Вороняки́ — низькогірне пасмо на північному заході Подільської височини, частина Гологоро-Кременецького кряжу, в межах Львівської і Тернопільської та (частково) Рівненської областей.
Вороняки | ||||
Північно-західні відноги Вороняків | ||||
49°56′03″ пн. ш. 25°10′10″ сх. д. / 49.93417° пн. ш. 25.16944° сх. д.Координати: 49°56′03″ пн. ш. 25°10′10″ сх. д. / 49.93417° пн. ш. 25.16944° сх. д. | ||||
Країна | Україна | |||
---|---|---|---|---|
Розташування | Україна Львівська область Золочівський район Тернопільська область Кременецький район Рівненська область (частково) | |||
Система | Подільська височина | |||
Тип | кряж | |||
Висота | 300—350 м (максимальна — 440 м) | |||
Вороняки Вороняки (Львівська область) | ||||
Вороняки у Вікісховищі |
Основна частина пасма розташована в центральній частині Золочівського району. Простягається від верхів'я річки Золочівки (притока Західного Бугу) до річок Ікви та Слонівки (притоки Стиру) майже на 70 км, ширина 8—30 км. На північному заході обривається високим уступом (перепад висот 50—250 м) до Малого Полісся.
Найвища вершина — гора Високий Камінь (440 м). Поверхня Вороняків горбисто-пасмова, розчленована долинами річок і балок. Складається з мергелів, крейди, вапняків та інших порід. Переважають місцевості крутосхилих пагорбів з ясно-сірими та сірими лісовими ґрунтами під буковими і грабово-буковими лісами, а також пологосхилими темно-сірими та сірими лісовими та чорноземними ґрунтами під дубово-грабовими лісами і сільгоспугіддями. Північна межа Вороняків збігається з північною межею поширення бука, північніше бук трапляється тільки острівцями. У заплавах річок — луки та болота.
Південно-західною частиною Вороняків проходить Головний європейський вододіл.
Пам'ятки природи, заповідні урочища
У межах Вороняків розташовано чимало цікавих об'єктів і пам'яток природи:
- джерело-початок Західного Бугу (село Верхобуж)
- Ліс в околицях Верхобужа (на схід від Верхобужа)
- Італійський парк (село Підгірці)
- гори Жулицька, Сторожиха, Висока (село Жуличі)
- Свята Гора (село Черемошня)
- Підлиська гора або гора Маркіяна Шашкевича (село Підлисся)
- озера Голубі Вікна (на південний схід від села Ясенова)
- пам'ятка природи «Триніг» (на південний схід від села Переліски)
- гора Жбир (село Ясенів) з меморіалом, присвяченим українцям, які загинули в роки війни, перебуваючи в складі дивізії «Галичина»
- заказник Макітра (біля села Гаї-Дітковецькі) — осередок рідкісної степової рослинності волинського типу на північній частині її поширення.
Гіпотеза про походження назви Вороняки
Колись у Західній Україні проживали давні булгари, предки сучасних чувашів, і залишили в Західній Україні після себе назви багатьох населених пунктів, таких як, наприклад, Гавареччина, Жукотин, Верин, Хирів, Кимир, Кукезів, Куткір, Якторів та багато інших. Назва гірського пасма Вороняки також може мати булгарське походження і перекладатися як «гладке, рівне місце» відповідно до чув. вырӑн — «місце» та чув. яка — «гладкий». Така розшифровка назви добре пасує для цієї місцевості і семантично близька до назви Гологори.
Оронім постав способом трансонімізації ойконіма Вороняки в Золочів, похідного від родової назви першопоселенців на прізвище Вороняк.
Вершини
- Високий Камінь (440 м)
- Гуке (437 м)
- Збараж (412 м)
- Менич (405 м)
- Жбир (391,4 м)
- Свята Гора (388 м)
- Влоска Гора (386 м)
- Біла (383 м)
- Городисько (377 м)
- Біла Гора (372 м)
- Макітра (343,6 м)
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 29 червня 2015.
- Лучик, Василь (2014). Nota Bene. Етимологічний словник топонімів України (Українською) . Київ: ВЦ "Академія". с. 141. ISBN .
Джерела
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — .
Література
- Бондарчук В. Г. Геоморфологія УРСР. — Х. : Радянська школа, 1949. — 246 с.
- Дмітрієв М. І. Геоморфологія УСРР. — Х. : Радянська школа, 1936.
- Заставний Ф. Д. Географія України. У 2-х кн / Ред. M. П. Парцей. — Л. : Світ, 1994. — 472 с. — .
- Стецюк В. В. Екологічна геоморфологія України: навчальний посібник. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 367 с.
- = / Ред. Стецюк В. В. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 688 с.
- Цись П. М. Геоморфологія УРСР. — Л., 1962.
- Шнюков Е. Ф., Чекунов А. В., Вилов О. и др. Природа Украинской ССР. Геология и полезные ископаемые. — К. : Наукова думка, 1986. — 184 с. (рос.)
- Маринич А. М., Пащенко В. М., Шищенко П. Г. Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. — К. : Наукова думка, 1985. — 224 с. (рос.)
- Геоморфология Украинской ССР / Под общ. ред. И. М. Рослого. — К. : Вища школа, 1990. — 287 с. (рос.)
Посилання
- Орографічна карта України. [ 31 липня 2021 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Voronyaki znachennya Voronyaki nizkogirne pasmo na pivnichnomu zahodi Podilskoyi visochini chastina Gologoro Kremeneckogo kryazhu v mezhah Lvivskoyi i Ternopilskoyi ta chastkovo Rivnenskoyi oblastej VoronyakiPivnichno zahidni vidnogi VoronyakivPivnichno zahidni vidnogi Voronyakiv49 56 03 pn sh 25 10 10 sh d 49 93417 pn sh 25 16944 sh d 49 93417 25 16944 Koordinati 49 56 03 pn sh 25 10 10 sh d 49 93417 pn sh 25 16944 sh d 49 93417 25 16944Krayina UkrayinaRoztashuvannya Ukrayina Lvivska oblast Zolochivskij rajon Ternopilska oblast Kremeneckij rajon Rivnenska oblast chastkovo Sistema Podilska visochinaTip kryazhVisota 300 350 m maksimalna 440 m VoronyakiVoronyaki Lvivska oblast Voronyaki u Vikishovishi Osnovna chastina pasma roztashovana v centralnij chastini Zolochivskogo rajonu Prostyagayetsya vid verhiv ya richki Zolochivki pritoka Zahidnogo Bugu do richok Ikvi ta Slonivki pritoki Stiru majzhe na 70 km shirina 8 30 km Na pivnichnomu zahodi obrivayetsya visokim ustupom perepad visot 50 250 m do Malogo Polissya Najvisha vershina gora Visokij Kamin 440 m Poverhnya Voronyakiv gorbisto pasmova rozchlenovana dolinami richok i balok Skladayetsya z mergeliv krejdi vapnyakiv ta inshih porid Perevazhayut miscevosti krutoshilih pagorbiv z yasno sirimi ta sirimi lisovimi gruntami pid bukovimi i grabovo bukovimi lisami a takozh pologoshilimi temno sirimi ta sirimi lisovimi ta chornozemnimi gruntami pid dubovo grabovimi lisami i silgospugiddyami Pivnichna mezha Voronyakiv zbigayetsya z pivnichnoyu mezheyu poshirennya buka pivnichnishe buk traplyayetsya tilki ostrivcyami U zaplavah richok luki ta bolota Pivdenno zahidnoyu chastinoyu Voronyakiv prohodit Golovnij yevropejskij vododil Pam yatki prirodi zapovidni urochishaU mezhah Voronyakiv roztashovano chimalo cikavih ob yektiv i pam yatok prirodi dzherelo pochatok Zahidnogo Bugu selo Verhobuzh Lis v okolicyah Verhobuzha na shid vid Verhobuzha Italijskij park selo Pidgirci gori Zhulicka Storozhiha Visoka selo Zhulichi Svyata Gora selo Cheremoshnya Pidliska gora abo gora Markiyana Shashkevicha selo Pidlissya ozera Golubi Vikna na pivdennij shid vid sela Yasenova pam yatka prirodi Trinig na pivdennij shid vid sela Pereliski gora Zhbir selo Yaseniv z memorialom prisvyachenim ukrayincyam yaki zaginuli v roki vijni perebuvayuchi v skladi diviziyi Galichina zakaznik Makitra bilya sela Gayi Ditkovecki oseredok ridkisnoyi stepovoyi roslinnosti volinskogo tipu na pivnichnij chastini yiyi poshirennya Gipoteza pro pohodzhennya nazvi VoronyakiKolis u Zahidnij Ukrayini prozhivali davni bulgari predki suchasnih chuvashiv i zalishili v Zahidnij Ukrayini pislya sebe nazvi bagatoh naselenih punktiv takih yak napriklad Gavarechchina Zhukotin Verin Hiriv Kimir Kukeziv Kutkir Yaktoriv ta bagato inshih Nazva girskogo pasma Voronyaki takozh mozhe mati bulgarske pohodzhennya i perekladatisya yak gladke rivne misce vidpovidno do chuv vyrӑn misce ta chuv yaka gladkij Taka rozshifrovka nazvi dobre pasuye dlya ciyeyi miscevosti i semantichno blizka do nazvi Gologori Oronim postav sposobom transonimizaciyi ojkonima Voronyaki v Zolochiv pohidnogo vid rodovoyi nazvi pershoposelenciv na prizvishe Voronyak VershiniVisokij Kamin 440 m Guke 437 m Zbarazh 412 m Menich 405 m Zhbir 391 4 m Svyata Gora 388 m Vloska Gora 386 m Bila 383 m Gorodisko 377 m Bila Gora 372 m Makitra 343 6 m Div takozhGeologiya Ukrayini Fiziko geografichne rajonuvannya Ukrayini Amadocke ozero Nacionalnij prirodnij park Pivnichne Podillya Primitki Arhiv originalu za 12 bereznya 2016 Procitovano 29 chervnya 2015 Luchik Vasil 2014 Nota Bene Etimologichnij slovnik toponimiv Ukrayini Ukrayinskoyu Kiyiv VC Akademiya s 141 ISBN 978 966 580 454 3 DzherelaMala girnicha enciklopediya u 3 t za red V S Bileckogo D Donbas 2004 T 1 A K 640 s ISBN 966 7804 14 3 Geografichna enciklopediya Ukrayini u 3 t redkol O M Marinich vidpovid red ta in K 1989 1993 33 000 ekz ISBN 5 88500 015 8 LiteraturaBondarchuk V G Geomorfologiya URSR H Radyanska shkola 1949 246 s Dmitriyev M I Geomorfologiya USRR H Radyanska shkola 1936 Zastavnij F D Geografiya Ukrayini U 2 h kn Red M P Parcej L Svit 1994 472 s ISBN 5 7773 0043 8 Stecyuk V V Ekologichna geomorfologiya Ukrayini navchalnij posibnik K Vidavnichij dim Slovo 2010 367 s Red Stecyuk V V K Vidavnichij dim Slovo 2010 688 s Cis P M Geomorfologiya URSR L 1962 Shnyukov E F Chekunov A V Vilov O i dr Priroda Ukrainskoj SSR Geologiya i poleznye iskopaemye K Naukova dumka 1986 184 s ros Marinich A M Pashenko V M Shishenko P G Priroda Ukrainskoj SSR Landshafty i fiziko geograficheskoe rajonirovanie K Naukova dumka 1985 224 s ros Geomorfologiya Ukrainskoj SSR Pod obsh red I M Roslogo K Visha shkola 1990 287 s ros PosilannyaVoronyaki u sestrinskih Vikiproyektah Fajli u Vikishovishi Orografichna karta Ukrayini 31 lipnya 2021 u Wayback Machine