Джульєтта і духи італ Giulietta Degli Spiriti кінофільм режисера Федеріко Фелліні Знятий у 1965 році на кіностудії Rizzo

«Джульєтта і духи» (італ. Giulietta Degli Spiriti) — кінофільм режисера Федеріко Фелліні. Знятий у 1965 році на кіностудії Rizzoli Film. Перший кольоровий фільм Федеріко Фелліні.

Джульєтта і духи
Giulietta Degli Spiriti

Жанр	драма
Режисер	Федеріко Фелліні
Продюсер
Сценарист	Федеріко Фелліні Тулліо Пінеллі Енніо Флайано
У головних ролях	Джульєтта Мазіна
Оператор
Композитор	Ніно Рота
Монтаж	Руджеро Мастроянні
Художники	Джантіто Бурк'єлларо П'єро Герарді Лучано Річчері
Кінокомпанія	Rizzoli Film, Francoriz Production
Дистриб'ютор	^d і Netflix
Тривалість	148 хв.
Мова	італійська, французька
Країна	Італія Франція
Рік	1965
Дата виходу	22 жовтня 1965 (Франція) 23 жовтня 1965 (Італія)
IMDb	ID 0059229
Рейтинг	IMDb:
Джульєтта і духи у Вікісховищі

Додаткові характеристики
Формат плівки	35 мм
Співвідношення	1,85 : 1
Колір	кольоровий (Technicolor)
Звук	моно

Проблематика

Фільм «Джульєтта і духи» (1965) був задуманий для Джульєтти Мазіни і про Джульєтту Мазіну. Фелліні виношував його дуже довго, ще з часів «Дороги». Це фільм про свободу особистості, про звільнення жінки від деспотизму чоловіки. «Намір фільму в цьому відношенні полягає в тому, щоб повернути жінці її справжню незалежність, її безперечне і невід'ємне гідність. Вільний чоловік не може відмовляти в цьому вільній жінці. Жінка не повинна бути ні мадонною, ні знаряддям насолоди, і ще менше — служницею», — говорив сам Федеріко Фелліні про своїю стрічку. Виконавиця головної ролі Мазіна зіграла тонко, переконливо, майстерно, проте фільм не викликав особливого захоплення ні у критиків, ні у глядача. А самому Фелліні приніс чимало клопоту: податкові органи звинуватили його у фінансових порушеннях. Суд постановив, що він повинен доплатити в касу держави 200000 доларів. Незважаючи на те, що вирок був явно несправедливим, Федеріко йому підкорився і разом з Джульєттою перебрався з шикарних апартаментів у скромну квартирку.

Сюжет

У центрі уваги фільму невдале сімейне життя головної героїні. Джульєтта і її чоловік Джорджо зовсім різні й чужі люди. Залишаючись нещасною, вона все-таки намагається догодити своєму чоловікові, але він не зауважує ні її саму, ні її страждання. До того ж вона довідується, що в чоловіка з'явилася коханка. Протягом усього фільму Джульєтта бореться із внутрішніми заборонами, комплексами й суспільними устоями.

Протягом усього фільму підкреслено яскраві, «вилизані», вичищені, дизайнерськи бездоганні інтер'єри приміщень, обстановка пляжу й саду — все це контрастує з лютим сум'яттям у душі жінки, що зовні виявляє, проте, радісний, чудовий спокій. Основна напруга фабули — протиставлення суспільних вимог і очікувань, пропонованих героїні — і, у цілому, жінці — і морально-етичного вибору, який вона робить. Духи, до яких звертається подумки Джульєтта — це суть її духовний стрижень, який вона відчула в дитинстві — і якому вона залишається вірною, всупереч зрадництву чоловіка, холодній байдужності матері й сестер, спокусам, що самовіддано любила її — дід, який утік із циркачкою. Сцени, що алегорично ілюструють, виволікають на світло похіть і порок.

У ролях

Джульєтта Мазіна — Джульєтта
Маріо Пізу — Джорджо
Сандра Міло — Сузі / Ірис / Фанні
Валентина Кортезе — Валентина
Луїза Делла Ноче — Адель
Сільва Кошина — Сільва
Катерина Боратто — мати Джульєтти
Хосе Луїс де Віллалонга — друг Джорджо
Фрідріх фон Ледебур — медіум
Альба Кансельері — Джульєтта в дитинстві
Лу Гілберт — дідусь
Валеска Герт — Пійма
Мілена Вукотіч — Єлизавета, покоївка

Нагороди

Фільм отримав премію «Золотий глобус» за найкращий зарубіжний фільм.
Премію Нью-Йоркського товариства кінокритиків як найкращий зарубіжний фільм.
Три премії «Срібна стрічка» італійського Синдикату кіножурналістів: найкращій акторці другого плану, найкращому операторові та найкращому художнику-постановнику.
Також фільм номінувався на «Оскар» у номінаціях найкращий художник по костюмах і найкращий художник-постановник, а нагород у цих номінаціях не отримав.

Література

Долгов К. К., Долгов К. М. Ф. Феллини, И.Бергман: Фильмы. Философия творчества. — М.: Искусство, 1995, с.55.

Посилання

«Джульєтта і духи» на сайті IMDb (англ.) (станом на 16 листопада 2015)
Джульєтта і духи на сайті AllMovie (англ.)
«Джульєтта і духи» на сайті «Відеогід» [ 17 листопада 2015 у Wayback Machine.] (рос.)