Вінченцо Галеотті

Вінченцо Галеотті (уроджений Томазеллі, італ. Vincenzo Galeotti (Tomasselli); 5 березня 1733(1733березня05), Флоренція — 16 грудня 1816, Копенгаген) — артист балету, педагог і балетмейстер. Починаючи з 1775 року і до смерті — керівник балетної трупи Королівського театру (Данія), родоначальник данського балету, який вплинув на його самовизначення.

Вінченцо Галеотті
італ. Vincenzo Galeotti (Tomasselli)
Народився	5 березня 1733(1733-03-05)^[1]^[2] Флоренція, Італія
Помер	16 грудня 1816(1816-12-16)^[1]^[2](83 роки) Копенгаген, Королівство Данія
Поховання	Кладовище Асистенс
Країна	Данія
Діяльність	хореограф, танцюрист, балетмейстер, артист балету, педагог з балету
Вчителі	^d
Відомі учні	^d
Заклад	Данський королівський балет
Нагороди
Театр Реджіо, Турин 1766 або 1767 — «Кам'яний гість» на музику Месьє (G. A Le Messier), «Амур і Психея» (дивертисменти до опери Фердинандо Бертоні «Танкред») Королівський театр, Геймаркет, Лондон 1770 — дивертисмент до опери Глюка «Орфей і Еврідіка» Театр Сан-Моїзе, Венеція 1772—1773 — «Стяг», «Ярмарок» Театр Генуї 1773—1775 — «Солодка помста», «Полювання Генріха IV» Королівський театр, Копенгаген 20 жовтня 1775 — «Король на полюванні» 1775 — «Селяни та панове»* 1777 — «Покинута Дідона» (Дідона — Аніне Фреліх) 1778 — «Мистецтво, підкорене любов'ю» 1780 — «Кам'яний гість», «Китайська сирота» на музику К. В. Глюка, «Сила кохання та підозри»* 1782 — «Герман і Доломон»* 1784 — «Покаране невігластво», «Амур і Психея»* 31 жовтня 1786 — «Примхи Купідона та Балетмейстера» на музику Нільса Лолле 1787 — «Прачка та мідник», «Семіраміда» на музику Іоаннеса Дарба 1788 — «Цейлонський ідол», «Вербувальник» 30 січня 1801 — «Лагерта»* 1802 — «Ніна, або Божевільна від кохання»* 1808 — «Рольф Синя Борода»* 1811 — «Ромео та Джульєтта»* 1816 — «Макбет»* ? — «Своєнравна дружина» (*) — балети на музику Клауса Шалла Педагогічна діяльність Галеотті послідовно працював над навчанням данських дітей балетної техніки. За роки роботи у Копенгагені він виховав цілу плеяду місцевих танцівників, створивши національний ансамбль, який складався головним чином із молоді^:40. Серед його учнів — балерини Марія Крістіна Берн, ^[en], Маріанна Єнсен (Marianne Jensen). Август Бурнонвіль, хоча йому і було всього 11 років на момент смерті балетмейстера, також зазначений серед його учнів. Від Бурнонвіля та інших свідків відомо, що Галеотті, як і інші педагоги того часу, не шкодував ні дітей, ні дорослих танцюристів під час уроків і репетицій: «крики та лайка, часом навіть стусани та щипки здавалися необхідним інгредієнтом як під час шкільних вправ, так і при розучуванні балетів. Але це не заважало мені бачити ціле нове коло фантастичних образів, які розгорталися перед моїм захопленим поглядом, особливо на репетиціях великих трагічних балетів Галеотті»^:53. Нагороди У 1812 році Галеотті отримав Орден Даннеброга, у 1814 році він став професором. Виноски У той час у Венеції окрім Сан-Моїзе функціонувало як мінімум ще шість оперних театрів: Сан-Бенедетто, Сан-Джованні Кризостомо, Сан-Кассіано, Сан-Лука (Вендрамін ді Сан Сальваторе), Сан-Самуеле та Сант-Анджело. «Король на полюванні», «Покинута Дідона», «Мистецтво, підкорене любов'ю», «Кам'яний гість», «Китайський сирота», «Семіраміда» Як драматичний спектакль цей твір Шекспіра був вперше поставлений у Данії на сцені Королівського театру 2 вересня 1828 року. Так «старий фігурант» Кнудсен отримував плату за те, що зберігав балети Галеотті. А. Фредерічіа також зазначає, що з протоколів репетицій балетів Галеотті видно, що всі вони вели постановники балетів, наприклад Функом^:52. «Цейлонський ідол» «Прачка та мідник», «Вербувальник» Партитура ґрунтувалася на музиці балету К. В. Глюка «Дон Жуан». На основі балету Г. Анджоліні «Король на полюванні». На основі балету Г. Анджоліні «Від'їзд Енея, або Покинута Дідона». На основі балету Г. Анджоліні «Мистецтво, підкорене природою». За однойменною оперою Н. Далейрака. По опері М. Ж. Седена й А. Гретрі «Рауль Синя Борода». За однойменною оперою Д. Штейбельта. У Галеотті та батька він пройшов солідну школу, пов'язану з естетикою театру другої половини XVIII століття та жорсткими вимогами новеррівської школи^:259. Примітки SNAC — 2010. d:Track:Q29861311 Find a Grave — 1996. d:Track:Q63056 Красовская, В. М. Западноевропейский балетный театр. Очерки истории. — М. : Искусство, 1979. — 295 с. K. Burian. The story of world ballet. London, 1963. Аллан Фридеричиа. Август Бурнонвиль. — М. : Радуга, 1983. — 272 с. T. Krogh. Den Kongelige Danske Ballet, 1952. Классики хореографии. — Л.-М. : Искусство, 1937. — 335 с. David J. Buch. Magic Flutes and Enchanted Forests: The supernatural in eighteenth-century musical theater. Посилання