Іван Васильович Панфілов (* 1 січня 1893 — 18 листопада 1941) — радянський військовик, генерал-майор, Герой Радянського Союзу (1942, посмертно). Генерал Панфілов уславився вдалими оборонними боями проти німецьких військ аж до своєї загибелі на стратегічному московському напрямі у перший рік німецько-радянської війни. було присвоєно його ім'я, тому бійців цієї дивізії називали панфіловцями, особливо радянською пропагандою роздувався пропагандистський міф про 28 воїнів-панфіловців, які загинули жертвуючи собою, але призупинили просування німецьких військ.
Іван Васильович Панфілов | |
---|---|
рос. Иван Васильевич Панфилов | |
Прізвисько | Аксакал, Батя |
Народження | 1 січня 1893 м. Петровськ Саратовської губернії Російської імперії |
Смерть | 18 листопада 1941 (48 років) с. Гусенево Волоколамського району Московської області СРСР |
Поховання | Новодівичий цвинтар |
Країна | Російська імперія СРСР |
Рід військ | Піхота |
Освіта | Військова академія |
Роки служби | 1915–1941 |
Партія | РКП(б) |
Звання | Генерал-майор |
Командування | |
Війни / битви | Перша світова війна Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна |
Нагороди | |
Панфілов Іван Васильович у Вікісховищі |
Біографія
Народився 1 січня 1893 в місті Петровськ (нині Саратовської області Росії) в сім'ї дрібного конторського службовця. Росіянин.
У 1915 році був призваний в російську імператорську армію. Служив у 168-му запасному батальйоні ( Пензенської губернії). Учасник Першої світової війни: у березні 1917 року після закінчення навчальної команди в чині унтер-офіцера був направлений у діючу армію на Південно-Західний фронт в 638-й Ольпінській піхотний полк. Надалі дослужився до звання фельдфебеля. Після Лютневої революції 1917 року був обраний членом полкового комітету.
У Червону Армію вступив добровільно в жовтні 1918 року. Був зарахований в 1-й Саратовський піхотний полк, який згодом входив до складу 25-ї Чапаєвської дивізії. Брав участь в Громадянській війні, в 1918—1921 роках воював у складі 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії, командуючи взводом і ротою, бився проти з'єднань чехословацького корпусу, білогвардійців під командуванням генералів Дутова, Колчака, Денікіна і «білополяків». З вересня 1920 року брав участь у боях проти українців, в 1921 році — командир взводу 183-о прикордонного батальйону.
Після закінчення Громадянської війни продовжив службу в Червоній Армії. У 1923 році закінчив дворічну Київську Вищу об'єднану школу командирів РСЧА імені С. С. Камєнєва. З жовтня 1923 року — командир взводу і роти 52-го Ярославського стрілецького полку.
Добровольцем відбув на Туркестанський фронт. З квітня 1924 року — командир стрілецької роти, з жовтня 1924 року — начальник полкової школи 1-го Туркестанського стрілецького полку на Туркестанському фронті. З серпня 1925 року — командир стрілецької роти, з серпня 1927 року — начальник полкової школи 4-го Туркестанського стрілецького полку (Памір). З квітня 1928 року — командир стрілецького батальйону 6-го Туркестанського стрілецького полку Середньоазіатського військового округу. Брав участь у боротьбі з басмачами по 1929 рік включно.
З червня 1931 року — командир і комісар 8-го окремого стрілецького батальйону місцевих військ Середньоазіатського військового округу. З грудня 1932 року — командир 9-го Червонопрапорного гірськострілецького полку в тому ж окрузі. З серпня 1937 року — начальник квартирмейстерського відділу штабу Середньоазіатського військового округу. З жовтня 1938 року — військовий комісар Киргизької РСР. Комбриг (26.01.1939).
За бойові відзнаки і проявлений героїзм у роки Громадянської війни і після неї Панфілов був нагороджений двома орденами Червоного Прапора і медаллю «XX років РККА», а в червні 1940 року йому було присвоєно звання генерал-майора.
З перших днів Німецько-радянської війни Панфілов був у складі діючої армії. Він особисто займався формуванням 316-ї стрілецької дивізії, якою потім сам і командував на Північно-Західному і Західному фронтах. Саме його дивізія в жовтні-листопаді 1941 року під Москвою, на Волоколамському напрямі, вела важкі оборонні бої з переважаючими силами противника.
Панфілов вперше широко застосував систему ешелонованої артилерійської протитанкової оборони, створив і вміло використовував у бою рухливі загони загородження. У безперервних боях на підступах до Москви частини дивізії генерала Панфілова не тільки утримали свої позиції, але й зуміли зупинити наступ двох танкових і однієї піхотної дивізій вермахту, знищивши багато сил і зброї противника.
За успішні дії в ході цих боїв і за масовий героїзм особового складу 316-та дивізія 17 листопада 1941 року була нагороджена орденом Червоного Прапора, а на інший день перетворена в . Пізніше вона отримала почесне звання «Панфиловская» на честь командира, але це сталося вже після загибелі Івана Васильовича.
Генерал-майор Іван Васильович Панфілов загинув у бою 18 листопада 1941 року біля села Гусенево Волоколамського району Московської області. Він був похований на Новодівичому кладовищі в Москві. У квітні 1942 року Панфілову посмертно було присвоєно Звання Героя Радянського Союзу.
Вшанування пам'яті
На місці загибелі генерала в селі Гусенево встановлено пам'ятник. Іменем Панфілова називалося місто Жаркент і селище в Казахстані, село в Киргизії. Його ім'я носять вулиці багатьох міст і сіл Росії та країн які входили до колишнього СРСР, пароплави, фабрики, заводи. Також ім'я генерала було присвоєно багатьом школам в Середній Азії. У Військово-історичному музеї в Алма-Аті представлені матеріали 316 стрілецької дивізії імені І. Панфілова.
Примітки
- Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 12 апреля 1942 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1942. — 24 апреля (№ 13 (172)). — С. 1.
Література
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь в 2 томах. Том II: — Москва: Воениздат, 1988. — стор. 232
Інтернет-посилання
- Біографія І. В. Панфілова на сайті «Герои страны» (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Panfilov Ivan Vasilovich Panfilov 1 sichnya 1893 18930101 18 listopada 1941 radyanskij vijskovik general major Geroj Radyanskogo Soyuzu 1942 posmertno General Panfilov uslavivsya vdalimi oboronnimi boyami proti nimeckih vijsk azh do svoyeyi zagibeli na strategichnomu moskovskomu napryami u pershij rik nimecko radyanskoyi vijni bulo prisvoyeno jogo im ya tomu bijciv ciyeyi diviziyi nazivali panfilovcyami osoblivo radyanskoyu propagandoyu rozduvavsya propagandistskij mif pro 28 voyiniv panfilovciv yaki zaginuli zhertvuyuchi soboyu ale prizupinili prosuvannya nimeckih vijsk Ivan Vasilovich Panfilovros Ivan Vasilevich PanfilovPrizviskoAksakal BatyaNarodzhennya1 sichnya 1893 1893 01 01 m Petrovsk Saratovskoyi guberniyi Rosijskoyi imperiyiSmert18 listopada 1941 1941 11 18 48 rokiv s Gusenevo Volokolamskogo rajonu Moskovskoyi oblasti SRSRPohovannyaNovodivichij cvintarKrayinaRosijska imperiya SRSRRid vijskPihotaOsvitaVijskova akademiyaRoki sluzhbi1915 1941PartiyaRKP b Zvannya General majorKomanduvannyaVijni bitviPersha svitova vijna Gromadyanska vijna v Rosiyi Nimecko radyanska vijnaNagorodi Panfilov Ivan Vasilovich u VikishovishiBiografiyaNarodivsya 1 sichnya 1893 v misti Petrovsk nini Saratovskoyi oblasti Rosiyi v sim yi dribnogo kontorskogo sluzhbovcya Rosiyanin U 1915 roci buv prizvanij v rosijsku imperatorsku armiyu Sluzhiv u 168 mu zapasnomu bataljoni Penzenskoyi guberniyi Uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni u berezni 1917 roku pislya zakinchennya navchalnoyi komandi v chini unter oficera buv napravlenij u diyuchu armiyu na Pivdenno Zahidnij front v 638 j Olpinskij pihotnij polk Nadali dosluzhivsya do zvannya feldfebelya Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi 1917 roku buv obranij chlenom polkovogo komitetu U Chervonu Armiyu vstupiv dobrovilno v zhovtni 1918 roku Buv zarahovanij v 1 j Saratovskij pihotnij polk yakij zgodom vhodiv do skladu 25 yi Chapayevskoyi diviziyi Brav uchast v Gromadyanskij vijni v 1918 1921 rokah voyuvav u skladi 25 yi Chapayevskoyi strileckoyi diviziyi komanduyuchi vzvodom i rotoyu bivsya proti z yednan chehoslovackogo korpusu bilogvardijciv pid komanduvannyam generaliv Dutova Kolchaka Denikina i bilopolyakiv Z veresnya 1920 roku brav uchast u boyah proti ukrayinciv v 1921 roci komandir vzvodu 183 o prikordonnogo bataljonu Pislya zakinchennya Gromadyanskoyi vijni prodovzhiv sluzhbu v Chervonij Armiyi U 1923 roci zakinchiv dvorichnu Kiyivsku Vishu ob yednanu shkolu komandiriv RSChA imeni S S Kamyenyeva Z zhovtnya 1923 roku komandir vzvodu i roti 52 go Yaroslavskogo strileckogo polku Dobrovolcem vidbuv na Turkestanskij front Z kvitnya 1924 roku komandir strileckoyi roti z zhovtnya 1924 roku nachalnik polkovoyi shkoli 1 go Turkestanskogo strileckogo polku na Turkestanskomu fronti Z serpnya 1925 roku komandir strileckoyi roti z serpnya 1927 roku nachalnik polkovoyi shkoli 4 go Turkestanskogo strileckogo polku Pamir Z kvitnya 1928 roku komandir strileckogo bataljonu 6 go Turkestanskogo strileckogo polku Serednoaziatskogo vijskovogo okrugu Brav uchast u borotbi z basmachami po 1929 rik vklyuchno Z chervnya 1931 roku komandir i komisar 8 go okremogo strileckogo bataljonu miscevih vijsk Serednoaziatskogo vijskovogo okrugu Z grudnya 1932 roku komandir 9 go Chervonoprapornogo girskostrileckogo polku v tomu zh okruzi Z serpnya 1937 roku nachalnik kvartirmejsterskogo viddilu shtabu Serednoaziatskogo vijskovogo okrugu Z zhovtnya 1938 roku vijskovij komisar Kirgizkoyi RSR Kombrig 26 01 1939 Za bojovi vidznaki i proyavlenij geroyizm u roki Gromadyanskoyi vijni i pislya neyi Panfilov buv nagorodzhenij dvoma ordenami Chervonogo Prapora i medallyu XX rokiv RKKA a v chervni 1940 roku jomu bulo prisvoyeno zvannya general majora Z pershih dniv Nimecko radyanskoyi vijni Panfilov buv u skladi diyuchoyi armiyi Vin osobisto zajmavsya formuvannyam 316 yi strileckoyi diviziyi yakoyu potim sam i komanduvav na Pivnichno Zahidnomu i Zahidnomu frontah Same jogo diviziya v zhovtni listopadi 1941 roku pid Moskvoyu na Volokolamskomu napryami vela vazhki oboronni boyi z perevazhayuchimi silami protivnika Memorialna doshka vstanovlena na chest Panfilova I V na fasadi Vijskovogo liceyu u Kiyevi bulvar Lesi Ukrayinki 25 Panfilov vpershe shiroko zastosuvav sistemu eshelonovanoyi artilerijskoyi protitankovoyi oboroni stvoriv i vmilo vikoristovuvav u boyu ruhlivi zagoni zagorodzhennya U bezperervnih boyah na pidstupah do Moskvi chastini diviziyi generala Panfilova ne tilki utrimali svoyi poziciyi ale j zumili zupiniti nastup dvoh tankovih i odniyeyi pihotnoyi divizij vermahtu znishivshi bagato sil i zbroyi protivnika Za uspishni diyi v hodi cih boyiv i za masovij geroyizm osobovogo skladu 316 ta diviziya 17 listopada 1941 roku bula nagorodzhena ordenom Chervonogo Prapora a na inshij den peretvorena v Piznishe vona otrimala pochesne zvannya Panfilovskaya na chest komandira ale ce stalosya vzhe pislya zagibeli Ivana Vasilovicha Pam yatnik I V Panfilovu v misti Almati General major Ivan Vasilovich Panfilov zaginuv u boyu 18 listopada 1941 roku bilya sela Gusenevo Volokolamskogo rajonu Moskovskoyi oblasti Vin buv pohovanij na Novodivichomu kladovishi v Moskvi U kvitni 1942 roku Panfilovu posmertno bulo prisvoyeno Zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu Vshanuvannya pam yatiNa misci zagibeli generala v seli Gusenevo vstanovleno pam yatnik Imenem Panfilova nazivalosya misto Zharkent i selishe v Kazahstani selo v Kirgiziyi Jogo im ya nosyat vulici bagatoh mist i sil Rosiyi ta krayin yaki vhodili do kolishnogo SRSR paroplavi fabriki zavodi Takozh im ya generala bulo prisvoyeno bagatom shkolam v Serednij Aziyi U Vijskovo istorichnomu muzeyi v Alma Ati predstavleni materiali 316 strileckoyi diviziyi imeni I Panfilova PrimitkiUkaz Prezidiuma Verhovnogo Soveta SSSR O prisvoenii zvaniya Geroya Sovetskogo Soyuza nachalstvuyushemu i ryadovomu sostavu Krasnoj Armii ot 12 aprelya 1942 goda Vedomosti Verhovnogo Soveta Soyuza Sovetskih Socialisticheskih Respublik gazeta 1942 24 aprelya 13 172 S 1 LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar v 2 tomah Tom II Moskva Voenizdat 1988 stor 232Internet posilannyaBiografiya I V Panfilova na sajti Geroi strany ros