Бурков Георгій Іванович

Гео́ргій Іва́нович Бурко́в (рос. Гео́ргий Ива́нович Бурко́в; 31 травня 1933, Перм, РРФСР, СРСР — 19 липня 1990, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський актор театру і кіно, кінорежисер, сценарист. Заслужений артист РРФСР (1980).

Георгій Бурков
рос. Георгий Иванович Бурков
Зображення
Народився	31 травня 1933(1933-05-31)^[1] Перм, РСФРР, СРСР
Помер	19 липня 1990(1990-07-19)^[1] (57 років) Москва, СРСР тромбоз
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор театру, актор озвучування, кіноактор, кінорежисер, актор
Alma mater	Пермський державний університет (1956)
Заклад	Московський драматичний театр імені К. С. Станіславського, Современник, Московський художній театр, Московський драматичний театр імені О. С. Пушкіна і ^d
Роки діяльності	1966—1990
IMDb	ID 0122050
Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бурков.

Життєпис

Навчався на юридичному факультеті Пермського державного університету (1952—1956 рр.), у вечірній студії при (1955—1958 рр.).

Працював у театрах Пермі, Кемерова, м. Березники та інших міст.

З 1965 — актор драматичного в 1970—1971 — актор театру «Современник», з 1980 — , в 1984—1987 — актор театру ім. О. С. Пушкіна.

У кінематографі — з 1966 року. Популярний актор радянського екрану, зіграв багато яскравих комедійних, характерних та драматичних ролей. Грав у картинах іменитих кінорежисерів — Едьдара Рязанова, Миколи Губенка, Василя Шукшина, Сергія Бондарчука, Карена Шахназарова, . Знявся у кінострічці Одеської кіностудії — «Розповіді про Кешку і його друзів» (1974).

Працював на озвучуванні мультфільмів (рос. «Трям! Здравствуйте!» (1980, ведмежа), «Кіт Котофійович» (1981, Кіт), «Зимова казка» (1981, ведмежа), «Кошеня Філя і...» (1981), «Жив-був пес» (1982, Пес), «Осінні кораблі» (1982, ведмежа), «Чебурашка йде до школи» (1983, Продавець), «Пригоди поросяти Фунтика» (1986, Бегемот Шоколад), «Новосілля у Братця Кроліка» (1986, братець Лис), «Кішка, яка гуляла, як сама собі знала» (1988, чоловік, пес), «Довірливий дракон» (1988, двірник) та ін.).

З 1988 — художній керівник Центру культури ім. В. М. Шукшина.

Похований у Москві на Ваганьковському цвинтарі.

Фільмографія

• 1966 — «Хмир» — Хмир
• 1967 — «Початок невідомого століття» — студент
• 1967 — «Зося» — Семенов
• 1968 — «Каратель» — Нікос
• 1968 — «Зигзаг удачі» — Петя
• 1969 — «Наші знайомі» — контрабандист
• 1969 — «Сімейне щастя» — Іван Васильович Ломов
• 1970 — «Визволення» — сержант
• 1971 — «Випадок з Полиніним» — Грицько
• 1971 — «Петрушине прізвище»
• 1971 — «Їхали в трамваї Ільф і Петров»
• 1971 — «Телеграма»
• 1971 — «Старики-розбійники» — Федір Федорович Федяєв
• 1972 — «Пічки-лавочки» — Віктор Олександрович (злодій)
• 1972 — «Літні сни» — Галушко
• 1973 — «Людина на своєму місці» — Дядя Гоша
• 1973 — «Єгор Буличов та інші» — Олексій Достігаєв
• 1973 — «Цемент» — Митька
• 1973 — «Міста і роки» — сторож
• 1974 — «Калина червона» — Губошльоп
• 1974 — «Найжаркіший місяць» — епізодична роль
• 1974 — «День прийому з особистих питань» — робітник-монтажник
• 1974 — «З веселощами й відвагою» — Горшенин
• 1974 — «Птахи над містом» — бульдозерист
• 1974 — «Розповіді про Кешку і його друзів» — дільничний Микола Євдокимович
• 1975 — «Вони воювали за Батьківщину» — Олександр Копитовскій
• 1975 — «Ширше крок, маестро!»
• 1976 — «Іронія долі» — Миша, друг Жені
• 1976 — «Підранки» — Сергій Погарцев, старший брат
• 1976 — «Селянський син» — Андрій Петраков, комісар
• 1977 — «Смішні люди!» — Людина під парасолькою (немає в титрах)
• 1977 — «Так починалася легенда» — Олексій Іванович Гагарін, батько Юрія
• 1977 — «Кадкіна всякий знає» — Кузьма Андрійович Кадкін
• 1977 — «Ходіння по муках» — Сапожков
• 1977 — «Службовий роман» — завгосп
• 1977 — «Ніс» — квартальний наглядач
• 1977 — «Біда» — Микола Маслаков
• 1977 — «Сумка інкасатора» — Олександр Олександрович Санін
• 1978 — «Степ» — Вася
• 1978 — «Отець Сергій» — купець
• 1978 — «Людина, якій щастило» — Володимир Олексійович Ішутін, геолог
• 1979 — (телеспектакль)
• 1979 — «Сусіди» — Микита Тиркіч
• 1979 — «Добряки» — Гордій Кабачків
• 1979 —  — Колька
• 1979 — «Чоловіки і жінки» — молодий холостяк-архітектор
• 1979 — «Гараж» — Віталій Кузьмич Фетисов
• 1980 — «Зліт» — Рокотов
• 1980 — «Амністія» — слюсар — п'яниця і дебошир Соловейчик
• 1980 — «Пані Марія» — Іван Онисимович Півень
• 1980 — «Ключ» — капітан Єрохін
• 1980 — «Старий Новий рік» — тесть
• 1980 — «Химерний» — Матвій Петрович
• 1981 — «З життя відпочивальників» — Аркадій Павлович
• 1981 — «Сергій Іванович іде на пенсію» — Віктор, син Сергія Івановича
• 1981 — «Про бідного гусара замовте слово» — Артюхов, слуга Мерзляева
• 1981 — «Відставної кози барабанщик» — Гаврюша Чупрун
• 1981 —
• 1982 — «Гарно жити не заборониш» — дядько Бодрова
• 1982 — «Покровські ворота» — похмурий чоловік на сходах (немає в титрах)
• 1982 — «Побачення з молодістю» — Пронін
• 1982 — «Нас вінчали не в церкві» — мужик на возі
• 1982 — «Професія — слідчий» — слідчий Борис Іванович Антонов
• 1983 — «Термін давності» — Ноздрьов
• 1984 — «Громадяни всесвіту» — Лектор
• 1984 — «Жорстокий романс» — Робінзон
• 1984 — «Гостя з майбутнього» — головлікар Алік Борисович / Щур в його образі
• 1984 — «Волоколамське шосе» — генерал Панфілов
• 1984 — «Хтось повинен...» (фільм-спектакль) — Костянтин Селянин
• 1985 — «Вогні» — чиновник, один Популакі
• 1985 — «Зимовий вечір у Гаграх» — Федір (завідувач баром)
• 1985 — «Обережно — Василько!» — Директор школи В'ячеслав Тимофійович
• 1985 — «Салон краси» — Іван
• 1986 — «Борис Годунов» — Варлаам
• 1986 — (телеспектакль) — Михайло Петрович
• 1987 — «Байка» — Жора Сорокароссійскій
• 1987 — «Вежа» — Саня
• 1987 — «Імпровізація на тему біографії» — батько Платонова
• 1987 — «Перекид через голову» — Микола Митрофанович
• 1987 — «Прощавай, шпана замоскворецька…» — батько Богдана
• 1988 — «Двоє і одна» — Всеволод Іванович Фролов
• 1988 — «Дороге задоволення» — постачальник
• 1988 — «Ёлки-палки!» — Дільничний
• 1990 — «Вбивство свідка» — Євген Євгенович Крайник

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312

Посилання

• Фільмографія на animator.ru
• Фільмографія Георгія Буркова на сайті New Youk Times^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
• Наш идеал — стадо. Мы — профессиональные агрессоры [ 3 червня 2015 у Wayback Machine.]. Выдержки из мемуаров Георгия Ивановича Буркова // Эхо России, 1 июня, 2015 — 05:00