Ар'є Павло

Павло́ Ар'є (нар. 16 жовтня 1977, Львів) — псевдонім українсько-німецького драматурга (справжнє ім'я — Алєксєєв Павло Валентинович). Прославився завдяки написанню п'єси (2013) та появи низки успішних вистав на основі неї, які стали культовими серед українських глядачів. П'єси Ар'є перекладені зокрема словенською, чеською, німецькою, англійською, польською, французькою мовами.

Павло Ар'є
Петро Алексєєв
Народився	16 жовтня 1975(1975-10-16) (48 років) Львів, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	художник, драматург, унаочнювач, театральний режисер
Сфера роботи	драма^[2], образотворче мистецтво^[2] і концептуальне мистецтво^[2]
Мова творів	українська
Роки активності	2004 — тепер. час
Жанр	драма
Сайт: fb.com/pavlo.arie
Висловлювання у Вікіцитатах

Окрім драматургії Ар'є також займається малярством як художник-концептуаліст. Живе і працює у Львові, Києві та Кельні.

Життєпис

Ранні роки

Народився і виріс у Львові. 1998 року закінчив Українську академію друкарства у Львові. Згодом навчався в Київському університеті у 2000—2004 роках за спеціальністю «соціологія». Після в інтерв'ю згадував, що у минулому отримав диплом за спеціальністю «економіст», але згодом зрозумів що «з бізнес-людьми він працювати не хоче» та вирішив спробувати себе у драматургії.

2004 року переїхав жити та навчатися до Кельна, де закінчив університет.

Жити до Львова Ар'є повернувся у 2016 році та став художнім керівником Львівського драматичного театру ім. Лесі Українки. Посаду залишив у 2017 році.

Кар'єра маляра

Зайнявся малярством як художник-концептуаліст. Виставки картин Ар'є-художника під назвою «Art Worlds in Sacred Spaces» проходили зокрема в німецькому місті Бонн.

Кар'єра драматурга

Серед доробку Ар'є, окрім власних п'єс, є також і переклади на українську драматургічних праць іноземних драматургів. Зокрема Ар'є переклав українською п'єсу «Вибухнуті» (англ. «Blasted») Сари Кейн, та п'єсу «?» Дмитра Гавроша.

Під час навчання пробував себе у ролі актора, режисера та драматурга у виставах «Російського експериментального театру» Інституту славістики при Кельнському університеті. Також був актором у виставі Євген Шварца «Дракон» створену режисером Євгеном Лавренчуком у львівському театрі «Дебют».

Перші п'єси Ар'є були поставлені непрофесійними студентськими театрами. Так 29 жовтня 2008 року на Харківському театральному фестивалі Дніпровським театрально-художнім коледжем була представлена вистава «рЄвольція», за п'єсою автора «Революція, кохання, смерть і сновидіння» (акторько-режисерська самостійна робота студентів курсу Акторів драматичного театру Анастасії Жучкової-Іваненко та Олександра Іваненко, худ. кер. Г.Богомаз-Бабій). 24 і 25 березня 2011 року театральний колектив ЕКГ (Естетично-Культурна Громада — драмзбіговисько при Медичному коледжі Івано-Франківська) зіграв цю ж виставу, а потім показав її ще й у рамках конкурсу-огляду (Реж. Володимир Половський).

Професійний театр вперше поставив п'єсу Ар'є 24 січня 2009 року. Саме тоді на сцені Львівського муніципального театру відбулася прем'єра вистави за п'єсою Павла Ар'є «Кольори» (режисер Олексій Кравчук). П'єса «Кольори» була з успіхом представлена в травні 2009 року на міжнародному театральному фестивалі «Етно-Діа-Сфера» у місті Мукачево.

У 2016 році обійняв посаду художнього керівника Львівського Драматичного Театру ім. Лесі Українки. У театрі Лесі Українки Ар'є пропрацював рік, і звільнився у 2017 році.

Особисте життя

Мати Павла — росіянка Алєксєєва Ярослава Володимирівна. Працювала лікарем; серед незвичних сторінок біографії: влітку 1986 року протягом двох тижнів працювала з бригадою пожежників поряд з ЧАЕС У одному зі своїх інтерв'ю Ар'є зізнавався, що з матір'ю він розмовляє російською.

Творча біографія

Письменник-драматург

П'єси

Українською

• 2004 — «Десять засобів самогубства»
• 2005 — «Революція, кохання, смерть і сновидіння» ()
• 2006 — «Ікона» ()
• 2007 — «Експеримент» ()
• 2008 — «Кольори» ()
• 2010 — «Людина в підвішеному стані» ()
• 2011 — «ТУ ТІ ТУ ТУ ТУ»
• 2012 — «Слава Героям»
• 2013 — «На початку і наприкінці часів»
• 2013 — «Вівця»
• 2013 — «Десь на місяці»
• 2019 — «Отелло/Україна/Facebook» (у співавторстві з Мариною Смілянець із використанням текстів Вільяма Шекспіра, Юрія Олеші, авторських історій акторів Київського академічного театру «Золоті ворота»)
• 2019 — «Клас» (у співавторстві із Стасом Жирковим та акторів Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра)
• 2020 — «Поки що люди»

Німецькою

• 2006 — «Stolz» (укр. Пихатість)

Бібліографія надрукованих п'єс

Деякі з п'єс Ар'є друкувалися в українських альманахах та літературних часописах (Просто неба, Дніпро, тощо). Окремою книжкою п'єси Ар'є вийшли лише у 2007 році коли львівське видавництво «Колвес» видало п'єсу «Революція, кохання, смерть і сновидіння». Згодом, у липні 2010 року у видавництві «Факт», вийшла збірка під назвою «Форми», куди увійшли три п'єси автора: Кольори, ? та ?.

Внизу подано хронологічний перелік надрукованих п'єс Ар'є:

• Павло Ар'є (2006). Революція, Кохання, Смерть і Сновидіння; Ікона. // Павло Ар'є та інші (2005). Нова проза: Альманах сучасної української літератури. Т. №6. Луцьк: ПФ "Смарагд". с. 195 стор.: с.6-40. {{}}: Недійсний |nopp=n ()
• Павло Ар'є (2007). Революція, кохання, смерть і сновидіння. Львів: Колвес. с. 52 стор. ISBN . {{}}: Недійсний |nopp=n ()
• Павло Ар'є (2010). Форми. Серія "Непроза". Київ: Факт. с. 152 стор. ISBN . {{}}: Недійсний |nopp=n ()
• Павло Ар'є (2012). Людина в підвішеному стані. // Павло Ар'є та інші (2012). Актуальна українська драма (збірник). Луцьк: Смарагд. с. 184 стор. ISBN . {{}}: Недійсний |nopp=n ()
• Павло Ар'є (2015). Баба Пріся та інші герої. Брустури: . с. 274 стор. ISBN . {{}}: Недійсний |nopp=n ()

Вистави за п'єсами Ар'є

«Революція, кохання, смерть і сновидіння»

• 29 жовтня 2008 — «рЕвольція» (акторсько-режисерська самостійна робота студентів з драматичного театру Дніпропетровського театрально-художнього коледжу Анастасії Жучкової-Іваненко та Олександра Іваненко, худ. кер. Г.Богомаз-Бабій Д.; а Харківському театральному фестивалі «Курбалесія»)

«На початку і наприкінці часів»

• 27 жовтня 2014 — «На початку і наприкінці часів» (реж. Роман Віктюк, Московський Театр імені Моссовєта)
• 20 лютого 2015 — «Баба Пріся» (реж. Олексій Кравчук, Львівський драматичний театр імені Лесі Українки)
• 18 березня 2015 — «Сталкери» (реж. Станіслав Жирков, ко-продукція київських театрів «Золоті ворота» та «Молодого театру»)
• 25 березня 2015 — «На початку і наприкінці часів» (реж. Оксана Стеценко (Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка)
• 26 квітня 2016 — «Зона. 30 кілометрів людяності» (реж. Владислав Шевченко (Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя)
• 13 травня 2016 — «Зона» (реж. Анатолій Канцедайло (Дніпровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка)
• 27 червня 2016 — «Баба Пріся» (реж. Анатолій Зеленчук (Київський академічний обласний музично-драматичний театр імені П. К. Саксаганського)

«Кольори»

• 24 січня 2009 — «Кольори» (реж. Олексій Кравчук, Львівський драматичний театр імені Лесі Українки)
• листопад 2014 — «Кольори» (реж. Олексій Кравчук, Луганський академічний обласний російський драматичний театр)
• 4 лютого 2017 — «Кольори» (реж. Влада Белозоренко, Київський театр «Золоті ворота»)
• 17 травня 2019 — «Кольори» (реж. Олексій Павліщев, Миколаївський академічний художній російський драматичний театр)

«Слава Героям»

• 22 січня 2016 — «Слава героям!» (реж. Станіслав Жирков, Київський театр «Золоті ворота»)
• 31 січня 2016 — «Слава героям!» (реж. Олексій Кравчук, Львівський драматичний театр імені Лесі Українки)
• 22 травня 2016 — «Слава героям» (реж. Анатолій Левченко ((Донецький академічний обласний драматичний театр у Маріуполі)

Різні постановки

• 2020, 04 жовтня — «Поки що люди» (реж. Наталя Сиваненко, Дикий Театр)

Фільмографія за п'єсами Ар'є

• 2017 — «Брама» на основі п'єси «На початку і наприкінці часів» (режисер Володимир Тихий)

Театральний режисер

• 2014 — «Лондон» Максима Досько («Драма.UA»)
• 2017 — «Том на фермі» Мішеля Марка Бушара («Дикий Театр», Львівський драматичний театр імені Лесі Українки)

Фестивалі і відзнаки

2010

• Фестиваль «ДрамаUA» Львів — Fort.Missia. Читання акторами Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса п'єси «Експеримент».
• Влітку 2010 п'єса «Експеримент» увійшла в преміальний список найбільшої європейської театральної Бієнале «Нові вистави з Європи» в німецькому Вісбадені.
• Театральний фестиваль «Драбина». Презентація книги «Форми» і читання монологів з лауреатом шевченківської премії актором Львівського Академічного театру ім. Леся Курбаса Олегом Стефаном

2011

• Переможець конкурсу «Коронація слова 2011»
• Переможець конкурсу на участь у міжнародній програмі співпраці British Council Ukraine та театру Royal Court [ 12 грудня 2013 у Wayback Machine.] (Лондон) з українськими драматургами.
• Учасник Тижня актуальної української п'єси (Київ). Театральна читка п'єси «Кольори». Сцена — Київський академічний Молодий театр. Режисер Юлія Маслак.

2013

Відзнака Київського національного університету за найкращу історичну п'єсу. Обрано представником від Східної Європи на міжнародний форум фестивалю «Berlin Theatertreffen 2013». Стипендіант «Goethe-Institut».

Джерела

1. // OpenDemocracy.net, 4 травня 2016
2. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
3. // МО Дзиґа, 12.05.2009 ()
4. // DW українською, 13.01.2017
5. «Шаленою кров'ю» розпочинається міжнародний фестиваль драми у Львові [ 29 липня 2018 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода, 27 вересня 2012
6. Іван НЕПОКОРА (17 июля 2014). . Zbruc.eu. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 2016-5-07.
7. Павло Ар'є (2012). Авансцена: Інформаційний збірниксучасної української драматургії (збірка). Київ: НЦТМ ім. Леся Курбаса. с. 136 стор.: c. 8-10. ISBN . {{}}: Недійсний |nopp=n () ().
8. // Урядовий кур'єр, 10 грудня 2016
9. Pavlo Arie // 2009 (нім.)
10. // Українська газета в Німеччині, грудень 2009
11. Марина Грицай (13 січня 2011). . Deutsche Welle. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 2016-5-07.
12. Жила Оксана. // Львівська газета, 29 січня 2009
13. Зьобро Оксана. П'ять відтінків жінки [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.] // Високий замок, 27 січня 2009
14. Козирєва Тетяна. П'ять барв життя // День, 29 січня 2009
15. // Львівський драматичний театр імені Лесі Українки, 05.10.2016
16. Павло Ар'є: успішний у Німеччині український письменник // За Чай.com на 5 каналу, Youtube-відео, 14 червня 2018
17. Люди, які «взяли на себе» Чорнобиль. Студенти зняли документальний міні-серіал [ 30 липня 2018 у Wayback Machine.] // Високий замок, 26.04.2016
18. Сергій ВИННИЧЕНКО (30 липня 2020). (ua) . Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 4 грудня 2020.
19. Ар'є Павло. Форми. Три п'єси для сучасного театру [ 30 липня 2018 у Wayback Machine.] // ЛітАкцент, 23.09.2010
20. Тетяна Трофименко (29 вересня 2010). . ЛітАкцент. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 2016-5-07.
21. Зміст: Кольори, ? та ?
22. Зміст: Ар'є, Павло. Людина в підвішеному стані; Кіценко, Тетяна. Три Ніцше; Маковій, Віра. Буна; Млоян, Артур. Сімейні люди; Нікитюк, Марися. Дачі
23. Зміст: "На початку і наприкінці часів", "Слава героям" та "Людина в підвішеному стані".
24. Павло Ар'є: «Не будьте драматургами!» [ 30 липня 2018 у Wayback Machine.] // Чруг читача, 21.11.2013
25. База знань. Каталог постановок. «На початку і наприкінці часів» [ 19 березня 2020 у Wayback Machine.] на порталі «Театральна риболовля»
26. Важливі люди-2014. Обличчя культурного року [ 30 липня 2018 у Wayback Machine.] // ДТ, 19 грудня 2014
27.  — ldt-ukrainky.lviv.ua, 2016-05-06
28. «Сталкери» [ 8 серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Золоті ворота», 2015
29. «Сталкери» [ 13 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Молодий театр, 2015
30. «На початку і наприкінці часів» [ 30 липня 2018 у Wayback Machine.] // theatre-shevchenko.com.ua, 2015
31. «Зона. 30 кілометрів людяності» [ 30 липня 2018 у Wayback Machine.] // teatr-gogolya.pl.ua, 2016
32. // ukrdrama.dp.ua, 2016-06-03
33. Тетяна Козирєва (29 січня 2009). . День. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 2016-5-07.
34. Олексій Паляничка (30 листопада 2014). . Zbruc. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 2016-5-07.
35. Катерина Сліпченко (19 лютого 2015). . Zaxid. Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 2016-5-07.
36. «Залізна завіса радянського режиму одним не давала виїхати, іншим — повернутися» [ 30 липня 2018 у Wayback Machine.] // Gazeta.ua, 26 січня 2017
37. «Слава героям!» Афіша [ 30 липня 2018 у Wayback Machine.] // Театр «Золотые ворота», 2016
38. Відбулася прем'єра вистави «Слава героям» [ 30 липня 2018 у Wayback Machine.] // memory.gov.ua, 21 січня 2016
39. // ldt-ukrainky.lviv.ua, 2016-06-23
40. Україномовну виставу «Слава героям» покажуть у Маріуполі [ 30 липня 2018 у Wayback Machine.] — УНН, 13 травня 2016
41. Марина Порошенко відвідала спектакль «Слава героям» Донецького академічного обласного драматичного театру [ 30 липня 2018 у Wayback Machine.] // president.gov.ua, 15 червня 2016 року
42. Анна ЛИПКІВСЬКА (13 січня 2015). . День. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 13 лютого 2017.
43. // artarsenal.in.ua/uk/, 2017
44. // newplays.de, червень 2014 (англ.)
45. // koronatsiya.com, 2011

Посилання

• Офіційний сайт^{[недоступне посилання]}()
•  Павло Ар'є у соцмережі «Facebook»
• Павло Ар'є на сайті IMDb (англ.)
• Павло Ар'є [ 30 липня 2018 у Wayback Machine.] на сайті Goodreads
• «Я вдячний людям зі зброєю, які прийшли в мою квартиру – вони позбавили мене ілюзій!» – драматург Павло Арʼє Наталка Якимович для «Amal Berlin» (24 листопада 2022)