У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Антипін Іва н Олексі йович Анти пін 1921 2005 льотчик 667 го штурмовог

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Антипін.

Іва́н Олексі́йович Анти́пін (1921—2005) — льотчик 667-го штурмового авіаційного полку 292-ї штурмової авіаційної дивізії 1-го Штурмового Авіаційного Корпусу 5-ї Повітряної армії 2-го Українського фронту, лейтенант, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу.

Антипін Іван Олексійович
Народження	11 вересня 1921(1921-09-11) Красний Зілім, Стерлітамацький кантон, Башкирська АРСР, РСФРР
Смерть	21 грудня 2005(2005-12-21) (84 роки) Луцьк, Україна
Поховання	Луцьк
Країна	СРСР
Партія	КПРС
Звання	молодший лейтенант, лейтенант, старший лейтенант і капітан
Війни / битви	німецько-радянська війна і Корейська війна
Нагороди

Біографія

Народився 11 вересня 1921 року в селі Красний Зілім, нині Архангельського району Башкортостану в сім'ї селянина. Росіянин.

Закінчив 9 класів. Потім за спеціальним комсомольським набором поступив вчитися в аероклуб міста Бєлорєцька.

До Червоної армії призваний у квітні 1941 року Архангельським райвійськкоматом Башкирської АРСР. Закінчив Свердловську військову авіаційну школу пілотів (1941). На фронтах Другої світової війни з жовтня 1942 року.

Льотчик 667-го штурмового авіаційного полку 292-ї штурмової авіаційної дивізії 1-го Штурмового авіаційного корпусу 5-ї Повітряної армії лейтенант Іван Антипін до початку 1944 року зробив 89 успішних бойових вильотів на штурмовку живої сили і техніки противника, брав участь у 16 повітряних боях, в яких особисто збив «Ю-87» і в групі — 6 ворожих літаків. Знищив 20 танків, 125 автомашин з живою силою і вантажами, 8 зенітно-артилерійських батарей, підірвав 3 склади з пальним, 2 склади з боєприпасами, 9 автоцистерн з пальним і до 500 солдатів і офіцерів ворога.

Після війни І. О. Антипін продовжував службу у ВПС СРСР. Член ВКП(б)/КПРС з березня 1945 року. У 1949 році закінчив Вищу офіцерську школу штурманів, а в 1956 році — Військово-повітряну академію.

З 1968 року полковник Антипин І. О. в запасі, а потім у відставці. Жив у місті Луцьку Волинської області України. Заслуженому ветерану урядом України присвоєно військове звання «генерал-майор».

Антипін І. О. помер 21 грудня 2005 року. Похований у Луцьку 23 грудня 2005 року.

Нагороди

Звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1978) лейтенанту Антипину Івану Олексійовичу присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 липня 1944 року
Орден Леніна (01.07.1944)
Орден Червоного Прапора (01.09.1943)
Орден Червоного Прапора (30.09.1943)
Орден Олександра Невського (22.02.1945)
Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (12.02.1944)
Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (06.04.1985)
Орден Вітчизняної війни 2-го ступеня (06.08.1944)
Орден Червоної Зірки
Медалі

Пам'ять

Ім'я Героя увічнено на гранітній стелі у Парку Перемоги в Уфі і на меморіальній дошці в Бєлорєцьку.
Бюст у Парку Перемоги в селі Архангельському.

Примітки

Подвиг Народа [ 8 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
Подвиг Народа [ 14 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
Подвиг Народа [ 14 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
Подвиг Народа [ 14 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
Подвиг Народа [ 14 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
Подвиг Народа [ 14 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела

Антипін Іван Олексійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Антипин Иван Алексеевич [ 11 листопада 2017 у Wayback Machine.]
Soviet Fighter Aces of 1936—1953 years [ 18 травня 2017 у Wayback Machine.]
Данные на сайте Биография.ру
Помнят сокола на родной земле ^{[недоступне посилання з серпня 2019]}

[1] Подвиг Народа [ 8 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)

[2] Подвиг Народа [ 14 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)

[3] Подвиг Народа [ 14 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)

[4] Подвиг Народа [ 14 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)

[5] Подвиг Народа [ 14 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)

[6] Подвиг Народа [ 14 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)