Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гірські дощові ліси Каї та Карену (ідентифікатор WWF: IM0119) — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований на заході Індокитаю.
 Ландшафт Національного парку [en] (провінція Чіангмай, Таїланд) | |
| Екозона | Індомалайя |
|---|---|
| Біом | Тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси |
| Статус збереження | відносно стабільний/відносно збережений |
| WWF | IM0119 |
| Межі | Сухі ліси Центрального Індокитаю Рівнинні вологі листяні ліси басейну Чаопхраї Сухі ліси басейну Іраваді Вологі листяні ліси басейну Іраваді Прибережні дощові ліси М'янми Субтропічні ліси Північного Індокитаю Вологі листяні ліси Північного Таїланду та Лаосу Напіввічнозелені дощові ліси Тенассеріму та Південного Таїланду |
| Площа, км² | 119 158 |
| Країни | М'янма, Таїланд |
| Охороняється | 32 354 км² (27 %) |
 Розташування екорегіону (фіолетовим) | |
Географія
Екорегіон гірських дощових лісів Каї та Карену охоплює низку пов'язаних між собою гірських хребтів, що простягається на сході М'янми, в штатах Шан, Кая і Карен та на крайньому сході регіону Баго, а також в Північному і Західному Таїланді. Гори [en], Тханонтхонгчай, [en] та [en], що складають західну частину [en], є вододілом між басейном річки Салуїн, розташованим західніше, та басейнами Чаопхраї та Меконгу, розташованими східніше. На захід від Тайського нагір'я лежить долина річки Салуїн. Ця річка бере початок в горах Тибетського нагір'я, тече на південь та впадає у затоку Моутама на півночі Андаманського моря. На захід від долини Салуїну простягаються гори [en] та північна частина гір [en]. Ці гори є вододілом між басейнами Салуїну та Сітауна.
З геологічної точки зору основу гір регіону складають палеозойські вапняки, які сформувалися приблизно 300 мільйонів років тому, коли ця територія була морським мілководдям. Однак самі гори є набагато молодшими, і завдячують своїм існуванням зіткненню між Євразійською та Індостанською літосферними плитами, що призвело до формування Гімалаїв приблизно 50 мільйонів років тому.
Рельєф більшої частини регіону є нерівним та складчастим. Гори екорегіону, як правило, мають стрімкі схили, а їхні вершини підіймаються на висоту понад 2000 м над рівнем моря. Найвищою вершиною екорегіону та всього Таїланду є гора Інтханон в провінції Чіангмай висотою 2559 м. Дно вузької долини Салуїну розташоване на висоті 300 м над рівнем моря. Серед вапнякових скель Тайського нагір'я зустрічаються численні печери, лійки та інші карстові форми рельєфу.
На заході екорегіон переходить у вологі листяні ліси басейну Іраваді та у прибережні дощові ліси М'янми, на півночі — у субтропічні ліси Північного Індокитаю, на сході — у сухі ліси Центрального Індокитаю, а на півдні — у рівнинні вологі листяні ліси басейну Чаопхраї та у напіввічнозелені дощові ліси Тенассеріму та Південного Таїланду.
Клімат
В межах екорегіону переважає саванний клімат (Aw за класифікацією кліматів Кеппена), який характеризується теплим вологим літом та м'якою сухою зимою. Середньорічна кількість опадів коливається від 1500 до 2000 мм, більшість яких випадає в період мусонів. Незважаючи на те, що екорегіон лежить у тропіках, зимові температури тут можуть бути досить прохолодними, а у високогір'ях трапляються морози. Західні схили гір, звернені до Бенгальської затоки, отримують більше опадів, ніж східні схили, які частково лежать у дощовій тіні.
Флора
В межах екорегіону зустрічаються різноманітні рослинні угруповання, розподіл яких залежить від широти, висоти над рівнем моря, кількості опадів та ґрунтів. У лісах, що ростуть на східних схилах гір, особливо на низьких висотах, переважають дерева, що скидають листя під час сухого сезону, тоді як у лісах, що ростуть на західних схилах, зустрічаються як листяні, так і вічнозелені дерева. Вічнозелені широколистяні дерева також зустрічаються в лісах, що ростуть на граніті, тоді як в лісах, що ростуть серед вапнякових скель, які погано утримують вологу, переважають листяні дерева. Серед вапнякових відслонень ростуть характерні сукуленти з м'ясистими стеблами та маленькими, іноді ефемерними листочками.
На низьких висотах екорегіону, на висоті до 1000 м над рівнем моря, поширені сухі листяні ліси. Тут часто трапляються пожежі, як природні, спричинені передмусонною посухою, так і спричинені людьми. В місцевостях, де пожежі трапляються рідко, поширені тикові ліси, основу яких складають тикові дерева (Tectona grandis), однак наразі тикові ліси майже зникли в Таїланді, а їх площа в М'янмі стрімко скорочується. Там, де пожежі трапляються часто, поширені лісисті савани. Основу цих рідколісь складають діптерокарпуси, зокрема [en] (Dipterocarpus tuberculatus) і [en] (Dipterocarpus obtusifolius) та дуби, зокрема дуби Керрі (Quercus kerrii). На піщаних пагорбах Північного Таїланду зустрічаються насадження кхасійської сосни (Pinus kesiya) та тенассерімської сосни (Pinus latteri)
В підліску діптерокарпово-дубових рідколісь поширені трав'янисті рослини, які висихають взимку і часто горять навесні. Відкритість лісів сприяє росту однорічних трав, які, у свою чергу, сприяють пожежам. Серед рідкісних рослин, що зустрічаються у сухих листяних лісах екорегіону, слід відзначити [en] (Dischidia major), пристосований до посухи епіфіт, який росте у мутуалістичному симбіозі з мурахами, що живуть всередині спеціально модифікованих листків, та стійку до вогню [en] (Phoenix acaulis).
На висоті понад 1000 м над рівнем моря поширені значно багатші широколистяні ліси, в яких ростуть вічнозелені та листопадні дерева. Тут зустрічаються як тропічні види, так і представники деяких помірних і субтропічних таксонів з родин Магнолієві (Magnoliaceae) та Лаврові (Lauraceae). Під високим, густим лісовим наметом росте добре розвинений чагарниковий підлісок. Тінисті умові сприяють розвитку здерев'янілих ліан, зокрема [en] (Ficus spp.) та гнетумів (Gnetum spp.), незвичайних голонасінних рослин. Іншим рідкісним компонентом підліску гірських лісів є гімалайська сапрія (Sapria himalayana). Цей кореневий паразит з великими червоними квітами та підземними стеблами належить до родини рафлезієвих (Rafflesiaceae).
У лісах, що ростуть у високогір'ях екорегіону, зустрічаються різноманітні представники гімалайських таксонів, зокрема різні види кастанопсісів (Castanopsis spp.), дубів (Quercus spp.) і літокарпусів (Lithocarpus spp.) з родини букових (Fagaceae), [en] (Schima wallichii) з родини чаєвих (Theaceae) та різні представники родини березових (Betulaceae). На найвищих вершинах екорегіону ростуть рододендрони (Rhododendron spp.).
Фауна
Фауна екорегіону вирізняється високим різноманіттям. Тут зустрічається близько 170 видів ссавців, зокрема багато рідкісних видів, які перебувають під загрозою зникнення. Серед великих ссавців, що зустрічаються в екорегіоні, слід відзначити індійського слона (Elephas maximus indicus), гаура (Bos gaurus), бантенга (Bos javanicus), азійського арні (Bubalus arnee), суматранського серау (Capricornis sumatraensis), індійського замбара (Rusa unicolor) та чепрачного тапіра (Tapirus indicus). Серед поширених в екорегіоні хижих ссавців слід відзначити індокитайського тигра (Panthera tigris corbetti), індокитайського леопарда (Panthera pardus delacouri), димчасту пантеру (Neofelis nebulosa), золотисту котопуму (Catopuma temminckii), гірського куона (Cuon alpinus), гімалайського ведмедя (Ursus thibetanus), малайського ведмедя (Helarctos malayanus), гладкошерсту видру (Lutrogale perspicillata) та велику індійську віверу (Viverra zibetha), серед мавп — ассамського макаку (Macaca assamensis), ведмежого макаку (Macaca arctoides), північного свинохвостого макаку (Macaca leonina), [en] (Trachypithecus crepusculus), білорукого гібона (Hylobates lar) та хулока Скайвокера (Hoolock tianxing), а серед інших ссавців — пістряву політуху (Hylopetes alboniger), яванського панголіна (Manis javanica), бірманського зайця (Lepus peguensis) та [en] (Tupaia belangeri). Ендеміками екорегіону є карликові джмелевики (Craseonycteris thonglongyai), найменші кажани світу. Ці тварини вагою лише 2 г і розмахом крил 8 см зустрічаються у вапнякових печерах на заході Таїланду. Раніше в регіоні зустрічалися [en] (Dicerorhinus sumatrensis lasiotis), однак наразі вони вимерли.
Орнітофауна екорегіону нараховує 568 видів птахів, що робить його другим регіоном Індокитаю за видовим різноманіттям. Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити сріблястого лофура (Lophura nycthemera), [en] (Lophura leucomelanos), [en] (Syrmaticus humiae), [en] (Polyplectron bicalcaratum), синьокрилого павича (Pavo muticus), рудощокого калао (Anorrhinus tickelli), таїландського калао (Rhyticeros subruficollis), смугастодзьобого калао (Rhyticeros undulatus), дворогого гомрая (Buceros bicornis) та білоголову качку (Asarcornis scutulata). Великі торомби (Mulleripicus pulverulentus), найбільші дятли Старого Світу, зустрічаються лише у зрілих лісах з великою кількістю старих дерев, отже, можуть вважатися індикаторами цілісності природного середовища та заслуговують на особливу увагу природоохоронців. Ендеміками екорегіону є темні турдинули (Gypsophila crispifrons) та бірманські югини (Yuhina humilis).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 32 354 км², або 27 % екорегіону, є заповідними територіями. Ще близько 45 % території екорегіону вкриті лісами, однак перебувають поза межами заповідників. Природоохоронні території включають: [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en] та Природний заповідник Хуайкхакхенг в Таїланді.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 03 травня 2024.
Посилання
- «Kayah–Karen montane rain forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Kayah-Karen Montane Rainforests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Girski doshovi lisi Kayi ta Karenu identifikator WWF IM0119 indomalajskij ekoregion tropichnih ta subtropichnih vologih shirokolistyanih lisiv roztashovanij na zahodi Indokitayu Girski doshovi lisi Kayi ta Karenu Landshaft Nacionalnogo parku en provinciya Chiangmaj Tayiland Ekozona Indomalajya Biom Tropichni ta subtropichni vologi shirokolistyani lisi Status zberezhennya vidnosno stabilnij vidnosno zberezhenij WWF IM0119 Mezhi Suhi lisi Centralnogo Indokitayu Rivninni vologi listyani lisi basejnu Chaophrayi Suhi lisi basejnu Iravadi Vologi listyani lisi basejnu Iravadi Priberezhni doshovi lisi M yanmi Subtropichni lisi Pivnichnogo Indokitayu Vologi listyani lisi Pivnichnogo Tayilandu ta Laosu Napivvichnozeleni doshovi lisi Tenasserimu ta Pivdennogo Tayilandu Plosha km 119 158 Krayini M yanma Tayiland Ohoronyayetsya 32 354 km 27 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Lis v gorah en Visokogir ya Nacionalnogo parku en provinciya en Tayiland GeografiyaEkoregion girskih doshovih lisiv Kayi ta Karenu ohoplyuye nizku pov yazanih mizh soboyu girskih hrebtiv sho prostyagayetsya na shodi M yanmi v shtatah Shan Kaya i Karen ta na krajnomu shodi regionu Bago a takozh v Pivnichnomu i Zahidnomu Tayilandi Gori en Thanonthongchaj en ta en sho skladayut zahidnu chastinu en ye vododilom mizh basejnom richki Saluyin roztashovanim zahidnishe ta basejnami Chaophrayi ta Mekongu roztashovanimi shidnishe Na zahid vid Tajskogo nagir ya lezhit dolina richki Saluyin Cya richka bere pochatok v gorah Tibetskogo nagir ya teche na pivden ta vpadaye u zatoku Moutama na pivnochi Andamanskogo morya Na zahid vid dolini Saluyinu prostyagayutsya gori en ta pivnichna chastina gir en Ci gori ye vododilom mizh basejnami Saluyinu ta Sitauna Z geologichnoyi tochki zoru osnovu gir regionu skladayut paleozojski vapnyaki yaki sformuvalisya priblizno 300 miljoniv rokiv tomu koli cya teritoriya bula morskim milkovoddyam Odnak sami gori ye nabagato molodshimi i zavdyachuyut svoyim isnuvannyam zitknennyu mizh Yevrazijskoyu ta Indostanskoyu litosfernimi plitami sho prizvelo do formuvannya Gimalayiv priblizno 50 miljoniv rokiv tomu Relyef bilshoyi chastini regionu ye nerivnim ta skladchastim Gori ekoregionu yak pravilo mayut strimki shili a yihni vershini pidijmayutsya na visotu ponad 2000 m nad rivnem morya Najvishoyu vershinoyu ekoregionu ta vsogo Tayilandu ye gora Inthanon v provinciyi Chiangmaj visotoyu 2559 m Dno vuzkoyi dolini Saluyinu roztashovane na visoti 300 m nad rivnem morya Sered vapnyakovih skel Tajskogo nagir ya zustrichayutsya chislenni pecheri lijki ta inshi karstovi formi relyefu Na zahodi ekoregion perehodit u vologi listyani lisi basejnu Iravadi ta u priberezhni doshovi lisi M yanmi na pivnochi u subtropichni lisi Pivnichnogo Indokitayu na shodi u suhi lisi Centralnogo Indokitayu a na pivdni u rivninni vologi listyani lisi basejnu Chaophrayi ta u napivvichnozeleni doshovi lisi Tenasserimu ta Pivdennogo Tayilandu KlimatV mezhah ekoregionu perevazhaye savannij klimat Aw za klasifikaciyeyu klimativ Keppena yakij harakterizuyetsya teplim vologim litom ta m yakoyu suhoyu zimoyu Serednorichna kilkist opadiv kolivayetsya vid 1500 do 2000 mm bilshist yakih vipadaye v period musoniv Nezvazhayuchi na te sho ekoregion lezhit u tropikah zimovi temperaturi tut mozhut buti dosit proholodnimi a u visokogir yah traplyayutsya morozi Zahidni shili gir zverneni do Bengalskoyi zatoki otrimuyut bilshe opadiv nizh shidni shili yaki chastkovo lezhat u doshovij tini FloraV mezhah ekoregionu zustrichayutsya riznomanitni roslinni ugrupovannya rozpodil yakih zalezhit vid shiroti visoti nad rivnem morya kilkosti opadiv ta gruntiv U lisah sho rostut na shidnih shilah gir osoblivo na nizkih visotah perevazhayut dereva sho skidayut listya pid chas suhogo sezonu todi yak u lisah sho rostut na zahidnih shilah zustrichayutsya yak listyani tak i vichnozeleni dereva Vichnozeleni shirokolistyani dereva takozh zustrichayutsya v lisah sho rostut na graniti todi yak v lisah sho rostut sered vapnyakovih skel yaki pogano utrimuyut vologu perevazhayut listyani dereva Sered vapnyakovih vidslonen rostut harakterni sukulenti z m yasistimi steblami ta malenkimi inodi efemernimi listochkami Na nizkih visotah ekoregionu na visoti do 1000 m nad rivnem morya poshireni suhi listyani lisi Tut chasto traplyayutsya pozhezhi yak prirodni sprichineni peredmusonnoyu posuhoyu tak i sprichineni lyudmi V miscevostyah de pozhezhi traplyayutsya ridko poshireni tikovi lisi osnovu yakih skladayut tikovi dereva Tectona grandis odnak narazi tikovi lisi majzhe znikli v Tayilandi a yih plosha v M yanmi strimko skorochuyetsya Tam de pozhezhi traplyayutsya chasto poshireni lisisti savani Osnovu cih ridkolis skladayut dipterokarpusi zokrema en Dipterocarpus tuberculatus i en Dipterocarpus obtusifolius ta dubi zokrema dubi Kerri Quercus kerrii Na pishanih pagorbah Pivnichnogo Tayilandu zustrichayutsya nasadzhennya khasijskoyi sosni Pinus kesiya ta tenasserimskoyi sosni Pinus latteri V pidlisku dipterokarpovo dubovih ridkolis poshireni trav yanisti roslini yaki visihayut vzimku i chasto goryat navesni Vidkritist lisiv spriyaye rostu odnorichnih trav yaki u svoyu chergu spriyayut pozhezham Sered ridkisnih roslin sho zustrichayutsya u suhih listyanih lisah ekoregionu slid vidznachiti en Dischidia major pristosovanij do posuhi epifit yakij roste u mutualistichnomu simbiozi z murahami sho zhivut vseredini specialno modifikovanih listkiv ta stijku do vognyu en Phoenix acaulis Na visoti ponad 1000 m nad rivnem morya poshireni znachno bagatshi shirokolistyani lisi v yakih rostut vichnozeleni ta listopadni dereva Tut zustrichayutsya yak tropichni vidi tak i predstavniki deyakih pomirnih i subtropichnih taksoniv z rodin Magnoliyevi Magnoliaceae ta Lavrovi Lauraceae Pid visokim gustim lisovim nametom roste dobre rozvinenij chagarnikovij pidlisok Tinisti umovi spriyayut rozvitku zderev yanilih lian zokrema en Ficus spp ta gnetumiv Gnetum spp nezvichajnih golonasinnih roslin Inshim ridkisnim komponentom pidlisku girskih lisiv ye gimalajska sapriya Sapria himalayana Cej korenevij parazit z velikimi chervonimi kvitami ta pidzemnimi steblami nalezhit do rodini rafleziyevih Rafflesiaceae U lisah sho rostut u visokogir yah ekoregionu zustrichayutsya riznomanitni predstavniki gimalajskih taksoniv zokrema rizni vidi kastanopsisiv Castanopsis spp dubiv Quercus spp i litokarpusiv Lithocarpus spp z rodini bukovih Fagaceae en Schima wallichii z rodini chayevih Theaceae ta rizni predstavniki rodini berezovih Betulaceae Na najvishih vershinah ekoregionu rostut rododendroni Rhododendron spp FaunaFauna ekoregionu viriznyayetsya visokim riznomanittyam Tut zustrichayetsya blizko 170 vidiv ssavciv zokrema bagato ridkisnih vidiv yaki perebuvayut pid zagrozoyu zniknennya Sered velikih ssavciv sho zustrichayutsya v ekoregioni slid vidznachiti indijskogo slona Elephas maximus indicus gaura Bos gaurus bantenga Bos javanicus azijskogo arni Bubalus arnee sumatranskogo serau Capricornis sumatraensis indijskogo zambara Rusa unicolor ta cheprachnogo tapira Tapirus indicus Sered poshirenih v ekoregioni hizhih ssavciv slid vidznachiti indokitajskogo tigra Panthera tigris corbetti indokitajskogo leoparda Panthera pardus delacouri dimchastu panteru Neofelis nebulosa zolotistu kotopumu Catopuma temminckii girskogo kuona Cuon alpinus gimalajskogo vedmedya Ursus thibetanus malajskogo vedmedya Helarctos malayanus gladkosherstu vidru Lutrogale perspicillata ta veliku indijsku viveru Viverra zibetha sered mavp assamskogo makaku Macaca assamensis vedmezhogo makaku Macaca arctoides pivnichnogo svinohvostogo makaku Macaca leonina en Trachypithecus crepusculus bilorukogo gibona Hylobates lar ta huloka Skajvokera Hoolock tianxing a sered inshih ssavciv pistryavu polituhu Hylopetes alboniger yavanskogo pangolina Manis javanica birmanskogo zajcya Lepus peguensis ta en Tupaia belangeri Endemikami ekoregionu ye karlikovi dzhmeleviki Craseonycteris thonglongyai najmenshi kazhani svitu Ci tvarini vagoyu lishe 2 g i rozmahom kril 8 sm zustrichayutsya u vapnyakovih pecherah na zahodi Tayilandu Ranishe v regioni zustrichalisya en Dicerorhinus sumatrensis lasiotis odnak narazi voni vimerli Ornitofauna ekoregionu narahovuye 568 vidiv ptahiv sho robit jogo drugim regionom Indokitayu za vidovim riznomanittyam Sered poshirenih v ekoregioni ptahiv slid vidznachiti sriblyastogo lofura Lophura nycthemera en Lophura leucomelanos en Syrmaticus humiae en Polyplectron bicalcaratum sinokrilogo pavicha Pavo muticus rudoshokogo kalao Anorrhinus tickelli tayilandskogo kalao Rhyticeros subruficollis smugastodzobogo kalao Rhyticeros undulatus dvorogogo gomraya Buceros bicornis ta bilogolovu kachku Asarcornis scutulata Veliki torombi Mulleripicus pulverulentus najbilshi dyatli Starogo Svitu zustrichayutsya lishe u zrilih lisah z velikoyu kilkistyu starih derev otzhe mozhut vvazhatisya indikatorami cilisnosti prirodnogo seredovisha ta zaslugovuyut na osoblivu uvagu prirodoohoronciv Endemikami ekoregionu ye temni turdinuli Gypsophila crispifrons ta birmanski yugini Yuhina humilis ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 32 354 km abo 27 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami She blizko 45 teritoriyi ekoregionu vkriti lisami odnak perebuvayut poza mezhami zapovidnikiv Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en en en en en en en en en ta Prirodnij zapovidnik Huajkhakheng v Tayilandi PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 03 travnya 2024 Posilannya Kayah Karen montane rain forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Kayah Karen Montane Rainforests One Earth