійшов до складу «тріумвірату» — верховного органу сил на Півдні Росії, сформував Добровольчу Армію.

У січні — лютому 1918 року війська Каледіна, зазнавши ряд поразок від більшовицьких частин у районі Ростова і Новочеркаська, відступили у Сальські степи і на Кубань. 29 січня (11 лютого) 1918 року Каледін склав свої повноваження і покінчив життя самогубством (застрілився).

Джерела та література

• А. О. Буравченков. Каледін Олексій Максимович [ 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 29. — .
• А. О. Буравченков. Каледін Олексій Максимович [ 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .
• Довідник з історії України [ 24 травня 2014 у Wayback Machine.]

Посилання

• Каледін Олексій Максимович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.183-184

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #120572044 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578