Анінський дацан Гандан Шаддублінг бур Анаагай хийд Анаагай дасан буддійський монастир дацан розташований на сході Буряті

Анінський дацан «Гандан Шаддублінг» (бур. Анаагай хийд, Анаагай дасан) — буддійський монастир (дацан), розташований на сході Бурятії на відстані 30 км (автошляхом) на північний схід від Хоринська, та на відстані 5 км від улусу Алан, на правобережжі річки (бур. Анаа).

Анінський дацан

52°16′14″ пн. ш. 109°49′29″ сх. д. / 52.27075400002777172° пн. ш. 109.82485000002778008° сх. д.Координати: 52°16′14″ пн. ш. 109°49′29″ сх. д. / 52.27075400002777172° пн. ш. 109.82485000002778008° сх. д.


Анінський дацан у Вікісховищі

Анінський дацан був центром релігії, освіти, книгодрукування, іконопису, графіки, театрального мистецтва (містерія Цам) на схід від річки Селенги впродовж багатьох років, аж до свого руйнування в 1930-тих роках.

Історія

Дацан був заснований в 1795 році (засновник — хоринський Дамба-Дуґар Ірінцеєв) наприкінці царювання імператриці Катерини II, бюст якої знаходився на вівтарі Цоґчен-дуґана — вона шанувалася як втілення Білої Тари (Сагаан Дара ехе). У дацані зберігалися 11 родових прапорів , вручених Петром I в 1703 році делегації цієї народності.

Після того, як в 1811 році в дацані згоріла дерев'яна будівля Цоґчен-дуґана, замість нього, за участю російських майстрів, було побудовано кам'яну. Дуґан був двоповерховою будівлею з балюстрадою, балконами, гротами та нішами. Перший поверх починався з висоти людського зросту. Замість даху була побудована кам'яна піраміда, висота якої, окрім двоповерхової будівлі, становила (за різними джерелами) від 10 до 15 метрів. Піраміду підтримувало 30 колон.

У 1825 році від Анінського відокремився .

Наприкінці XIX століття в околицях дацану проживало кілька десятків тисяч осіб. Дацан являв собою велике селище, центральну частину якого займав храмово-монастирський комплекс. У ньому знаходилася колосальна кількість субурганів (в порівнянні з іншими бурятськими дацанами) — не менше 26. Недалеко проходив Читинський тракт, велася жвава торгівля, вся долина була забудована будинками і лавками бухарских євреїв, китайських торговців, російських і монгольських підприємців, тибетських паломників.

Серед здобувачів освіти в Анінському дацані варто зазначити XII Хамбо-ламу Ітігелова, який навчався тут протягом 23 років. З 1904 по 1908 роки настоятелем дацану (ширеете) був , згодом, в 1917—1919 роках, — 13-й .

В радянські часи, в 1930-ті роки, дацан був закритий. Значну частину ченців розстріляли, будівлі піддалися руйнуванню або ж використовувалися як стайні, гаражі тощо.

З 1990-тих років ведеться відновлення Анінського дацану. Цоґчен-дуґану присвоєно статус об'єкта культурної спадщини регіонального значення. Нині дацан є першим в історії російського буддизму родиннородовим монастирським комплексом — навколо нього споруджено 108 субурганів — сховищ родоводів 108 сімей . Освячення субурганів відбулося у 2011 році й було присвячене 350-річчю добровільного входження Бурятії до складу Росії. Територія відновленого Анінського дацану займає 9 гектарів і буде розділена на 9 частин, які символізують 9 коштовностей, де буде зведено 17 дуганів.

Галерея

Руїни Цоґчен-дуґана
Всередині одного з відновлених дуґанів Анінського дацану

Посилання

Анінський дацан [ 20 березня 2016 у Wayback Machine.] на офіційному сервері органів державної влади Республіки Бурятія
Сайт про історію дацану [ 28 листопада 2019 у Wayback Machine.]

Примітки

. Архів оригіналу за 13 травня 2014. Процитовано 28 грудня 2009.

[1] . Архів оригіналу за 13 травня 2014. Процитовано 28 грудня 2009.