Ромен Гарі

Роме́н Гарі́ (фр. Romain Gary; * 21 травня (8 травня) 1914(19140508), Вільнюс — †2 грудня 1980, Париж) — французький письменник.

Ромен Гарі
фр. Romain Gary
Джин Сіберг і Ромен Гарі
Ім'я при народженні	Роман Кацев (пол. Roman Kacew)
Псевдонім	Еміль Ажар (фр. Émile Ajar)
Народився	8 (21) травня 1914(1914-05-21) Вільнюс
Помер	2 грудня 1980(1980-12-02) (66 років) Париж ·вогнепальне поранення
Громадянство	Франція
Місце проживання	^d ^d Ніцца
Діяльність	письменник, дипломат, лейтенант авіації
Alma mater	^d, ^d (1934), Авіаційна школа (1939), ^d (1938) і Університет Поля Сезанна
Роки активності	1945 — 1980
Жанр	роман, новела, п'єса
Magnum opus	Європейська освіта (фр. Éducation européenne)
Батько	^d
Мати	^d
Брати, сестри	^d, ^d і ^d
У шлюбі з	^d^[1], Джин Сіберг^[1] і ^d^[2]
Діти	^d^[1]
Автограф
Учасник	Друга світова війна
Премії	prix Goncourt
Сайт: romaingary.org
Ромен Гарі у Вікісховищі

Справжнє ім'я — Роман Кацев (пол. Roman Kacew); у такому написанні воно й залишилося у французьких документах). Також писав під псевдонімом Еміль Ажар (фр. Émile Ajar).

Двічі лауреат Гонкурівської премії (1956 під ім'ям Ромена Гарі і 1975 під ім'ям Еміля Ажара).

Біографія

Ромен народився у російськомовній сім'ї єврейського походження. Батько — Ар'є-Лейб Кацев — був комерсантом, торгував хутром. Мати — Ніна (або Міна) Овчинська (Mina або пол. Nina Owczynska) — професійно шила.

Пізніше Гарі розповідав, ніби його мати була колись акторкою, але французька дослідниця Міріам Анісімов у книзі «Ромен Гарі, хамелеон» стверджує, що це, ймовірніше за все, вигадка.

Ар'є-Лейб Кацев залишає сім'ю у 1925 році. Романа виховує мати.

З Вільнюса (тоді — частини Польщі) сім'я переїжджає до Варшави. Звідти Овчинська з сином емігрують до Франції (Роману тоді 13 років). Вони оселяються у Ніцці.

У 1938 році Роман іде до армії. Військовий пілот. У 1940, після капітуляції Франції, перебирається до Англії, де приєднується до Вільної Франції (фр. France libre) — армії генерала Де Голля. Продовжує битися у складі повітряних сил.

Після війни працює дипломатом, у 1950-х роках — генеральним консулом Франції у Лос-Анджелесі. Був секретарем посольств Франції у багатьох країнах світу.

Гарі починає писати ще до війни. Тоді ж з'являються його перші публікації. Проте справжньої майстерності він досягає лише у повоєнний період.

Гарі приділяв велику увагу стильності, бездоганності свого зовнішнього вигляду та одягу.

Закінчив життя самогубством у 1980 році. Тіло кремовано. Частину попелу розсипано над Середземним морем.

Список творів

• Під іменем Ромен Кацев (Romain Kacew):
  • Вино мерців (фр. Le vin des morts) (1937, повернуто видавництвом, ніколи не опубліковано)
• Під іменем Ромен Гарі (Romain Gary):
  • Європейська освіта (фр. Éducation européenne) (1945)
  • Тюльпан (1946)
  • Le Grand Vestiaire (1949)
  • Les Couleurs du jour (1952)
  • Коріння неба (фр. Les Racines du ciel) (1956), Гонкурівська премія
  • Обіцянка на світанку (фр. La Promesse de l'aube) (1960)
  • Johnie Cœur (1961)
  • Gloire à nos illustres pionniers (1962, nouvelles)
  • Lady L. (1963)
  • The Ski Bum (1965)
  • Pour Sganarelle (Frère Océan 1) (1965, essai)
  • Les Mangeurs d'étoiles (La Comédie américaine 1) (1966)
  • La Danse de Gengis Cohn (Frère Océan 2) (1967)
  • La Tête coupable (Frère Océan 3) (1968)
  • Adieu Gary Cooper(La Comédie américaine 2) (1969)
  • Білий пес (фр. Chien blanc) (1970)
  • Скарби Червоного моря (фр. Les Trésors de la Mer Rouge) (1971)
  • Європа (Europa) (1972)
  • Les Enchanteurs (1973)
  • Ніч буде довгою (фр. La nuit sera calme) (1974, інсценуація інтерв'ю, нібито з Франсуа Бонді (фр. François Bondy))
  • Au-delà de cette limite votre ticket n'est plus valable (1975)
  • Блиск жіночності (Clair de femme) (1977)
  • Charge d'âme (1977)
  • La Bonne Moitié (1979)
  • Les Clowns lyriques (1979)
  • Повітряні змії (фр. Les cerfs-volants) (1980, рос. переклад 1994)
  • Життя і смерть Еміля Ажара (фр. Vie et mort d'Emile Ajar) (1981, посмертне)
  • Людина з голубом (фр. L'Homme à la colombe) (1984, остаточна посмертна версія)
• Під іменем Еміль Ажар (Émile Ajar):
  • Gros-Câlin (1974)
  • Життя попереду (фр. La Vie devant soi) (1975), Гонкурівська премія
  • Псевдо (фр. Pseudo) (1976)
  • L'Angoisse du roi Salomon (1979)
• Під іменем Фоско Сінібальді (Fosco Sinibaldi):
  • Людина з голубом (фр. L'Homme à la colombe) (1958)
• Під іменем Шатан Богат (Shatan Bogat псевдонім утворено від російсько-кавказького «шайтан богат») :
  • Голова Стефані (фр. La Tête de Stéphanie) (1974)

Переклади українською

• , , «Декаданс». Оповідання. Переклав Ярослав Коваль. Київ: журнал Всесвіт, № 3, 1983 р., № 2, 1987 р.
•  — Відзнака Премії ім. Сковороди 2009 року.
•  — Премія ім. Сковороди 2011 року.
• Коріння небес: роман / пер. з франц. Л. Кононовича. — Харків: Фоліо, 2012. — 603 с.

Примітки

1. Kindred Britain
   d:Track:Q75653886
2. https://www.lepoint.fr/culture/immortel-romain-gary-04-12-2010-1271567_3.php
3. Myriam Anissimov, Romain Gary, Le Caméléon, biographie, éditions Denoël, 2004 ; nouvelle édition en Folio chez Gallimard, 2006,
4. Où reposent les lauréats du prix Goncourt ? [ 26 березня 2016 у Wayback Machine.]Прочитано 30.04.2016
5. . Архів оригіналу за 26 січня 2009. Процитовано 8 лютого 2009.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
6. . Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 27 жовтня 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Література

• Ґарі, або Хамелеон // Володимир Єрмоленко. Далекі близькі. Есеї з філософії та літератури. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2017, с. 171—204.

Посилання

• Володимир Єрмоленко. Життя і смерть Ромена Ґарі
• Феномен сумного клоуна. Або історія з «Життя попереду», книги геніального Еміль Ажара^{[недоступне посилання з липня 2019]} //