Безлю дівка селище Харківського району Харківської області України Впритул прилягає до південного кордону міста Харкова

49°52′09″ пн. ш. 36°16′11″ сх. д. / 49.86917° пн. ш. 36.26972° сх. д.Координати: 49°52′09″ пн. ш. 36°16′11″ сх. д. / 49.86917° пн. ш. 36.26972° сх. д.

Висота над рівнем моря

114 м

Водойма

р. Уди, р. Студенок, Нагорівське озеро, Підборівське озеро, озеро Коваленки, Черкаський струмок, річка Броди, річка Бабаї

Відстань

Найближча залізнична станція:

Безлюдівка

До станції:

3 км

До райцентру:

- фізична:

13 км

- автошляхами:

15,6 км

До обл. центру:

- фізична:

13 км

- автошляхами:

15,6 км

Селищна влада

Адреса

62489, Харківська обл., Харківський р-н, смт Безлюдівка, вул. Зміївська, 48

Голова селищної ради

Кузьмінов Микола Миколайович

Карта

Безлюдівка

Безлюдівка

Безлюдівка

Безлюдівка у Вікісховищі

Є адміністративним центром Безлюдівської селищної громади.

Географічне розташування

Селище міського типу Безлюдівка знаходиться на лівому березі річки Уда (басейн Сіверського Дінця) і на обох берегах річки Студенок. На півночі примикає до межі міста Харкова, у 3 км на північний захід розташований харківський мікрорайон Жихор, у 4 км на південь розташоване смт Васищеве, в 1 км на південний захід — смт Хорошеве. На заплаві річки Уда між Хорошевим та Безлюдівкою розташоване урочище Крива Лука.

Водойми селища

У селищі розташовано кілька великих піщаних кар'єрів, заповнених водою, зокрема: оз. Підборівське, оз. Нагорівське та оз. Коваленки. Також через селище протікає кілька річок: р. Уда, р. Студенок, р. Броди (на північ від Підборівки. Впадає в озеро Новий Лиман), р. Черкаський струмок (на поч. вул. Огородньої), р. Бабаї (на північ від Панського бору).

Відстань до інших міст

Харків (до центру міста) — 13 км;
Ізюм — 102 км;
Лозова — 110 км;
Чугуїв — 29 км;
Мерефа — 17 км;
Красноград — 81 км;
Балаклія — 61 км.

Походження назви

Топонім "Безлюдівка" - назва-прикметник, що показує, як виглядала ця слобода у перші роки, ймовірно, через наслідки татарського набігу

Історія

На території селища в урочищах Ващенків Бір і Коваленки виявлено 9 поселень епохи бронзи, 2 поселення скіфського часу, 2 поселення салтівської культури.

Найдавніше писемне джерело про Безлюдівку. "Судное дѣло" за 1681 рік (уривок)

Слобода Безлюдівка заснована лише наприкінці XVII століття. 1681 рік — дата першої згадки, й ранніх свідчень про існування Безлюдівки до 1681 року не існує. Межові книги 1716 року дали чітко зрозуміти, що станом на 1673 рік Безлюдівки ще не було. Це поселення заснували й населили козаки.

Село було центром Безлюдівської волості.

У 1861 році було збудовано нинішню будівлю Покровської церкви.

Радянська влада встановлена в грудні 1917 року.

З червня по грудень 1919 року Безлюдівка була під владою білих денікінців.

У 1920 році в Безлюдівці утворений комітет незаможних селян, а в 1923 р. — організована сільськогосподарська артіль «Огородник» (з 1931 року — колгосп ім. Петровського). В 1932 році створено ще два колгоспи — ім. Другої п'ятирічки та ім. Будьонного.

Село постраждало від Голодомору 1932-1933 років.

Могила місцевої жертви Голодомору. Підлягає взяттю на облік та встановленню пам'ятника

.

19 жовтня 1938 року село Безлюдівка віднесено до категорії селищ міського типу.

Існує припущення, що масове поховання жертв Катинської трагедії може бути в Безлюдівці.

У 1930-х роках було прокладено шосе до Змієва в об'їзд Безлюдівки, яке пізніше занепало.

На фронтах Другої світової війни взяли участь 988 жителів селища, з них загинуло 124 особи, нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу — 798. Дата заняття Безлюдівки радянськими військами — 28 серпня 1943 року.

Внутрішній вигляд тваринницького двору колгоспу імені Будьонного, жовтень 1950 року

У 1950 році три колгоспи Безлюдівки були об'єднані в один під назвою "Перемога", який у 1964 році був перетворений на радгосп «Безлюдівський».

У 1983 році письменник Юрій Герасименко видав повість про Безлюдівку та доярку В. Савельєву "Лісове озеро [ 26 серпня 2018 у Wayback Machine.]".

23 червня 2016 року було перейменовано назви деяких вулиць, провулків та в'їздів.

Населення

На 1985 рік у Безлюдівці мешкало 9,4 тис. жителів. У 1989 році чисельність населення становила 10 387 осіб (4754 чоловіків і 5633 жінок). За переписом 2001 року населення Безлюдівки вже становило 9693 особи. А на 1 січня 2013 року тут проживало 9698 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	7589	78.29%
російська	1998	20.61%
вірменська	31	0.32%
ромська	13	0.13%
румунська	11	0.11%
білоруська	8	0.08%
болгарська	1	0.01%
інші/не вказали	42	0.45%
Усього	9693	100%

Транспорт

Залізничний міст через Студенок в Безлюдівці

Через смт проходять дві інтенсивні залізничні магістралі та автомобільний шлях R-78 Харків-Зміїв.

На території Безлюдівки перебувають залізничні платформи "Удянська", "3 км" і "5 км" Південної залізниці. На території Харкова, поблизу цього смт, є зупинний пункт "Безлюдівка".

Заклади економіки, освіти та культури

Промислові підприємства

ВАТ ;
АТ ;
ЗАТ .

Заклади соціальної сфери

;
;
3 бібліотеки (дві з них - шкільні);
супермаркет АТБ;
відділення Ощадбанку;
відділення Укрпошти;
відділення Нової пошти;
амбулаторія;
дитячий садок;
3 стадіони;
;
козацька організація та ін.

Релігія

Свято-Покровський храм УПЦ МП (вул. Зміївська, 51).
Храм Святого Воскресіння Господнього ПЦУ (вул. 1 Травня, 23).
Громада «Святославичи» РУН-віри (вул. Чайковського, 72).
Зал Царства Свідків Єгови (вул. Перемоги, 166-Б).
Церква євангельських християн-баптистів (вул. Огородня, 14).
Громада «Слово життя» християнської євангельської церкви.

Пам'ятники

Є 2 пам'ятники загиблим радянським воїнам, розміщені на братських могилах, а також погруддя Героїв Радянського Союзу — земляків Левицького Романа Івановича та Підкопая Івана Яковича. Окрім цього, є меморіальна плита з іменами загиблих під час 2-ї Світової війни воїнів-односельчан та пам'ятник на могилі невідомого солдата. Також є пам'ятник на могилі Героя Соціалістичної Праці Калініченко Єлизавети Денисівни.

Відомі мешканці

Гейнц Таксвейлер, дезертир з Вермахту, антифашист
Левицький Роман Іванович, Герой СРСР
Підкопай Іван Якович, Герой СРСР
Савельєва Варвара Федорівна, Герой праці
Калініченко Єлизавета Денисівна, Герой праці
Сапеляк Степан Євстахійович, поет
Аулов Олексій Іванович, поет;
Гусь Анатолій Микитович, диригент, народний артист Росії ;
Гайденко Анатолій Павлович, український композитор, заслужений діяч мистецтв України;
Тарасенко Олександр Єгорович, український театральний журналіст;
Федосова Тетяна Георгіївна, член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України, автор гербу Безлюдівки.
Якименко Олена Олександрівна (нар. 31 січня 1985) — українська поетеса, випускниця Харківського національного університету ім. В. Каразіна, кандидат філологічних наук, член НСПУ з 2005, авторка поетичних збірок «Ніч нерозгадана» та «Зонтичні», лауреатка Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов».

Галерея

Братська могила радянським воїнам (>250 воїнів)
озеро Коваленки (передній план) та Нагорівське озеро (задній план)
Братська могила радянським воїнам (>210 воїнів) перед новою будівлею селищної ради
Покровський храм
Колишня будівля селищної ради
Пам'ятники двом Героям Радянського Союзу
Пам'ятник Калініченко Є.Д., Герою Соціалістичної Праці

Примітки

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
. Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Вивчення місцевих гідронімів шкільними краєзнавцями (на прикладі водойм смт Безлюдівка) / Кисиленко В. Ю. // Географія та економіка в рідній школі. — 2014. — № 4.
Знову про Безлюдівку / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2016. — № 91
Кисиленко В.Ю. Огляд нововіднайдених джерел щодо уточнення початку літочислення окремих населених пунктів Слобожанщини // Слобожанщина. Погляд у минуле - 2020: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О.О. Євенок, 2020. – С.107-116.
Старовинні документи свідчать / Кисиленко В. Ю. // Газета «Главное». — 2012. — № 32^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
Такий знайомий «Брідок» / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2017. — № 20
Історична дата / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2009. — № 82
Frank Fox: God’s Eye: Aerial Photography and the Katyń Massacre, West Chester 1999.
. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 8 вересня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Невідома війна / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2010. — № 49
Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1986 — Т. 1. А — Калібр. 752 с.— С. 147.
Всесоюзний перепис населення 1989 р. Чисельність міського населення союзних республік, їх територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 28 червня 2017.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2013. Процитовано 28 червня 2017.
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
Якименко Олена Олександрівна. Національна спілка письменників України Харківська обласна організація. 10 липня 2012. Процитовано 30 листопада 2022.
(Сучасні письменники України) : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ., С.539

Джерела

Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1986 — Т. 1. А — Калібр. 752 с.— С. 147.
Історія міст та сіл УРСР (рос.) [ 22 березня 2010 у Wayback Machine.]

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Безлюдівка

Міста. UA. Безлюдівка [ 29 серпня 2019 у Wayback Machine.]
Погода в Безлюдівці [ 24 травня 2022 у Wayback Machine.]
Книга про історію Безлюдівки

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)

[2] . Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[3] Вивчення місцевих гідронімів шкільними краєзнавцями (на прикладі водойм смт Безлюдівка) / Кисиленко В. Ю. // Географія та економіка в рідній школі. — 2014. — № 4.

[:0-4] Знову про Безлюдівку / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2016. — № 91

[:1-5] Кисиленко В.Ю. Огляд нововіднайдених джерел щодо уточнення початку літочислення окремих населених пунктів Слобожанщини // Слобожанщина. Погляд у минуле - 2020: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О.О. Євенок, 2020. – С.107-116.

[6] Старовинні документи свідчать / Кисиленко В. Ю. // Газета «Главное». — 2012. — № 32^{[недоступне посилання з лютого 2019]}

[7] Такий знайомий «Брідок» / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2017. — № 20

[8] Історична дата / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2009. — № 82

[9] Frank Fox: God’s Eye: Aerial Photography and the Katyń Massacre, West Chester 1999.

[10] . Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 8 вересня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[ReferenceA-11] Невідома війна / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2010. — № 49

[12] Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1986 — Т. 1. А — Калібр. 752 с.— С. 147.

[13] Всесоюзний перепис населення 1989 р. Чисельність міського населення союзних республік, їх територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 28 червня 2017.

[14] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2013. Процитовано 28 червня 2017.

[ukr-socialdata-mova-2001-15] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[16] Якименко Олена Олександрівна. Національна спілка письменників України Харківська обласна організація. 10 липня 2012. Процитовано 30 листопада 2022.

[17] (Сучасні письменники України) : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ., С.539