Аэрофлот

ВАТ «Аерофлот — російські авіалінії» — найбільша російська, а до цього єдина та монопольна радянська державна авіакомпанія. Національний авіаперевізник, офіційний авіаперевізник Зимових Олімпійських ігор 2014 року. Штаб-квартира — у Москві.

Аерофлот
Галузь промисловості	Авіаперевезення і повітряний транспорт^[d]^[1]
Дата створення / заснування	3 лютого 1923
Виконавчий директор	^d і ^d
Країна	Росія
Авіаційний альянс	SkyTeam
Вузловий аеропорт	Шереметьєво і Міжнародний аеропорт «Ємельяново»
Організаційно-правова форма	відкрите акціонерне товариство
Сукупні активи	▲1 109 450 000 000 ₽ (2021)^[2]
Власний капітал	▼−146 438 000 000 ₽ (2021)^[2]
Загальна виручка	▲491 733 000 000 ₽ (2021)^[2]
Чистий прибуток	▲−34 460 000 000 ₽ (2021)^[2]
Операційний прибуток (EBIT)	▲−5 015 000 000 ₽ (2021)^[2]
Ринкова капіталізація	176 400 000 000 ₽
Місце заснування	Москва
Власник	Уряд Російської Федерації
Батьківська організація	Уряд Російської Федерації
Дочірня організація	Побєда^[d] і ^d
Розташування штаб-квартири	Москва
Біржа	MOEX: [1]
Кількість працівників	30 328 осіб (2019)
Попередник	^d
Програма винагороди	^d
Описано за адресою	fundinguniverse.com/company-histories/aeroflot-soviet-airlines-history/
Кількість підписників у соціальних мережах	175 752 і 31 400 ± 99^[3]
Обліковий код авіакомпанії	555
Код авіакомпанії IATA	SU
Код авіакомпанії ICAO	AFL
Merchant Category Code	3011^[4]
Офіційний сайт​(рос.)
Аерофлот у Вікісховищі

Заснована 15 липня 1923 постановою Ради праці й оборони РРФСР «Про організацію Ради з цивільної авіації» і «Про покладання технічного нагляду за повітряними лініями на Головне керування повітряного флоту». Назву «Аерофлот» було закріплено за цивільною авіацією СРСР 25 лютого 1932.

«Аерофлот» — член Міжнародної асоціації повітряного транспорту (ІАТА).

Базовий аеропорт авіакомпанії — Московський аеропорт Шереметьєво (термінали D, C, F).

Здійснює перельоти в окупований Крим.

Історія

Аерофлот — Радянські авіалінії

Офіційним днем народження цивільного повітряного флоту Росії вважається 9 лютого 1923, коли Рада Праці і Оборони прийняв постанову «про організацію Ради з цивільної авіації» та «Про покладання технічного нагляду за повітряними лініями на Головне управління повітряного флоту».

У 1920-ті, після закінчення першої світової війни, авіація в європейських країнах все більше використовувалася в мирних цілях — для перевезення пасажирів, пошти і вантажів. Не відставала від своїх сусідів і Росія. Особлива увага приділялася розвитку зв'язків із зарубіжними країнами. Цивільні польоти за кордон виконувалися в основному на переобладнаних військових літаках.

1 травня 1922 відкрилися польоти першої міжнародної авіалінії Москва-Кенігсберг (у той час територія Німеччини). Пізніше цю авіалінію продовжили до Берліна.

15 липня 1923 відкрилася перша регулярна внутрішня лінія Москва-Нижній Новгород.

У 1930-ті авіабудування країни являло собою вже великий та складний комплекс виробничих підприємств, конструкторських бюро, науково-дослідних інститутів і т. д. А літаки конструкції О. М. Туполєва, С. В. Ілюшина, О. К. Антонова склали епоху в світовому літакобудуванні.

25 лютого 1932 утворено Головне управління Цивільного повітряного флоту (ГУ ЦПФ) і засноване офіційне скорочене найменування цивільної авіації країни — АЕРОФЛОТ.

Льотчики Аерофлоту брали участь у Німецько-радянській війні. Вони виконували особливо важливі польоти до лінії фронту, в тил ворога, за кордон і на території країни. У ці важкі роки не припинялися регулярні польоти на міжнародних повітряних лініях.

Після війни міжнародне повітряне сполучення стало активно відновлюватися і розширюватися. З'явилися нові досконаліші літаки Іл-12 та Іл-14 конструкції С. Ілюшина.

Вихід в 1956 на внутрішні та міжнародні лінії Аерофлоту першого у світі реактивного літака Ту-104 конструкції Туполева розцінювався як видатна подія світового значення.

У 1957 здійснив перший політ турбогвинтовий лайнер Іл-18, створений в ОКБ ім. С. Ілюшина.

У серпні 1959 в Москві відкрився аеропорт Шереметьєво, головним призначенням якого стало обслуговування міжнародних польотів.

В кінці 1950-х пройшов випробування та почав регуляние польоти на лініях Аерофлоту найбільший на ті часи літак Ту-114, що відрізнявся економічнішими турбогвинтовими двигунами. Пізніше його замінив на далеких трасах новий радянський літак Іл-62.

У січні 1971 на базі Транспортного управління міжнародних повітряних ліній організовано Центральне управління міжнародних повітряних сполучень Аерофлоту (ЦУМВС), яке стало єдиним в галузі підприємством, що виконують міжнародні рейси під назвою «Аерофлот — радянські авіалінії».

У 1978 у перший рейс за кордон відправився вантажний літак Іл-76. Ця машина використовувалася до 2004.

У 1980 призначений генеральним перевізником учасників XXII Олімпійських ігор, що проходили в Москві. Для того, щоб прийняти спортсменів і гостей столиці з усього світу, спеціально збудовано новий міжнародний термінал аеропорту Шереметьєво-2, здатний одночасно обслужити 31 літак будь-якого типу. 6 травня відбулося його офіційне відкриття.

У 1991, після розпаду СРСР, в колишніх союзних республіках і регіонах РФ створені власні авіакомпанії. Російська компанія стала правонаступником найменування «Аерофлот» і торговельної марки міжнародного перевізника колишнього СРСР. У червні того ж року було створено Виробничо-комерційне об'єднання «Аерофлот — радянські авіалінії», яке з 28 липня 1992 перетворено у відкрите акціонерне товариство «Аерофлот — російські міжнародні авіалінії». Тоді ж авіакомпанія почала експлуатувати західну техніку. Першими було взято в лізинг літаки А310-300 консорціуму «Ербас Індастрі». Через два роки з'явилися Боїнги 767-300ER, що відповідають найжорсткішим екологічним і шумовим вимогам.

У 1994 в авіакомпанію надійшли нові російські пасажирські літаки третього покоління Іл-96-300 для міжконтинентальних рейсів, які повністю відповідають стандартам ІКАО щодо шумів. В кінці 1995 Аерофлот взяв у лізинг вантажний літак ДС-10-30Ф для експлуатації на маршрутах великої протяжності.

Керівництво

Осідок Аерофлоту

Власники і керівництво

51,17 % акцій належить державі (в особі Федерального агентства з управління федеральним майном), 40,55 % — у власності юридичних осіб (у тому числі близько 30 % контролює Національна резервна корпорація (НРК)), 8,28 % — належить фізичним особам. В січні 2010 року стало відомо про майбутній викуп самої авіакомпанією (точніше, її дочірньою структурою) частки Національної резервної корпорації в розмірі 25,8 % за суму близько $ 400 млн..

Генеральний директор компанії — Віталій Савельєв. У 1997—2009 (по березень) авіакомпанію очолював Валерій Окулов.

Авіапарк

Кількість літаків Аерофлоту (не включаючи дочірні компанії) за станом на лютий 2021:

Флот Аерофлоту

Тип літака	Фото	Експлуатуються	Замовлено	Рік введення в експлуатацію	Примітки
Airbus A320-200		66	0	2003
Airbus A320neo		6	19	2021 (Планується)
Боїнг-737-800		37	2	2011
Боїнг 777-300ER		13	0	2012

Пісні

• Висоцький В.С. : Который раз лечу Москва-Одесса.
• Розенбаум О. Я. : Меня носит круглый год мой родной «Аэрофлот».

Галерея

• Airbus A320-200
• Airbus A321-200
• Airbus A330-200
• Airbus A330-300
• Airbus A350-900
• Boeing 737-800
• Boeing 777-300ER
• Sukhoi Superjet 100

Виноски

1. Архів преси XX століття — 1908.
   d:Track:Q36948990
2. IFRS Consolidated Financial Statements for the year ended 31 December 2021 — Aeroflot, 2022. — P. 83.
   d:Track:Q58707
3. YouTube Application Programming Interface
   d:Track:Q8056784
4. Citibank Merchant Category Codes — Citibank, 2015. — 37 p.
   d:Track:Q857063d:Track:Q45680879
5. Петро Мироненко, Олексій Єкімовських. Олександр Лебедєв вилетів з «Аерофлоту»

Джерела

• Офіційний сайт «Аерофлоту» [ 20 травня 2022 у Wayback Machine.]