Йорг Ланц фон Лібенфельс (нім. Jörg Lanz von Liebenfels; справжнє ім'я Адольф Йозеф Ланц, 19 липня 1874, Відень — 22 квітня 1954, там же) — австрійський політичний і расовий теоретик й окультист, один із засновників аріософії. Колишній чернець, а також засновник журналу «Остара», в якому він публікував антисемітські та фелькіші теорії.
Йорг Ланц фон Лібенфельс | |
---|---|
Народився | 19 липня 1874[1] Пенцінг, Відень, Австро-Угорщина |
Помер | 22 квітня 1954[1] (79 років) Відень, Окупація Австрії союзниками |
Країна | Австрія |
Діяльність | письменник, історик церкви, астролог, журналіст |
Знання мов | німецька[1] |
|
Створив вчення теозоологія, що є квазірелігійною доктриною, поєднаною з біологією і зоологією, спрямовану на вибудовування расової ієрархії.
Як учень Гвідо фон Ліста розвивав його теорії. Імовірно, зробив певний вплив на Адольфа Гітлера.
Ранні роки
Народився 19 липня 1874 року у Відні, в Австро-Угорщині. Син шкільного наставника Йоганна Ланца та його дружини Катарини. Вони належали до середнього класу, а їхні предки були віденськими бюргерами початку XVIII століття.
1893 року Ланц став ченцем в цистерціанському ордені в монастирі Гайлігенкройц, прийнявши ім'я Георг. 1894 року оголосив себе «освіченим» після виявлення надгробної плити лицаря-храмовника та став розвивати свої теорії про «біляве арійство» і «нижчі раси». Він залишив монастир 1899 року. Хоча Ланц заявив, що зробив це через «зростальну нервозність», документи містять запис про «тілесне кохання» як причину. Деякі коментатори вважають, що мається на увазі зв'язок Ланца з жінкою, можливо, навіть з його сім'ї, розрив з якої міг згодом зробити внесок у його пізній антифемінізм.
1902 року змінив прізвище на Ланц-Лібенфельс. Заявляв, що того ж року здобув докторський ступінь, хоча про це немає жодних документів. Наразі встановлено, що він самовільно, шахрайським шляхом, нагородив себе докторським званням.
З 1910 року став називати себе Ланц фон Лібенфельс з метою приписати собі аристократичне походження, що мало значення в рамках його вчення, в якому німецька аристократія вважається нащадками древньої «арійської» урядущої касти. У Швабії та швейцарському кантоні Тургау існувало дворянське прізвище Лантц (або Ланц) фон Лібенфельс. Однак немає жодних даних про його спорідненість з цим прізвищем, ранні відомості про яке стосується 1790 року. Його приналежність до знатного роду вигадана ним самим.
«Теозоологія»
1904 року вийшла друком книга «Теозоологія» (Theozoologie; «Теозоологія, або Гримаси Содому та Електрон Богів»), в якій розвивав своє неогностичне расове вчення, намагаючись надати йому біблійний фундамент. Відповідно до цього вчення, спочатку існувала божественна раса (Gottmenschen, Theozoa) «арійців», що жила на полярному острові Арктогеї. «Арійські» божественні створіння мали різні надприродні здібності, які Ланц пов'язував з мало зрозумілою йому електрикою. Коли цей острів поринув під воду, ці досконалі «електричні» істоти переселилися до інших регіонів.
Згідно з Ланцом, Єва, яку він описує як первісно божественну істоту, вступила у зв'язок з демоном і породила «нижчі раси» — «звіролюдей» (Anthropozoa) — «неарійців», тобто всі інші раси. Внаслідок, на думку Ланца, «арійських» жінок приваблюють переважно «неарійці», що веде до расового виродження, яке можна зупинити лише підпорядкуванням «арійських» жінок «арійським» чоловікам та «расовим поділом». «Звіролюди» (будь-які «неарійці»), за Ланцом, мають неповну схильність до будь-яких форм збочень і статевих зносин з будь-якими людьми і тваринами. Вони століттями прагнули і прагнуть втягнути «арійців» у статеві зв'язки, внаслідок чого «арійська раса» змішалася зі «звіролюдьми» та втратила свої божественні «електричні» здібності. Замість давніх, чітко відмінних божественних і демонічних видів, виникли кілька змішаних рас, серед яких «арійська раса» була найменш зачеплена чужою кров'ю.
Ланц використовував власний принцип перекладу Старого завіту, у якому слова «земля», «камінь», «дерево», «хліб», «золото», «вода», «вогонь» і «повітря» всі означали напівлюдини, а дієслова «називати», «бачити», «знати» і «приховувати» розумілися ним як «злягатися з» тощо. Ісус, на думку Ланца, прийшов для відродження сексуально-расистського гнозису з метою врятувати обраний народ — «арійську расу». Чудеса Ісуса та його Преображення розглядалися як підтвердження його «електричної» божественної природи. Страсті Христа інтерпретувалися як спроба насильства, спотворення природи, яку зробили «пігмеями», прихильники сатанічних бестіальних культів, які прагнуть расового змішання.
Нижчі класи німецького суспільства Ланц вважав найбільш змішаними з нижчими расами і звинуватив їх у занепаді німецької величі та підриві панування над світом; за логікою західного апокаліпсиса вони мали бути викорінені. Найчистішу кров зберегла німецька аристократія, до якої Ланц безпідставно зараховував і себе.
Расова сегрегація та поступове очищення крові від «звіролюдської», згідно з Ланцом, здатні відновити божественні здібності «арійців». Він закликав до кастрації та стерилізації хворих. «Звіролюдей», за Ланцом, слід частиною вислати в інші країни, частиною знищити, а інших поневолити і використовувати, наприклад, як в'ючних тварин.
Копію цієї книги Ланц відправив шведському письменнику і драматургу Августу Стріндбергу, від якого згодом отримав повну ентузіазму відповідь, що називає його «пророчим голосом».
«Остара»
1905 року Ланц заснував журнал «Ostara, Briefbücherei der Blonden und Mannesrechtler», ставши його єдиним автором і редактором. Сам Ланц заявляв, що мав до ста тисяч передплатників, але заведено вважати, що ця цифра значно завищена. Серед інших читачів цього видання були також Адольф Гітлер і Дітріх Еккарт.
Ланц заявляв, що одного разу молодий Гітлер відвідував його, отримавши два номери журналу у свою колекцію.
Аріософські товариства
1905 року Ланц і близько п'ятдесяти інших прихильників Ліста підписали декларацію про створення Товариства Гвідо фон Ліста (Guido-von-List-Gesellschaft), яке офіційно було засновано 1908 року. 1907 року Ланц створив власну езотеричну організацію [de] (Ordo Novi Templi). Ланц опублікував програму цієї організації, в якій вона характеризувалася як арійське суспільство взаємодопомоги, покликання якого виховання расової самосвідомості через генеалогічні та геральдичні дослідження, змагання краси, а також створення расових утопій у малорозвинених частинах світу.
Для розвитку цієї справи Ланц купує руїни замку [de] в Австрії. Організація не зуміла залучити велику кількість членів: за оцінками, орден налічував близько трьохсот осіб, найвидатнішим з яких був поет Фріц фон Герцмановскі-Орландо. Заяви Ланца про те, що організацію створили ще до 1900 року і про його зустріч з Августом Стріндбергом у 1896 році, коли він переконав останнього приєднатися до ордена, визнали сфабрикованими.
Вплив
Після сходження Адольфа Гітлера у двадцятих роках Ланц намагався зарекомендувати себе як одного з ідеологічних його попередників. У передмові до першого номера третьої серії «Остари», близько 1927 року, він, наприклад, писав: «Слід нагадати, що рухи фашизму та свастики (він явно посилається на нацистську партію) є лише побічними відгалуженнями ідей Остари» (Es sei daran erinnert, daß die 'Hakenkreuz-' und Faschistenbewegungen im Grunde genommen, nur Seitenentwicklungen der Ostara-Ideen sind").
Після анексії Австрії нацистською Німеччиною 1938 року Ланц сподівався на заступництво Гітлера, але того, можливо, бентежили його попередні зв'язки. Так заборонили видавати твори Ланца. Найбільш примітні копії «Остари» вилучили з обігу. Після війни Ланц звинуватив Гітлера у крадіжці, а й у збоченні своїх ідей, і навіть у приналежності до «нижчої расової породи». За іншою версією, Гітлера бентежив сам Лібенфельс. Серед дослідників немає згоди у тому, чи піддався Гітлер прямо, чи опосередковано значному впливу праць Лібенфельса, як і немає серйозних свідчень тому, що він взагалі цікавився окультним рухом, крім його расових аспектів. Але все ж таки зв'язок між цими двома фігурами щоразу підкреслювався критиками й окультистами за часів і після нацистської Німеччини.
Ідеї Ланца мають велику подібність із пізнішими гіммлерівськими материнськими організаціями СС Лебенсборн, а також нацистському знищенню євреїв та використанню рабської праці слов'янських народів на Сході. Ланц стверджував, що матері-виробники повинні жити в євгенічних монастирях й обслуговуватись чистокровними «арійськими» чоловіками. Ця ідея передбачила тезу Генріха Гіммлера про полігамію для членів СС, його створення будинків материнства СС.
Публікації
У своїх публікаціях Ланц змішує фелькіше й антисемітські ідеї з аріанізмом, расизмом й езотеризмом.
- Katholizismus wider Jesuitismus («Catholicism versus Jesuitism»), , 1903
- Anthropozoon biblicum, in Vjschr. für Bibelkunde 1, 1903/1904
- Zur Theologie der gotischen Bibel («Regarding the Theology of the Gothic Bible») in Vjschr. für Bibelkunde 1, 1903/1904
- Theozoologie oder die Kunde von den Sodoms-Äfflingen und dem Götter-Elektron («Theozoology, or the Account of the Apelings and the Divine Electron»), , (1905)
- von Liebenfels, Lanz (1904). Theozoölogie oder die Kunde von den Sodoms-Äfflingen und dem Götter-Elektron (German) — через The Internet Archive.
- von Liebenfels, Lanz. Theozoology or the science of the Sodomite Apelings and the Divine Electron (English) — через The Internet Archive.
- von Liebenfels, Lanz (1904). Theozoölogie oder die Kunde von den Sodoms-Äfflingen und dem Götter-Elektron (German) — через The Internet Archive.
- Das Breve «Dominus ac redemptor noster», Frankfurt, 1905
- Der Taxilschwindel. Ein welthistorischer Ulk, Frankfurt, 1905
- Ostara (magazine), 89 or 100 issues, Rodaun and Mödling, 1905–17 (38 issues were republished in Vienna between 1926 and 1931)
- Kraus und das Rassenproblem («Kraus and the Race Problem»), in Der Brenner 4, 1913/1914
- Weltende und Weltwende, («World's End and World's Turn»), Lorch, 1923
- Grundriss der ariosophischen Geheimlehre («Outline of the Ariosophic Secret Teachings»), Oestrich, 1925
- Der Weltkrieg als Rassenkampf der Dunklen gegen die Blonden («The World War as a Race Fight Between the Dark and the Blondes»), Vienna, 1927
- Bibliomystikon oder die Geheimbibel der Eingeweihten («Bibliomystikon, or the Secret Bible of the Initiated»), 10 volumes, Pforzheim and elsewhere, 1929—1934
- Praktisch-empirisches Handbuch der ariosophischen Astrologie («Practical-empirical Handbook of Ariosophic Astrology»), Düsseldorf, 1926–34
- Jakob Lorber. Das grösste ariosophische Medium der Neuzeit, Düsseldorf, 1926, 4 Bänden.
- von Liebenfels, Lanz (1926). Das Buch der Psalmen Teutch [The Book of the Teutonic Psalms] — через The Internet Archive.
У культурі
- Австрійський психолог і письменник Вільфред Дейм присвятив Ланцу фон Лібенфельсу книгу «Людина, яка постачала Гітлеру ідеї. Про релігійну помилку сектанта і расової манії диктатора», в якій відстоює думка про вирішальний вплив Ланца фон Лібенфельса на Адольфа Гітлера.
- У романі Еріка-Емманюеля Шмітта «Інша доля» Гітлер читає статтю Ланца Фон Лібенфельса, з якої вперше дізнається про свастику.
- Створений Ланцем фон Лібенфельсом образ «мавп Содома» використаний гуртом «Betelgeuse» в альбомі 2010 року.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Goodrick-Clarke, 2006.
- SPC, Neo-Volkisch.
- Гудрик-Кларк, 1995.
- Kimmel, 2009.
- Daim, 1958.
Література
- Гудрик-Кларк Н. Оккультные корни нацизма. Тайные арийские культы и их влияние на нацистскую идеологию. — СПб. : Евразия, 1995.
- Гудрик-Кларк Н. Оккультные корни нацизма. Тайные арийские культы и их влияние на нацистскую идеологию: Ариософы Австрии и Германии, 1890—1935. — М. : Эксмо, 2004. — 576 с. — (Империя III рейх) — .
- Peter Emil Becker: Zur Geschichte der Rassenhygiene. Wege ins Dritte Reich. Thieme, Stuttgart 1988, (Kapitel «Jörg Lanz von Liebenfels», S. 334—396).
- Friedrich Buchmayr: Jörg Lanz von Liebenfels. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 16, Bautz, Herzberg 1999, -4, S. 941—945.
- Wilfried Daim. Der Mann, der Hitler die Ideen gab. Jörg Lanz von Liebenfels. — Isar, München : Carl Ueberreuter Verlag, 1958. — .
- Wilfried Daim. Josef Lanz. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1982, Band 13, S. 626 f. (Digitalisat).
- Goodrick-Clarke, Nicholas (2006). Lanz von Liebenfels, Jörg (Adolf Josef Lanz). У Wouter J. Hanegraaff (ред.). Dictionary of Gnosis and Western Esotericism. Leiden: Brill. с. S. 673—675.
- : Jörg Lanz von Liebenfels. In: Uwe Puschner, Walter Schmitz, Justus H. Ulbricht (Hrsg.): Handbuch zur «Völkischen Bewegung» 1871—1918. Saur, München u. a. 1996, , S. 131—146 (unveränderter Nachdruck 1999, ).
- Ekkehard Hieronimus: Lanz von Liebenfels. Lebensspuren. In: Albrecht Götz von Olenhusen (Hrsg.): Wege und Abwege. Beiträge zur europäischen Geistesgeschichte der Neuzeit. Festschrift für zum 20. September 1990. Hochschulverlag, Freiburg 1993, , S. 157 ff.
- Elke Kimmel (2009). Lanz, Josef Adolf. In: Wolfgang Benz (Hrsg.): Handbuch des Antisemitismus. Band 2: Personen. De Gruyter, Berlin u. a. , S. 454f. ISBN .
- Rudolf J. Mund: Jörg Lanz v. Liebenfels und der Neue Templer Orden. Rudolf Arnold Spieth, Stuttgart 1976, .
- Walther Paape: Drum haben wir ein Tempelhaus gegründet. Der Neutemplerorden (Ordo Novi Templi, ONT) des Lanz von Liebenfels und sein Erzpriorat Staufen in Dietfurt bei Sigmaringen. , Meßkirch 2007. .
- Walther Paape: Im Wahn des Auserwähltseins. Die Rassereligion des Lanz von Liebenfels, der Neutemplerorden und das Erzpriorat Staufen in Dietfurt — Eine österreichisch-deutsche Geschichte. Gmeiner-Verlag, Meßkirch 2015. .
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Jorg Lanc fon Libenfels nim Jorg Lanz von Liebenfels spravzhnye im ya Adolf Jozef Lanc 19 lipnya 1874 18740719 Viden 22 kvitnya 1954 tam zhe avstrijskij politichnij i rasovij teoretik j okultist odin iz zasnovnikiv ariosofiyi Kolishnij chernec a takozh zasnovnik zhurnalu Ostara v yakomu vin publikuvav antisemitski ta felkishi teoriyi Jorg Lanc fon LibenfelsNarodivsya 19 lipnya 1874 1874 07 19 1 Pencing Viden Avstro UgorshinaPomer 22 kvitnya 1954 1954 04 22 1 79 rokiv Viden Okupaciya Avstriyi soyuznikamiKrayina AvstriyaDiyalnist pismennik istorik cerkvi astrolog zhurnalistZnannya mov nimecka 1 Mediafajli u Vikishovishi Stvoriv vchennya teozoologiya sho ye kvazireligijnoyu doktrinoyu poyednanoyu z biologiyeyu i zoologiyeyu spryamovanu na vibudovuvannya rasovoyi iyerarhiyi Yak uchen Gvido fon Lista rozvivav jogo teoriyi Imovirno zrobiv pevnij vpliv na Adolfa Gitlera Ranni rokiNarodivsya 19 lipnya 1874 roku u Vidni v Avstro Ugorshini Sin shkilnogo nastavnika Joganna Lanca ta jogo druzhini Katarini Voni nalezhali do serednogo klasu a yihni predki buli videnskimi byurgerami pochatku XVIII stolittya 1893 roku Lanc stav chencem v cistercianskomu ordeni v monastiri Gajligenkrojc prijnyavshi im ya Georg 1894 roku ogolosiv sebe osvichenim pislya viyavlennya nadgrobnoyi pliti licarya hramovnika ta stav rozvivati svoyi teoriyi pro bilyave arijstvo i nizhchi rasi Vin zalishiv monastir 1899 roku Hocha Lanc zayaviv sho zrobiv ce cherez zrostalnu nervoznist dokumenti mistyat zapis pro tilesne kohannya yak prichinu Deyaki komentatori vvazhayut sho mayetsya na uvazi zv yazok Lanca z zhinkoyu mozhlivo navit z jogo sim yi rozriv z yakoyi mig zgodom zrobiti vnesok u jogo piznij antifeminizm 1902 roku zminiv prizvishe na Lanc Libenfels Zayavlyav sho togo zh roku zdobuv doktorskij stupin hocha pro ce nemaye zhodnih dokumentiv Narazi vstanovleno sho vin samovilno shahrajskim shlyahom nagorodiv sebe doktorskim zvannyam Z 1910 roku stav nazivati sebe Lanc fon Libenfels z metoyu pripisati sobi aristokratichne pohodzhennya sho malo znachennya v ramkah jogo vchennya v yakomu nimecka aristokratiya vvazhayetsya nashadkami drevnoyi arijskoyi uryadushoyi kasti U Shvabiyi ta shvejcarskomu kantoni Turgau isnuvalo dvoryanske prizvishe Lantc abo Lanc fon Libenfels Odnak nemaye zhodnih danih pro jogo sporidnenist z cim prizvishem ranni vidomosti pro yake stosuyetsya 1790 roku Jogo prinalezhnist do znatnogo rodu vigadana nim samim Teozoologiya Biblijni dokumenti vipusk 3 Likar Jorg Lanc Libenfels Arheologiya antropologiya j assirijski zvirolyudi blizko 1904 1904 roku vijshla drukom kniga Teozoologiya Theozoologie Teozoologiya abo Grimasi Sodomu ta Elektron Bogiv v yakij rozvivav svoye neognostichne rasove vchennya namagayuchis nadati jomu biblijnij fundament Vidpovidno do cogo vchennya spochatku isnuvala bozhestvenna rasa Gottmenschen Theozoa arijciv sho zhila na polyarnomu ostrovi Arktogeyi Arijski bozhestvenni stvorinnya mali rizni nadprirodni zdibnosti yaki Lanc pov yazuvav z malo zrozumiloyu jomu elektrikoyu Koli cej ostriv porinuv pid vodu ci doskonali elektrichni istoti pereselilisya do inshih regioniv Zgidno z Lancom Yeva yaku vin opisuye yak pervisno bozhestvennu istotu vstupila u zv yazok z demonom i porodila nizhchi rasi zvirolyudej Anthropozoa nearijciv tobto vsi inshi rasi Vnaslidok na dumku Lanca arijskih zhinok privablyuyut perevazhno nearijci sho vede do rasovogo virodzhennya yake mozhna zupiniti lishe pidporyadkuvannyam arijskih zhinok arijskim cholovikam ta rasovim podilom Zvirolyudi bud yaki nearijci za Lancom mayut nepovnu shilnist do bud yakih form zbochen i statevih znosin z bud yakimi lyudmi i tvarinami Voni stolittyami pragnuli i pragnut vtyagnuti arijciv u statevi zv yazki vnaslidok chogo arijska rasa zmishalasya zi zvirolyudmi ta vtratila svoyi bozhestvenni elektrichni zdibnosti Zamist davnih chitko vidminnih bozhestvennih i demonichnih vidiv vinikli kilka zmishanih ras sered yakih arijska rasa bula najmensh zacheplena chuzhoyu krov yu Lanc vikoristovuvav vlasnij princip perekladu Starogo zavitu u yakomu slova zemlya kamin derevo hlib zoloto voda vogon i povitrya vsi oznachali napivlyudini a diyeslova nazivati bachiti znati i prihovuvati rozumilisya nim yak zlyagatisya z tosho Isus na dumku Lanca prijshov dlya vidrodzhennya seksualno rasistskogo gnozisu z metoyu vryatuvati obranij narod arijsku rasu Chudesa Isusa ta jogo Preobrazhennya rozglyadalisya yak pidtverdzhennya jogo elektrichnoyi bozhestvennoyi prirodi Strasti Hrista interpretuvalisya yak sproba nasilstva spotvorennya prirodi yaku zrobili pigmeyami prihilniki satanichnih bestialnih kultiv yaki pragnut rasovogo zmishannya Nizhchi klasi nimeckogo suspilstva Lanc vvazhav najbilsh zmishanimi z nizhchimi rasami i zvinuvativ yih u zanepadi nimeckoyi velichi ta pidrivi panuvannya nad svitom za logikoyu zahidnogo apokalipsisa voni mali buti vikorineni Najchistishu krov zberegla nimecka aristokratiya do yakoyi Lanc bezpidstavno zarahovuvav i sebe Rasova segregaciya ta postupove ochishennya krovi vid zvirolyudskoyi zgidno z Lancom zdatni vidnoviti bozhestvenni zdibnosti arijciv Vin zaklikav do kastraciyi ta sterilizaciyi hvorih Zvirolyudej za Lancom slid chastinoyu vislati v inshi krayini chastinoyu znishiti a inshih ponevoliti i vikoristovuvati napriklad yak v yuchnih tvarin Kopiyu ciyeyi knigi Lanc vidpraviv shvedskomu pismenniku i dramaturgu Avgustu Strindbergu vid yakogo zgodom otrimav povnu entuziazmu vidpovid sho nazivaye jogo prorochim golosom Ostara 1905 roku Lanc zasnuvav zhurnal Ostara Briefbucherei der Blonden und Mannesrechtler stavshi jogo yedinim avtorom i redaktorom Sam Lanc zayavlyav sho mav do sta tisyach peredplatnikiv ale zavedeno vvazhati sho cya cifra znachno zavishena Sered inshih chitachiv cogo vidannya buli takozh Adolf Gitler i Ditrih Ekkart Lanc zayavlyav sho odnogo razu molodij Gitler vidviduvav jogo otrimavshi dva nomeri zhurnalu u svoyu kolekciyu Ariosofski tovaristvaPrapor de Zolota zemlya yak simvol vichnosti liliyi yak simvol rasovoyi chistoti ta chervona svastika yak simvol vishidnogo ariogeroyizmu 1905 roku Lanc i blizko p yatdesyati inshih prihilnikiv Lista pidpisali deklaraciyu pro stvorennya Tovaristva Gvido fon Lista Guido von List Gesellschaft yake oficijno bulo zasnovano 1908 roku 1907 roku Lanc stvoriv vlasnu ezoterichnu organizaciyu de Ordo Novi Templi Lanc opublikuvav programu ciyeyi organizaciyi v yakij vona harakterizuvalasya yak arijske suspilstvo vzayemodopomogi poklikannya yakogo vihovannya rasovoyi samosvidomosti cherez genealogichni ta geraldichni doslidzhennya zmagannya krasi a takozh stvorennya rasovih utopij u malorozvinenih chastinah svitu Dlya rozvitku ciyeyi spravi Lanc kupuye ruyini zamku de v Avstriyi Organizaciya ne zumila zaluchiti veliku kilkist chleniv za ocinkami orden nalichuvav blizko trohsot osib najvidatnishim z yakih buv poet Fric fon Gercmanovski Orlando Zayavi Lanca pro te sho organizaciyu stvorili she do 1900 roku i pro jogo zustrich z Avgustom Strindbergom u 1896 roci koli vin perekonav ostannogo priyednatisya do ordena viznali sfabrikovanimi VplivPislya shodzhennya Adolfa Gitlera u dvadcyatih rokah Lanc namagavsya zarekomenduvati sebe yak odnogo z ideologichnih jogo poperednikiv U peredmovi do pershogo nomera tretoyi seriyi Ostari blizko 1927 roku vin napriklad pisav Slid nagadati sho ruhi fashizmu ta svastiki vin yavno posilayetsya na nacistsku partiyu ye lishe pobichnimi vidgaluzhennyami idej Ostari Es sei daran erinnert dass die Hakenkreuz und Faschistenbewegungen im Grunde genommen nur Seitenentwicklungen der Ostara Ideen sind Pislya aneksiyi Avstriyi nacistskoyu Nimechchinoyu 1938 roku Lanc spodivavsya na zastupnictvo Gitlera ale togo mozhlivo bentezhili jogo poperedni zv yazki Tak zaboronili vidavati tvori Lanca Najbilsh primitni kopiyi Ostari viluchili z obigu Pislya vijni Lanc zvinuvativ Gitlera u kradizhci a j u zbochenni svoyih idej i navit u prinalezhnosti do nizhchoyi rasovoyi porodi Za inshoyu versiyeyu Gitlera bentezhiv sam Libenfels Sered doslidnikiv nemaye zgodi u tomu chi piddavsya Gitler pryamo chi oposeredkovano znachnomu vplivu prac Libenfelsa yak i nemaye serjoznih svidchen tomu sho vin vzagali cikavivsya okultnim ruhom krim jogo rasovih aspektiv Ale vse zh taki zv yazok mizh cimi dvoma figurami shorazu pidkreslyuvavsya kritikami j okultistami za chasiv i pislya nacistskoyi Nimechchini Ideyi Lanca mayut veliku podibnist iz piznishimi gimmlerivskimi materinskimi organizaciyami SS Lebensborn a takozh nacistskomu znishennyu yevreyiv ta vikoristannyu rabskoyi praci slov yanskih narodiv na Shodi Lanc stverdzhuvav sho materi virobniki povinni zhiti v yevgenichnih monastiryah j obslugovuvatis chistokrovnimi arijskimi cholovikami Cya ideya peredbachila tezu Genriha Gimmlera pro poligamiyu dlya chleniv SS jogo stvorennya budinkiv materinstva SS PublikaciyiU svoyih publikaciyah Lanc zmishuye felkishe j antisemitski ideyi z arianizmom rasizmom j ezoterizmom Katholizismus wider Jesuitismus Catholicism versus Jesuitism 1903 Anthropozoon biblicum in Vjschr fur Bibelkunde 1 1903 1904 Zur Theologie der gotischen Bibel Regarding the Theology of the Gothic Bible in Vjschr fur Bibelkunde 1 1903 1904 Theozoologie oder die Kunde von den Sodoms Afflingen und dem Gotter Elektron Theozoology or the Account of the Apelings and the Divine Electron 1905 von Liebenfels Lanz 1904 Theozoologie oder die Kunde von den Sodoms Afflingen und dem Gotter Elektron German cherez The Internet Archive von Liebenfels Lanz Theozoology or the science of the Sodomite Apelings and the Divine Electron English cherez The Internet Archive Das Breve Dominus ac redemptor noster Frankfurt 1905 Der Taxilschwindel Ein welthistorischer Ulk Frankfurt 1905 Ostara magazine 89 or 100 issues Rodaun and Modling 1905 17 38 issues were republished in Vienna between 1926 and 1931 Kraus und das Rassenproblem Kraus and the Race Problem in Der Brenner 4 1913 1914 Weltende und Weltwende World s End and World s Turn Lorch 1923 Grundriss der ariosophischen Geheimlehre Outline of the Ariosophic Secret Teachings Oestrich 1925 Der Weltkrieg als Rassenkampf der Dunklen gegen die Blonden The World War as a Race Fight Between the Dark and the Blondes Vienna 1927 Bibliomystikon oder die Geheimbibel der Eingeweihten Bibliomystikon or the Secret Bible of the Initiated 10 volumes Pforzheim and elsewhere 1929 1934 Praktisch empirisches Handbuch der ariosophischen Astrologie Practical empirical Handbook of Ariosophic Astrology Dusseldorf 1926 34 Jakob Lorber Das grosste ariosophische Medium der Neuzeit Dusseldorf 1926 4 Banden von Liebenfels Lanz 1926 Das Buch der Psalmen Teutch The Book of the Teutonic Psalms cherez The Internet Archive U kulturiAvstrijskij psiholog i pismennik Vilfred Dejm prisvyativ Lancu fon Libenfelsu knigu Lyudina yaka postachala Gitleru ideyi Pro religijnu pomilku sektanta i rasovoyi maniyi diktatora v yakij vidstoyuye dumka pro virishalnij vpliv Lanca fon Libenfelsa na Adolfa Gitlera U romani Erika Emmanyuelya Shmitta Insha dolya Gitler chitaye stattyu Lanca Fon Libenfelsa z yakoyi vpershe diznayetsya pro svastiku Stvorenij Lancem fon Libenfelsom obraz mavp Sodoma vikoristanij gurtom Betelgeuse v albomi 2010 roku PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Goodrick Clarke 2006 SPC Neo Volkisch Gudrik Klark 1995 Kimmel 2009 Daim 1958 LiteraturaGudrik Klark N Okkultnye korni nacizma Tajnye arijskie kulty i ih vliyanie na nacistskuyu ideologiyu SPb Evraziya 1995 Gudrik Klark N Okkultnye korni nacizma Tajnye arijskie kulty i ih vliyanie na nacistskuyu ideologiyu Ariosofy Avstrii i Germanii 1890 1935 M Eksmo 2004 576 s Imperiya III rejh ISBN 5 87849 161 3 Peter Emil Becker Zur Geschichte der Rassenhygiene Wege ins Dritte Reich Thieme Stuttgart 1988 ISBN 3 13 716901 1 Kapitel Jorg Lanz von Liebenfels S 334 396 Friedrich Buchmayr Jorg Lanz von Liebenfels In Biographisch Bibliographisches Kirchenlexikon BBKL Band 16 Bautz Herzberg 1999 ISBN 3 883090 079 4 S 941 945 Wilfried Daim Der Mann der Hitler die Ideen gab Jorg Lanz von Liebenfels Isar Munchen Carl Ueberreuter Verlag 1958 ISBN 3 928127 73 X Wilfried Daim Josef Lanz Neue Deutsche Biographie Berlin 1982 Band 13 S 626 f Digitalisat Goodrick Clarke Nicholas 2006 Lanz von Liebenfels Jorg Adolf Josef Lanz U Wouter J Hanegraaff red Dictionary of Gnosis and Western Esotericism Leiden Brill s S 673 675 Jorg Lanz von Liebenfels In Uwe Puschner Walter Schmitz Justus H Ulbricht Hrsg Handbuch zur Volkischen Bewegung 1871 1918 Saur Munchen u a 1996 ISBN 3 598 11241 6 S 131 146 unveranderter Nachdruck 1999 ISBN 3 598 11421 4 Ekkehard Hieronimus Lanz von Liebenfels Lebensspuren In Albrecht Gotz von Olenhusen Hrsg Wege und Abwege Beitrage zur europaischen Geistesgeschichte der Neuzeit Festschrift fur zum 20 September 1990 Hochschulverlag Freiburg 1993 ISBN 3 8107 5051 4 S 157 ff Elke Kimmel 2009 Lanz Josef Adolf In Wolfgang Benz Hrsg Handbuch des Antisemitismus Band 2 Personen De Gruyter Berlin u a S 454f ISBN 978 3 598 44159 2 Rudolf J Mund Jorg Lanz v Liebenfels und der Neue Templer Orden Rudolf Arnold Spieth Stuttgart 1976 ISBN 3 88093 004 X Walther Paape Drum haben wir ein Tempelhaus gegrundet Der Neutemplerorden Ordo Novi Templi ONT des Lanz von Liebenfels und sein Erzpriorat Staufen in Dietfurt bei Sigmaringen Messkirch 2007 ISBN 3 89977 205 9 Walther Paape Im Wahn des Auserwahltseins Die Rassereligion des Lanz von Liebenfels der Neutemplerorden und das Erzpriorat Staufen in Dietfurt Eine osterreichisch deutsche Geschichte Gmeiner Verlag Messkirch 2015 ISBN 978 3 8392 1720 7 Posilannya