Дашаватара санскр दश वत र daśāvatāraIAST десять основних аватар Вішну в деяких традиціях вайшнавізму Крішни які докладно

Дашаватара (санскр. दशावतार, daśāvatāra^IAST) — десять основних аватар Вішну (в деяких традиціях вайшнавізму — Крішни), які докладно описуються в Пуранах. В філософії вайшнавізму термін аватара (санскр. अवतार, avatāra^IAST) зазвичай використовують для позначення «втілення» або «явища», а даша (санскр. दश, daśa^IAST) в перекладі з санскриту означає «десять». Це так звані маха-аватари (великі аватари). Список Дашаватара приведений в (1.86.10-11). Там також виділені ті аватари, чия місія була найбільш важливою. Більшість аватар в цьому списку характеризуються як ліла-аватари. Перші чотири з'явилися в Сатья-юзі (першу з чотирьох Юґ, або епох, в індуїстському циклі часу). Наступні три аватари спустились в Трета-юзі, восьме втілення у Двапара-юзі та дев'яте в Калі-юзі. Передбачено, що десята аватара з'явиться наприкінці нинішньої епохи Калі-юги.

Десять аватар Вішну, (За годинниковою стрілкою, від верхнього лівого) Матсйа, Курма, Вараха, Вамана, Крішна, Калкі, Буддга, Паршурама, Рама і Нарасімга, (у центрі) Крішна. Картина нині розміщена в музеї Вікторії й Альберта.

На думку дослідників, джерела концепції аватар Вішну містяться вже в Шатапатха-брахмані.

Дашаватара

(санскр. मत्स्य, matsya^IAST, «риба») — втілившись в рибу, Вішну рятує від потопу сьомого Ману — Вайвасвату, а також багатьох ріші та насіння всіх рослин, які Ману бере з собою на корабель. За версією «Бгаґавата-Пурани», Вішну в цій аватарі також вбиває демона Хаягріву та повертає викрадені демоном чотири Веди.
Курма (санскр. कूर्म, kūrma^IAST, «черепаха») — Вішну у вигляді черепахи занурюється на дно світового океану, щоб врятувати загиблі під час потопу цінності. Боги і асури встановлюють на черепасі гору Мандару як збивачку і, обмотавши навколо неї змія Васуки (Шеша), починають збовтувати океан, з якого добувають амріту, Лакшмі, місяць, апсару Рамбху, та деякі інші священні істоти та предмети.
Вараха (санскр. वराह, varāha^IAST, «вепр») — щоб врятувати землю, яку демон втопив у Океані, Вішну втілився у Вепра, вбив демона у поєдинку, який тривав тисячу років, і підняв Землю на своїх іклах.
Нарасімха (санскр. नरसिंह, narasiṃha^IAST, «людина-лев»). У цій аватарі Вішну позбавляє землю від тиранії демона Хіран'якашіпу, якого розриває на шматки, прийнявши вигляд Нарасімхи — чудовиська з тулубом людини та головою Лева.
Вамана (санскр. वामन, vāmana^IAST, «карлик») — цар дайтів , завдяки своїм аскетичним подвигам, отримав владу над — трьома світами (небом, землею, підземним світом) та підпорядкував девів. Мати богів Адіті звернулася до Вішну за допомогою, і тоді він в образі карлика постав перед та попросив у нього стільки землі, скільки зможе відміряти своїми трьома кроками. Отримавши згоду, Вішну першими двома кроками покрив увесь всесвіт, але від третього кроку втримався, після того, як Балі запропонував за нього свою голову.
(санскр. परशुराम, paraśurāma^IAST, «Рама з сокирою») — втілившись в сина брахмана Джамадагни — , Вішну винищив безліч кшатріїв та передав верховенство у світі брагманам.
Рама (санскр. राम, rāma^IAST, «чарівний») — принц і цар , з'явився в Трета-юзі. Втілення Вішну як ідеального царя і чоловіка.
Крішна (санскр. कृष्ण, kṛṣṇa^IAST «темний» або «всепривабливий») — з'явився у Двапара-юзі разом зі своїм братом Баларамою. В таких традиціях кришнаїзму, як гаудія-вайшнавізм, та , Крішну вважають не аватарою, а сваям-бхагаваном — верховною формою Бога і джерелом як усіх аватар, так і самого Вішну. Згідно з «Бхаґавата-Пураною», брат Крішни Баларама був утіленням Ананта-Шеші. Більшість течій у вайшнавізмі також визнають Балараму як аватару Вішни. У версіях списку Дашаватара, в яких немає згадки про Будду, Баларама згадується як дев'ята аватара Вішну.
(санскр. गौतम बुद्ध «просвітлений») — явився в Калі-юзі щоби переконати асурів у святості Вед та позбавити їх сили. Другою причиною цього втілення Вішну було бажання виявити розбещених та нестійких у вірі людей, збудити в них сумнів у святості Вед і в необхідності виконувати священні обряди, а потім погубити їх.
Калкі (санскр. कल्कि, kalki^IAST «вічність», або «час», або «руйнівник розпусти») — чорний Вішну на білому коні, з блискучим мечем у руці нищить лиходіїв, відновлює дхарму та підготовлює прийдешнє відродження світу. це єдина «Майбутня», месіанська аватара Вішну, і з'явиться вона, згідно з пуранічною хронологією, наприкінці Калі-юґи, тобто наприкінці нинішньої епохи в індуїстському часовому циклі, яка закінчиться 428 899 року н. е.

Примітки

Мифы народов мира. П. А. Гринцер «Зародження уявлення про аватари засвідчено в брахманах. Згідно з „Шатапатха-брахманою“, Праджапаті одного разу втілився у вепра та підняв на іклах землю зі світового океану (XIV 1,2,11), а іншого разу — в черепаху, яка породила всі живі істоти (VII 5,1,5). У тій самій „ Шатапатха-брахмані“ (I,8,1) Праджапаті втілюється в чудесну рибу, яка рятує першолюдину Ману від всесвітнього потопу. Міф про аватари всіх богів на чолі з Нараяною».
Индийская Философия. Энциклопедия. В. К. Шохин "Однак до середини I тис. н. е. формується уявлення про десять основних аватар Вішну: 1) Риба (Матс'я), яка врятувала від потопу прародителя людей Ману, його сім'ю, сім мудреців-ріші і Веди (сюжет запозичений з " Шатапатха-брахмани " I.8.1); 2) Черепаха (Курма), яка здобула загиблі під час потопу скарби зі світового океану, серед них напій безсмертя (амріта), «корову бажань» Сурабгу та богиню Лакшмі (сюжет запозичений з тієї самої " Шатапатха-брахмани « VII.5.1); 3) Вепр (Вараха), який убив демона Хіраньякшу та підняв землю з вод космічного океану на своїх іклах (пор. Шатапатха-брахмана XIV.1.2)»
Древнеиндийская цивилизация. Г. М. Бонгард-Левин "В «Шатапатха-брахмані» вперше прямо йде мова про те, що «Вішну був карликом». Найбільш давньою вважають ту частину теорії аватар, яка фіксує зв'язок Вішну з мешканцями вод — черепахою (курма) та рибою (Матс'я). У брахманах вона виступає як космічний символ: дві стулки її панцира позначають небо і земну твердь, простір між ними — атмосферу та світ богів які її населяють. Ця своєрідна «потрійність» робить черепаху аналогом «космічного Вішну» з його трьома кроками. Причини входження «вселенської черепахи» у ведичний пантеон, строго кажучи, неясні; відомо лише, що вже в «Шатапатха-брахмані» Праджапаті перед творінням світу приймає її вигляд. Характерно, що Праджапаті іноді приймає образ Варахи, випереджаючи (як і у випадку з іншими зооморфними аватарами) подальшу «функцію Вішну».
Жуковський, Копцева, 2005.

Література

Жуковский В. И., Копцева Н. П. Искусство Востока. Индия: Учеб. пособие. — Красноярск: Краснояр. гос. ун-т, 2005. — 402 с. — .

Посилання

(рос.)

[1] Мифы народов мира. П. А. Гринцер «Зародження уявлення про аватари засвідчено в брахманах. Згідно з „Шатапатха-брахманою“, Праджапаті одного разу втілився у вепра та підняв на іклах землю зі світового океану (XIV 1,2,11), а іншого разу — в черепаху, яка породила всі живі істоти (VII 5,1,5). У тій самій „ Шатапатха-брахмані“ (I,8,1) Праджапаті втілюється в чудесну рибу, яка рятує першолюдину Ману від всесвітнього потопу. Міф про аватари всіх богів на чолі з Нараяною».

[2] Индийская Философия. Энциклопедия. В. К. Шохин "Однак до середини I тис. н. е. формується уявлення про десять основних аватар Вішну: 1) Риба (Матс'я), яка врятувала від потопу прародителя людей Ману, його сім'ю, сім мудреців-ріші і Веди (сюжет запозичений з " Шатапатха-брахмани " I.8.1); 2) Черепаха (Курма), яка здобула загиблі під час потопу скарби зі світового океану, серед них напій безсмертя (амріта), «корову бажань» Сурабгу та богиню Лакшмі (сюжет запозичений з тієї самої " Шатапатха-брахмани « VII.5.1); 3) Вепр (Вараха), який убив демона Хіраньякшу та підняв землю з вод космічного океану на своїх іклах (пор. Шатапатха-брахмана XIV.1.2)»

[3] Древнеиндийская цивилизация. Г. М. Бонгард-Левин "В «Шатапатха-брахмані» вперше прямо йде мова про те, що «Вішну був карликом». Найбільш давньою вважають ту частину теорії аватар, яка фіксує зв'язок Вішну з мешканцями вод — черепахою (курма) та рибою (Матс'я). У брахманах вона виступає як космічний символ: дві стулки її панцира позначають небо і земну твердь, простір між ними — атмосферу та світ богів які її населяють. Ця своєрідна «потрійність» робить черепаху аналогом «космічного Вішну» з його трьома кроками. Причини входження «вселенської черепахи» у ведичний пантеон, строго кажучи, неясні; відомо лише, що вже в «Шатапатха-брахмані» Праджапаті перед творінням світу приймає її вигляд. Характерно, що Праджапаті іноді приймає образ Варахи, випереджаючи (як і у випадку з іншими зооморфними аватарами) подальшу «функцію Вішну».

[FOOTNOTEЖуковський,_Копцева2005-4] Жуковський, Копцева, 2005.