Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Го́міш Іа́ніш де Зура́ра (порт. Gomes Eanes de Zurara, близько 1410 — близько 1474), іноді також пишеться як де Азурара — португальський хроніст і літописець Доби великих географічних відкриттів, другий з найвідоміших португальських літописців після Фернана Лопіша.
| Гоміш Іаніш де Зурара | |
|---|---|
| Gomes Eanes de Zurara | |
 | |
| Народився | 1410[1][2] Португальське королівство |
| Помер | 1474[1] Лісабон, Португалія |
| Країна | Іспанія Португальське королівство |
| Діяльність | літописець, історик |
| Знання мов | португальська[1] |
| Роки активності | з 1449 |
| Автограф |  |
| |
Життя та кар'єра
Зурара долучився до літературної діяльності вже в досить дорослому віці. Ймовірно, він був прийнятий до королівської бібліотеки в якості помічника Фернана Лопіша під час правління португальського короля Дуарте (1433—1438) і він був її єдиним керівником ще в 1452 році. Його «Хроніка облоги та взяття Сеути», додаток (третя частина) до «Хроніки короля Жуана І» Фернана Лопіша датується 1450 роком, а через три роки він завершив перший варіант «Хроніки відкриття та завоювання Гвінеї», головне джерело сучасних знань щодо ранніх португальських подорожей і відкриттів в Атлантичному океані та вздовж африканського узбережжя, особливо щодо тих, що відбувались під керівництвом принца Енріке Мореплавця. В ній також міститься певна інформація про життя цього португальського принца, і вона має як біографічне, так і історико-географічне значення.
6 червня 1454 року Зурара став головним зберігачем архівів і королівським літописцем, успадкувавши цю посаду від Лопеша. У 1456 р. Король Афонсу V доручив йому написати історію Сеути, португальської «Східної Брами» в Африку, за часів дона Педру де Менезіша, тобто від часу її захоплення португальцями в 1415 р. до 1437 р. Зурара підготував опис до 1463 р. Роком пізніше король доручив йому написати історію подвигів сина Педру де Менезіша — Дуарте, капітана Ксар-ес-Сегіра. Відправившись до Африки, він рік збирав матеріали та вивчав регіон подій, які він мав описати, і завершив цю хроніку в 1468 році. В своїй переписці з Зурарою король Афонсу виявив йому свою прихильність і не менше трьох магістрів Ордену Христа нагородили його за літературні заслуги.
Зурара не мав такої мальовничої уяви, як мав Лопеш. Він був більше схильний до демонстрації своєї ерудиції цитатами та філософськими роздумами, що свідчить про вплив на нього ідей раннього Відродження. Він цитує в своїх творах багатьох провідних класичних, ранньохристиянських та середньовічних письменників. Зурара також був знайомий з головними хроніками та романами Європи та вивчав найкращих італійських та іспанських авторів. Крім того, він опанував географічні уявлення античних вчених та їх астрологію. Як історик він був працьовитий, точний і сумлінний, хоча його посада не дозволяла йому сказати всю правду про свого героя, принца Енріке.
Літописи
Хроніка взяття Сеути
«Хроніка взяття Сеути» (Crónica da Tomada de Ceuta, 1449—1450) написана в якості третьої частини «Хроніки Короля Дона Жуана I». Автор починає хроніку з опису заворушень, що спалахнули серед молодих представників португальської знаті в зв'язку з укладенням в 1411 році Айльонскої угоди про двадцятирічний мир між Португалією та Кастилією — стан феодальної знаті такий, що вона постійно зацікавлена у веденні державою воєн. Зурара описує цю суспільно-політичну проблему на прикладі ще не посвячених в лицарі молодих інфантів Дуарте, Педру і Енріке, що губляться в тіні ветеранів битви при Алжубарроті 1385 року. Цим принцам терміново потрібна війна для свого утвердження в якості майбутніх володарів королівства і політичної легітимізації. Подібне прагнення, поряд з іншими причинами, в підсумку призводить до рішення завоювати Сеуту.
У хроніці присутній також вписаний в політичну культуру того часу середньовічний ідеал хрестового походу, яким керувалися, зокрема, португальські королі Жуан I і Дуарте I і головним чином — принц Енріке Мореплавець.
Автор, не дивлячись на все своє схиляння перед особистістю Енріке Мореплавця, критикує в цьому творі молодого принца, вказуючи на непослідовність і надмірне честолюбство його дій при облозі Сеути. Фактично Зурара показує, що взяття міста відбулося, перш за все, завдяки принцу Дуарте.
Хроніка відкриттів Енріке
«Хроніка відкриття Гвінеї» (Crónica dos feitos da Guiné) Зурари є головним історичним джерелом для сучасних уявлень про принца Енріке Мореплавця та епохи португальських відкриттів за часів Енріке (хоча Зурара охоплює лише її частину, період 1434—1448). Замовлена самими Енріке, ця хроніка Зурари є відверто агіографічною для принца і спирається на його спогади. Як результат, надійність хронік Зурари викликає сумнів у сучасних істориків. Тим не менш, маючи дуже мало інших історичних джерел про ці події, історикам доводиться покладатися на Зурару.
Зурара стверджує, що свою розповідь про експедиції базував на більш детальному рукописі, написаному таким собі «Антоніо Сервейрою». На жаль, жодної копії оригінальної роботи Сервейри ніколи не було знайдено. Сама хроніка Зурари залишалася в рукописній формі та не була відома громадськості протягом століть. Дійсно, до публікації звіту «Primeira Década da Ásia» Жуана де Барруша в 1552 р., не було жодної опублікованої праці про відкриття Енріке, за винятком двох коротких мемуарів Альвізе Кадамосто (вперше опублікованих в Італії в 1507 р.).
Жоан де Баррос стверджував, що склав свій звіт 1552 року на основі копії рукопису Зурари, яку він знайшов в архівах. Однак трохи більше десяти років по тому Даміан де Гойш у 1567 р. зазначав, що рукопис Зурари зник. Почались пошуки копій рукопису, але певний час вони не давали жодного результату. Іспанський священик Бартоломе де лас Касас в 1540-х роках зазначав, що у нього є копія Зурари, але ця копія теж ніколи не була знайдена.
І тільки в 1839 році, повна і чудово збережена рукописна копія хроніки Зурари була знайдена в Королівській бібліотеці в Парижі (нині Національної бібліотека Франції) Фердинандом Дені (як вона там опинилась залишається таємницею). Важливо зазначити, що Паризький рукопис включав фронтопис із портретом людини з тонкими вусами в чорному бургундському шапероні, який відразу почали вважати зображенням принца Енріке Мореплавця (до того жодного відомого зображення Енріке не існувало). Паризький фронтопис став основою сучасних зображень принца, з тих пір відтворених у незліченних книгах, картинах і пам'ятниках. Луїш Антоніу де Абреу Ліма (Віконт де Каррейра), тогочасний португальський посол у Франції опікувався здійсненням першої публікації знайденої хроніки Зурари в 1841 році, що вийшла з передмовою і примітками Мануеля Франсиско де Маседо Лейтау Карвалхоза (віконта Сантарему).
Публікація стала сенсацією, особливо через те, що Португалія тоді вела дипломатичий спір з приводу нещодавніх англо-французьких колоніальних посягань у Західній Африці, в якій зокрема обговорювалось питання, кому належали права першовідкривачів цього регіону (чому сприяв Сантарем).
Другий примірник рукопису був знайдений незабаром — у 1845 р., Я. А. Шмеллером у державній бібліотеці в Мюнхені (Codex Hisp. 27), як частина збірки різноманітних звітів про португальські експедиції, складеної у 1508 р. німецький друкарем, що мешкав у Ліссабоні, відомим як Valentinus Moravus (або португальською як «Valentim Fernandes»). Однак ця версія містить лише скорочені витяги з хроніки Зурари.
Спадщина
Ібрам Кенді припускає, що Зурара, отримавши замовлення на написання хроніки від принца Енріке, першим вказав на людей африканського походження як на неповноцінних та виправдовував захоплення їх в рабство порятунком їх душі, започаткувавши тим самим системний расизм, що згодом поширився у західному світі. Зурара описував африканців на південь від Сахари як язичників, які потребують релігійного та політичного порятунку.
Системний расизм проти чорношкірих африканців був поширений задовго до часів Зурари як в ісламській так і в доісламській Північній Африці. Можливо відношення португальців до чорношкірих рабів були сформовані їх контактами з арабськими работоргівцями ще до часів Енріке та Зурари, проте жодних підтверджень цьому немає.
Подальше читання
До робіт Зурари належать:
- Chronica del Rei D. Joam I de boa memória. Terceira parte em que se contém a Tomada de Ceuta (Lisbon, 1644)
- Chronica do Descobrimento e Conquista da Guiné (Paris, 1841; Eng. version by Edgar Prestage in 2 vols. issued by the Hakluyt Society, London, 1896—1899: The Chronicle of Discovery and Conquest of Guinea)
- Vol 1 online, English [ 18 липня 2018 у Wayback Machine.],
- Vol 2 online, English [ 13 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Version of 1841, in Portuguese [ 22 жовтня 2012 у Wayback Machine.] copy
- Chronica do Conde D. Pedro de Menezes), printed in the Inéditos de Historia Portugueza, vol. ii (Lisbon, 1792)
- Chronica do Conde D. Duarte de Menezes, printed in the Inéditos, vol. iii (Lisbon, 1793)
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- opac.vatlib.it
- Prestage, 1911.
- Zurara, Crónica dos feitos da Guiné, (Ch.1, p.3).
- e.g. Leite, 1941; Magalhães Godinho, 1945; Diffie та Winius, 1977;Russell, 2000
- Zurara (ch.32 [ 17 червня 2013 у Wayback Machine.], ch. 56 and ch.84)
- Góis, 1905, Ch.6.
- Leite, 1941; Teixeira da Mota, 1946.
- Original title in full was: Chronica do Descobrimento e Conquista da Guiné, escrita por mandado de El-Rei D. Affonso V, sob a direcção scientifica, e segundo as instrucções do illustre Infante D. Henrique, pelo Chronista Gomes Eannes de Azurara, fielmente trasladada do manuscrito original contemporaneo, que se conserva na Bibliotheca Real de Pariz, e dada pela primeira vez á luz per deiligencia do Visconde de Carreira, Enviado Extraordinario e Ministro Plenipotentiario de S. Majestade Fidelissima na corte da França, precedida de uma Introducção, e illustrada com algumas notas pelo Visconde de Santarem, Socio da Academia real das Sciencias de Lisboa, e de um grande numero d'Academias e sociedades sabias em Hespanha, França, Italia, Inglaterra, Hollanda, Suecia, e America, etc., e seguida d'um Glossario das Palavras e Phrases Antiquadas e Obsoletas. It was published in Paris by J.P. Aillaud in quarto., running 474 pages, with the frontispiece portrait. copy online [ 22 червня 2013 у Wayback Machine.]
- Santarém, 1841; Teixeira da Mota, 1946.
- See Schmeller's description (Schmeller, 1847). Also Beazley's introduction to English translation of Zurara (Beazley та Prestage, 1896–1899).
- Ibram X. Kendi (2017). Chapter 2: Origins of Racist Ideas
- Bernard Lewis, ‘The African Diaspora and the Civilization of Islam’, in M.I. Kilson & R.I. Rotberg, The African Diaspora (Harvard University Press, 1976), 48-9.
- Touria Khannous (2013) «Race in pre-Islamic poetry: the work of Antara Ibn Shaddad, African and Black Diaspora». An International Journal, 6:1, 66-80, DOI: 10.1080/17528631.2012.739915
Джерела
- Almeida, Manuel Lopes de; Costa Brochado, Idalino Ferreira da; Dinis, Antonio Joaquim Dias, ред. (1960–1974), Monumenta Henricina (14 volumes), Coimbra
- Barros, João de (1552), Primeira Década da Ásia: Dos feitos, que os Portuguezes fizeram no descubrimento, e conquista, dos mares, e terras do Oriente, т. Vol. 1 (Dec I, Lib.1-5)
- Beazley, C.R.; Prestage, E., ред. (1896–1899), , т. 1, London: Hakluyt, архів оригіналу за 26 липня 2020, процитовано 21 листопада 2020
- ——; ——, ред. (1896–1899), , т. 2, London: Hakluyt, архів оригіналу за 6 жовтня 2021, процитовано 21 листопада 2020
- Diffie, Bailey W.; Winius, George D. (1977), Foundations of the Portuguese empire, 1415-1580, Minneapolis, MN: University of Minnesota Press
- Góis, Damião de (1905) [1567], Gonçálvez Guimarãis, A.J. (ред.), , Coimbra: Imprensa da Universidade, архів оригіналу за 17 березня 2022, процитовано 21 листопада 2020
- Kendi, Ibram X., ред. (2017), Stamped from the Beginning, Bold Type Books
- Leite, Duarte (1941), Acerca da "Crónica dos Feitos de Guinee", Lisbon: Bertrand
- Magalhães Godinho, Vitorino de (1945), Documentos sôbre a Espansão Portuguesa (2 volumes), Lisbon: Gleba
- Russell, Peter E. (2000), Prince Henry 'the Navigator': a life, New Haven, Conn: Yale University Press
- Santarém, Visconde de (1841), Memória sôbre a prioridade dos descobrimentos portugueses na costa d'Africa occidental, para servir de ilustracao à Chronica da Conquista de Guiné por Azurara, Paris: J.P. Aillaud
- Schmeller, Johann Andreas (1847), , т. 4.3, Munich, архів оригіналу за 3 грудня 2020, процитовано 21 листопада 2020
- Teixeira da Mota, A. (January 1946), A Descoberta da Guiné, Pt. 1, Boletim cultural da Guiné Portuguesa, 1 (1): 11—68
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z imenem Gomish U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Ianish Go mish Ia nish de Zura ra port Gomes Eanes de Zurara blizko 1410 blizko 1474 inodi takozh pishetsya yak de Azurara portugalskij hronist i litopisec Dobi velikih geografichnih vidkrittiv drugij z najvidomishih portugalskih litopisciv pislya Fernana Lopisha Gomish Ianish de ZuraraGomes Eanes de ZuraraNarodivsya1410 1 2 Portugalske korolivstvoPomer1474 1 Lisabon PortugaliyaKrayinaIspaniya Portugalske korolivstvoDiyalnistlitopisec istorikZnannya movportugalska 1 Roki aktivnostiz 1449Avtograf Mediafajli u VikishovishiZhittya ta kar yeraZurara doluchivsya do literaturnoyi diyalnosti vzhe v dosit doroslomu vici Jmovirno vin buv prijnyatij do korolivskoyi biblioteki v yakosti pomichnika Fernana Lopisha pid chas pravlinnya portugalskogo korolya Duarte 1433 1438 i vin buv yiyi yedinim kerivnikom she v 1452 roci Jogo Hronika oblogi ta vzyattya Seuti dodatok tretya chastina do Hroniki korolya Zhuana I Fernana Lopisha datuyetsya 1450 rokom a cherez tri roki vin zavershiv pershij variant Hroniki vidkrittya ta zavoyuvannya Gvineyi golovne dzherelo suchasnih znan shodo rannih portugalskih podorozhej i vidkrittiv v Atlantichnomu okeani ta vzdovzh afrikanskogo uzberezhzhya osoblivo shodo tih sho vidbuvalis pid kerivnictvom princa Enrike Moreplavcya V nij takozh mistitsya pevna informaciya pro zhittya cogo portugalskogo princa i vona maye yak biografichne tak i istoriko geografichne znachennya 6 chervnya 1454 roku Zurara stav golovnim zberigachem arhiviv i korolivskim litopiscem uspadkuvavshi cyu posadu vid Lopesha U 1456 r Korol Afonsu V doruchiv jomu napisati istoriyu Seuti portugalskoyi Shidnoyi Brami v Afriku za chasiv dona Pedru de Menezisha tobto vid chasu yiyi zahoplennya portugalcyami v 1415 r do 1437 r Zurara pidgotuvav opis do 1463 r Rokom piznishe korol doruchiv jomu napisati istoriyu podvigiv sina Pedru de Menezisha Duarte kapitana Ksar es Segira Vidpravivshis do Afriki vin rik zbirav materiali ta vivchav region podij yaki vin mav opisati i zavershiv cyu hroniku v 1468 roci V svoyij perepisci z Zuraroyu korol Afonsu viyaviv jomu svoyu prihilnist i ne menshe troh magistriv Ordenu Hrista nagorodili jogo za literaturni zaslugi Zurara ne mav takoyi malovnichoyi uyavi yak mav Lopesh Vin buv bilshe shilnij do demonstraciyi svoyeyi erudiciyi citatami ta filosofskimi rozdumami sho svidchit pro vpliv na nogo idej rannogo Vidrodzhennya Vin cituye v svoyih tvorah bagatoh providnih klasichnih rannohristiyanskih ta serednovichnih pismennikiv Zurara takozh buv znajomij z golovnimi hronikami ta romanami Yevropi ta vivchav najkrashih italijskih ta ispanskih avtoriv Krim togo vin opanuvav geografichni uyavlennya antichnih vchenih ta yih astrologiyu Yak istorik vin buv pracovitij tochnij i sumlinnij hocha jogo posada ne dozvolyala jomu skazati vsyu pravdu pro svogo geroya princa Enrike LitopisiSkulptura Gomisha Ianisha de Zurara na Pam yatniku geografichnim vidkrittyam v Lisaboni Portugaliya Hronika vzyattya Seuti Hronika vzyattya Seuti Cronica da Tomada de Ceuta 1449 1450 napisana v yakosti tretoyi chastini Hroniki Korolya Dona Zhuana I Avtor pochinaye hroniku z opisu zavorushen sho spalahnuli sered molodih predstavnikiv portugalskoyi znati v zv yazku z ukladennyam v 1411 roci Ajlonskoyi ugodi pro dvadcyatirichnij mir mizh Portugaliyeyu ta Kastiliyeyu stan feodalnoyi znati takij sho vona postijno zacikavlena u vedenni derzhavoyu voyen Zurara opisuye cyu suspilno politichnu problemu na prikladi she ne posvyachenih v licari molodih infantiv Duarte Pedru i Enrike sho gublyatsya v tini veteraniv bitvi pri Alzhubarroti 1385 roku Cim princam terminovo potribna vijna dlya svogo utverdzhennya v yakosti majbutnih volodariv korolivstva i politichnoyi legitimizaciyi Podibne pragnennya poryad z inshimi prichinami v pidsumku prizvodit do rishennya zavoyuvati Seutu U hronici prisutnij takozh vpisanij v politichnu kulturu togo chasu serednovichnij ideal hrestovogo pohodu yakim keruvalisya zokrema portugalski koroli Zhuan I i Duarte I i golovnim chinom princ Enrike Moreplavec Avtor ne divlyachis na vse svoye shilyannya pered osobististyu Enrike Moreplavcya kritikuye v comu tvori molodogo princa vkazuyuchi na neposlidovnist i nadmirne chestolyubstvo jogo dij pri oblozi Seuti Faktichno Zurara pokazuye sho vzyattya mista vidbulosya persh za vse zavdyaki princu Duarte Hronika vidkrittiv Enrike Hronika vidkrittya Gvineyi Cronica dos feitos da Guine Zurari ye golovnim istorichnim dzherelom dlya suchasnih uyavlen pro princa Enrike Moreplavcya ta epohi portugalskih vidkrittiv za chasiv Enrike hocha Zurara ohoplyuye lishe yiyi chastinu period 1434 1448 Zamovlena samimi Enrike cya hronika Zurari ye vidverto agiografichnoyu dlya princa i spirayetsya na jogo spogadi Yak rezultat nadijnist hronik Zurari viklikaye sumniv u suchasnih istorikiv Tim ne mensh mayuchi duzhe malo inshih istorichnih dzherel pro ci podiyi istorikam dovoditsya pokladatisya na Zuraru Zurara stverdzhuye sho svoyu rozpovid pro ekspediciyi bazuvav na bilsh detalnomu rukopisi napisanomu takim sobi Antonio Servejroyu Na zhal zhodnoyi kopiyi originalnoyi roboti Servejri nikoli ne bulo znajdeno Sama hronika Zurari zalishalasya v rukopisnij formi ta ne bula vidoma gromadskosti protyagom stolit Dijsno do publikaciyi zvitu Primeira Decada da Asia Zhuana de Barrusha v 1552 r ne bulo zhodnoyi opublikovanoyi praci pro vidkrittya Enrike za vinyatkom dvoh korotkih memuariv Alvize Kadamosto vpershe opublikovanih v Italiyi v 1507 r Zhoan de Barros stverdzhuvav sho sklav svij zvit 1552 roku na osnovi kopiyi rukopisu Zurari yaku vin znajshov v arhivah Odnak trohi bilshe desyati rokiv po tomu Damian de Gojsh u 1567 r zaznachav sho rukopis Zurari znik Pochalis poshuki kopij rukopisu ale pevnij chas voni ne davali zhodnogo rezultatu Ispanskij svyashenik Bartolome de las Kasas v 1540 h rokah zaznachav sho u nogo ye kopiya Zurari ale cya kopiya tezh nikoli ne bula znajdena Frontispis Cronica dos Feitos de Guine Parizkij kodeks I tilki v 1839 roci povna i chudovo zberezhena rukopisna kopiya hroniki Zurari bula znajdena v Korolivskij biblioteci v Parizhi nini Nacionalnoyi biblioteka Franciyi Ferdinandom Deni yak vona tam opinilas zalishayetsya tayemniceyu Vazhlivo zaznachiti sho Parizkij rukopis vklyuchav frontopis iz portretom lyudini z tonkimi vusami v chornomu burgundskomu shaperoni yakij vidrazu pochali vvazhati zobrazhennyam princa Enrike Moreplavcya do togo zhodnogo vidomogo zobrazhennya Enrike ne isnuvalo Parizkij frontopis stav osnovoyu suchasnih zobrazhen princa z tih pir vidtvorenih u nezlichennih knigah kartinah i pam yatnikah Luyish Antoniu de Abreu Lima Vikont de Karrejra togochasnij portugalskij posol u Franciyi opikuvavsya zdijsnennyam pershoyi publikaciyi znajdenoyi hroniki Zurari v 1841 roci sho vijshla z peredmovoyu i primitkami Manuelya Fransisko de Masedo Lejtau Karvalhoza vikonta Santaremu Publikaciya stala sensaciyeyu osoblivo cherez te sho Portugaliya todi vela diplomatichij spir z privodu neshodavnih anglo francuzkih kolonialnih posyagan u Zahidnij Africi v yakij zokrema obgovoryuvalos pitannya komu nalezhali prava pershovidkrivachiv cogo regionu chomu spriyav Santarem Drugij primirnik rukopisu buv znajdenij nezabarom u 1845 r Ya A Shmellerom u derzhavnij biblioteci v Myunheni Codex Hisp 27 yak chastina zbirki riznomanitnih zvitiv pro portugalski ekspediciyi skladenoyi u 1508 r nimeckij drukarem sho meshkav u Lissaboni vidomim yak Valentinus Moravus abo portugalskoyu yak Valentim Fernandes Odnak cya versiya mistit lishe skorocheni vityagi z hroniki Zurari SpadshinaIbram Kendi pripuskaye sho Zurara otrimavshi zamovlennya na napisannya hroniki vid princa Enrike pershim vkazav na lyudej afrikanskogo pohodzhennya yak na nepovnocinnih ta vipravdovuvav zahoplennya yih v rabstvo poryatunkom yih dushi zapochatkuvavshi tim samim sistemnij rasizm sho zgodom poshirivsya u zahidnomu sviti Zurara opisuvav afrikanciv na pivden vid Sahari yak yazichnikiv yaki potrebuyut religijnogo ta politichnogo poryatunku Sistemnij rasizm proti chornoshkirih afrikanciv buv poshirenij zadovgo do chasiv Zurari yak v islamskij tak i v doislamskij Pivnichnij Africi Mozhlivo vidnoshennya portugalciv do chornoshkirih rabiv buli sformovani yih kontaktami z arabskimi rabotorgivcyami she do chasiv Enrike ta Zurari prote zhodnih pidtverdzhen comu nemaye Podalshe chitannyaDo robit Zurari nalezhat Chronica del Rei D Joam I de boa memoria Terceira parte em que se contem a Tomada de Ceuta Lisbon 1644 Chronica do Descobrimento e Conquista da Guine Paris 1841 Eng version by Edgar Prestage in 2 vols issued by the Hakluyt Society London 1896 1899 The Chronicle of Discovery and Conquest of Guinea Vol 1 online English 18 lipnya 2018 u Wayback Machine Vol 2 online English 13 travnya 2021 u Wayback Machine Version of 1841 in Portuguese 22 zhovtnya 2012 u Wayback Machine copy Chronica do Conde D Pedro de Menezes printed in the Ineditos de Historia Portugueza vol ii Lisbon 1792 Chronica do Conde D Duarte de Menezes printed in the Ineditos vol iii Lisbon 1793 PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 opac vatlib it d Track Q84353965 Prestage 1911 Zurara Cronica dos feitos da Guine Ch 1 p 3 e g Leite 1941 Magalhaes Godinho 1945 Diffie ta Winius 1977 Russell 2000 Zurara ch 32 17 chervnya 2013 u Wayback Machine ch 56 and ch 84 Gois 1905 Ch 6 Leite 1941 Teixeira da Mota 1946 Original title in full was Chronica do Descobrimento e Conquista da Guine escrita por mandado de El Rei D Affonso V sob a direccao scientifica e segundo as instruccoes do illustre Infante D Henrique pelo Chronista Gomes Eannes de Azurara fielmente trasladada do manuscrito original contemporaneo que se conserva na Bibliotheca Real de Pariz e dada pela primeira vez a luz per deiligencia do Visconde de Carreira Enviado Extraordinario e Ministro Plenipotentiario de S Majestade Fidelissima na corte da Franca precedida de uma Introduccao e illustrada com algumas notas pelo Visconde de Santarem Socio da Academia real das Sciencias de Lisboa e de um grande numero d Academias e sociedades sabias em Hespanha Franca Italia Inglaterra Hollanda Suecia e America etc e seguida d um Glossario das Palavras e Phrases Antiquadas e Obsoletas It was published in Paris by J P Aillaud in quarto running 474 pages with the frontispiece portrait copy online 22 chervnya 2013 u Wayback Machine Santarem 1841 Teixeira da Mota 1946 See Schmeller s description Schmeller 1847 Also Beazley s introduction to English translation of Zurara Beazley ta Prestage 1896 1899 Ibram X Kendi 2017 Chapter 2 Origins of Racist Ideas Bernard Lewis The African Diaspora and the Civilization of Islam in M I Kilson amp R I Rotberg The African Diaspora Harvard University Press 1976 48 9 Touria Khannous 2013 Race in pre Islamic poetry the work of Antara Ibn Shaddad African and Black Diaspora An International Journal 6 1 66 80 DOI 10 1080 17528631 2012 739915DzherelaAlmeida Manuel Lopes de Costa Brochado Idalino Ferreira da Dinis Antonio Joaquim Dias red 1960 1974 Monumenta Henricina 14 volumes Coimbra Barros Joao de 1552 Primeira Decada da Asia Dos feitos que os Portuguezes fizeram no descubrimento e conquista dos mares e terras do Oriente t Vol 1 Dec I Lib 1 5 Beazley C R Prestage E red 1896 1899 t 1 London Hakluyt arhiv originalu za 26 lipnya 2020 procitovano 21 listopada 2020 red 1896 1899 t 2 London Hakluyt arhiv originalu za 6 zhovtnya 2021 procitovano 21 listopada 2020 Diffie Bailey W Winius George D 1977 Foundations of the Portuguese empire 1415 1580 Minneapolis MN University of Minnesota Press Gois Damiao de 1905 1567 Goncalvez Guimarais A J red Coimbra Imprensa da Universidade arhiv originalu za 17 bereznya 2022 procitovano 21 listopada 2020 Kendi Ibram X red 2017 Stamped from the Beginning Bold Type Books Leite Duarte 1941 Acerca da Cronica dos Feitos de Guinee Lisbon Bertrand Magalhaes Godinho Vitorino de 1945 Documentos sobre a Espansao Portuguesa 2 volumes Lisbon Gleba Russell Peter E 2000 Prince Henry the Navigator a life New Haven Conn Yale University Press Santarem Visconde de 1841 Memoria sobre a prioridade dos descobrimentos portugueses na costa d Africa occidental para servir de ilustracao a Chronica da Conquista de Guine por Azurara Paris J P Aillaud Schmeller Johann Andreas 1847 t 4 3 Munich arhiv originalu za 3 grudnya 2020 procitovano 21 listopada 2020 Teixeira da Mota A January 1946 A Descoberta da Guine Pt 1 Boletim cultural da Guine Portuguesa 1 1 11 68