У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Сантьяго значення Шлях свято го Я кова або шлях до Сантья го ісп Ca

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сантьяго (значення).

Шлях свято́го Я́кова, або шлях до Сантья́го (ісп. Camino de Santiago) — паломницька дорога до могили апостола Якова в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела, головна частина якої пролягає Північною Іспанією. Відомий з IX століття. Завдяки своїй популярності та розгалуженості цей маршрут справив великий вплив в епоху Середньовіччя. Входить до числа пам'яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. З початку 1980-х популярність маршруту безперервно зростає: так, якщо у 1978 по ньому пройшли всього 13 осіб, то в 2009 — понад 145 000. Також — Компосте́льське пало́мництво (грец. Peregrinatio Compostellana)

Дорога Святого Якова
Route of Santiago de Compostela
Світова спадщина
Карта доріг святого Якова в Європі
42°52′50″ пн. ш. 8°32′38″ зх. д. / 42.88056111113877478° пн. ш. 8.54388888891667619° зх. д.
Країна	Іспанія
Тип	Культурний
(Критерії)	ii, iv, vi
Об'єкт №	669
Регіон	Європа і Північна Америка
Зареєстровано:	1993 (17 сесія)



Шлях святого Якова у Вікісховищі

Історія

Місто Сантьяґо-де-Компостела, куди веде цей шлях, є третьою за значенням святинею католицизму, поступаючись лише Єрусалиму та Риму. Причина такого шанування, яка дала місту прізвисько «християнської Мекки» — найбільша реліквія Іспанії, мощі апостола Якова, небесного покровителя країни.

Знайдення мощей

Згідно з переказами, після мученицької кончини апостола в 44 на Святій землі, його останки були покладені в човен і пущені по хвилях Середземного моря. Чудовим чином цей човен приплив до Іспанії, де святий проповідував раніше, і був викинутий на берег в гирлі річки Ульї (там, де з'явиться пізніше місто). У 813 році, як свідчить церковний переказ, чернець-відлюдник Пелайо, що жив у цій місцевості, слідуючи за якоюсь дороговказною зіркою, виявив цей ковчег з мощами, які залишалися нетлінними.

У 896—899 король Альфонс III видав указ, за яким на місці знахідки над мощами була побудована невелика церква, а місце було названо Компостела (лат. Campus Stellae, «Місце, позначене зіркою»). Святий Яків, чудесно з'явившись під час битви з маврами — Сантьяґо Матаморос, став покровителем Іспанії та Реконкісти. Як апостол, що почав під час свого служіння далеку подорож зі Святої землі до Іспанії, він став вважатися покровителем паломників.

Зростання популярності маршруту

Відтоді місто Компостела з похованням покровителя країни і одного з дванадцяти апостолів стало особливою святинею Іспанії, а також католицького світу. Для встановлення традиції велике значення мав, як свідчить легенда, сон імператора Карла Великого: йому приснився Чумацький шлях, який тягнувся до святого місця через Францію та Іспанію, а Господь закликав Карла розчистити «зоряну» дорогу від маврів. Імператор повів війська через Піренеї і звільнив Кастилію і Леон, Галісію, Наварру і Ла-Ріоху.

Першим відомим паломником був єпископ Годескальк (Готшальк) з Ле Пюї. Він здійснив подорож із Франції до Компостели взимку 950—951 років.

У XII столітті папа Калікст II дарував прочанам право на отримання індульгенції, що поставило Компостелу на один щабель з Єрусалимом і Римом. Вважають, що основні маршрути сформувалися приблизно в XI столітті; в 1160-ті роки для захисту паломників від вельми частих тоді розбійних нападів кастильська корона заснувала військово-лицарський орден Святого Якова.

У Середньовіччі кількість паломників, що переміщалися по дорогах, що ведуть у Компостелу, було колосальним. Але з часом епідемія чуми, різко скоротило населення Європи, а потім Реформація і політична нестабільність XVI століття привели до спаду популярності паломництва. У XIX столітті відбулося «відкриття» шляху Святого Якова вченими і мистецтвознавцями, які з подивом виявили далеко від основних культурних центрів і столиць, в невеликих містечках, видатні пам'ятки середньовічного мистецтва, що випали з уваги публіки в попередні кілька століть. У 1980-ті роки кількість паломників можна було перерахувати по пальцях, але з тієї пори відзначають наростальний інтерес, і кількість мандрівників з усіх континентів зростає.

Святу подорож в Сантьяго здійснили в різний час англійський король Едуард I, король Єрусалиму Іоанн де Брієн, Франциск Ассізький, Ян ван Ейк, відомий бразильський письменник Пауло Коельйо та багато інших.

Папа Римський Іван Павло II був в Сантьяґо двічі, один раз навіть пройшов невелику ділянку Дороги франків. Після візиту Папи Римського Івана Павла II в Сантьяґо-де-Компостела в 1982 році, Рада Європи визнала Шлях Святого Якова шляхом особливого значення для культури континенту, і закликала до відновлення і підтримання старих маршрутів паломництва. Маршрут був оголошений першим європейським культурним маршрутом в жовтні 1987 року, у 1993 році внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, у 2010 році святилище відвідав Папа Бенедикт XVI.

З 1999 року по «Дорозі Якова» паломництво здійснюють православні віряни України. У жовтні 2013 року було відкрито новий відрізок Шляху Святого Якова — з Медики на польсько-українському кордоні до Перемишля. Траса вестиме місцевостями прикордонної смуги, буде пов'язана з велосипедною доріжкою та зі шляхом ікон. На ринку в Перемишлі відкрито стовп, де показано, що з цього місця до Сантьяґо-де-Компостела 4 тисячі 31 кілометр. Довжина підкарпатського фрагменту Шляху святого Якова становить 219 кілометрів і збігається з колишньою королівською дорогою між Східною і Західною Європою Віа Регія.

Паломництво у наш час

Мушля Якова — сучасний логотип паломницького шляху

У наші дні десятки тисяч християнських паломників і багато інших мандрівників долають свій шлях до Сантьяґо-де-Компостела. Більшість подорожує пішки; дехто на велосипедах; кілька подорожей зроблено верхи на коні або на віслюку (як наприклад, британський письменник і гуморист ). Крім паломників, дорогою Святого Якова йдуть мандрівники і туристи, які ходять маршрутом не з релігійних міркувань, а просто любителі подорожей. Крім того, багато хто здійснює духовне паломництво для того, щоб відволікти себе від марноти сучасного життя.

Статистика паломників

**Кількість паломників**
Рік	Паломники	Рік	Паломники	Рік	Паломники	Рік	Паломники	Рік	Паломники	Рік	Паломники
1970	68	1980	209	1990	4 918	2000	55 004³	2010	272 383¹	2020	54 144
1971	451¹	1981	299	1991	7 274	2001	61 418	2011	183 366	2021	178 912¹
1972	67	1982	1 868¹	1992	9 764	2002	68 952	2012	192 488
1973	37	1983	146	1993	99 436¹	2003	74 614	2013	215 880
1974	108	1984	423	1994	15 863	2004	179 944¹	2014	237 886
1975	74	1985	690	1995	19 821	2005	93 925	2015	262 436
1976	243¹	1986	1 801	1996	23 218	2006	100 377	2016	277 915
1977	31	1987	2 905	1997	25 179	2007	114 026	2017	301 036
1978	13	1988	3 501	1998	30 126	2008	125 143	2018	327 378
1979	231	1989	5 760²	1999	154 613¹	2009	145 878	2019	347 578
¹⁾ — коли 25 липня випадає у неділю ²⁾ Світові дні молоді ³⁾ Європейська столиця культури (Джерело: офіційна статистика паломництва)

Маршрути

Північний шлях (найстарший)
Французький шлях (традиційний)
- найкоротший маршрут необхідний для отримання сертифікату паломника (118 км): Саррія — Портомарін — Палас-де-Рей — Меліде — Арсуа — Педросо — Сантьяго-де-Компостела.
Португальський шлях
Український шлях

Символи

Черепашка, велику кількість яких можна знайти на берегах Ґалісії, вже давно стала символом Каміно де Сантьяґо. Протягом століть мушля набула міфічного, метафоричного і практичного значення, навіть якщо її актуальність може насправді походити від бажання паломників забрати додому «на пам'ять».

Існує дві версії з найбільш поширених міфів про походження символу смерті Святого Якова, який прийняв мученицьку смерть через відтинання голови в Єрусалимі в 44 році нашої ери. За даними іспанських легенд він проповідував Євангеліє в Іспанії, але повернувся до Юдеї, побачивши з'яву Діви Марії на березі річки Ебро.

Версія 1: Після смерті Святого Якова, його учні відправили його тіло на Піренейський півострів, щоб поховати його у місці, де зараз стоїть місто Сантьяго. Біля берегів Іспанії важкий шторм обрушився на корабель, і тіло було втрачено в океан. Через деякий час, однак, тіло викинуло на берег неушкодженим, вкритим черепашками.

Версія 2: Після смерті Святого Якова, його тіло таємниче транспортували кораблем з екіпажем назад на Піренейський півострів, щоб бути похованим там, де зараз Сантьяґо. Коли корабель з тілом підійшов до землі, на березі відбувалось весілля. Молодий наречений був на коні, і, побачивши корабель, що наближається, його кінь налякався, і кінь і вершник упали у море. Завдяки чудовому втручанню, коня і вершника вийняли з води живим, вкритим черепашками.

Черепашка також виступає як метафора. Пази в корпусі, які збираються разом в одній точці, що представляють різні маршрути паломників, які врешті-решт прибувають на одне місце: гробниця Святого Якова в Сантьяґо-де-Компостела. Оболонка також є метафорою для паломників. Як хвилі океану миють гребінець черепашки на узбережжі Ґалісії, рука Бога також направляє паломників в Сантьяґо.

Черепашка також служить в практичних цілях для паломників на Каміно де Сантьяґо. Вона має правильний розмір для збору води для пиття або для їжі як з тимчасової миски.

Українці на Шляху святого Якова

За офіційною статистикою, 2004 року Шляхом пройшли 30 українців, 2005 — 11, 2006 — 7, 2007 — 33, 2008 — 31, 2009 — 33, 2010 (так званий, «Святий Рік») — 65, 2011 — 48, 2012 — 91, 2013—143.

2014 року український тревел блогер Сергій Нагорний пройшов Португальським шляхом Святого Якова до мису Фіністерра, а також зняв серію відеоблогів про подорож.

2016 року у видавництві «Темпора» вийшла книга Максима Беспалова «Шлях на Край світу» про подорож українських пілігримів дорогами Camino de Santiago.

Валерій Маркус (Ананьєв) — український воїн, десантник, блогер, військовий волонтер, пройшовши через Францію та Іспанію до мису Фіністера.

Восени 2013 року письменниця Дзвінка Матіяш вирушила з чоловіком, фотографом Євгеном Іларіоновим, у паломництво дорогою святого Якова. 2017 року у «Видавництві Старого Лева» вийшла її книжка «Дорога святого Якова».

Шлях Святого Якова в Україні

2015 року Шлях Святого Якова почав з'являтися і в Україні: перша ділянка має понад 100 км, вона поєднує Львів із прикордонним переходом у селі Шегині. У майбутньому маршрут планують продовжити до Києва.

Влітку 2021 року на Поділлі з'явився новий відрізок шляху святого Якова, який поєднав міста Вінниця, Бар та Кам'янець-Подільський протяжністю 250 км. Мальовничий маршрут Вінницької та Хмельницької областей став учасником проєктів від УКФ і ДАРТ. У майбутньому Camino Podolico - Подільський шлях святого Якова - планують сполучити з європейськими маршрутами.

Примітки

* Назва в офіційному англомовному списку
Н. Н. Непомнящий, А. Ю. Низовский. Испания, которую мы не знали. Исторический путеводитель. М., 2006, с. 122(рос.)
http://www.vokrugsveta.ru/vs/article/1227/ [ 16 січня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
http://terijoki.spb.ru/lutheran/luth_articles.php?item=9 [ 27 квітня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
http://www.palomnik.org/VeloPal/000-1000/000-100/000-010/6.html [ 23 вересня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
Н.Б. (28.10.2013). . Polskie Radio S.A. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28.10.2013.
http://www.csj.org.uk/present.htm [ 15 липня 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
. Архів оригіналу за 12 червня 2013. Процитовано 21 січня 2013.
Chadwick, Henry (1976), Priscillian of Avila, Oxford University Press
. www.youtube.com. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 28 грудня 2020.
. tempora.com.ua. Архів оригіналу за 10 жовтня 2016. Процитовано 10 жовтня 2016.
. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 6 листопада 2017.
. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.
Офіційний сайт Camino Podolico. Процитовано 20 червня 2023.

Див. також

Джерела

Shirley MacLaine, The Camino: A Journey of the Spirit (2001)
Cees Nooteboom, Roads to Santiago (1996, English edition)
Conrad Rudolph, Pilgrimage to the End of the World: The Road to Santiago de Compostela (2004)
Walter Starkie, The Road to Santiago (1957) John Murray, reprinted 2003.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шлях святого Якова

[1] * Назва в офіційному англомовному списку

[2] Н. Н. Непомнящий, А. Ю. Низовский. Испания, которую мы не знали. Исторический путеводитель. М., 2006, с. 122(рос.)

[3] ttp://www.vokrugsveta.ru/vs/article/1227/ [ 16 січня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

[4] ttp://terijoki.spb.ru/lutheran/luth_articles.php?item=9 [ 27 квітня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)

[5] ttp://www.palomnik.org/VeloPal/000-1000/000-100/000-010/6.html [ 23 вересня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

[6] Н.Б. (28.10.2013). . Polskie Radio S.A. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28.10.2013.

[7] ttp://www.csj.org.uk/present.htm [ 15 липня 2006 у Wayback Machine.] (англ.)

[:0-8] . Архів оригіналу за 12 червня 2013. Процитовано 21 січня 2013.

[chadwick-9] Chadwick, Henry (1976), Priscillian of Avila, Oxford University Press

[10] . www.youtube.com. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 28 грудня 2020.

[11] . tempora.com.ua. Архів оригіналу за 10 жовтня 2016. Процитовано 10 жовтня 2016.

[12] . Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 6 листопада 2017.

[13] . Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.

[14] Офіційний сайт Camino Podolico. Процитовано 20 червня 2023.