Артукіди тюркська династія що у XII XV століттях правила у Західній Вірменії північній Сирії та північному Іраку Дві гол

Артукіди — тюркська династія, що у XII — XV століттях правила у Західній Вірменії, північній Сирії та північному Іраку. Дві головні гілки династії Артукідів керували з Хісн Кайфа (нині — Хасанкейф) у 1098–1232 роках та з Мардіна між 1107 та 1186 роками (до 1409 року представники династії Артукідів були васалами), третя гілка династії Артукідів мала за резиденцію Харпуту (нині — Елязиг), зберігаючи незалежність з 1185 до 1234 року.

Артукіди
Дата створення / заснування	1102
Участь у	^d
Час/дата припинення існування	1409
Артукіди у Вікісховищі

Історія

Династія Артукідів була заснована Артуком ібн Зксебом — вождем огузького племені догер і воєначальником за сельджуцького султана . 1086 року дамаський емір Тутуш I призначив Артука на пост намісника Єрусалима, але Артук помер 1091 року, а його сини (Сокмен та Іль-Газі) спадкували батькові.

1098 року Єрусалим був захоплений єгипетськими Фатімідами, а Сокмен та Іль-Газі втекли на північ сучасного Іраку, потім переселились у Діярбакир. Того ж року Сокмен захопив провінцію Мардін, 1102 року — Хісн Кайф, а 1112 — й Харпут. У той же час Іль-Газі поступив на службу до султана сельджуків .

1104 року у Сокмен розгромив хрестоносців. 1117 року халебські жителі покликали Іль-Газі стати їхнім еміром. 1119 емір Іль-Газі переміг антіохського регента Рожера у битві при , але невдовзі Іль-Газі зазнав поразки від єрусалимського короля Балдуїна II у битві при .

1121 року Іль-Газі за допомогою еміра Хилли здійснив похід до Грузії, але зазнав поразки: його армія була розбита грузинами у битві під Дідгорі. 1122 року Іль-Газі помер.

1124 син Іль-Газі — Темюр-Таш втратив Халеб, який перейшов до Зангідів. Після цього розпочався політичний занепад династії Артукідів. Кара-Арслан (онук Сокмена) вступив навіть у союз з хрестоносцями проти Зангідів.

Син Кары-Арслана — Мухаммед вступив у союз з єгипетським султаном Салах ад-Діном проти румського султана Килич-Арслана II, незважаючи на те, що останній був одружений з його дочкою. За союзницьку відданість 1183 року Салах ад-Дін передав Амід (нині Діярбакир) в управління Мухаммеду, який переніс туди свою резиденцію.

1232 року представники єгипетської гілки династії Аюбідів захопили Хасанкейф, а 1234 до Румського султанату відійшов Харпут.

Гілка у Мардіні тривалий час була васалом спочатку єгипетських Аюбідів, потім Румського султанату, монгольських Хулагуїдів, та, зрештою, Тимуридів. Потім туркмени Кара-Коюнлу захопили Мардін, що призвело до кінця династії Артукідів 1409 року.

Список правителів з династії Артукідів

Правителі Хисн Кайфа (Хасанкейфа) (з 1098) й Аміда (Дійабакра) (з 1183)

(1098—1105)
(1105—1107)
(1107—1109)
(1109—1144)
(1144—1167)
(1167—1185)
(1185—1201)
(1201—1222)
(1222—1232)
(1232).

1232 року Амід і Хісн Кайфа були завойовані єгипетським султаном ал-Камілом.

Правителі Мардіна (1105—1408) та Майафарікіна (1118—1185)

(1105—1107)
(1107—1122)
(1122—1152)
(1122—1129
(1152—1176)
(1176—1184)
(1184—1201)
(1201—1239)
(1239—1260)
(1260—1292)
(1292—1294)
(1294—1312)
(1312)
(1312—1364)
(1364—1368)
(1368)
(1368—1376)
(1376—1406)
Сіхаб ад-дін Ахмед (1406—1408)

1185 Майафарікін перейшов до Салах ад-Діна. Ас-Саліх 1408 року здав Мардін Кара-Коюнлу, натомість отримав , де правив до самої смерті 1411 року.

Правителі (1185—1234)

Абу Бакр Імад ад-дін ібн Фахр ад-дін Кара-Арслан ібн Дауд (1185—1204)
Ібрагім Нізам ад-дін ібн Абу Бакр (1204—1223)
Нізам ад-дін ібн Ібрагім (1223—1224)
Ахмад Хідр Ізз ад-дін ібн Ібрагім (1224—1234)
Артук-шах Нур ад-дін ібн Ахмад (1234)

1234 року були завойовані сельджуками Руму.

Джерела

Артукіди Мардіна^{[недоступне посилання з червня 2019]}
Артукіди Хасанкейфа^{[недоступне посилання з червня 2019]}
К. Рыжов. Все монархи мира — Мусульманский Восток VII—XV вв.