Герріт ван Гонтгорст

Гонтгорст, тобто Герріт ван Гонтгорст (нід. Gerard van Honthorst; 4 листопада 1590, Утрехт — 27 квітня 1656, Утрехт) — нідерландський художник, караваджист. Малював офіційні портрети, релігійні композиції, побутові сценки. Робив офорти.

Герріт ван Гонтгорст
нід. Gerard van Honthorst
Автопортрет, малюнок.
При народженні	Герріт Гарменс ван Гонтгорст
Народження	4 листопада 1590(1590-11-04) Утрехт
Смерть	27 квітня 1656(1656-04-27) (65 років)
	Утрехт
Національність	нідерландець
Країна	Нідерланди
Жанр	біблійні, жанрові і історичні композиції, портрети
Навчання	Абрагам Блумарт
Діяльність	художник, архітектурний кресляр, художник-гравер, унаочнювач
Напрямок	бароко і караваджизм
Покровитель	маркіз Вінченцо Джустініані, кардинал , герцог Оранський
Вплив	Караваджо
Вчитель	Абрагам Блумарт^[1]
Відомі учні	Йоахим Зандрарт
Твори	^d і ^d
Брати, сестри	^d^[3]
Роботи в колекції	^d, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей Тіссен-Борнемісса, Штедель, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Палац витончених мистецтв^[4], ^d^[5]^[5], ^d^[6], Світовий музей Роттердама^[5], Музей мистецтв Філадельфії, ^d, Центральний музей Утрехта, Мауріцгейс, Рейксмузей, Музей Франса Галса, ^d, ^d, ^d, Галерея Уффіці, Національна галерея, Берлінська картинна галерея, Баварські державні колекції картин, Монреальський музей красних мистецтв, Художній музей Волтерс, Реннський музей образотворчого мистецтва, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Художній музей Сент-Луїса, ^d, ^d, Національна портретна галерея (Лондон), Музей образотворчих мистецтв, ^d, Стара пінакотека, Вустерський музей мистецтв, ^d, ^d, Музей герцога Антона Ульріха, Музей Вальрафа-Ріхарца, ^d, Державні художні зібрання Дрездена, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв, ^d, ^d, Клівлендський музей мистецтв, Детройтський інститут мистецтв, Музей образотворчих мистецтв, ^d, Художній музей Сієтла, Національна галерея Ірландії, Музей мистецтв Толедо, Рінглінг музей, ^d^[7], Королівські музеї витончених мистецтв^[8], ^d^[9], Гамбурзька картинна галерея, Художній музей Мілвокі, ^d, Галерея Борґезе, Львівська національна галерея мистецтв імені Б. Г. Возницького, Люблінський національний музей, Ліонський музей красних мистецтв, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Міський музей «Лакенхал» (Лейден)^[10]^[10], Національний музей образотворчого мистецтва^[11], ^d^[12], ^d^[13], ^d^[14]^[15], ^d^[16]^[17], Музей фюрера, ^d, ^d, ^d, ^d, Королівський палац, Фредеріксборг, ^d, ^d, ^d, Палац Вайсенштайн, Музей Вікторії та Альберта, ^d, ^d, ^d, ^d, Дрезденська картинна галерея, Музей Бойманса - ван Бенінгена^[18], Амеронген (замок), Музей історії мистецтв, ^d і ^d^[19]
Герріт ван Гонтгорст у Вікісховищі

Біографія

Герріт ван Гонтгорст походив з родини, що здавна була пов'язана з мистецтвом. Ще його дід був художником, а батько навіть став головою художньої гільдії міста Утрехт. Герріт (або Герард) і народився в Утрехті. Первісне навчання отримав від батька, а потім навчався у Абрахама Блумарта (1564—1651), представника нідерландського маньєризму.

Італійський період Гонтгорст

Близько 1610 р. Гонтгорст дістався Риму, відомого художнього центру Італії і Західної Європи взагалі. В Римі мав свою майстерню, куди брав учнів. Зафіксована праця видатного художника Матіаса Стомера саме в римській майстерні Гонтгорста. Талановитий Гонтгорст був знайомим з італійцями-художниками Ораціо Джентілєскі та Бартоломео Манфреді, караваджистами. Серед меценатів утрехтського художника в Римі — маркіз Вінченцо Джустініані, який купував картини самого Караваджо, і кардинал Шипіоне Боргезе, який теж не цурався творчості Караваджо. Художник працював в Італії майже 10 років. За пристрасть до зображення нічних сцен італійці прозвали його «Нічний Герардо».

Знову на батьківщині

Худ. Тербрюгген. Юнак-флейтист, 1621 р.

Близько 1620 р. він повернувся в Голландію. Перші два роки працював в місті Гаага. Але мав небагато замов і збіднів, жив в кімнаті на даху. З 1622 р. — в рідному Утрехті, де став майстром художньої гільдії Св. Луки. Мав замовлення і славу. Серед візітерів до майстерні Гонтгорста був сам вельможний П. П.Рубенс, що є покажчиком художніх успіхів утрехтця Гонтхорста. У 1628 році працював в Лондоні по замовам короля Британії Карла 1-го Стюарта. Серед замовників художника був і король Данії Крістіан 4-й. Отже, Гонтгорст зумів зробити міжнародну художню кар'єру, що вдавалося не кожному.

Неофіційним суперником Гонтгорста в Утрехті став художник Тербрюгген.Той теж подорожував до Італії, де бачив на власні очі картини Караваджо. Він повернувся в Утрехт раніше за Бабюрена і Гонтгорста. Це Тербрюгген приніс першим в Утрехт звістку про дивні художні знахідки Караваджо. А музичні картини Тербрюггена стали прямим і творчим продовженням найкращих музичних сцен Караваджо і його найталановитіших послідовників. Музи́ки Тербрюггена занурені в музику, а не в залицяння чи флірт, як у Гонтгорста.

В 1637 році Гонтгорст знову в Гаазі, яку тепер вдалося підкорити: він фаворит Фредеріка Гендріка, герцога Оранського. Гаага була домівкою Гонтгорста 15 років. У 1652 він повертається в рідний Утрехт, де жив до смерті у 1656 році.

Автопортрет. Малюнок

Автопортрети — не новина в 17 столітті. Зробив свій автопортрет і Гонтгорст. Вечір. Позаду важкуватий день і художник сидить утомлено і малорухомо. Голландці не знімали капелюхи в приміщеннях, навіть на вечірках, при візитах до рідних чи в гостях. Здається, свої голландські звички Гонтгорст не полишав ні в Голландії, ні в Італії.

Малюнок дивує майстерним відтворенням вечірнього освітлення, що добре вдається олійними фарбами і важко в графіці. Гонтгорст — майстер, займався офортом, прийоми караваджизму міг відтворити і в графіці, що давалося не кожному.

Офіційні портрети

• Єлизавета Стюарт, королева Богемії, 1642
• Фредерік Гендрік, герцог Оранський, з родиною
• Курфюрст Бранденбурзький Фрідріх Вільгельм I і Луїза Генрієтта Нассау

В офіційних портретах Гонтгорст слухняно йде за традицією репрезентативних портретів офіційних осіб. Звідси — багаті завіси, чопорні пози, обов'язкова шляхетність, навіть якщо особа не була а ні привабливою, а ні шляхетною. Рубенс додавав казкових (міфологічних) персон до нецікавих йому моделей (історія життя королеви Марії Медічі), і так виходив із скрутного становища. Гонтгорст в портретах — скутий, боязкий, занадто слухняний.

Караваджизм Гонтгорста

• Концерт, галерея Боргезе, Рим.
• Скрипаль з чаркою вина, бл.1624 Музей Тіссен-Борнемісса, Мадрид.
• Гонтгорст. Поклоніння пастухів, 1622 р., (Wallraf-Richartz-Museum)

Полотно «Концерт» з Галереї Боргезе належить до римського періоду творчості Гонтгорста. Місцеві пани зібрались на вечірку. Аби додати веселощів-створили концерт. Зовнішньо шляхетне дозвілля таки перейшло край, і стара прийшла угомонити молодь, що завзято і галасливо співає. Дивує добрячий натюрморт на столі. Він просто здертий з натюрмортів Караваджо, що свідчить про те, що Гонтгорст бачив оригінали генія і вивчав їх.

Інші картини менш залежні від знахідок Караваджо, але Гонтгорст був і залишається послідовником великого майстра.

Побутові сценки

• П'яненький скрипаль, 1623
• Концерт (музичний супровід бенкету),1624
• Бенкет блудного сина

Гонтгорст і Матіас Стомер

Трагічні події життя чи моральність вчинів людей мало чіпляли Гонтгорста. Він нейтрально малює п'яненького скрипаля чи чоловіка і жінку, що відверто фліртують, граючи на музичних інструментах. Гра жінки на лютні часто передувала домовленості про ціну на секс послугу. Нічна сцена в картині Гонтгорста «У сводні» саме про це — в руці нічного залицяльника кошель з грошима… Показовою є і картина «Бенкет блудного сина». Художник бере легковажний момент — сам бенкет, веселощі на батьківські гроші, за якими будуть бідність і каяття. А ні бідність, а ні каяття Гонтгорста ніяк не приваблювали. Добре намальована картина стала легковажною розповіддю про марнування життя.

• Худ. Гонтгорст. «У сводні»
• Худ.Стомер. Муций Сцевола спалює власну руку перед загарбником Порсеною, бл. 1640 рр., (Художня галерея Нового Південного Уельсу)
• Худ. Стомер. Поклоніння пастухів. бл. 1635-40, Oil (Музей мистецтв Північної Кароліни)

Деякий час Гонтгорст і Матіас Стомер наче йдуть поряд. У Гонтгорста є картина з художником-читачем вночі (палац Барберіні, Рим), і у Стомера є картина «Юнак читає біля свічки (художник?)». Обидва малювали «Поклоніння пастухів». Але Гонтгорст повернеться в Голландію, де розтренькуватиме талант на офіційні портрети і легковажні картини.

Навпаки, моральність і оцінка вчинків людини хвилюють Стомера. Герої Біблії і герої давньоримської історії — постійні персонажі його картин. Про захисника Риму Сцеволу він намалює декілька картин, уславивши самопожертву і здатність на подвиг. Матіас Стомер назавжди залишиться в Італії, покине Рим і оселиться в південній частині країни, де не буде писати легковажних картин. І кане в безвість, попри могутній талант і можливість стати уславленим не менше Гонтгорста.

Країни світу, де зберігають твори Гонтгорста

Жінка з гитарою, Львівська національна галерея мистецтв

• Австрія
• Велика Британія
• Іспанія
• Італія
• Нідерланди
• Німеччина
• Росія
• США
• Україна
• Франція

Див. також

• Живопис бароко
• Парадний портрет
• Побутовий жанр
• Золоте століття голландського живопису
• Портрет в мистецтві 17 століття (книга)

Примітки

1. https://mba.rennes.fr/fr/le-musee/les-incontournables-du-musee/fiche/gerrit-van-honthorst-le-reniement-de-saint-pierre-25
2. Schmidt W. A. Bloemaert, Abraham // Allgemeine Deutsche Biographie — L: 1875. — Vol. 2. — S. 713–714.
   d:Track:Q14565650d:Track:Q2079d:Track:Q27563141d:Track:Q96243d:Track:Q590208
3. Honthorst Brothers
   d:Track:Q21685508
4. http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aee05c0284355b8b4e93
5. online image library Nederlands Fotomuseum
   d:Track:Q78518158
6. NMVW-collection website
   d:Track:Q80851728
7. Portret van kapitein Gerhard Ver Huell
8. https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/van-honthorst-gerrit-1
9. Portretfoto "Henriette Fransisca van Hohenzollern - Hechingen" op papier naar een portret van G. van Honthorst, 1649
10. Portret van Maria van Oranje
11. https://www.bellasartes.gob.ar/
12. Portret, olieverf op paneel, voorstellende Philips Theodoor van Waldeck (1614-1645), anoniem, naar Gerrit van Honthorst, 1647
13. Portret van prins Willem II
14. Amalia van Solms (1602-1675) — 1643.
15. Prins Willem II en zijn zusjes Louise Henriette en Henriette Amalia in een exotisch landschap met een hoorn des overvloeds en een luipaard — 1629.
16. Deel van de triomfstoet met Amalia van Solms met haar dochters als toeschouwers van de triomf
17. Portret van Amalia van Solms — 1632.
18. колекція Бойманса онлайн — 2010.
    d:Track:Q38707107
19. https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO1294_III

Джерела

• Caravaggio and His Followers, Aurora Art POublishers, 1975 (англ)
• Всеобщая история искусств, Т 4,М, 1963 (рос)
• Краткая художественная энциклопедия. Искусство стран и народов мира, Т 3,М,1971 (рос)
• Кузнецов Ю. И." Голландская живопись 17-18 веков в Эрмитаже", Л, «Аврора», 1979 (рос)