У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голіцин Васи ль Голі цин 1857 1926 військовик Російської імперії дирек

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голіцин.

Васи́ль Голі́цин (1857—1926) — військовик Російської імперії, директор Державного Румянцевського музею. 1896 обраний Новгород-Сіверським повітовим, а 1905 — Чернігівським губернським предводителем дворянства. Почесний Мировий суддя, почесний Попечитель учбового округу Новгород-Сіверської гімназії та почесний голова Новгород-Сіверського сільськогосподарського товариства.

Василь Голіцин
Василий Голицын

Народився	27 лютого 1857(1857-02-27) Санкт-Петербург
Помер	7 липня 1926(1926-07-07) (69 років) Москва
Діяльність	директор Румянцевського музея
Alma mater	Пажеський корпус
Рід	Голіцини
Нагороди	Орден Святої Анни 4-го ст., Орден Святого Станіслава 3-го ст. з мечами і бантом, Орден Святої Анни 2-го ст., Орден Святого Станіслава 2-го ст., Орден Святого Володимира 3-го ст.,Орден Святого Станіслава 1-го ст.
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Син дійсного статського радника Дмитра Голіцина і дружини його фрейліни Зінаїди, чий батько Василь Ладомирський володів підмосковною садибою Братцево. Правнук князя Ніколая Голіцина, творця садиб Нікольське-Урюпіно і Архангельське.

Після закінчення Пажеського корпусу 1877, переведений з камер-пажів у корнети лейб-гвардії Казачого полку. Брав участь в Московсько-Османській війні як ад'ютант генерала Йосипа Гурка, нагороджений орденами св. Анни 4-го ступеня з написом «за хоробрість» і св. Станіслава 3-го ступеня з мечами і бантом.

1883 в чині поручика служив ад'ютантом у Варшавського генерал-губернатора на території окупованої Польщі.

1885 за сімейними обставинами вийшов у відставку в чині підполковника. 1896 обраний Новгород-Сіверським повітовим, а в 1905 році — Чернігівським губернським предводителем дворянства. На цій посаді пробув одне триріччя. Крім того, служив почесним мировим суддею, почесним попечителем Новгород-Сіверської гімназії та почесним головою Новгород-Сіверського сільськогосподарського товариства.

У Москві заснував Товариство взаємодопомоги ремісників і облаштування майстерень.

1908 призначений на посаду шталмейстера, а у 1910 році — призначений директором Московського публічного і Румянцевського музеїв.

За його керівництва у 1913 вперше бібліотека Румянцевського музею почала отримувати казенне фінансування на комплектування фондів. За князя Голіцина побудовані: нова картинна галерея з Іванівським залом, нове книгосховище, читальний зал на 300 місць. У зв'язку з поверненням з Історичного музею рукописів Лева Толстого побудований Кабінет Толстого. З ініціативи Василя Голіцина у 1913 створене «Товариство друзів Румянцевського музею». Дослужився до чину дійсного статського радника (1913). Був почесним членом Російського бібліографічного товариства, Тульської губернської архівної комісії і Псковської губернської архівної комісії.

Після Жовтневого перевороту Голіцин залишався на посаді директора музею, направляв своїх співробітників по країні з метою порятунку регіональних зборів.

1918 його запросили для роботи в Музейно-побутову комісію Мосради, яка займалася обстеженням садиб, особистих колекцій, бібліотек і видачею охоронних грамот їх власникам. У той же рік вийшло нове Положення про Румянцевський музей і Василь Голіцин став головою Комітету службовців.

10 березня 1921 заарештований, але незабаром його відпустили без пред'явлення звинувачення.

З травня 1921 завідувач художнім відділом Державного Румянцевського музею.

Помер у 1926 р. у Москві.

Родина

З 2 червня 1880 року був одружений з графинею Парасковією Толстою (1858—1918), донькою історика графа Михайла Толстого. Діти:

Зінаїда (1881–1928, Париж);
Михайло (1882–1939), служив у Червоній Армії, розстріляний;
Дмитро (1886–1951);
Марія (1894–1943);
Микола (1899–1980, Вашингтон).

Нагороди

Орден Святої Анни 4-го ст. з написом «за хоробрість»;
Орден Святого Станіслава 3-го ст. з мечами та бантом;
Орден Святої Анни 2-го ст. (1903);
Орден Святого Станіслава 2-го ст.;
Орден Святого Володимира 3-го ст. (1906);
Орден Святого Станіслава 1-го ст. (1914).

Іноземні:

румунський Залізний хрест

Література

О. Р. фон-Фрейман, Пажи за 183 года (1711—1894). Биографии бывших пажей с портретами. — Фридрихсгамн, 1894—1897. — С. 686.
Список лиц, служащих по ведомству Министерства внутренних дел 1904 года (исправленный по 15 апреля). Ч. II. — СПб., 1904. — С. 764.
Деятели России: 1906 г. / Ред.-изд. А. М. Шампаньер. — Санкт-Петербург, 1906.
Список гражданским чинам четвёртого класса на 1915 год. — Пг., 1915. — С. 1765.

Посилання

Василий Дмитриевич Голицын [ 21 січня 2015 у Wayback Machine.]