Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Володи́мир Іва́нович Во́ронов (рос. Владимир Иванович Воронов; 22 липня 1923, село Вітенево Тверської губернії — 7 вересня 2004) — радянський військово-морський льотчик та воєначальник, командувач військово-повітряними силами Чорноморського флоту СРСР в 1971—1982 роках, заслужений військовий льотчик СРСР, член Спілки письменників Росії, генерал-полковник авіації. Депутат Верховної Ради УРСР 8—10-го скликань.
| Володимир Іванович Воронов | |
|---|---|
| рос. Владимир Иванович Воронов | |
 | |
| Народження | 22 липня 1923 Вітенево |
| Смерть | 7 вересня 2004 (81 рік) Севастополь, Україна |
| Поховання | Кладовище Комунарів |
| Країна |  СРСР |
| Вид збройних сил |  ВМФ СРСР |
| Рід військ |  Морська авіація |
| Освіта | Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна |
| Роки служби | 1941—1982 |
| Партія | КПРС |
| Член | СП СРСР |
| Звання |  Генерал-полковник авіації |
| Війни / битви | Німецько-радянська війна |
| Нагороди |      |
Життєпис
Народився 22 липня 1923 року в невеликому селі Вітенево, недалеко від старовинного російського містечка Кашина. Незабаром сім'я переїхала до Ленінграда, де батько хлопчика працював кравцем. З 7-го класу юнак пристрастився до спорту, записався в аероклуб і 18 червня 1941 року виконав перший самостійний політ.
Радянсько-німецька війна
З початком радянсько-німецької війни Володимир навчався в 3-му Військово-морському авіаційному училищі, яке закінчив у травні 1943 року у званні молодшого лейтенанта і отримав призначення на Чорноморський Флот.
Спочатку В. І. Воронов потрапив в 7-й винищувальний авіаполк, яким командував Герой Радянського Союзу майор К. Д. Денисов, що базувався в Грузії і входив до складу 62-ї винищувальної авіабригади. Основним завданням полку було прикриття з повітря головної бази Чорноморського Флоту — Поті. Льотчики літали на літаках МіГ-3. Незважаючи на всі складнощі, вже через два тижні молодий пілот був допущений до несення бойового чергування. Свій перший бойовий виліт — на прикриття Поті, Воронов зробив 15 червня 1943 року.
На початку серпня Володимир Іванович був призначений командиром ланки, проте незабаром отримав призначення в 6-й Гвардійський авіаполк Героя Радянського Союзу підполковника М. В. Авдєєва. В цьому полку Воронов почав службу вже рядовим льотчиком. Після переозброєння на нові Як-9 (Воронов отримав машину з бортовим номером «31»), в грудні 1943 року полк перелетів на передовий аеродром Анапа для продовження бойової діяльності.
Свою першу перемогу В. І. Воронов здобув 4 січня 1944 року вилетівши на прикриття «Ілів» 47-го штурмового авіаполку. Першим помітивши ворога, Володимир несподівано атакував «Мессер» і збив його. До середини лютого 1944 року зробив близько 30 бойових вильотів, провів 10 повітряних боїв, в яких збив особисто два Ме-109 і один в парі зі своїм провідним Борисом Акуловим. До середини квітня на рахунку Володимира Воронова значилося вже понад 50 успішних бойових вильотів і три особисто збитих літаки. Незабаром Воронов був призначений веденим до командира ескадрильї Героя Радянського Союзу Михайла Гриба. Тоді ж отримав і свою першу бойову нагороду — орден Червоного Прапора.
Наприкінці червня полк перелетів на новий аеродром Медново, за 35 км від Одеси. Там лейтенант В. І. Воронов був призначений командиром розвідувальної ланки. Його основним завданням стало фотографування аеродромів і посадочних майданчиків, документальне підтвердження наявності або відсутності на них літаків противника. При цьому, командування полку неодноразово схвалювало результати його бойової діяльності. Потім були вильоти на супровід бомбардувальників і штурмовиків, що атакували Констанцу, знищення ворожих ешелонів на залізничних станціях, штурмовка артилерійських батарей і військ противника. 23 серпня Воронов здобув свою останню перемогу, вилетівши на прикриття пікірувальників, що завдавали бомбового удару по портах Галац і Браїлов на Дунаї. У цьому бою він знищив винищувач Ме-109, який намагався атакувати групу Пе-2.
У вересні 1944 року полк почав переозброєння на нові літаки Як-3. Війну льотчики закінчили в Болгарії, перебуваючи в постійному бойовому чергуванні. У лютому 1945 року льотчики 6-го ГвВАП перелетіли на аеродром Херсонес для виконання відповідального завдання по прикриттю Ялтинської конференції глав держав антигітлерівської коаліції.
До кінця війни Володимир Воронов зробив більше 100 успішних бойових вильотів літаючи на штурмовку, прикриття військ і кораблів, супровід штурмовиків. У повітряних боях знищив особисто чотири і в складі групи ще чотири літаки противника (за деякими джерелами, мав сім повітряних перемог), при цьому сам жодного разу не був навіть поранений.
Повоєнні роки
Після війни Володимир Іванович продовжив службу у ВПС, командував винищувальним полком. Пізніше майор В. І. Воронов навчався у Військово-повітряній академії і закінчив її у 1955 році із золотою медаллю.
Ставши генерал-полковником авіації, з 1971 по 1982 рік командувач авіації Чорноморського флоту СРСР. Потім був 1-м заступником командувача Військово-морською авіацією СРСР.
Був делегатом XXII та XXV з'їздів КПРС, депутатом Верховної Ради Української РСР. Заслужений військовий льотчик СРСР. За час служби нагороджений багатьма урядовими нагородами.
Після звільнення в запас жив в Москві. Помер 7 вересня 2004 року. Похований в Севастополі на кладовищі Комунарів.
Письменницька діяльність
Володимир Воронов автор книг:
- «Записки морського льотчика»;
- «Морські винищувачі»;
- «Небо і море»;
- «Билини про льотчиків».
Нагороди
- два ордени Червоного Прапора
- орден Вітчизняної війни 1-го ступеня
- орден Червоної Зірки
- орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня
- 17 медалей СРСР
- заслужений військовий льотчик СРСР
Джерела
- А. М. Чикин. Севастополь. Историко-литературный справочник. «Вебер». Севастополь. 2008. . стор. 104.(рос.)
Посилання
- Біографія В. І. Воронова на сайті «Красные соколы» [ 31 березня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- (рос.)
- Книга я В. І. Воронова «Морские истребители» на сайті «avia.lib.ru» [ 19 лютого 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Volodi mir Iva novich Vo ronov ros Vladimir Ivanovich Voronov 22 lipnya 1923 selo Vitenevo Tverskoyi guberniyi 7 veresnya 2004 radyanskij vijskovo morskij lotchik ta voyenachalnik komanduvach vijskovo povitryanimi silami Chornomorskogo flotu SRSR v 1971 1982 rokah zasluzhenij vijskovij lotchik SRSR chlen Spilki pismennikiv Rosiyi general polkovnik aviaciyi Deputat Verhovnoyi Radi URSR 8 10 go sklikan Volodimir Ivanovich Voronovros Vladimir Ivanovich VoronovNarodzhennya22 lipnya 1923 1923 07 22 VitenevoSmert7 veresnya 2004 2004 09 07 81 rik Sevastopol UkrayinaPohovannyaKladovishe KomunarivKrayina SRSRVid zbrojnih sil VMF SRSRRid vijskMorska aviaciyaOsvitaVijskovo povitryana akademiya imeni Yu O GagarinaRoki sluzhbi1941 1982PartiyaKPRSChlenSP SRSRZvannya General polkovnik aviaciyiVijni bitviNimecko radyanska vijnaNagorodi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Voronov ZhittyepisNarodivsya 22 lipnya 1923 roku v nevelikomu seli Vitenevo nedaleko vid starovinnogo rosijskogo mistechka Kashina Nezabarom sim ya pereyihala do Leningrada de batko hlopchika pracyuvav kravcem Z 7 go klasu yunak pristrastivsya do sportu zapisavsya v aeroklub i 18 chervnya 1941 roku vikonav pershij samostijnij polit Radyansko nimecka vijna Z pochatkom radyansko nimeckoyi vijni Volodimir navchavsya v 3 mu Vijskovo morskomu aviacijnomu uchilishi yake zakinchiv u travni 1943 roku u zvanni molodshogo lejtenanta i otrimav priznachennya na Chornomorskij Flot Spochatku V I Voronov potrapiv v 7 j vinishuvalnij aviapolk yakim komanduvav Geroj Radyanskogo Soyuzu major K D Denisov sho bazuvavsya v Gruziyi i vhodiv do skladu 62 yi vinishuvalnoyi aviabrigadi Osnovnim zavdannyam polku bulo prikrittya z povitrya golovnoyi bazi Chornomorskogo Flotu Poti Lotchiki litali na litakah MiG 3 Nezvazhayuchi na vsi skladnoshi vzhe cherez dva tizhni molodij pilot buv dopushenij do nesennya bojovogo cherguvannya Svij pershij bojovij vilit na prikrittya Poti Voronov zrobiv 15 chervnya 1943 roku Na pochatku serpnya Volodimir Ivanovich buv priznachenij komandirom lanki prote nezabarom otrimav priznachennya v 6 j Gvardijskij aviapolk Geroya Radyanskogo Soyuzu pidpolkovnika M V Avdyeyeva V comu polku Voronov pochav sluzhbu vzhe ryadovim lotchikom Pislya pereozbroyennya na novi Yak 9 Voronov otrimav mashinu z bortovim nomerom 31 v grudni 1943 roku polk pereletiv na peredovij aerodrom Anapa dlya prodovzhennya bojovoyi diyalnosti Svoyu pershu peremogu V I Voronov zdobuv 4 sichnya 1944 roku viletivshi na prikrittya Iliv 47 go shturmovogo aviapolku Pershim pomitivshi voroga Volodimir nespodivano atakuvav Messer i zbiv jogo Do seredini lyutogo 1944 roku zrobiv blizko 30 bojovih vilotiv proviv 10 povitryanih boyiv v yakih zbiv osobisto dva Me 109 i odin v pari zi svoyim providnim Borisom Akulovim Do seredini kvitnya na rahunku Volodimira Voronova znachilosya vzhe ponad 50 uspishnih bojovih vilotiv i tri osobisto zbitih litaki Nezabarom Voronov buv priznachenij vedenim do komandira eskadrilyi Geroya Radyanskogo Soyuzu Mihajla Griba Todi zh otrimav i svoyu pershu bojovu nagorodu orden Chervonogo Prapora Naprikinci chervnya polk pereletiv na novij aerodrom Mednovo za 35 km vid Odesi Tam lejtenant V I Voronov buv priznachenij komandirom rozviduvalnoyi lanki Jogo osnovnim zavdannyam stalo fotografuvannya aerodromiv i posadochnih majdanchikiv dokumentalne pidtverdzhennya nayavnosti abo vidsutnosti na nih litakiv protivnika Pri comu komanduvannya polku neodnorazovo shvalyuvalo rezultati jogo bojovoyi diyalnosti Potim buli viloti na suprovid bombarduvalnikiv i shturmovikiv sho atakuvali Konstancu znishennya vorozhih esheloniv na zaliznichnih stanciyah shturmovka artilerijskih batarej i vijsk protivnika 23 serpnya Voronov zdobuv svoyu ostannyu peremogu viletivshi na prikrittya pikiruvalnikiv sho zavdavali bombovogo udaru po portah Galac i Brayilov na Dunayi U comu boyu vin znishiv vinishuvach Me 109 yakij namagavsya atakuvati grupu Pe 2 U veresni 1944 roku polk pochav pereozbroyennya na novi litaki Yak 3 Vijnu lotchiki zakinchili v Bolgariyi perebuvayuchi v postijnomu bojovomu cherguvanni U lyutomu 1945 roku lotchiki 6 go GvVAP pereletili na aerodrom Hersones dlya vikonannya vidpovidalnogo zavdannya po prikrittyu Yaltinskoyi konferenciyi glav derzhav antigitlerivskoyi koaliciyi Do kincya vijni Volodimir Voronov zrobiv bilshe 100 uspishnih bojovih vilotiv litayuchi na shturmovku prikrittya vijsk i korabliv suprovid shturmovikiv U povitryanih boyah znishiv osobisto chotiri i v skladi grupi she chotiri litaki protivnika za deyakimi dzherelami mav sim povitryanih peremog pri comu sam zhodnogo razu ne buv navit poranenij Chlen VKP b z 1945 roku Povoyenni roki Pislya vijni Volodimir Ivanovich prodovzhiv sluzhbu u VPS komanduvav vinishuvalnim polkom Piznishe major V I Voronov navchavsya u Vijskovo povitryanij akademiyi i zakinchiv yiyi u 1955 roci iz zolotoyu medallyu Stavshi general polkovnikom aviaciyi z 1971 po 1982 rik komanduvach aviaciyi Chornomorskogo flotu SRSR Potim buv 1 m zastupnikom komanduvacha Vijskovo morskoyu aviaciyeyu SRSR Buv delegatom XXII ta XXV z yizdiv KPRS deputatom Verhovnoyi Radi Ukrayinskoyi RSR Zasluzhenij vijskovij lotchik SRSR Za chas sluzhbi nagorodzhenij bagatma uryadovimi nagorodami Mogila Volodimira Voronova Pislya zvilnennya v zapas zhiv v Moskvi Pomer 7 veresnya 2004 roku Pohovanij v Sevastopoli na kladovishi Komunariv Pismennicka diyalnistVolodimir Voronov avtor knig Zapiski morskogo lotchika Morski vinishuvachi Nebo i more Bilini pro lotchikiv Nagorodidva ordeni Chervonogo Prapora orden Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya orden Chervonoyi Zirki orden Za sluzhbu Batkivshini v Zbrojnih Silah SRSR 3 go stupenya 17 medalej SRSR zasluzhenij vijskovij lotchik SRSRDzherelaA M Chikin Sevastopol Istoriko literaturnyj spravochnik Veber Sevastopol 2008 ISBN 978 966 335 102 5 stor 104 ros PosilannyaBiografiya V I Voronova na sajti Krasnye sokoly 31 bereznya 2014 u Wayback Machine ros ros Kniga ya V I Voronova Morskie istrebiteli na sajti avia lib ru 19 lyutogo 2013 u Wayback Machine ros