У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сергій Володимирович Детюк нар 26 квітня 1973 Павлоград Дніпропетровсь

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Сергій Володимирович Детюк (нар. 26 квітня 1973, Павлоград, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР) — український кіно-, теле- та театральний актор.

Детюк Сергій Володимирович
Зображення
Народився	26 квітня 1973(1973-04-26) (51 рік) Павлоград, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Національність	українець
Громадянство	УРСР Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Дніпропетровське театральне училище (1996) і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	1996 — донині
Дружина	Ольга Максимішина
Діти	Іван Детюк, Анна Детюк

Життєпис

Сергій Детюк народився 26 квітня 1973 року в Павлограді. Закінчив у 1996 році акторське відділення Дніпропетровського державного театрального училища. Після закінчення навчання — актор Чернігівського обласного молодіжного театру в 1996-1999 роках.

З 1999 по 2013 роки Сергій Детюк працював актором Дніпропетровського академічного обласного українського молодіжного театру.

У 2007 — 2008 роках — актор Дніпропетровського академічного українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка.

З 2007 по 2012 роки працював актором Запорізького муніципального театру-лабораторії «VIE».

Закінчив кафедру організації театральної справи Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

З 2013 по 2021 роки актор Київського театру драми та комедії на лівому березі Дніпра.

З 2021 року актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.

Особисте життя

Сергій Детюк одружений з акторкою Ольгою Максимишин.

Доробок

Ролі у театрі

Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

2018 — Дені Дідро — «Гульвіса» за п'єсою «Le Libertin» Еріка-Емманюеля Шмітта
2018 — Андрій Карпович — «Брехня» за п'єсою Володимира Винниченка
2017 — Месьє Аміль — «Життя попереду» за романом Ромена Ґарі
2015 — Ларрі — «Близькість» Патріка Марбера
2015 — Олег — «20 років без повітря» за п'єсою Ганни Яблонської «Язичники»
2014 — Петро Максимович — «Радість сердечна, або Кепка з карасями» за оповіданнями Юрія Коваля
2014 — Бертран — «Корсиканка» Іржі Губача
2014 — Бахчеєв — «Опискин. Фома!» Федора Достоєвського
2014 — Явір — «Даринка, Гриць та Нечиста сила» Вадима Бойка

Театр Сузір'я

2017 — Лікар Штоль — «Нетутешній» за п'єсою Карла Ветлінґера «Чи відомий вам Чумацький шлях»

Запорізький театр-лабораторія «VIE»

2010 — Фелікс — «Сич і Кішечка» Білла Маноффа
2009 — Чоловік — «Все, нарешті» Петера Турріні
2008 — Бомбіла — «Рейс 1999 або Карма успішності» Леоніда Андронова
2008 — Володимир — «Годо приходить» Алана Тітлі

Дніпровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка

2008 — Бертрам — «Все добре, що кінчається гаразд» Вільяма Шекспіра
2008 — Михайло — «Земля» Ольги Кобилянської

Дніпропетровський академічний обласний український молодіжний театр

2013 — Християн-Теодор — «Тінь» Євгена Шварца
2006 — Джордж Пігден — «№13 або божевільна ніч Джорджа Пігдена» Рея Куні
2005 — Саша — «Квітень в новорічну ніч»
2004 — Відьма — «Івасик Телесик», народна казка
2004 — Джек-Бойовий коник — «Тринадцята зірка» Віктора Ольшанського
2003 — Мікеле — «Філумена Мартурано» Едуардо Де Філіппо
2003 — Кіт Філофей — «Геть! Або історії кота Філофея» Валерія Зиміна
2002 — Датан — «Мойсей» Івана Франка

Чернігівський обласний молодіжний театр

1999 — Кавалер — «Трактирниця» Карла Ґольдоні
1999 — Брандахлистова — «Смерть Тарєлкіна» Олександра Сухово-Кобиліна
1998 — Леандро — «Любов до трьох апельсинів» Леоніда Філатова
1998 — Верблюд — «Ганчір'яна лялька» Вільяма Ґібсона
1998 — Лаерт — «Гамлет» Вільяма Шекспіра
1997 — Петя Трофімов — «Вишневий сад» Антона Чехова
1997 — Тіберій — «Зачароване коло» Миколи Гоголя
1997 — Стів — «Трамвай «Бажання» Теннессі Вільямса
1996 — Граф Альмавіва — «Севільський цирульник» П'єра Бомарше
1996 — Служитель бібліотеки / боксер / німецький солдат / поліціянт — «Неймовірний ілюзіон Ерні» Алана Ейкборна
1996 — Сільва — «Старший син» Олександра Вапилова

Фільмографія


Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
2019	ф	Іловайськ 2014. Батальйон Донбас	Beshoot	учитель
2019	ф	Танк		Рівний, молодший брат
2019	с	Мама моєї доньки	Мама моей дочери	лікар акушер-гінеколог
2019	с	Я тебе знайду	Я тебя найду	епізодична роль
2019	с	Сонячний листопад	Солнечный ноябрь
2018	с	Сліди в минуле	Следы в прошлое	епізодична роль
2018	с	Доглядальниця	Сиделка	епізодична роль
2018	с	Рідна кров	Родная кровь	Валентин
2018	с	За законами воєнного часу-2	По законам военного времени-2	епізодична роль
2018	с	Пес-4	Пёс-4	свідок
2018	с	Опер за викликом	Опер по вызову	бомж
2018	с	На самій межі	На самой грани	епізодична роль
2018	с	Хто ти?	Кто ты?	епізодична роль
2018	с	Повернення до себе	Возвращение к себе	епізодична роль
2017	с	Той, хто не спить	Тот, кто не спит	Савушкін
2017	с	Що робить твоя дружина?	Что делает твоя жена?	скульптор
2017	с	Свєтка	Светка	Олександрович
2017	с	Веселка в небі	Радуга в небе	робітник
2017	с	Невиправні	Неисправимые	звукорежисер
2017	с	Ментівські війни. Одеса	Ментовские войны. Одесса	«Сєрий»
2017	с	Лінія світла	Линия света	епізодична роль
2017	с	Клянусь кохати тебе вічно	Клянусь любить тебя вечно	ювелір
2017	с	Догори дриґом	Вверх тормашками	епізодична роль
2017	с	Акторка	Артистка	епізодична роль
2016	с	Село на мільйон		епізодична роль
2016	с	Пес-2	Пёс-2	інформатор
2016	с		Центральная больница	Семен Кузьмін, пацієнт
2016	с		Нити судьбы	епізодична роль
2016	с	На лінії життя	На линии жизни	Дорошин
2016	с	Недотуркані	Депутатики	епізодична роль
2016	ф	8 кращих побачень	8 лучших свиданий	епізодична роль
2014	с	Брат за брата-3	Брат за брата-3	Паштет
2014	с	Будинок з ліліями	Дом с лилиями	нотаріус
2014	с	Пляж	Пляж	Чекмарьов / Марченко
2015	с	Щоб побачити веселку	Чтобы увидеть радугу	Хриплий
2013	с	Шулер	Шулер	харківчанин
2012	с	Пристрасті за Чапаєм	Страсти по Чапаю	Сидоров
2010—2013	с	Єфросинія	Ефросинья	Сєня
2009	ф	Мелодія для катеринки	Мелодия для шарманки	міліціонер
2009	с	Розлучниця	Розлучница	епізодична роль
2009	с	Легенди зачарованого кохання	Легенды колдовской любви	епізодична роль
2006	с	Дякую тобі за все-2	За всё тебя благодарю-2	охоронець
2006	с	Дев'ять життів Нестора Махна	Девять жизней Нестора Махно	епізодична роль

Премії

2011 — Міжнародний фестиваль «Homo Ludens» (м. Миколаїв) — «Найкраща чоловіча роль» за моновиставу «Все, нарешті» Петера Турріні;
2011 — Міжнародний фестиваль «Арт-Окраїна» (м. Санкт-Петербург) — «Найкраща чоловіча роль» за моновиставу «Все, нарешті» Петера Турріні;
2011 — Міжнародний фестиваль «Мельпомена Таврії» (м. Херсон) — «Найкраща чоловіча роль» за моновиставу «Все, нарешті» Петера Турріні;
2009 — Всеукраїнський фестиваль недержавних театрів «Курбалесія» — «Найращий актор фестивалю» за моновиставу «Все, нарешті» Петера Турріні;
2008 — Вища театральна нагорода Придніпров'я «Надія Січеславни» у номінації «Найкраща чоловіча роль» за роль Бомбіли у виставі «Рейс 1999 або Карма успішності» Леоніда Андронова;
2006 — Вища театральна нагорода Придніпров'я «Надія Січеславни» у номінації «Найкраща чоловіча роль другого плану» і Гран-прі за високий професіоналізм та майстерність у створенні характеру англійського джентльмена в екстремальних обставинах за роль Джорджа Пігдена у виставі «№13 або божевільна ніч Джорджа Пігдена» Рея Куні;
2003 — Вища театральна нагорода Придніпров'я «Надія Січеславни» у номінації «Найкраща чоловіча роль другого плану» за роль Мікеле у виставі «Філумена Мартурано» Едуардо Де Філіппо;

Примітки

Дідро потрапить у жіночий полон на київській сцені «Вечірній Київ»
«Брехня» [ 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.] «Театр»
Гра за правилами і без [ 26 травня 2022 у Wayback Machine.] «День»
Хто ми такі та куди йдемо? [ 3 березня 2022 у Wayback Machine.] «День»
«Зараз те, що відбувається на вулиці, набагато важливіше ніж те, що ми показуємо зі сцени» [ 3 березня 2022 у Wayback Machine.] «День»
Корсиканка [ 13 грудня 2019 у Wayback Machine.] «Театр»
Психологічно-емоційний «трансформер» [ 2 березня 2022 у Wayback Machine.] «День»
«Сич і кішечка»: Історія одного кохання ... [ 3 липня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
Запорізька Мельпомена
. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 15 червня 2019.
«Неймовірний ілюзіон Ерні» [ 16 лютого 2019 у Wayback Machine.] «Чернігівський обласний молодіжний театр»
Роксоляна Свято. Таврійські театральні традиції^{[недоступне посилання]} «Кіно-Театр». 2011. № 5
«Мельпомена 12 + 1» фінішувала^{[недоступне посилання]} «Вгору»

Посилання

Сергій Детюк на сайті Театру драми та комедії на лівому березі Дніпра
Сергій Детюк на сайті Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.
Сергій Детюк [ 27 вересня 2020 у Wayback Machine.] на сайті «Театр»

[1] Дідро потрапить у жіночий полон на київській сцені «Вечірній Київ»

[2] «Брехня» [ 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.] «Театр»

[3] Гра за правилами і без [ 26 травня 2022 у Wayback Machine.] «День»

[4] Хто ми такі та куди йдемо? [ 3 березня 2022 у Wayback Machine.] «День»

[5] «Зараз те, що відбувається на вулиці, набагато важливіше ніж те, що ми показуємо зі сцени» [ 3 березня 2022 у Wayback Machine.] «День»

[6] Корсиканка [ 13 грудня 2019 у Wayback Machine.] «Театр»

[7] Психологічно-емоційний «трансформер» [ 2 березня 2022 у Wayback Machine.] «День»

[8] «Сич і кішечка»: Історія одного кохання ... [ 3 липня 2014 у Wayback Machine.](рос.)

[9] Запорізька Мельпомена

[10] . Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 15 червня 2019.

[11] «Неймовірний ілюзіон Ерні» [ 16 лютого 2019 у Wayback Machine.] «Чернігівський обласний молодіжний театр»

[12] Роксоляна Свято. Таврійські театральні традиції^{[недоступне посилання]} «Кіно-Театр». 2011. № 5

[13] «Мельпомена 12 + 1» фінішувала^{[недоступне посилання]} «Вгору»