Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Мико́ла Григо́рович Жули́нський (нар. 25 серпня 1940, с. Новосілки (тепер с. Набережне)Демидівський район, Рівненська область) — український літературознавець і політик. Директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України.
| Жулинський Микола Григорович | |
|---|---|
 | |
| Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка | |
| 13 листопада 2008 — 5 липня 2010 | |
| Президент | Віктор Ющенко, Віктор Янукович |
| Попередник | Роман Лубківський |
| Наступник | Борис Олійник |
| Радник Президента України | |
| 8 грудня 2006 — 7 листопада 2008 | |
| Президент | Віктор Ющенко |
| Віце-прем'єр-міністр України | |
| 30 грудня 1999 — 29 травня 2001 | |
| Президент | Леонід Кучма |
| | |
| Народився | 25 серпня 1940 (83 роки) с. Набережне, Демидівський район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР |
| Відомий як | політик |
| Країна | СРСР і Україна |
| Alma mater | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка і НАН України |
| Політична партія | Політична партія «Наша Україна» |
| Батько | Григорій Лук'янович Жулинський |
| Мати | Серафима Григорівна Жулинська |
| У шлюбі з | Жулинська Галина Степанівна |
| Діти | донька Олеся |
| Нагороди | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
 Народний депутат України | |||
|---|---|---|---|
| 2-го скликання | |||
| позапартійний | 12 травня 1994 | — | 12 травня 1998 |
| 4-го скликання | |||
| ЛПУ | 14 травня 2002 | — | 25 травня 2006 |
Президент Міжнародного громадського об'єднання «Волинське братство», голова Наглядової ради Волинського національного університету імені Лесі Українки.
Доктор філологічних наук (1981). Директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, академік НАН України.
Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка у 2008–2010 рр.
Почесний академік Національної академії мистецтв України (2017).
Життєпис
Народився у багатодітній селянській родині (7 дітей). Про своє дитинство згадував:
«Я весь час виживав і ніколи не жив нормально. Післявоєнне дитинство — це постійний, невтолимий голод… Я не люблю праці на землі… Як згадаю, що треба перекопати величезний город (50 соток)… Потім з жахом дивишся на бур'яни — треба сапати. Корову чимось годувати. З 8-го по 10-й клас я майже не вчився, бо зранку йшов шукати дрова, щоб протопити в хаті, бо інакше мати не дасть їсти, а ввечері принести соломи для корови з колгоспу. Вкрасти».
1960–1962 — вчитель 8-річної школи, с. Озерськ (Дубровицький район, Ровенська область).
«Там не було ні світла, ні радіо, ні газет, ні пристойного клубу. Тільки величезне озеро і на все село три прізвища — Сірко, Пляшко і Петрович. Два роки чесно відпрацював, але хотів якось вирватися, вчитися далі… Хотів бути письменником, журналістом, для цього треба було в обов'язковому порядку вступити в партію»..
1962 року закінчив Дубнівське педагогічне училище.
«Поступив в Дубнівське педучилище, бо мій старший брат вирішив мене якось прилаштувати. Я там вчився тому, що училищу треба було набрати духовий оркестр і на жовтневі свята пройти центральною вулицею».
Згодом переїхав до Луцька.
«Приїхав в Луцьк і треба було пристосуватися до міського життя. Навчився танцювати чарльстон, носив вузенькі штани, що поки стягнеш — упрієш. Розмовляв з дівчатами російською мовою, видавав себе за міського…».
1962–1963 — робітник промкомбінату, Волинський облжитлопостачторг.
1963–1965 — підсобний робітник, слюсар Луцького електроапаратного заводу.
1965–1968 — трубозгинальник Ленінградського суднобудівного заводу.
«Поїхав в Ленінград, бо хотів там учитися. Цілий місяць ходив і не міг влаштуватись на роботу, бо не мав прописки. Ледве зумів влаштуватися на суднобудівний завод і три роки там пропрацював… Ленінград дуже багато мені дав, бо я там займався самоосвітою. Важко працював, але вечорами обов'язково ходив у філармонію, до театру. Чи не щонеділі — в Маріїнку, слухав оперу. Сиджу — нічого особливого не відчуваю, думаю: аби не задрімати… А все-таки вперто все одно ходжу на виставки, філармонічні концерти… По декілька разів обійшов усі ленінградські музеї. Біля кожної картини стояв, багато читав, об'їздив передмістя — Павловськ, Петергоф, Пушкіно… Із мужицькою послідовністю вивчав світову культуру, принаймні наблизився до її розуміння. Хоча, безперечно, я залишився багато в чому неофітом, як багато хто з мого покоління»..
1968 року закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка (факультет журналістики).
З 1968 — в Інституті літератури ім. Т.Шевченка НАН України: аспірант (1968–1971), молодший науковий працівник, вчений секретар, з 1978 — заступник директора з наукової роботи, з 1991 — директор інституту.
Лютий — листопад 1992 — державний радник України з питань гуманітарної політики, голова колегії Державної думи України.
Жовтень 1992 — серпень 1994 — віце-прем'єр-міністр України з питань гуманітарної політики.
Народний депутат України 2-го скликання (1994–1998). Голова підкомітету з питань творчої діяльності, мистецтва, мовної та культурно-просвітницької політики Комітету з питань культури і духовності. Член групи «Конституційний центр».
30 грудня 1999 р. — 29 травня 2001 р. — віце-прем'єр-міністр України.
Народний депутат України 4-го скликання (2002–2006) від блоку В. Ющенка «Наша Україна». Голова підкомітету з питань охорони історико-культурної спадщини Комітету з питань культури і духовності.
В 2006 році виходить з фракції «Наша Україна» і переходить до фракції «ПППУ».
Грудень 2006 — листопад 2008 — Президента України.
Листопад 2008 — липень 2010 — голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Звільнений після низки скандалів [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.].
Наукова та громадська робота
Кандидатська дисертація: «До питання про історичний оптимізм радянської літератури» (Інститут літератури ім. Т. Шевченка АН України, 1972) Докторська дисертація: «Художня концепція людини і проблема характеру у сучасній радянській літературі» (Київський університет ім. Т.Шевченка, 1981). Член Спілки письменників України (з 1977 р.), член президії Ради, з 1998 р. — секретар НСПУ. Заступник голови правління Товариства дружби з українцями за кордоном «Україна», член Української всесвітньої координаційної ради. 1989 — один із ініціаторів створення Міжнародної асоціації україністів. Член редколегії журналів «Київ», «Київська старовина», «Слово і час». Очолював редколегію Зводу пам'яток історії та культури України.
Володіє польською, німецькою мовами.
На початку 2000-х років вийшла його книжка «Слово і доля», у ній здійснено систематизований, ґрунтовний аналіз творчості українських письменників від Григорія Сковороди до Василя Стуса.
Родина
Батько — Григорій Лук'янович (1908–2008).
Мати — Серафима Григорівна (1898–1958).
Дружина — Галина Степанівна (1947 р. н.), голова правління кредитної спілки «Турбота» до 2014 року. Звільнена рішенням Зборів кредитної спілки через звинувачення у розкраданні понад 25 мільйонів гривень [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. Свою провину визнала [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. 16 вересня 2013 року Шевченківським районним судом міста Києва (вирок 27 січня 2015 року).
Дочка — Олеся (1974 р. н.), юрист; директор із зв'язків з громадськістю, компанія .
Відзнаки
- Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2009);
- Орден князя Ярослава Мудрого 4-го ступеня (2016);
- Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (1997);
- Орден «За заслуги» І ступеня (2000);
- Командорський Хрест 2 ступеня почесного знаку «За заслуги перед Австрійською Республікою» (2005);
- Державна премія України в галузі науки і техніки 2014 року — за роботу «Історія української культури» у п'яти томах (у дев'яти книгах) (у складі колективу)
У листопаді 1993 р. Світовий конгрес вільних українців відзначив М. Жулинського найвищою нагородою закордонних українців — медаллю Св. Володимира за видатний внесок у наукову і політичну діяльність.
Лауреат Республіканської премії ім. О. Білецького в галузі літературно-художньої критики (1978), Державної премії України ім. Т. Шевченка (за книгу «Із забуття — в безсмертя», 1991), премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1994).
.
У 2000 році отримав звання почесного професора НаУКМА.
15 жовтня 2009 року вдостоєний звання «Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка».
(2018) — за книжку «Моя друга світова» та визначний внесок в українську літературу.
Лауреат Літературної премії фундації Івана Багряного, 2019.
Лауреат Рівненської обласної літературної премії імені Валер'яна Поліщука (1990).
Книги
Автор понад 700 статей, оглядів, рецензій. Серед книг:
- Юність моя — комсомолія (1971)
- Пафос життєствердження (1974)
- Людина як міра часу (1979)
- Человек в литературе (1983)
- Наближення (1986)
- Із забуття — в безсмертя (1991)
- Подих третього тисячоліття (1991)
- Вірю в силу духа (1999)
- Заявити про себе культурою (2001)
- Олег Ольжич і Олена Теліга (2001)
- Слово і доля (2002)
- Духовна спрага по втраченій батьківщині (2002)
- Поминаймо в скорботі, але не в гніві. Українсько-польський конфлікт на Волині 1943–1944 рр. (2003)
- Високий світоч віри. Голодомори в Україні та роман Василя Барки «Жовтий князь» (2003)
- То твій, сину, батько! Українська душа — на Голгофі XX століття (2005)
- Віктор Ющенко: випробування владою (у співавторстві) (2005)
- Відстані (2006)
- Він знав, «як много важить слово…» (2008)
- Нація. Культура. Література: національно-культурні міфи та ідейно-естетичні пошуки української літератури (2010)
Примітки
- [Демидівська районна державна адміністрація]
- . Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 19 вересня 2010.
- Public portal of the National Academy of Sciences of Ukraine. www.nas.gov.ua. Процитовано 6 жовтня 2023.
- . Архів оригіналу за 25 вересня 2006. Процитовано 31 жовтня 2012.
- Указ Президента України від 8 грудня 2006 року № 1051/2006 «Про призначення М. Жулинського Радником Президента України»
- Указ Президента України від 7 листопада 2008 року № 1010/2008 «Про звільнення М. Жулинського з посади Радника Президента України»
- . Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 5 липня 2010.
- . Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 7 вересня 2016.
- (PDF). www.parlament.gv.at. Архів оригіналу (PDF) за 22 травня 2020. Процитовано 8 квітня 2021.
- Указ Президента України від 8 грудня 2015 року № 686/2015 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2014 року»
- . Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 19 вересня 2010.
- Жулинський М. Г. Духовна спрага по втраченій Батьківщині [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]: лекцію прочитано 1 вересня 2000 року в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». — К. : Видавничий дім «KM Academia», 2000. — 65 с.
- . Архів оригіналу за 25 жовтня 2009. Процитовано 14 листопада 2009.
- Сергій Дзюба (14 лютого 2018). . Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 14 лютого 2018.
- «ЛІТЕРАТУРНА УКРАЇНА», 12 жовтня 2019, № 37-38
Джерела
- О. Т. А український вчений творить ідола… [ 5 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 73 (18 квітня). — С. 2.
- Ганжа О. І. Жулинський Микола Григорович [ 29 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 174. — .
- Дончик В. Г. Жулинський Микола Григорович [ 1 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
- Микола Жулинський грає у теніс із собакою [ 9 червня 2020 у Wayback Machine.] // Газета по-українськи. — 2011. — 14 січня.
- Пшенична Л. Микола Жулинський (літературний портрет). — Рівне. — 2000
- Універсальна енциклопедія «Черкащина» / Упорядник Віктор Жадько. — К., 2010. — С. 316.
Посилання
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Жулинський Микола Григорович |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жулинський Микола Григорович |
- Повідомлення про перехід з фракції «Наша Україна» до фракції «ПППУ» [ 10 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Микола Жулинський у центрі скандалу [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Родина Жулинських заборгувала 25 мільйонів гривень [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Дружині колишнього віце-прем'єра дали п'ять років
- Сайт газети «День»
- Сайт журналу «Слово і час»[недоступне посилання з липня 2019]
- Сайт Херсонської обласної б-ки для дітей [ 31 січня 2017 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Miko la Grigo rovich Zhuli nskij nar 25 serpnya 1940 s Novosilki teper s Naberezhne Demidivskij rajon Rivnenska oblast ukrayinskij literaturoznavec i politik Direktor Institutu literaturi imeni Tarasa Shevchenka NAN Ukrayini Zhulinskij Mikola GrigorovichZhulinskij Mikola GrigorovichGolova Komitetu z Nacionalnoyi premiyi Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka13 listopada 2008 5 lipnya 2010Prezident Viktor Yushenko Viktor YanukovichPoperednik Roman LubkivskijNastupnik Boris OlijnikRadnik Prezidenta Ukrayini8 grudnya 2006 7 listopada 2008Prezident Viktor YushenkoVice prem yer ministr Ukrayini30 grudnya 1999 29 travnya 2001Prezident Leonid KuchmaNarodivsya 25 serpnya 1940 1940 08 25 83 roki s Naberezhne Demidivskij rajon Rovenska oblast Ukrayinska RSR SRSRVidomij yak politikKrayina SRSR i UkrayinaAlma mater NNI zhurnalistiki KNU im T Shevchenka i NAN UkrayiniPolitichna partiya Politichna partiya Nasha Ukrayina Batko Grigorij Luk yanovich ZhulinskijMati Serafima Grigorivna ZhulinskaU shlyubi z Zhulinska Galina StepanivnaDiti donka OlesyaNagorodi Literaturna premiya imeni Valer yana Polishuka 1990 Vislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u VikishovishiNarodnij deputat Ukrayini2 go sklikannyapozapartijnij 12 travnya 1994 12 travnya 19984 go sklikannyaLPU 14 travnya 2002 25 travnya 2006U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Zhulinskij Prezident Mizhnarodnogo gromadskogo ob yednannya Volinske bratstvo golova Naglyadovoyi radi Volinskogo nacionalnogo universitetu imeni Lesi Ukrayinki Doktor filologichnih nauk 1981 Direktor Institutu literaturi im T G Shevchenka NAN Ukrayini akademik NAN Ukrayini Golova Komitetu z Nacionalnoyi premiyi Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka u 2008 2010 rr Pochesnij akademik Nacionalnoyi akademiyi mistectv Ukrayini 2017 Golova Komitetu naukovoyi terminologiyi NAN Ukrayini ZhittyepisNarodivsya u bagatoditnij selyanskij rodini 7 ditej Pro svoye ditinstvo zgaduvav Ya ves chas vizhivav i nikoli ne zhiv normalno Pislyavoyenne ditinstvo ce postijnij nevtolimij golod Ya ne lyublyu praci na zemli Yak zgadayu sho treba perekopati velicheznij gorod 50 sotok Potim z zhahom divishsya na bur yani treba sapati Korovu chimos goduvati Z 8 go po 10 j klas ya majzhe ne vchivsya bo zranku jshov shukati drova shob protopiti v hati bo inakshe mati ne dast yisti a vvecheri prinesti solomi dlya korovi z kolgospu Vkrasti 1960 1962 vchitel 8 richnoyi shkoli s Ozersk Dubrovickij rajon Rovenska oblast Tam ne bulo ni svitla ni radio ni gazet ni pristojnogo klubu Tilki velichezne ozero i na vse selo tri prizvisha Sirko Plyashko i Petrovich Dva roki chesno vidpracyuvav ale hotiv yakos virvatisya vchitisya dali Hotiv buti pismennikom zhurnalistom dlya cogo treba bulo v obov yazkovomu poryadku vstupiti v partiyu 1962 roku zakinchiv Dubnivske pedagogichne uchilishe Postupiv v Dubnivske peduchilishe bo mij starshij brat virishiv mene yakos prilashtuvati Ya tam vchivsya tomu sho uchilishu treba bulo nabrati duhovij orkestr i na zhovtnevi svyata projti centralnoyu vuliceyu Zgodom pereyihav do Lucka Priyihav v Luck i treba bulo pristosuvatisya do miskogo zhittya Navchivsya tancyuvati charlston nosiv vuzenki shtani sho poki styagnesh upriyesh Rozmovlyav z divchatami rosijskoyu movoyu vidavav sebe za miskogo 1962 1963 robitnik promkombinatu Volinskij oblzhitlopostachtorg 1963 1965 pidsobnij robitnik slyusar Luckogo elektroaparatnogo zavodu 1965 1968 trubozginalnik Leningradskogo sudnobudivnogo zavodu Poyihav v Leningrad bo hotiv tam uchitisya Cilij misyac hodiv i ne mig vlashtuvatis na robotu bo ne mav propiski Ledve zumiv vlashtuvatisya na sudnobudivnij zavod i tri roki tam propracyuvav Leningrad duzhe bagato meni dav bo ya tam zajmavsya samoosvitoyu Vazhko pracyuvav ale vechorami obov yazkovo hodiv u filarmoniyu do teatru Chi ne shonedili v Mariyinku sluhav operu Sidzhu nichogo osoblivogo ne vidchuvayu dumayu abi ne zadrimati A vse taki vperto vse odno hodzhu na vistavki filarmonichni koncerti Po dekilka raziv obijshov usi leningradski muzeyi Bilya kozhnoyi kartini stoyav bagato chitav ob yizdiv peredmistya Pavlovsk Petergof Pushkino Iz muzhickoyu poslidovnistyu vivchav svitovu kulturu prinajmni nablizivsya do yiyi rozuminnya Hocha bezperechno ya zalishivsya bagato v chomu neofitom yak bagato hto z mogo pokolinnya 1968 roku zakinchiv Kiyivskij universitet im T Shevchenka fakultet zhurnalistiki Z 1968 v Instituti literaturi im T Shevchenka NAN Ukrayini aspirant 1968 1971 molodshij naukovij pracivnik vchenij sekretar z 1978 zastupnik direktora z naukovoyi roboti z 1991 direktor institutu Lyutij listopad 1992 derzhavnij radnik Ukrayini z pitan gumanitarnoyi politiki golova kolegiyi Derzhavnoyi dumi Ukrayini Zhovten 1992 serpen 1994 vice prem yer ministr Ukrayini z pitan gumanitarnoyi politiki Narodnij deputat Ukrayini 2 go sklikannya 1994 1998 Golova pidkomitetu z pitan tvorchoyi diyalnosti mistectva movnoyi ta kulturno prosvitnickoyi politiki Komitetu z pitan kulturi i duhovnosti Chlen grupi Konstitucijnij centr 30 grudnya 1999 r 29 travnya 2001 r vice prem yer ministr Ukrayini Narodnij deputat Ukrayini 4 go sklikannya 2002 2006 vid bloku V Yushenka Nasha Ukrayina Golova pidkomitetu z pitan ohoroni istoriko kulturnoyi spadshini Komitetu z pitan kulturi i duhovnosti V 2006 roci vihodit z frakciyi Nasha Ukrayina i perehodit do frakciyi PPPU Gruden 2006 listopad 2008 Prezidenta Ukrayini Listopad 2008 lipen 2010 golova Komitetu z Nacionalnoyi premiyi Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka Zvilnenij pislya nizki skandaliv 24 veresnya 2015 u Wayback Machine Naukova ta gromadska robotaKandidatska disertaciya Do pitannya pro istorichnij optimizm radyanskoyi literaturi Institut literaturi im T Shevchenka AN Ukrayini 1972 Doktorska disertaciya Hudozhnya koncepciya lyudini i problema harakteru u suchasnij radyanskij literaturi Kiyivskij universitet im T Shevchenka 1981 Chlen Spilki pismennikiv Ukrayini z 1977 r chlen prezidiyi Radi z 1998 r sekretar NSPU Zastupnik golovi pravlinnya Tovaristva druzhbi z ukrayincyami za kordonom Ukrayina chlen Ukrayinskoyi vsesvitnoyi koordinacijnoyi radi 1989 odin iz iniciatoriv stvorennya Mizhnarodnoyi asociaciyi ukrayinistiv Chlen redkolegiyi zhurnaliv Kiyiv Kiyivska starovina Slovo i chas Ocholyuvav redkolegiyu Zvodu pam yatok istoriyi ta kulturi Ukrayini Volodiye polskoyu nimeckoyu movami Na pochatku 2000 h rokiv vijshla jogo knizhka Slovo i dolya u nij zdijsneno sistematizovanij gruntovnij analiz tvorchosti ukrayinskih pismennikiv vid Grigoriya Skovorodi do Vasilya Stusa RodinaBatko Grigorij Luk yanovich 1908 2008 Mati Serafima Grigorivna 1898 1958 Druzhina Galina Stepanivna 1947 r n golova pravlinnya kreditnoyi spilki Turbota do 2014 roku Zvilnena rishennyam Zboriv kreditnoyi spilki cherez zvinuvachennya u rozkradanni ponad 25 miljoniv griven 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Svoyu provinu viznala 4 bereznya 2016 u Wayback Machine 16 veresnya 2013 roku Shevchenkivskim rajonnim sudom mista Kiyeva virok 27 sichnya 2015 roku Dochka Olesya 1974 r n yurist direktor iz zv yazkiv z gromadskistyu kompaniya VidznakiOrden knyazya Yaroslava Mudrogo 5 go stupenya 2009 Orden knyazya Yaroslava Mudrogo 4 go stupenya 2016 Orden Za zaslugi III stupenya 1997 Orden Za zaslugi I stupenya 2000 Komandorskij Hrest 2 stupenya pochesnogo znaku Za zaslugi pered Avstrijskoyu Respublikoyu 2005 Derzhavna premiya Ukrayini v galuzi nauki i tehniki 2014 roku za robotu Istoriya ukrayinskoyi kulturi u p yati tomah u dev yati knigah u skladi kolektivu U listopadi 1993 r Svitovij kongres vilnih ukrayinciv vidznachiv M Zhulinskogo najvishoyu nagorodoyu zakordonnih ukrayinciv medallyu Sv Volodimira za vidatnij vnesok u naukovu i politichnu diyalnist Laureat Respublikanskoyi premiyi im O Bileckogo v galuzi literaturno hudozhnoyi kritiki 1978 Derzhavnoyi premiyi Ukrayini im T Shevchenka za knigu Iz zabuttya v bezsmertya 1991 premiyi Fundaciyi Omelyana i Tetyani Antonovichiv 1994 U 2000 roci otrimav zvannya pochesnogo profesora NaUKMA 15 zhovtnya 2009 roku vdostoyenij zvannya Pochesnij doktor Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka 2018 za knizhku Moya druga svitova ta viznachnij vnesok v ukrayinsku literaturu Laureat Literaturnoyi premiyi fundaciyi Ivana Bagryanogo 2019 Laureat Rivnenskoyi oblasnoyi literaturnoyi premiyi imeni Valer yana Polishuka 1990 KnigiAvtor ponad 700 statej oglyadiv recenzij Sered knig Yunist moya komsomoliya 1971 Pafos zhittyestverdzhennya 1974 Lyudina yak mira chasu 1979 Chelovek v literature 1983 Nablizhennya 1986 Iz zabuttya v bezsmertya 1991 Podih tretogo tisyacholittya 1991 Viryu v silu duha 1999 Zayaviti pro sebe kulturoyu 2001 Oleg Olzhich i Olena Teliga 2001 Slovo i dolya 2002 Duhovna spraga po vtrachenij batkivshini 2002 Pominajmo v skorboti ale ne v gnivi Ukrayinsko polskij konflikt na Volini 1943 1944 rr 2003 Visokij svitoch viri Golodomori v Ukrayini ta roman Vasilya Barki Zhovtij knyaz 2003 To tvij sinu batko Ukrayinska dusha na Golgofi XX stolittya 2005 Viktor Yushenko viprobuvannya vladoyu u spivavtorstvi 2005 Vidstani 2006 Vin znav yak mnogo vazhit slovo 2008 Naciya Kultura Literatura nacionalno kulturni mifi ta idejno estetichni poshuki ukrayinskoyi literaturi 2010 Primitki Demidivska rajonna derzhavna administraciya Arhiv originalu za 5 serpnya 2016 Procitovano 19 veresnya 2010 Public portal of the National Academy of Sciences of Ukraine www nas gov ua Procitovano 6 zhovtnya 2023 Arhiv originalu za 25 veresnya 2006 Procitovano 31 zhovtnya 2012 Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 8 grudnya 2006 roku 1051 2006 Pro priznachennya M Zhulinskogo Radnikom Prezidenta Ukrayini Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 7 listopada 2008 roku 1010 2008 Pro zvilnennya M Zhulinskogo z posadi Radnika Prezidenta Ukrayini Arhiv originalu za 28 sichnya 2014 Procitovano 5 lipnya 2010 Arhiv originalu za 3 sichnya 2020 Procitovano 7 veresnya 2016 PDF www parlament gv at Arhiv originalu PDF za 22 travnya 2020 Procitovano 8 kvitnya 2021 Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 8 grudnya 2015 roku 686 2015 Pro prisudzhennya Derzhavnih premij Ukrayini v galuzi nauki i tehniki 2014 roku Arhiv originalu za 12 kvitnya 2021 Procitovano 19 veresnya 2010 Zhulinskij M G Duhovna spraga po vtrachenij Batkivshini 4 bereznya 2016 u Wayback Machine lekciyu prochitano 1 veresnya 2000 roku v Nacionalnomu universiteti Kiyevo Mogilyanska akademiya K Vidavnichij dim KM Academia 2000 65 s Arhiv originalu za 25 zhovtnya 2009 Procitovano 14 listopada 2009 Sergij Dzyuba 14 lyutogo 2018 Zhinka UKRAYiNKA Arhiv originalu za 14 lyutogo 2018 LITERATURNA UKRAYiNA 12 zhovtnya 2019 37 38DzherelaO T A ukrayinskij vchenij tvorit idola 5 veresnya 2018 u Wayback Machine Svoboda Dzherzi Siti i Nyu Jork 1986 Ch 73 18 kvitnya S 2 Ganzha O I Zhulinskij Mikola Grigorovich 29 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 174 ISBN 966 00 0610 1 Donchik V G Zhulinskij Mikola Grigorovich 1 lipnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X Mikola Zhulinskij graye u tenis iz sobakoyu 9 chervnya 2020 u Wayback Machine Gazeta po ukrayinski 2011 14 sichnya Pshenichna L Mikola Zhulinskij literaturnij portret Rivne 2000 Universalna enciklopediya Cherkashina Uporyadnik Viktor Zhadko K 2010 S 316 PosilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Zhulinskij Mikola GrigorovichVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Zhulinskij Mikola GrigorovichPovidomlennya pro perehid z frakciyi Nasha Ukrayina do frakciyi PPPU 10 grudnya 2015 u Wayback Machine Mikola Zhulinskij u centri skandalu 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Rodina Zhulinskih zaborguvala 25 miljoniv griven 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Druzhini kolishnogo vice prem yera dali p yat rokiv Sajt gazeti Den Sajt zhurnalu Slovo i chas nedostupne posilannya z lipnya 2019 Sajt Hersonskoyi oblasnoyi b ki dlya ditej 31 sichnya 2017 u Wayback Machine