Королівський замок у Добчицях пол Zamek królewski w Dobczycach замок розташований на скелястому пагорбі над Добчицьким о

Королівський замок у Добчицях (пол. Zamek królewski w Dobczycach) — замок, розташований на скелястому пагорбі над Добчицьким озером (водосховищем, утвореним завдяки накопиченню вод річки Раби) у місті Добчиці Мисленицького повіту Малопольського воєводства в Польщі.

Добчицький замок



Добчицький замок

49°52′36″ пн. ш. 20°05′05″ сх. д. / 49.8769278° пн. ш. 20.0849583° сх. д. / 49.8769278; 20.0849583Координати: 49°52′36″ пн. ш. 20°05′05″ сх. д. / 49.8769278° пн. ш. 20.0849583° сх. д. / 49.8769278; 20.0849583
Тип	замок
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини Польщі
Країна	Польща
Розташування	м. Добчиці, Мисленицький повіт, Малопольське воєводство
Сайт	zamek.dobczyce.pl
Добчицький замок (Польща)

Добчицький замок у Вікісховищі

Історія

Швидше всього, вже на початку XIV століття на місці замку існували оборонні укріплення. Перша письмова згадка про замок датується 1362 роком. Однак це місце було укріплене і до того, адже ще у 1311 році, під час заколоту війта Альберта у Кракові, майбутній польський король Владислав I Локетек у Добчицях видав документ про позбавлення майна непокірних краківських міщан. У наступні століття замок зазнав ґрунтовної перебудови. Він складався з верхнього та нижнього замку.

За часів Казимира Великого мури замку мали товщину від 5 до 9 метрів, а замок був добре укріпленою фортецею. У 1398 році замок був місцем перебування польського короля Владислава Ягайла та його дружини Ядвіги. У 1467 році замок опанували "Брати жебраки", яких із замку вигнали війська краківського старости Миколая П'єньонжка. Ян Длугош навчав у замку дітей Казимира Ягеллончика — князів Сигізмунда, Олександра, Владислава, Фридерика, Яна та Казимира. У 1473 році князь Казимир пробув тут кілька місяців після повернення з невдалої виправи по угорську корону.

Родина Любомирських, яка володіла замком з 1585 року, перебудувала готичну фортецю на ренесансну резиденцію у 1593—1594 роках. На вежі було розміщено годинник, на місці брами з XIII століття споруджено каплицю та збудовано фонтан. У 1611 році тут відбулося весілля дочки Себастьяна Любомирського — Барбари з польським магнатом Яном Зебжидовським, в якому взяв участь краківський єпископ Пйотр Тиліцький. У 1620 році замок мав 70 кімнат та 3 вежі.

Замок не постраждав під час першого шведського потопу. У 1660 році староста Міхал Йордан зміцнив замкові мури, але під час другого вторгнення шведів у 1702 році замок було зруйновано і відтоді він почав занепадати. У ХІХ столітті його почали поступово розбирати. Лише у 1901 році тут було проведено перші укріплювальні роботи. У 1960 році завдяки вчителю Владиславу Ковальському (згодом куратору) на замковій горі розпочалися розкопки. Після багатьох років робіт було відреставровано та відбудовано частину замку, а також створено музей Польського туристично‑краєзнавчого товариства. Принадою замкової гори є оглядовий пункт на Поґуже та Бескиди.