Ба кота затоплене село в Україні в Кам янець Подільському районі Хмельницької області Давніше місто столиця Пониззя княж

Ба́кота — затоплене село в Україні, в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області. Давніше місто, столиця Пониззя княжих часів. Через будівництво Дністровського гідровузла рішенням облвиконкому від 27 жовтня 1981 року виключено з облікових даних.

Бакота

Координати 48°35′35″ пн. ш. 26°58′44″ сх. д. / 48.59305555558377421° пн. ш. 26.97888888891677794° сх. д.Координати: 48°35′35″ пн. ш. 26°58′44″ сх. д. / 48.59305555558377421° пн. ш. 26.97888888891677794° сх. д.

Країна	Україна Україна
Адмінодиниця	Кам'янець-Подільський район
Перша згадка	1240
Часовий пояс
GeoNames	712946

Бакота

Бакота (Україна)

Бакота у Вікісховищі

Географія

Село Бакота було розташоване в долині каньйону річки Дністер за 55 кілометрів автошляхами від залізничної станції Кам'янець-Подільський, недалеко від селища Стара Ушиця і села Колодіївка.

Клімат

За даними метеорологів, у цьому районі існує своєрідний унікальний мікроклімат — середньорічна кількість тепла на 1 кв. м тут рівнозначна ялтинській, а скелі й ліси захищають узбережжя Дністра від північних повітряних потоків.

Історія

Археологічні розкопки свідчать, що здавна вздовж берегів Дністра на цьому місці було розташовано безліч язичницьких святилищ та капищ, а також кургани з жіночими похованнями, що свідчить про густе заселення цих територій починаючи з доісторичних часів.

Бакота вперше згадується у літописі 1240 року. У XIII столітті — велике місто, найважливіший політично-адміністративний центр Дністровського Пониззя (з XIV століття — Поділля), яке входило до Галицько-Волинського князівства. У XII столітті Бакота займала площу близько 10 гектарів з кількістю населення близько 2,5 тисяч чоловік.^[]

Першу згадку про скельний чоловічий монастир зафіксовано у київській Книзі 1362 року, де той згадується як «давно існуючий». Засновником монастиря був преподобний старець Антоній (засновник Києво-Печерської Лаври). За Іпатіївським літописом, в 1255 році містом заволоділи монголо-татари. Монахи і жителі міста сховалися від них в лабіринті монастирських печер. Загарбники пропонували вийти, здатися і відректися від віри, але не досягнувши успіху в переговорах, засипали вихід величезними каменями, тим самим заживо похоронивши населення в його притулку. У 1258 році татарами був зруйнований Бакотський замок.

У 1430 році Бакота була центром Бакотської волості. У 1431 році Бакота стає нейтральною прикордонною територією як наслідок перемир'я між Королівством Польським та Литвою. У цьому році жителі міста організовують повстання, вбивають поміщиків і проголошують незалежність. Через три роки польські війська жорстоко придушили бунт, покарали керівників, спалили будинки, зруйнували замок і порозганяли населення. Після цього Бакота назавжди перестала бути містом.

У Бакоті було укладено мирну угоду (трактат) між Королівством Польським та Молдавським князівством; сторону Корони представляв Миколай Сенявський.

Протягом останніх століть свого існування життя в Бакоті було спокійним і нормальним. Після 1918 року містечко стало прикордонним — вздовж річки була побудована двометрова кам'яна стіна, а по той бік Дністра починалася територія Румунії. Голод 1933 року обійшов Бакоту стороною, але монастир був закритий, а трохи пізніше зупинено будівництво нової церкви. Бойових дій Другої Світової війни на території Бакоти не було. І лише голод 1947 року зменшив кількість населення Бакоти втричі. На початку 1960-х років служба в храмі монастиря була зупинена. Останні ченці померли або пішли в інші монастирі. Ікони, хрести та книги були знищені, церква зруйнована.

Історія Бакоти закінчилася в 1981 році, коли в ході будівництва Новодністровської ГЕС населення було виселено в сусідні міста, а сам населений пункт повністю затоплений водою, як і три інші літописні міста Студениця, Калюс, Ушиця (з 1826 Стара Ушиця).

Докладніше: Бакотська затока

У 1996 році обвал верхньої скелі Білої гори знищив основну масу печер та усипальницю з настінними розписами і фресками XI—XIII століть. Лише в одному місці збереглися залишки келій і поховань монахів, нечисленні руїни Михайлівської церкви і покинуті фруктові сади.

Сьогодні Бакотою умовно називаються місця вздовж берега Дністра, розташовані поблизу залишків монастиря. Мальовнича природа і романтичний імідж^[] цих місць приваблюють сюди численні потоки паломників і мандрівників.

Відомі люди

Народилися

Мельник Фаїна Григорівна (1945—2016) — олімпійська чемпіонка з легкої атлетики .
Горбняк Тарас Васильович (* 1954) — письменник-краєзнавець, член Національної спілки краєзнавців України.

Світлини

Скелі
Бакотські схили
Вигляд з Білої гори
Бакота
Бакота нині
Захід сонця на Дністрі в Бакоті
Ніч у Бакоті

Див. також

Зовнішні відеофайли
	1. БАКОТА та водоспад БУРБУН з висоти пташиного польоту. Хмельницька область // «GoFly»

Примітки

Михайловський В. Васальні стосунки князів Коріатовичів із Казимиром ІІІ та Людовіком Угорським // Український історичний журнал. — К., 2010. — № 4 (493) (лип.—серп.). — С. 5. — ISSN 0130-5247.
. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
Sypayłłówna M. Boratyński Piotr, h. Korczak (1509—1558) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja.— S. 310. (пол.)

Література

Бакота: Наш край // Прапор Жовтня. — 1971. — 26 червня. — С. 4.
Винокур І., Горішний П. Бакота. Столиця давньоруського Пониззя. — Кам'янець-Подільський, 1994. — 364 с.
Гарнага І. Бакота: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. — 1972. — 28 жовтня. — С. 4.
Горбняк Тарас Бакота — затоплена доля. — Хмельницький: Поділля, 2004. — 56 с.
Горбняк Тарас Бакотський скарб // Подільський кур'єр. — 2006. — 5—11 січня. — С. 14.
Гуменюк С. К., Морський М. Д. Туристські маршрути Хмельниччини: Путівник. — Львів, 1983. — С. 59-60.
Зеленецька І. Б. Бакота, археологічна пам'ятка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 169. — .
А чому Сокіл — Сокіл?…: Історія рідного краю / Підготувала Катерина Квятковська // Сім днів. — 2004. — 30 січня. — С. 3.
Bakota // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 85. (пол.)
Bakota // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 70. (пол.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бакота

Зовнішні відеофайли
	Бакота — західноукраїнський Крим на YouTube // Олександр Гудима. — 2017. — 7 серпня.

Бакота — Стаття [ 6 травня 2021 у Wayback Machine.]
Бакота: скельний монастир над Дністром
Бакота [ 11 жовтня 2007 у Wayback Machine.] // Замки та храми України.
Бакота [ 11 жовтня 2011 у Wayback Machine.] // Воробус. — 2011. — 6 вересня.
Рогізна [ 10 серпня 2009 у Wayback Machine.] // Фотопрогулки по Украине и вокруг. (рос.)
Бакота [ 27 жовтня 2007 у Wayback Machine.] // Архітектурні та природні пам'ятки України.
Бакота [ 4 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Затоплена українська «Антлантида»
Фото Бакоти 1970-х років. Біла лінія на обрії — теперішній рівень води

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Михайловський В. Васальні стосунки князів Коріатовичів із Казимиром ІІІ та Людовіком Угорським // Український історичний журнал. — К., 2010. — № 4 (493) (лип.—серп.). — С. 5. — ISSN 0130-5247.

[2] . Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.

[3] Sypayłłówna M. Boratyński Piotr, h. Korczak (1509—1558) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja.— S. 310. (пол.)