Микола Губенко

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Губенко.

Микола Миколайович Губенко (17 серпня 1941, Одеса, Українська РСР, СРСР — 16 серпня 2020, Москва) — радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер і сценарист українського походження. Засновник і художній керівник театру . Народний артист РРФСР (1985). Державний і політичний діяч, останній Міністр культури СРСР. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Депутат Державної Думи Федеральних зборів Російської Федерації II—III-го скликань від КПРФ (1995—2003). Депутат Московської міської Думи IV, V, VI та VII скликань (2005—2020). Заступник голови Московської міської думи (2009—2020).

Губенко Микола МиколайовичГубенко Николай Николаевич

Зображення

Дата народження17 серпня 1941(1941-08-17)Місце народженняОдеса, УРСРДата смерті16 серпня 2020(2020-08-16) (78 років)Місце смертіМосква, РосіяПохованняКунцевський цвинтарГромадянство СРСР
 РосіяAlma materВсеросійський державний інститут кінематографіїПрофесіяактор, кінорежисер, сценарист, театральний режисерЗаклад^dЧленствоСК СРСР, ЦК КПРС, ^d, ^d і ^dНагороди

IMDbID 0345536gubenko.mos.ru  Губенко Микола Миколайович у Вікісховищі

Життєпис

Народився 17 серпня 1941 року в Одесі.

У 1958 році після закінчення театральної студії працював робітником сцени, а потім був зарахований до трупи допоміжного складу Одеського театру юного глядача, де грав епізодичні ролі.

З 1960 року навчався у Всесоюзному державному інституті кінематографії в Москві. Закінчив акторський (1964) та режисерський (1970) факультети Всесоюзного державного інституту кінематографії.

З 1964 року — актор Московського театру драми і комедії на Таганці. У кіно дебютував у фільмі «Застава Ілліча» («Мені двадцять років») (1964).

З 1970 року — режисер-постановник кіностудії «Мосфільм».

Член КПРС з 1987 року.

Одночасно в 1987—1988 роках — головний режисер, а в 1988—1989 роках — художній керівник Московського театру драми та комедії на Таганці.

У листопаді 1989 — грудні 1991 року — міністр культури СРСР. У листопаді 1990 — березні 1991 року — член Президентської ради СРСР.

З 1992 року — президент Міжнародної асоціації сприяння культурі. З 1993 року — художній керівник театру «Співдружність акторів Таганки» в Москві.

Дружина: Жанна Болотова — радянська і російська актриса театру і кіно. Народна артистка РРФСР (1985).

Фільмографія

• 1964 — Застава Ілліча («Мені двадцять років») — Микола Фокін
• 1964 — Коли відлітають лелеки — Раду
• 1964 — Поки фронт в обороні — Бур'янов
• 1964 — П'ядь землі — поранений у плече солдат
• 1966 — Хлопчик і дівчинка — попутник з гітарою
• 1966 — Останній шахрай — Петя Дачников
• 1967 — Початок невідомого століття (кіноальманах) — людина з коровою
• 1967 — Пароль не потрібен — Василій Костянтинович Блюхер
• 1967 — Перший кур'єр — Яша-барончик, кримінальник з Молдаванки
• 1969 — Дворянське гніздо — Ситников
• 1969 — Директор — Олексій Зворикі
• 1969 —  — солдат Іван
• 1971 — Прийшов солдат з фронту — Микола Максимович Єгоров, голова колгоспу
• 1974 — Якщо хочеш бути щасливим — Андрій Родіонов
• 1975 — Вони воювали за Батьківщину — Голощоков, лейтенант
• 1975 — Прошу слова — Сергій Уваров, чоловік Єлизавети Андріївни
• 1976 — Підранки — Григорій Альбертович Криворучко, вихователь в інтернаті
• 1988 — Заборонена зона — епізод

Озвучування

• 1976 — Підранки — Олексій Бартенєв
• 1977 — У зоні особливої уваги — прапорщик Волентір
• 1980 — З життя відпочивальників — Олексій Сергійович Павлищев
• 1982—1988 — В. І. Ленін. Сторінки життя (документальний) — Ленін
• 1983 — І життя, і сльози, і любов — Павло Андрійович Крупенін
• 2009 —  — від автора
• 2013 — Ку! Кін-дза-дза (анімаційний) — Чижов

Режисер

• 1968 — Настасья і Хомко (короткометражний)
• 1971 — Прийшов солдат з фронту
• 1974 — Якщо хочеш бути щасливим
• 1976 — Підранки
• 1980 — З життя відпочивальників
• 1983 — І життя, і сльози, і любов
• 1988 — Заборонена зона

Сценарист

• 1971 — Прийшов солдат з фронту
• 1974 — Якщо хочеш бути щасливим
• 1976 — Підранки
• 1980 — З життя відпочивальників
• 1983 — І життя, і сльози, і любов
• 1988 — Заборонена зона

Нагороди і звання

• Премія Ленінського комсомолу (1972)
• Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих (1973)
• Заслужений артист РРФСР (1974)
• Народний артист РРФСР (1985)
• Кавалер ордену Мистецтв і літератури (1990, Франція)
• Національна премія «Імперська культура» імені Едуарда Володіна (2014)
• Орден Дружби (22.08.2015) (Російська Федерація)

Література

• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Посилання

• Умер народный артист РСФСР Николай Губенко /РБК, 16.08.2020/ [ 28 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Особистий сайт [ 3 серпня 2020 у Wayback Machine.]