Володимир Петрович Баранов 5 жовтня 1919 Стріхівці 24 січня 1980 радянський офіцер Герой Радянського Союзу в роки німець

Володимир Петрович Баранов (5 жовтня 1919, Стріхівці — 24 січня 1980) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир роти 111-го стрілецького полку 55-ї стрілецької дивізії 61-ї армії Центрального фронту, лейтенант.

Володимир Петрович Баранов

Народження

5 жовтня 1919
Стріхівці, (зараз Хмельницька область)

Смерть

24 січня 1980 (60 років)
Стріхівці, Ярмолинецький район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР

Країна

СРСР

Рід військ

піхота

Роки служби

1940—1945

Партія

КПРС

Звання

старший лейтенант

Командування

рота 111-го стрілецького полку

Війни / битви

Німецько-радянська війна
• Битва за Дніпро

Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Баранов.

Біографія

Народився 5 жовтня 1919 року в селі Стріхівці (нині Ярмолинецького району Хмельницької області України) в селянській родині. Українець. Після закінчення початкової школи, працював у колгоспі.

У Червоній Армії з 1940 року. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. У 1942 році став офіцером, закінчивши курси молодших лейтенантів. Воював проти гітлерівців на Центральному, 1-му і 2-му Українських, 3-му Білоруському і інших фронтах.

Відзначився при форсуванні річки Дніпро на південь від селища міського типу Лоєва Лоєвського району Гомельської області Білорусі.

16 вересня 1943 року лейтенант Баранов з ввіреною йому ротою бронебійників успішно форсував річку Десна на північ від селища міського типу Короп Чернігівської області України.

Рота під командуванням Баранова вогнем забезпечувала переправу, а 21 вересня 1943 року з боєм увірвалася в місто Щорс Чернігівської області, запобігши вибух депо, а потім з ходу форсувала річку Снов.

2 жовтня 1943 року рота бронебійників лейтенанта Баранова першою переправилася на острів біля правого берега Дніпра в районі селища міського типу Радуль Ріпкинського району Чернігівської області України, і, вибивши ворога з його позицій, сприяла переправі підрозділів 111-го стрілецького полку.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм» лейтенантові Баранову Володимиру Петровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4547).

З 1945 року старший лейтенант Баранов В. П. — в запасі. Член КПРС з 1954 року. Жив у рідному селі, де до 1970 року працював у колгоспі. Потім жив у селі Андріївка Ярмолинецького району Хмельницької області України. Помер 24 січня 1980 року.

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна, орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями. Орденарцем у Баранова Володимира Петровича був його найкращий друг Макогончук Сергій Миколайович, прізвисько по сільському Сірафім (народився в 1915 р, в с. Андріївка) працював в місцевому колгоспі на різних посадах був лісником, в 1939 був прзваний в Радянську Армію, пройшов всю війну, був поранений, мав нагороди, помер в 1966 р. в с. Андріївка.

Література

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987(рос.)
Гордость и слава Подолии. Львов, 1985(рос.)
Навечно в сердце народном. 3-е изд., доп. и испр. Минск, 1984(рос.)
Шёл парнишке в ту пору… — Киев: Молодь, 1985.(рос.)