Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Жером Петіон де Вільнев фр Jérôme Pétion de Villeneuve 3 січня 1756 Шартр 18 червня 1794 поблизу Сент Емільона діяч Вели

Жером Петіон де Вільньов

Жером Петіон де Вільньов

Жером Петіон де Вільнев (фр. Jérôme Pétion de Villeneuve; 3 січня 1756, Шартр — 18 червня 1794, поблизу Сент-Емільона) — діяч Великої французької революції, жирондист, мер Парижа (1791—1792).

Жером Петіон де Вільньов
фр. Jérôme Pétion de Villeneuve
image
ПсевдоLe Maire de Paris[1]
Народився3 січня 1756(1756-01-03)[2][5][…]
Шартр
Помер18 червня 1794(1794-06-18)[2][3][…] (38 років)
Сен-Мань-де-Кастійон або Сент-Емільйон[2]
·вогнепальне поранення
Країнаimage Франція
Діяльністьполітик, адвокат
Знання мовфранцузька[2]
ЧленствоНаціональні установчі збори, Національний конвент і жирондисти
Посададепутат Національної асамблеї Франції[5], d, d і d
Партіяжирондисти
Автографimage

Молодість

Син шартрського прокурора, у 1778 році став адвокатом і тоді ж написав есе «Про шляхи запобігання дітовбивств», яке настільки сподобалося майбутньому вождю жирондистів Бріссо, що той у 1781 році опублікував його у своєму часописі «Філософська і юридична бібліотека». Надалі опублікував ряд есе про реформу права і судочинства, де, зокрема, вимагав припущення шлюбу для священиків і нападав на феодальний принцип первородства. У своїх роботах Петіон проявив себе як шанувальник Руссо.

Депутат Установчих зборів

У 1789 році був обраний до Генеральних штатів від третього стану Шартра і став одним з радикальних членів Установчих зборів, прихильником свободи і реформ, і здобув велику популярність та репутацію чесної та ділової людини. Тоді ж вступив до клубу якобінців. Він виступав за надання королю права призупиняти вето і висловився проти прерогативи монарха в питанні про право війни і миру. Наприкінці 1790 року він був президентом Установчих зборів, з 15 червня 1791 — президент Кримінального трибуналу Парижа. Коли Людовик XVI і його сім'я втікли і були затримані в Варенні (1791), Петіон разом з Барнавом і де Латур-Мобуром був посланий назустріч полоненим як комісар Зборів і тримав себе з ними холодно і гордовито. В останні місяці діяльності Зборів Петіон намагався примирити конституціоналістів з республіканцями. Після завершальної сесії Асамблеї 30 вересня 1791 року парижани увінчали Петіона, поряд з Робесп'єром, «цивільними вінками» як видатних героїв свободи.

Мер Парижа

14 листопада 1791 року, після відмови Байї від посади паризького мера, на цю посаду був обраний Петіон. У народі його називали «король Петіон». Петіон був раніше тісно пов'язаний з Бріссо, жирондисти мали в його особі більшу підтримку.

Позиція Петіона виявилася особливо важливою у дні повалення монархії улітку 1792 року. На 20 червня, в річницю клятви в залі для гри в м'яч, готувалася революційна демонстрація; Петіон не міг не знати цього. Озброєний 40-тисячний натовп попрямував до Законодавчих зборів, зі співом дефілювали в залі засідань і проник до палацу, де протягом трьох годин знущалися над королем. Тільки до вечора з'явився Петіон і вмовив народ мирно розійтися.

За пропозицією директорії департаменту і ради міністрів король звільнив Петіона від посади паризького мера (6 липня) за бездіяльність під час заворушень. Але Петіон був уже справжнім кумиром натовпу, який зажадав його повернення. 14 липня величезна юрба зустріла короля при його проїзді криком «Петіон або смерть». Законодавчі збори відновили Петіона на посаді мера.

У Парижі велися активні приготування до повалення монархії. Ще 21 липня готувався збройний напад на палац, але Петіон попередив вибух недостатньо організованого повстання. 3 серпня Петіон з'явився від імені муніципалітету до Законодавчих зборів з вимогою відмови Людовика. На ранок 10 серпня було призначено напад на палац, під час якого Петіон не вживав рішучих заходів проти повстанців. Його викликали з палацу Тюїльрі до законодавчих зборів; коли він повернувся в ратушу, до нього була приставлена варта в 300 осіб. У вересневих вбивствах Петіон не приймав участі .

Депутат Конвенту

Обраний членом Конвенту від департаменту Ер і Луар, він був першим його головою. В ході боротьби між жирондистами та монтаньярами, Петіон був одним з лідерів перших. Він виступав за скасування королівської влади і проголошення республіки, але рішуче засуджував вересневі вбивства і нападав на Робесп'єра. Проти жирондистів і самого Петіона виступив Марат; Петіону довелося відмовитися від посади мера. Під час суду над королем Петіон висловився за кару, але з відстрочкою. 25 березня Петіон був обраний в члени Комітету громадського порятунку; на цій посаді мав різку сутичку з Робесп'єром, який звинуватив його в тому, що він знав про зраду Дюмур'є і приховав її.

Останній рік і смерть

2 червня 1793 року влада жирондистів було повалено. У числі 84 депутатів, вигнаних з Конвенту, був і Петіон. Він втік до Евре, а звідти в Кальвадос, який став центром повстання жирондистів. Після поразки повстання Петіон, мабуть, отруївся. Його труп, майже з'їли вовки. Він лежав поряд з трупом Франсуа Бюзо в полі поблизу аквітанського містечка Сент-Емільйон, де довгий час переховувалася остання група жирондистів (червень 1794 року). Петіон та Бюзо загинули незабаром після того, як покинули притулок; їхні товариші Гаде, Саль і Барбару потрапили до представників влади і були страчені, з усієї сент-емільйонської групи врятувався лише один людина — автор роману «Фоблаз» Луве де Кувре, який зумів дістатися до Парижа.

Петіон залишив мемуари, опубліковані у 1864 році.

Цитати

  • «Буржуазії стільки разів твердили про війну багатих і незаможних, що ця думка переслідує її тепер невідступно» (Лист Франсуа Бюзо, 6 лютого 1792 року.)

Примітки

  1. Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  3. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  4. GeneaStar
    d:Track:Q98769076d:Track:Q3100478
  5. Sycomore / Assemblée nationale
    d:Track:Q193582d:Track:Q15271528
  6. Петіон де Вільнев, Жером. ВУЕ (укр.). Процитовано 21 листопада 2023.
  7. Жан Жорес Социалистическая история Французской революции.— т. II. — М., 1978. — С. 387—388. (рос.)

Джерела

  • Петион де Вильнэв, Жером // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  • Adolphus John Biographical Memoirs of the French Revolution. — T. Cadell, jun. and W. Davies, 1799. (англ.)
  • Andress David The Terror. — New York: Farrar, Straus and Giroux, 2005. (англ.)
  • Bell David A. The Unbearable Lightness of Being French: Law, Republicanism and National Identity at the End of the Old Regime. The American Historical Review 106, 4 (Oct 2001): Р. 1215—1235. (англ.)
  • Hunt, Lynn. Politics, Culture, and Class in the French Revolution. Berkeley; Los Angeles: University of California Press, 1984, 2004. (англ.)
  • Markoff John «Peasants Help Destroy an Old Regime and Defy a New One: Some Lessons from (and for) the Study of Social Movements.» The American Journal of Sociology 102, 4 (Jan 1997): Р. 1113—1142. (англ.)
  • Phillips Glenn O. «The Caribbean Collection at the Moorland-Springarn Research Center, Howard University». Latin American Research Review 15, 2 (1980): Р. 162—178. (англ.)

Посилання

    Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

    Zherom Petion de Vilnev fr Jerome Petion de Villeneuve 3 sichnya 1756 Shartr 18 chervnya 1794 poblizu Sent Emilona diyach Velikoyi francuzkoyi revolyuciyi zhirondist mer Parizha 1791 1792 Zherom Petion de Vilnovfr Jerome Petion de VilleneuvePsevdoLe Maire de Paris 1 Narodivsya3 sichnya 1756 1756 01 03 2 5 ShartrPomer18 chervnya 1794 1794 06 18 2 3 38 rokiv Sen Man de Kastijon abo Sent Emiljon 2 vognepalne poranennyaKrayina FranciyaDiyalnistpolitik advokatZnannya movfrancuzka 2 ChlenstvoNacionalni ustanovchi zbori Nacionalnij konvent i zhirondistiPosadadeputat Nacionalnoyi asambleyi Franciyi 5 d d i dPartiyazhirondistiAvtografRoboti u Vikidzherelah Mediafajli u VikishovishiMolodistSin shartrskogo prokurora u 1778 roci stav advokatom i todi zh napisav ese Pro shlyahi zapobigannya ditovbivstv yake nastilki spodobalosya majbutnomu vozhdyu zhirondistiv Brisso sho toj u 1781 roci opublikuvav jogo u svoyemu chasopisi Filosofska i yuridichna biblioteka Nadali opublikuvav ryad ese pro reformu prava i sudochinstva de zokrema vimagav pripushennya shlyubu dlya svyashenikiv i napadav na feodalnij princip pervorodstva U svoyih robotah Petion proyaviv sebe yak shanuvalnik Russo Deputat Ustanovchih zborivU 1789 roci buv obranij do Generalnih shtativ vid tretogo stanu Shartra i stav odnim z radikalnih chleniv Ustanovchih zboriv prihilnikom svobodi i reform i zdobuv veliku populyarnist ta reputaciyu chesnoyi ta dilovoyi lyudini Todi zh vstupiv do klubu yakobinciv Vin vistupav za nadannya korolyu prava prizupinyati veto i vislovivsya proti prerogativi monarha v pitanni pro pravo vijni i miru Naprikinci 1790 roku vin buv prezidentom Ustanovchih zboriv z 15 chervnya 1791 prezident Kriminalnogo tribunalu Parizha Koli Lyudovik XVI i jogo sim ya vtikli i buli zatrimani v Varenni 1791 Petion razom z Barnavom i de Latur Moburom buv poslanij nazustrich polonenim yak komisar Zboriv i trimav sebe z nimi holodno i gordovito V ostanni misyaci diyalnosti Zboriv Petion namagavsya primiriti konstitucionalistiv z respublikancyami Pislya zavershalnoyi sesiyi Asambleyi 30 veresnya 1791 roku parizhani uvinchali Petiona poryad z Robesp yerom civilnimi vinkami yak vidatnih geroyiv svobodi Mer Parizha14 listopada 1791 roku pislya vidmovi Bajyi vid posadi parizkogo mera na cyu posadu buv obranij Petion U narodi jogo nazivali korol Petion Petion buv ranishe tisno pov yazanij z Brisso zhirondisti mali v jogo osobi bilshu pidtrimku Poziciya Petiona viyavilasya osoblivo vazhlivoyu u dni povalennya monarhiyi ulitku 1792 roku Na 20 chervnya v richnicyu klyatvi v zali dlya gri v m yach gotuvalasya revolyucijna demonstraciya Petion ne mig ne znati cogo Ozbroyenij 40 tisyachnij natovp popryamuvav do Zakonodavchih zboriv zi spivom defilyuvali v zali zasidan i pronik do palacu de protyagom troh godin znushalisya nad korolem Tilki do vechora z yavivsya Petion i vmoviv narod mirno rozijtisya Za propoziciyeyu direktoriyi departamentu i radi ministriv korol zvilniv Petiona vid posadi parizkogo mera 6 lipnya za bezdiyalnist pid chas zavorushen Ale Petion buv uzhe spravzhnim kumirom natovpu yakij zazhadav jogo povernennya 14 lipnya velichezna yurba zustrila korolya pri jogo proyizdi krikom Petion abo smert Zakonodavchi zbori vidnovili Petiona na posadi mera U Parizhi velisya aktivni prigotuvannya do povalennya monarhiyi She 21 lipnya gotuvavsya zbrojnij napad na palac ale Petion poperediv vibuh nedostatno organizovanogo povstannya 3 serpnya Petion z yavivsya vid imeni municipalitetu do Zakonodavchih zboriv z vimogoyu vidmovi Lyudovika Na ranok 10 serpnya bulo priznacheno napad na palac pid chas yakogo Petion ne vzhivav rishuchih zahodiv proti povstanciv Jogo viklikali z palacu Tyuyilri do zakonodavchih zboriv koli vin povernuvsya v ratushu do nogo bula pristavlena varta v 300 osib U veresnevih vbivstvah Petion ne prijmav uchasti Deputat KonventuObranij chlenom Konventu vid departamentu Er i Luar vin buv pershim jogo golovoyu V hodi borotbi mizh zhirondistami ta montanyarami Petion buv odnim z lideriv pershih Vin vistupav za skasuvannya korolivskoyi vladi i progoloshennya respubliki ale rishuche zasudzhuvav veresnevi vbivstva i napadav na Robesp yera Proti zhirondistiv i samogo Petiona vistupiv Marat Petionu dovelosya vidmovitisya vid posadi mera Pid chas sudu nad korolem Petion vislovivsya za karu ale z vidstrochkoyu 25 bereznya Petion buv obranij v chleni Komitetu gromadskogo poryatunku na cij posadi mav rizku sutichku z Robesp yerom yakij zvinuvativ jogo v tomu sho vin znav pro zradu Dyumur ye i prihovav yiyi Ostannij rik i smert2 chervnya 1793 roku vlada zhirondistiv bulo povaleno U chisli 84 deputativ vignanih z Konventu buv i Petion Vin vtik do Evre a zvidti v Kalvados yakij stav centrom povstannya zhirondistiv Pislya porazki povstannya Petion mabut otruyivsya Jogo trup majzhe z yili vovki Vin lezhav poryad z trupom Fransua Byuzo v poli poblizu akvitanskogo mistechka Sent Emiljon de dovgij chas perehovuvalasya ostannya grupa zhirondistiv cherven 1794 roku Petion ta Byuzo zaginuli nezabarom pislya togo yak pokinuli pritulok yihni tovarishi Gade Sal i Barbaru potrapili do predstavnikiv vladi i buli stracheni z usiyeyi sent emiljonskoyi grupi vryatuvavsya lishe odin lyudina avtor romanu Foblaz Luve de Kuvre yakij zumiv distatisya do Parizha Petion zalishiv memuari opublikovani u 1864 roci Citati Burzhuaziyi stilki raziv tverdili pro vijnu bagatih i nezamozhnih sho cya dumka peresliduye yiyi teper nevidstupno List Fransua Byuzo 6 lyutogo 1792 roku PrimitkiCzech National Authority Database d Track Q13550863 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 SNAC 2010 d Track Q29861311 GeneaStar d Track Q98769076d Track Q3100478 Sycomore Assemblee nationale d Track Q193582d Track Q15271528 Petion de Vilnev Zherom VUE ukr Procitovano 21 listopada 2023 Zhan Zhores Socialisticheskaya istoriya Francuzskoj revolyucii t II M 1978 S 387 388 ros DzherelaPetion de Vilnev Zherom Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref Adolphus John Biographical Memoirs of the French Revolution T Cadell jun and W Davies 1799 angl Andress David The Terror New York Farrar Straus and Giroux 2005 angl Bell David A The Unbearable Lightness of Being French Law Republicanism and National Identity at the End of the Old Regime The American Historical Review 106 4 Oct 2001 R 1215 1235 angl Hunt Lynn Politics Culture and Class in the French Revolution Berkeley Los Angeles University of California Press 1984 2004 angl Markoff John Peasants Help Destroy an Old Regime and Defy a New One Some Lessons from and for the Study of Social Movements The American Journal of Sociology102 4 Jan 1997 R 1113 1142 angl Phillips Glenn O The Caribbean Collection at the Moorland Springarn Research Center Howard University Latin American Research Review 15 2 1980 R 162 178 angl Posilannya

    Дата публікації:
    Топ