Еліава Георгій Григорович

Георгій Еліава (груз. გიორგი ელიავა; 1892–1937) — грузинський учений, мікробіолог, бактеріолог.

Еліава Георгій Григорович
груз. გიორგი ელიავა
Народився	13 (25) січня 1892  Сачхере, Кутаїська губернія, Російська імперія
Помер	10 липня 1937(1937-07-10)  (45 років) Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія   Грузинська Демократична Республіка   СРСР
Діяльність	біолог, викладач університету
Галузь	мікробіологія
Alma mater	МДУ  і Женевський університет
Знання мов	грузинська
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Георгій Еліава народився 13 січня 1892 року в селі Сачхере. У 1909 році вступив до Новоросійського університету в Одесі. Він хотів вивчати літературу. Під час перших років навчання в університеті він приєднався до студентського революційного руху і був виключений з університету без права вступу до будь-якого іншого університету в Росії. Однак його багатим і впливовим родичам вдалося відправити його до Женеви, де в 1912-1914 роках Еліава прослухав курс бактеріології. Влітку 1914 року Еліава повернувся до Грузії на канікули, але після початку Першої світової війни не зміг повернутися до університету в Женеві для продовження навчання. Завдяки зусиллям родичів він отримав дозвіл продовжити навчання на медичному факультеті Московського університету в Росії, який закінчив у 1916 році. Того ж року його призначили завідувачем Кавказької фронтової бактеріологічної лабораторії в Трабзоні. З 1917 року очолив Тбіліську бактеріологічну лабораторію, яка належала до Союзу кавказьких міст. Досліджуючи у 1917 році воду річки Кура на наявність холерного вібріона, зробив наступне відкриття: Посів води на основний пептоновий розчин призводить протягом перших годин до утворення мікробної плівки; дослідження сухих забарвлених препаратів дозволяє визначити наявність морфологічно типових вібріонів; але посів плівки на агар — не призводить до видимого росту; холерні вібріони «зникали»; тільки, в місці посіву, поверхня агару втрачала свій звичайний блиск, ставала матовою. Це явище зацікавило його та згодом привело до глибшого вивчення бактеріофагів.

У 1919-1921, 1925-1927 та 1931 роках Еліава працював в Інституті Пастера в Парижі разом з відомими бактеріологами: Емілем Ру, Шарлем Ніколем (лауреатом Нобелівської премії з медицини 1903 року), Альбером Кальметтом, Гастоном Рамоном та іншими. На початку 1920-х років він познайомився там з Феліксом Д'ерелем, який заклав основи для використання бактеріофагів в медичній практиці.

У 1923 році за ініціативою Георгія Еліави був створений Тбіліський бактеріологічний інститут, директором якого він став. Одночасно з адміністративною діяльністю у 1927-1937 роках Еліава викладав у Тбіліському державному університеті, очолюючи кафедру гігієни, а згодом кафедру мікробіології. У 1934 році під його керівництвом було відкрито Центр вивчення чуми в Тбілісі (нинішній Національний центр контролю за захворюваннями).

У 1936 році заснував Науково-дослідний інститут бактеріофагів, і став першим його директором. Основним напрямком діяльності інституту було вивчення бактеріофагів та . У 1938 Інститут бактеріофагів, створений Георгієм Еліава, був об'єднаний з Інститутом мікробіології та епідеміології. Об'єднаний інститут перебував під управлінням Наркому охорони здоров'я Грузії до 1951 року, коли його було передано системі Інститутів вакцин і сироваток Міністерства охорони здоров'я СРСР. У 1988 році бактеріологічний інститут у Тбілісі був перейменований на честь свого засновника і став називатися Інститутом Георгія Еліава.

Георгій Еліава був одружений з відомою оперною співачкою Амелією Еліава-Воль-Левицькою (сценічне ім'я Меланія).

Репресії

Еліава мав друзів серед старих більшовиків, а саме Серго Орджонікідзе та Буду Мдівані. Ці покровителі допомогли йому знайти державну підтримку для дослідження бактеріофагів. У 1936 році потрапив під сталінську "велику чистку" покровитель Еліави, старий більшовик Буду Мдівані. Лаврентій Берія прибирав усіх, кого він вважав за конкурентів, і тепер мав змогу помститися Еліаві.

23 січня 1937 року Георгій Еліава був заарештований Наркоматом внутрішніх справ. Його звинуватили в шпигунстві на користь французького уряду та спробі поширити епідемію серед населення. 9 липня 1937 року Військова колегія Верховного суду засудила його до розстрілу як ворога народу. Також були засуджені та страчені як члени «правотроцькістської організації» керівники харківського та київського центрів дослідження бактеріофагів в Україні, Мойсей Іонович Мельник та Гнат Омелянович Ручко. Серед дико абсурдних, але типових звинувачень, ретельно перелічених у справах НКВС, їх звинуватили у «проведенні диверсій у мікробіології з використанням препаратів бактеріофага, виготовленні препаратів для бактеріологічної війни» та вербуванні мікробіологів, незадоволених політикою партії.

Георгія Еліаву та його дружину розстріляли 10 липня, а їхню єдину доньку депортували до Середньої Азії.

Примітки

1. ბიოგრაფიულ ლექსიკონში. Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 13 листопада 2021.
2. George Eliava. web.archive.org. Процитовано 14 грудня 2024.
3. Бактериофаг и феномен выздоровления — Д’Эрелль Феликс. www.klex.ru. Процитовано 3 грудня 2024.
4. Chanishvili, Nina (1 січня 2012). Phage therapy--history from Twort and d'Herelle through Soviet experience to current approaches. Advances in virus research. Процитовано 17 грудня 2024.
5. giorgi and felix (pt 1) | multispecies. web.archive.org. 26 вересня 2020. Процитовано 15 грудня 2024.
6. giorgi and felix (pt 1) | multispecies. web.archive.org. 26 вересня 2020. Процитовано 16 грудня 2024.
7. giorgi and felix (pt 2) | multispecies. web.archive.org. 26 вересня 2020. Процитовано 16 грудня 2024.
8. Shrayer, D. P. (1 січня 1996). Felix d'Herelle in Russia. Bulletin de l'Institut Pasteur. Т. 94, № 2. с. 91—96. doi:10.1016/0020-2452(96)81737-4. ISSN 0020-2452. Процитовано 25 грудня 2024.
9. Резак, Т. О. (2018). Мельник Мойсей Іонович. Енциклопедія Сучасної України (укр.). Процитовано 14 грудня 2024.
10. Гамалія, В. М. (2010). Гнат Омелянович Ручко (1883-1937): Трагічна доля вченого. Мікробіологічний журнал. № 72, № 3. с. 66—74. ISSN 1028-0987. Процитовано 15 грудня 2024.
11. Myelnikov, Dmitriy (1 жовтня 2018). An Alternative Cure: The Adoption and Survival of Bacteriophage Therapy in the USSR, 1922–1955. Journal of the History of Medicine and Allied Sciences. Т. 73, № 4. с. 385—411. doi:10.1093/jhmas/jry024. ISSN 0022-5045. PMC 6203130. PMID 30312428. Процитовано 14 грудня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом ()
12. Myelnikov, Dmitriy (1 жовтня 2018). An Alternative Cure: The Adoption and Survival of Bacteriophage Therapy in the USSR, 1922–1955. Journal of the History of Medicine and Allied Sciences (англ.). Т. 73, № 4. с. 385—411. doi:10.1093/jhmas/jry024. ISSN 0022-5045. PMC 6203130. PMID 30312428. Процитовано 16 грудня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом ()
13. giorgi and felix (pt 2) | multispecies. web.archive.org. 26 вересня 2020. Процитовано 15 грудня 2024.

Посилання

• Chanishvili, Nina; Myelnikov, Dmitriy; Blauvelt, Timothy K. (2022-06). Professor Giorgi Eliava and the Eliava Institute of Bacteriophage. PHAGE. Т. 3, № 2. с. 71—80. doi:10.1089/phage.2022.0016. ISSN 2641-6530. PMC 9436386. PMID 36157286. Процитовано 18 грудня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом ()
• Blauvelt, Timothy. Patronage Politics and Bacteriophage Research in Interwar Soviet Georgia. GCE (нім.). doi:10.55337/qfss5487. Процитовано 18 грудня 2024.
• Myelnikov, Dmitriy (1 жовтня 2018). An Alternative Cure: The Adoption and Survival of Bacteriophage Therapy in the USSR, 1922–1955. Journal of the History of Medicine and Allied Sciences (англ.). Т. 73, № 4. с. 385—411. doi:10.1093/jhmas/jry024. ISSN 0022-5045. PMC 6203130. PMID 30312428. Процитовано 15 грудня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом ()
• Под знаком бактериофага: Париж — Тбилиси [Архівовано 13 листопада 2021 у Wayback Machine.]. // «Наука из первых рук», 26 октября 2016, том 70, № 4. С. 8-21.