Ди чків село в Україні Великогаївської сільської громади Тернопільському районі Тернопільської області До 2015 року адмі

Ди́чків — село в Україні Великогаївської сільської громади Тернопільському районі Тернопільської області. До 2015 року адміністративний центр Дичківської сільської ради, якій було підпорядковане село Красівка. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Великогаївської сільської об'єднаної територіальної громади. Розташоване на річці Гнізна, в центрі району. Населення становить 738 осіб (2001).

село Дичків

Герб

Країна

Україна

Область

Тернопільська область

Район

Тернопільський район

Громада

Великогаївська сільська громада

Основні дані

Засноване

1480

Населення

738

Територія

1.850 км²

Густота населення

398.92 осіб/км²

Поштовий індекс

47738

Телефонний код

+380 352

Географічні дані

Географічні координати

49°30′25″ пн. ш. 25°43′40″ сх. д. / 49.50694° пн. ш. 25.72778° сх. д.Координати: 49°30′25″ пн. ш. 25°43′40″ сх. д. / 49.50694° пн. ш. 25.72778° сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

304 м

Водойми

Гніздечна, Гнізна

Відстань до
обласного центру

10 км

Відстань до
районного центру

10 км

Найближча залізнична станція

Дичків

Місцева влада

Адреса ради

47722, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с. Великі Гаї, вул. Галицька, 47

Карта

Дичків

Дичків

Мапа

Дичків у Вікісховищі

Історія

Поблизу Дичкова виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури, доби бронзи, ранньої залізної доби, черняхівської та давньоруської культур. У трипільському поселенні знайдено жіночу статуетку. Поблизу села виявлено римські монети імператорів Адріана та Комода.

Перша писемна згадка — 1533.

Навесні 1914 року у Дичкові відбулася маніфестація до 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка, йому встановлено 3 меморіальні таблиці. Зірвала їх восени того ж року російська окупаційна влада.

В червні — липні 1917 року російські війська, на висотах вздовж лівого берега Гнізни, у Дичкові облаштували резервну лінію оборони й артилерійські позиції. При їх безладному відступі в другій половині липня 1917 року село зазнало нещадного мародерства, були вирубані майже всі дерева.

На початку червня 1919 на залізничній станції Дичків перебували голова Директорії УНР С. Петлюра і члени уряду.

Діяли товариства «Просвіта» (від 1896), «Сокіл», «Сільський господар», «Луг», «Рідна школа», кооператива.

У ніч з 7 на 8 липня 1943 року, під час «Карпатського рейду» Сидора Ковпака, диверсійною групою мінерів під командуванням Платона Воронька, підірвано вибухівкою залізничні мости на р. Гніздечній в Дичкові.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 748 осіб, з яких 336 чоловіків та 412 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 733 особи.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,86 %
білоруська	0,14 %

Релігія

церква Преображення Господнього (1903; мурована).

Пам'ятки

Гідрологічна пам'ятка природи «Дичківське джерело».
Гідрологічний заказник місцевого значення «На куті».

Пам'ятники

воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967),
на честь Незалежності (1993).

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І-II ступенів, клуб, бібліотека, ФАП.

Відомі люди

Народилися

Іван Мітринга (1907—1943) — український політичний діяч, публіцист, теоретик націоналістичного руху. (За іншими даними народився в с. Петриків цього ж району);
Охримович Любомир (1943) — український вчений у галузі медицини, педагог: канд. мед. наук (1971), декан факультету вдосконалення лікарів (1989-1994), проф. (1994-1999) кафедри кардіології ТДМУ.
Святослав Струс (2003—2022) — український військовослужбовець;
Тихоступ Ждан (нар. 1942) — педагог, музикант-аранжувальник, фотограф, краєзнавець, лауреат Республіканського конкурсу аматорського кіно-фото мистецтва.

Проживали

Охримович Василь (1914—1954) — український військовий і політичний діяч. Член УГВР та ЗП УГВР. Майор-політвиховник УПА.
о. Іван Волянський (1857—1926) — пастирював і тут похований;
Литвин Петро (1961),, — фотожурналіст, підприємець, меценат,

Фотогалерея околиць Дичкова

Череда на березі Гніздечної.

Дичківська ГЕС

Примітки

Мовша Т. Г. Періодизація та хронологія середнього та пізнього Трипілля // Археологія — 1972. — В. 5. — С. 113
admin. Археологія та стародавня історія Тернопільського району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 22 березня 2021.
Василь Пласконіс З рідного села в широкий світ Сент Кетерінс, 1975. — Канада. — С. 76—77.
[1]^{[недоступне посилання з липня 2019]}Микола Капустянський, Ген-Штабу Генерал-Хорунжий Похід українських армій на Київ-Одесу в 1919 р.
Вершигора П. П. Люди с чистой совестью [ 16 травня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Б. Рудик. Охримович Любомир Михайлович. //Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 703. — .
І. Потій Литвин Петро Мирославович. //Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 367. — .
. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 1 січня 2013.
Олег Караванський. Литвин Петро Мирославович // Моя Красівка. Мала історія отчого краю. — Тернопіль: Джура, 2012. — С. 346—347.

Джерела

Гаврилюк О., Уніят В. Дичків // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 479. — .
Пласконіс В. З рідного села в широкий світ. — Сент Кетерінс, 1975. Канада.
Побер Б. Історія сіл Дичкова та Красівки. — Тернопіль, 2001.
Тихоступ Ждан. З Дичковом у серці. Літературно-історичний нарис. — Тернопіль: ТОВ «Новий колір» 2011. — 232 с.
Dyczków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 242. (пол.)

[1] Мовша Т. Г. Періодизація та хронологія середнього та пізнього Трипілля // Археологія — 1972. — В. 5. — С. 113

[2] . Археологія та стародавня історія Тернопільського району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 22 березня 2021.

[3] Василь Пласконіс З рідного села в широкий світ Сент Кетерінс, 1975. — Канада. — С. 76—77.

[4] [1]^{[недоступне посилання з липня 2019]}Микола Капустянський, Ген-Штабу Генерал-Хорунжий Похід українських армій на Київ-Одесу в 1919 р.

[5] Вершигора П. П. Люди с чистой совестью [ 16 травня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)

[населення_1989-6] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001-7] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001_мова-8] Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[9] Б. Рудик. Охримович Любомир Михайлович. //Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 703. — .

[10] І. Потій Литвин Петро Мирославович. //Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 367. — .

[11] . Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 1 січня 2013.

[12] Олег Караванський. Литвин Петро Мирославович // Моя Красівка. Мала історія отчого краю. — Тернопіль: Джура, 2012. — С. 346—347.