Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Смугач великий або си́ній кит (Balaenoptera musculus) — вид ссавців родини смугачеві (Balaenopteridae), підряду китовидих, або «вусатих китів» (Mysticeti). Синій кит, можливо, найбільша тварина, яка коли-небудь існувала на Землі. Постраждав і далі потерпає через китобійний промисел, через що популяція синіх китів дуже мала.
| Кит синій | |
|---|---|
 | |
| Кит синій у воді | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Інфраряд: | Китоподібні (Cetacea) |
| Родина: | Смугачеві (Balaenopteridae) |
| Рід: | Смугач (Balaenoptera) |
| Вид: | Кит синій (B. musculus) |
| Біноміальна назва | |
| Balaenoptera musculus | |
| Підвиди | |
| |
 | |
| Мапа поширення смугача блакитного | |
| Синоніми | |
| |
Синій кит — типовий представник вусатих китів, він живиться планктоном. Має добре розвинений цідильний апарат, утворений пластинами китового вуса. Синій кит споживає переважно криль, рідше більших рачків, дрібну рибу і головоногих молюсків.
Виділяють три підвиди синього кита — північний, південний і карликовий, які незначно відрізняються за розміром і статурою. Іноді виділяють четвертий підвид — індійський синій кит. Перші два підвиди тяжіють до холодних навколо полярних вод, а третій трапляється переважно в тропічних морях. Спосіб життя всіх підвидів майже однаковий. Кити тримаються переважно поодинці, рідше невеликими групами, причому навіть у групах вони плавають розрізнено. Історичний ареал синього кита займав весь світовий океан, однак у наш час дуже розірваний. У порівнянні зі способом життя багатьох інших китоподібних, спосіб життя синього кита вивчений недостатньо.
З початку XX століття чисельність синього кита почала швидко знижуватися у зв'язку з безконтрольним промислом. Китобоїв привертав величезний розмір туші цієї тварини — від одного кита можна було отримати набагато більше жиру і м'яса, ніж від будь-якого іншого китоподібного. До 1960-х років синій кит був майже знищений і опинився на межі повного зникнення — 1963 року залишалося не більше 5000 особин. У наш час, попри вжиті заходи охорони, синій кит як і раніше дуже рідкісний — загальна чисельність не перевищує 10 000 особин, і для підтримки його стабільного поголів'я потрібні нові охоронні заходи. Основну загрозу для китів представляє антропогенний фактор, що виражається в порушенні їхнього звичного способу життя і забруднення морів. Повільне природне відтворення синіх китів також значно перешкоджає зростанню їхньої популяції.
Опис
У синього кита величезне, струнке і витягнуте тіло завдовжки 26—27 м вага від 130 т і більше в дорослої особини, від 5 т до 15 т у новонародженої. Голова зверху широка і рівна, V-подібна з дуже вигнутою в сторони нижньою щелепою. Збоку має плаский вигляд. Дихало помітно не виступає. З кожного боку верхньої щелепи має чорні пластини (так званий «китовий вус»). Грудні плавники вузькі та загострені. Хвостове стебло широке із зазубленим краєм. Має 55 — 68 підщелепних горлових складок.
Тіло синювато-сіре із сірими плямами різної величини та форми. Голова і нижня щелепа темні, спина і боки світліші.
Як і всі китоподібні, синій кит випускає так званий фонтан: видихає повітря з легень разом з крапельками води та слизу. Фонтан синього кита на повітрі щільний (не розпорошений), формою нагадує витягнутий вузький конус, перекинутий верхом униз. Висота фонтану дуже залежить від температури повітря і поведінки тварини, звичайні фонтани становлять 6-9 метрів.
Найдовшою з коли-небудь здобутих китів, була самиця, виловлена поблизу Південних Шотландських островів 1926 року. Її довжина від розвилки хвостового плавця до кінця рила склала 33,27 метрів, маса 176 792 кілограмів. Найбільший самець був завдовжки 31 метр. Найбільша зафіксована вага кита — 178 тонн.
Спосіб життя
Мешкає переважно далеко від берегів. Невеликі скупчення іноді утворює в місцях концентрації планктону, зберігаючи при цьому характерні дрібні групи. Переміщається зі швидкістю 6 — 8 миль за годину, часто міняючи напрямок. Під час переслідування йде по прямій зі швидкістю до 15 миль за годину, даючи невеликі фонтани кожні 30 — 40 с.
У спокійному стані тримається під водою 10 — 12 хвилин. Після глибокого занурення на поверхні з'являється зазвичай верхівка голови з дихальцем. Викинувши фонтан води, синій кит поволі й плавно згинає широку спину. Мініатюрний спинний плавник з'являється, коли голова і передня частина спини вже ховаються під водою. Кит інколи виставляє хвостовий плавник у формі півкола.
У популяції китів у Північній Атлантиці зафіксована гібридизація з фінвалами з народженням гібридів, здатних давати потомство. Внаслідок цього близько 3,5 відсотків генетичних послідовностей у популяції походять від фінвалів.
Поширення
Зараз у північно-західній частині Тихого океану рідкісний. Може траплятися в Беринговому і Чукотському морях, у районі Командорських, Алеутських островів і Курильської гряди. Раніше в Беринговому морі був дуже поширений, траплявся в Анадирській затоці й заходив в Чукотському морі до мису . В Японському морі відсутній.
Також зменшення популяції пояснюється тим, що кити посилають сигнали, що дають їм знати куди плисти. Якщо сигнал повертається назад, кит пливе в іншому напрямку. Якщо ж сигнал не повертається, кит дотримується вказаного напрямку. Тому часто трапляється таке, що кити врізаються у пологі береги островів і материків.
Чисельність
Сучасну чисельність оцінюють у 10-25 тис. особин, що становить лише 3-11 % від розміру популяції виду 1911 року. Упродовж останніх десятиліть чисельність зростає.
Охорона
Раніше було поширене масове винищення синіх китів заради м'яса і китового жиру. Зараз китобиття на китів цього і багатьох інших видів китів суворо заборонено.
Особливо, охороною китів займається міжнародна екологічна організація Грінпіс. Одне з досягнень цієї організації це охорона китів, та, зокрема, синіх китів.
Примітки
- Cooke, J.G. (2018) Balaenoptera musculus: інформація на сайті МСОП (версія 2018.2) (англ.) 16 березня 2018
- Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983.
- Jossey, Sushma; Haddrath, Oliver; Loureiro, Livia; Weir, Jason T.; Lim, Burton K.; Miller, Jacqueline; Scherer, Stephen W.; Goksøyr, Anders; Lille-Langøy, Roger (6 січня 2024). Population structure and history of North Atlantic Blue whales (Balaenoptera musculus musculus) inferred from whole genome sequence analysis. Conservation Genetics (англ.). doi:10.1007/s10592-023-01584-5. ISSN 1572-9737. Процитовано 12 лютого 2024.
- Reilly, S.B., Bannister, J.L., Best, P.B., Brown, M., Brownell Jr., R.L., Butterworth, D.S., Clapham, P.J., Cooke, J., Donovan, G.P., Urbán, J. & Zerbini, A.N. 2008. Balaenoptera musculus. The IUCN Red List of Threatened Species 2008: e.T2477A9447146. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2008.RLTS.T2477A9447146.en. Downloaded on 26 March
 | Це незавершена стаття з теріології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Sinij kit znachennya Cya stattya pro tvarinu Pro komp yuternu gru div Sinij kit gra Smugach velikij abo si nij kit Balaenoptera musculus vid ssavciv rodini smugachevi Balaenopteridae pidryadu kitovidih abo vusatih kitiv Mysticeti Sinij kit mozhlivo najbilsha tvarina yaka koli nebud isnuvala na Zemli Postrazhdav i dali poterpaye cherez kitobijnij promisel cherez sho populyaciya sinih kitiv duzhe mala Kit sinij Kit sinij u vodi Ohoronnij status Pid zagrozoyu zniknennya MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Parnokopitni Artiodactyla Infraryad Kitopodibni Cetacea Rodina Smugachevi Balaenopteridae Rid Smugach Balaenoptera Vid Kit sinij B musculus Binomialna nazva Balaenoptera musculus Linnaeus 1758 Pidvidi Ichihara 1966 B m chilensis Khalaf 2020 B m indica Blyth 1859 B m intermedia Burmeister 1871 B m musculus Linnaeus 1758 Mapa poshirennya smugacha blakitnogo Sinonimi Balaenoptera gibbar 1820 Pterobalaena gigas 1861 Physalus latirostris 1864 Sibbaldius borealis Gray 1866 Flowerius gigas 1867 Sibbaldius sulfureus Cope 1869 Balaenoptera sibbaldii G O Sars 1875 Sinij kit tipovij predstavnik vusatih kitiv vin zhivitsya planktonom Maye dobre rozvinenij cidilnij aparat utvorenij plastinami kitovogo vusa Sinij kit spozhivaye perevazhno kril ridshe bilshih rachkiv dribnu ribu i golovonogih molyuskiv Vidilyayut tri pidvidi sinogo kita pivnichnij pivdennij i karlikovij yaki neznachno vidriznyayutsya za rozmirom i staturoyu Inodi vidilyayut chetvertij pidvid indijskij sinij kit Pershi dva pidvidi tyazhiyut do holodnih navkolo polyarnih vod a tretij traplyayetsya perevazhno v tropichnih moryah Sposib zhittya vsih pidvidiv majzhe odnakovij Kiti trimayutsya perevazhno poodinci ridshe nevelikimi grupami prichomu navit u grupah voni plavayut rozrizneno Istorichnij areal sinogo kita zajmav ves svitovij okean odnak u nash chas duzhe rozirvanij U porivnyanni zi sposobom zhittya bagatoh inshih kitopodibnih sposib zhittya sinogo kita vivchenij nedostatno Z pochatku XX stolittya chiselnist sinogo kita pochala shvidko znizhuvatisya u zv yazku z bezkontrolnim promislom Kitoboyiv privertav velicheznij rozmir tushi ciyeyi tvarini vid odnogo kita mozhna bulo otrimati nabagato bilshe zhiru i m yasa nizh vid bud yakogo inshogo kitopodibnogo Do 1960 h rokiv sinij kit buv majzhe znishenij i opinivsya na mezhi povnogo zniknennya 1963 roku zalishalosya ne bilshe 5000 osobin U nash chas popri vzhiti zahodi ohoroni sinij kit yak i ranishe duzhe ridkisnij zagalna chiselnist ne perevishuye 10 000 osobin i dlya pidtrimki jogo stabilnogo pogoliv ya potribni novi ohoronni zahodi Osnovnu zagrozu dlya kitiv predstavlyaye antropogennij faktor sho virazhayetsya v porushenni yihnogo zvichnogo sposobu zhittya i zabrudnennya moriv Povilne prirodne vidtvorennya sinih kitiv takozh znachno pereshkodzhaye zrostannyu yihnoyi populyaciyi OpisFontan sinogo kita Skelet U sinogo kita velichezne strunke i vityagnute tilo zavdovzhki 26 27 m vaga vid 130 t i bilshe v dorosloyi osobini vid 5 t do 15 t u novonarodzhenoyi Golova zverhu shiroka i rivna V podibna z duzhe vignutoyu v storoni nizhnoyu shelepoyu Zboku maye plaskij viglyad Dihalo pomitno ne vistupaye Z kozhnogo boku verhnoyi shelepi maye chorni plastini tak zvanij kitovij vus Grudni plavniki vuzki ta zagostreni Hvostove steblo shiroke iz zazublenim krayem Maye 55 68 pidshelepnih gorlovih skladok Tilo sinyuvato sire iz sirimi plyamami riznoyi velichini ta formi Golova i nizhnya shelepa temni spina i boki svitlishi Yak i vsi kitopodibni sinij kit vipuskaye tak zvanij fontan vidihaye povitrya z legen razom z krapelkami vodi ta slizu Fontan sinogo kita na povitri shilnij ne rozporoshenij formoyu nagaduye vityagnutij vuzkij konus perekinutij verhom uniz Visota fontanu duzhe zalezhit vid temperaturi povitrya i povedinki tvarini zvichajni fontani stanovlyat 6 9 metriv Najdovshoyu z koli nebud zdobutih kitiv bula samicya vilovlena poblizu Pivdennih Shotlandskih ostroviv 1926 roku Yiyi dovzhina vid rozvilki hvostovogo plavcya do kincya rila sklala 33 27 metriv masa 176 792 kilogramiv Najbilshij samec buv zavdovzhki 31 metr Najbilsha zafiksovana vaga kita 178 tonn Sposib zhittyaMeshkaye perevazhno daleko vid beregiv Neveliki skupchennya inodi utvoryuye v miscyah koncentraciyi planktonu zberigayuchi pri comu harakterni dribni grupi Peremishayetsya zi shvidkistyu 6 8 mil za godinu chasto minyayuchi napryamok Pid chas peresliduvannya jde po pryamij zi shvidkistyu do 15 mil za godinu dayuchi neveliki fontani kozhni 30 40 s U spokijnomu stani trimayetsya pid vodoyu 10 12 hvilin Pislya glibokogo zanurennya na poverhni z yavlyayetsya zazvichaj verhivka golovi z dihalcem Vikinuvshi fontan vodi sinij kit povoli j plavno zginaye shiroku spinu Miniatyurnij spinnij plavnik z yavlyayetsya koli golova i perednya chastina spini vzhe hovayutsya pid vodoyu Kit inkoli vistavlyaye hvostovij plavnik u formi pivkola U populyaciyi kitiv u Pivnichnij Atlantici zafiksovana gibridizaciya z finvalami z narodzhennyam gibridiv zdatnih davati potomstvo Vnaslidok cogo blizko 3 5 vidsotkiv genetichnih poslidovnostej u populyaciyi pohodyat vid finvaliv PoshirennyaZaraz u pivnichno zahidnij chastini Tihogo okeanu ridkisnij Mozhe traplyatisya v Beringovomu i Chukotskomu moryah u rajoni Komandorskih Aleutskih ostroviv i Kurilskoyi gryadi Ranishe v Beringovomu mori buv duzhe poshirenij traplyavsya v Anadirskij zatoci j zahodiv v Chukotskomu mori do misu V Yaponskomu mori vidsutnij Takozh zmenshennya populyaciyi poyasnyuyetsya tim sho kiti posilayut signali sho dayut yim znati kudi plisti Yaksho signal povertayetsya nazad kit plive v inshomu napryamku Yaksho zh signal ne povertayetsya kit dotrimuyetsya vkazanogo napryamku Tomu chasto traplyayetsya take sho kiti vrizayutsya u pologi beregi ostroviv i materikiv ChiselnistSuchasnu chiselnist ocinyuyut u 10 25 tis osobin sho stanovit lishe 3 11 vid rozmiru populyaciyi vidu 1911 roku Uprodovzh ostannih desyatilit chiselnist zrostaye OhoronaRanishe bulo poshirene masove vinishennya sinih kitiv zaradi m yasa i kitovogo zhiru Zaraz kitobittya na kitiv cogo i bagatoh inshih vidiv kitiv suvoro zaboroneno Osoblivo ohoronoyu kitiv zajmayetsya mizhnarodna ekologichna organizaciya Grinpis Odne z dosyagnen ciyeyi organizaciyi ce ohorona kitiv ta zokrema sinih kitiv PrimitkiCooke J G 2018 Balaenoptera musculus informaciya na sajti MSOP versiya 2018 2 angl 16 bereznya 2018 Markevich O P Nomenklatura Markevich O P Tatarko K I Rosijsko ukrayinsko latinskij zoologichnij slovnik Kiyiv Nauk dumka 1983 Jossey Sushma Haddrath Oliver Loureiro Livia Weir Jason T Lim Burton K Miller Jacqueline Scherer Stephen W Goksoyr Anders Lille Langoy Roger 6 sichnya 2024 Population structure and history of North Atlantic Blue whales Balaenoptera musculus musculus inferred from whole genome sequence analysis Conservation Genetics angl doi 10 1007 s10592 023 01584 5 ISSN 1572 9737 Procitovano 12 lyutogo 2024 Reilly S B Bannister J L Best P B Brown M Brownell Jr R L Butterworth D S Clapham P J Cooke J Donovan G P Urban J amp Zerbini A N 2008 Balaenoptera musculus The IUCN Red List of Threatened Species 2008 e T2477A9447146 http dx doi org 10 2305 IUCN UK 2008 RLTS T2477A9447146 en Downloaded on 26 March Ce nezavershena stattya z teriologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi