Гаврило Леонтійович Зубченко 1859 Ковалівка депутат Державної думи Російської імперії першого скликання від Київської гу

Гаврило Леонтійович Зубченко (*1859, Ковалівка — †?) — депутат Державної думи Російської імперії першого скликання від Київської губернії.

Зубченко Гаврило Леонтійович

Народився	1859 Васильківський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	не раніше 1906
Країна	Російська імперія
Діяльність	політик
Знання мов	українська і російська
Посада	депутат Державної думи Російської імперії^[d]
Партія	Трудова група
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зубченко.

Життєпис

Народився 1859 року у селі Ковалівка (Ковалівської волості Васильківського повіту) у родині заможного селянина з козаків Леонтія Зубченка. Був волосним старшиною. У 1911 році був обраний уповноваженим від Ковалівки у справі організації освіти.

22 квітня 1906 року його обрали депутатом Державної думи першого скликання. Входив у Трудову групу. Був активним учасником Української думської громади. Член Аграрної комісії. Підписав законопроєкти: «Про громадянську рівність», аграрний законопроєкт «33-х». 5 (18) червня виступив з аграрного питання, на завершення пристрасної промови зазначив: «Я, панове, стверджую: наше безземельне селянство у відчаї, жити йому неможливо, і воно не дасть життя іншим». Також засудив Білостоцький погром (єврейський погром у Білостоці Гродненської губернії 1-3.06.1906, понад 70 убитих).

Історик Дмитро Дорошенко у «Моїх споминах про давнє минуле (1910–1914 роки)» згадує про зустріч із Гаврилом Леонтійовичем у Петербурзі: «Мене, як і всіх нас, найбільше цікавили українські посли-селяни, серед яких, як я вже чув, були дуже розумні, інтелігентні й свідомі національно діячі. Скоро я дістав нагоду пізнати їх ближче. Редакція „Украинского вестника“ задумала зробити анкету: як дивляться українські посли-селяни на земельну справу. Мені було доручено відвідати кожного з них. /…/ я пішов до Гаврила Зубченка. Це була вже старша людина, волосний старшина (війт) з Київщини. Коли я поставив йому ціль своєї візити, він сказав: „Добре, я вам зразу напишу, пождіть, якщо маєте час“. Я згодився, але подумав: „Що він понаписує? Мабуть, буде сила помилок!“ Писати треба було російською мовою. В гостях у Зубченка я застав гостя — селянського посла з Київщини Степана Тарана і розмовляв з ним, а Зубченко писав, раз у раз вкидаючи якесь слово до розмови. На моє диво, Зубченко вернув мені за якихось півгодини листок, писаний доброю російською літературною мовою, з дуже цікавим оригінальним змістом. Редакції не довелося робити ніяких поправок, і рукопис був зданий безпосередньо до друкарні».

10 липня 1906 року у місті Виборзі Гаврило Зубченко підписав знамениту Виборзьку відозву. Був засуджений за ст. 129, ч.1, п.п. 51 і 3 Карного Уложення на 3 місяці позбавлення волі без подальшого права бути вибраним.

За непідтвердженими даними, після відбуття покарання Гаврило Зубченко емігрував до Канади, але 1917 року повернувся до України. У будь-якому разі, його доля залишається невідомою. Цілком можливо, що він міг бути одним із тих Зубченків, чиї імена значаться у Мартиролозі жертв Голодомору 1932–1933 років у Ковалівці

Рід Зубченків

Старовинний український козацький рід Київщини. З нього вийшло чимало цікавих представників.

Наприклад, племінник Гаврила Зубченка — Оксентій Оксентійович Зубченко — був представником Васильківської земської повітової управи, голова шкільного комітету в Ковалівці.

У сімейних спогадах Мирон Васильченко, родич Зубченків, учитель та директор школи з сусіднього села Паляниченці, пише про це: «Уся сім'я Зубченків користувалась великою пошаною не тільки в Ковалівці, а й далеко за її межами. (…) Якщо Гаврило Леонтієвич добився відкриття у Ковалівці двокласної школи, то Оксень Оксентійович добився, що в Ковалівці року 1913-го було збудовано велике, чудове приміщення для початкової школи і будинок для життя вчителів. Трохи згодом при наявності таких приміщень (яких мало було на всю Київську губернію) у Ковалівці було відкрито Вищу початкову школу, яку і я закінчив року 1916-го». (З приватного архіву Юлії Стахівської: спогади її прадіда Мирона Васильченка «Моя автобіографія (семейна хроніка)» написані в 1977-78 роках. Мирон Васильченко був одружений із Ганною Оксентіївною Зубченко).

Його син — Олександр Оксентійович Зубченко — кандидат сільськогосподарських наук. Був приятелем Григорія Косинки, про якого залишив спогади «Славний мій земляче» у книзі «Григорій Косинка: Гармонія. Оповідання. Публіцистика. Спогади про Григорія Косинку» (К.,1988). Батько відомої української художниці-шістдеятниці Галини Зубченко.

У спогадах про художницю її учень, художник Василь Корчинський, зокрема так згадує про її батька Олександра: "…Народилася Галина Олександрівна в Києві, по вулиці Великий Житомирській. У столичному центрі й проходило її дитинство − в будинку діда по матері, священика Андрія Скрипчинського. Глибоко впливали на світогляд майбутньої художниці батьки, що добре знали й шанували українське мистецтво, мали невеличку, але добре підібрану книгозбірню. Батько, Олександр Зубченко, гарно малював, деякий час навчався у Василя Кричевського, добре знав бойчукістів, шанував їх. Першим наставником і вчителем у маленької Галини став Охрім Кравченко − він часто гостював у родині Зубченків.(…)

«…Народжена 1929 року, Галина Зубченко набачилась і пережила чимало: великі святкові помпезні маніфестації, водночас − руйнація церков, голодні опухлі селяни на вулицях міста, арешти і таємні зникнення людей, нищення української мови і примусове впровадження російської. Її діда, священика Андрія Скрипчинського, заарештовують, другого діда, Овксентія Зубченка, розкуркулюють.(…)»

Інший син Оксентія Зубченка — Ювеналій Зубченко, колезький секретар, працював ревізором у Києві.

Також вихідцем із цієї родини був Данило Зубченко — український військовий, про якого згадано у списках другого тому «Офіцерського корпуму Армії УНР (1917–1921)» Ярослава Тинченка. Народився він 10.12.1899 у с. Паляниченці, Київщина), у 1929 р. закінчив хіміко-технологічний відділ Української господарської академії.

Примітки

Перерва В. Історія шкільництва в містах і селах Київщини ХІХ — початку ХХ столітт. — Біла Церква: вид-во Олександра Пшонківського, 2008 — С. 183
И. Бонч-Осмоловский. Работы Первой Государственной Думы. Издание Санкт-Петербургского комитета Трудовой Группы. Ред. С. И. Бондарев. СПб.: Типогр. Т-ва «Дело». 1906. — С. 298.
Дорошенко Д. Мої спомини про давно минуле (1910–1914). — К.: Темпора, 2007 — С. 113
https://archive.today/20121222074350/www.memory.gov.ua/ua/publication/content/1522.htm.
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 січня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
. Архів оригіналу за 22 лютого 2015. Процитовано 10 січня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[1] Перерва В. Історія шкільництва в містах і селах Київщини ХІХ — початку ХХ столітт. — Біла Церква: вид-во Олександра Пшонківського, 2008 — С. 183

[2] И. Бонч-Осмоловский. Работы Первой Государственной Думы. Издание Санкт-Петербургского комитета Трудовой Группы. Ред. С. И. Бондарев. СПб.: Типогр. Т-ва «Дело». 1906. — С. 298.

[3] Дорошенко Д. Мої спомини про давно минуле (1910–1914). — К.: Темпора, 2007 — С. 113

[4] ttps://archive.today/20121222074350/www.memory.gov.ua/ua/publication/content/1522.htm.

[5] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 січня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[6] . Архів оригіналу за 22 лютого 2015. Процитовано 10 січня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()