Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Леопард андський, або андська кішка (Leopardus jacobitus) — хижий невеликий рідкісний ссавець із роду леопард (Leopardus) родини котових (Felidae). Вид характеризується м'яким щільним волосяним покривом з попелястим тлом і рудими плямами, що переходять на боках і ногах у смуги; хвіст довгий товстий і смугастий; ніс чорний. Мешкає цей леопард у Південній Америці. Через проживання у важкодоступних регіонах Анд наукові відомості про нього досить нечисленні. Так, наприклад, перші відеокадри цього виду з'явилися лише після 2000 року.
| Леопард андський | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Підряд: | Котовиді (Feliformia) |
| Родина: | Котові (Felidae) |
| Підродина: | Малі кішки (Felinae) |
| Рід: | Леопард (Leopardus) |
| Вид: | Леопард андський (L. jacobita) |
| Біноміальна назва | |
| Leopardus jacobita (Cornalia, 1865) | |
 | |
| Ареал станом на 2016 рік | |
| Синоніми | |
| Felis jacobita | |
Вид проходить по статусу під загрозою вимирання у Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи, оскільки у дикій природі лишилося менше 2500 дорослих особин.
Історія відкриття, етимологія
Професор Паоло Мантегацца, повернувшись з Аргентинської Республіки передав Еміліо Корналії тіло кота з роду леопард (Leopardus), яке він привіз з того далекого району. Карналія виміряв розміри типового зразка, описав забарвлення волосяного покриву, виміряв довжину шерсті. Ретельне обстеження змусило зрозуміти, що це зразок досі невідомо виду. Колір, характер волосся, пропорції частин тіла — все вказувало на те. І більш докладне дослідження це підтвердило. Вид був описаний під назвою Felis jacobita, потім був відомий під назвами Oreailurus jacobitus й Oreailurus jacobita, нині — Leopardus jacobitus і Leopardus jacobita.
Науковий епітет вшановує Джакобіту Техеди-де-Монтемайор (ісп. Jacobita Tejeda de Montemajor, р.н. 1841), аргентинку, чий батько був сенатором провінції Сальта. Їй було 15, коли вона вийшла заміж за Паоло Мантегаццу (італ. Paolo Mantegazza, 1831–1910), легендарного італійського невропатолога, фізіолога, антрополога і піонера сексології. Він практикував як лікар в Аргентині, коли вони одружилися в 1856 році.
Еволюція
Проведені генетичні дослідження показали, що філогенетична лінія роду Leopardus відділилася від лінії спільного предка 8–9 млн років тому. Походить рід з Північної й Центральної Америки. 3–2.9 млн років тому рівень Світового океану опустився, Південна й Північна Америки поєдналися панамським перешийком і Leopardus емігрував у Південну Америку, де в той час не було представників ряду хижих. Хижі виграли конкурентну боротьбу в місцевих сумчастих хижаків, рід Leopardus зайняв найрізноманітніші середовища проживання Південної Америки породивши всі сучасні види, зокрема види L. jacobita і найближчий родич L. colocolo розділилися приблизно 1.8 млн років тому.
Філогенетичне древо роду Leopardus
| Альтернативне філогенетичне древо роду Leopardus
|
Зовнішність
Леопард андський зовні нагадує колоколо, який мешкає в тому ж регіоні. Відмінності обох видів досі є об'єктом наукових досліджень, у розпорядженні яких є лише лічені екземпляри з музеїв. Довжина цієї кішки становить близько 57–85 см, довжина хвоста — 41–48 см, висота у холці 36 см, вага коливається в межах від 4 до 7 кг.
Хутро дуже густе та м'яке, близько 40 мм на спині й 35 мм на рівномірно-пухнастому хвості. Хутро бліде, сріблясто-сіре, плямисте і смугасте з чорнуватим або коричневим маркуванням. Вібриси або білі, або чорні. Ніс та губи чорного кольору. Вуха округлені. Живіт білий, з темними плямами. Хвіст довгий і пухнастий із смужками близько семи темних кілець. На ногах дві чи три чорні смуги. Ступні вкриті хутром аж до подушечок. Відбитки лап кішки становлять 4 см у довжину та 3,5 см у ширину. Череп цієї гірської кішки свідчить про те, що передня камера вушної раковини дещо більша, ніж задня. Довжина черепа довша за пампаську та домашню кішку і становить 100,4–114,8 мм. Має гострий слух.
Розповсюдження
Андська кішка є найрідкіснішим видом котячих в Південній Америці. Найчастіше вона зустрічається в Андах, де її ареал розповсюдження тягнеться від південного Перу через південний захід Болівії до північного заходу Аргентини. Більшість зразків у музейних колекціях були отримані на висотах вище 3000 метрів, а в Перу один екземпляр був зібраний на висоті 5100 метрах у безплідному просторі скель із розсіяними скупченнями трав та дрібних чагарників. У 1943 році Осґуд зазначив, що ареал кішки приблизно збігається з чінчіловим, і дійсно, поки чінчіла не була майже винищена задля хутра, це, ймовірно, було правдою.
Одну андську кішку спостерігали на гірських Альтіплано, на висоті 4,250 метрів у Камбрес Калчаквес (англ. Cumbres Calchaquies), провінції Тукуман, Аргентина. Кіт був помічений на скелястому пагорбі на місцевості всіяній численними постійними і тимчасовими озерами. Клімат у цій області дуже холодний, з мінімальною щоденною температурою часто на рівні або нижче 0˚С. Посушливі й відкриті усім вітрам Альтіплано отримують небагато дощу, велика частина вологи випадає у вигляді снігу протягом літа. Рослинність складається з морозостійких трав, що сте́ляться килимком і квітнуть всього кілька хвилин, та дещо розкиданих чагарників.
Популяція андських кішок у Природній пам'ятці Салар-де-Суріре становить 5 осіб на площу 250 км². По дослідженням у провінції Жужуй, Аргентина було встановлено щільність у 7–12 осіб на 100 км² на висоті 4200 м. Андська кішка є другою кішкою у світі, яка не має жодного описаного підвиду.
Живлення
Про звички раціону андської кішки відомо небагато. Кішка їсть будь-яких малих ссавців, птахів, ящірок, яких може зловити. У Альтіплано є дивна різноманітність потенційних жертв, включаючи кроликів, гірських віскачів, волохатих броненосців (), а також кількох видів гризунів. Різноманітні птахи, що гніздуються на землі, такі як бекаси, земляні підкоришники (Upucerthia), і кілька видів качок, гусей і болотних птахів також часті на Альтіплано.
Вченим, яким пощастило побачити невловиму гірську кішку в Аргентині, вдалося простежити за нею на близькій відстані (20–30 метрів) протягом двох годин. За цей час кішка спустилася до озера, щоб попити. Зграя качок на озері слідкувала за її рухами. Пізніше сіра лисиця, що проходила мимо, побачила кішку і, наїжачившись, відразу ж утекла, дивлячись через плече на кішку. Очевидно, лисиця вважає кішку потенційним хижаком, хоча вона не виявляла інтересу до переслідування. У подальшому кілька разів вдавалося спостерігати як андська кішка вбивала гірську віскачу.
Поведінка
Стосунки із іншими хижаками
В межах Анд мешкає шість хижаків. Три з них є котячими: андська кішка, пампаська кішка та пума. Пума є найбільшим хижаком, пампаська та андська кішки є хижаками середніх розмірів. Двоє цих кішок мають дуже подібну екологію. Вони полюють на однаковій території і на однакову здобич (наприклад, на віскачу південну). Віскача становить 93,9% спожитої біомаси андської кішки, тоді як в раціон пампаської кішки вона займає 74,8%.
Розмноження
За словами місцевих жителів, спарювання припадає на липень — серпень. Були випадки, коли кошенят бачили в квітні і в жовтні, що змусило зоологів припустити, що другий сезон спарювання припадає на листопад, і можливо на грудень. Зазвичай народжується від одного до двох кошенят.
Дослідження
До 1998 року єдиним доказом існування цього виду були дві фотографії. В цьому ж році почалися розшуки кішки групою, яку очолював Джим Сандерсон. Він відмітив та сфотографував одну особину в 1998 в Чилі біля північного кордону із Перу. В 2004 році Сандерсон приєднався до болівійської дослідницької групи і допоміг почепити радіо-нашийник на андську кішку в Болівії. У квітні 2005 цю кішку було знайдено мертвою, можливо після того як вона потрапила до пастки браконьєрів.
У межах 2001–2006 Ліліан Віллалба із Союзу андської кішки проводила велику дослідницьку програму, в яку входили радіо-телеметричні дослідження.
Федерація збереження котячих (англ. Feline Conservation Federation) докладає зусиль, аби проводити заходи по зберіганню цього виду.
Статус захисту
У 2002 році вид перевели із статусу уразливого до під загрозою вимирання у Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи. Оскільки ареал проживання кішки поширений по чотирьом країнам, біологи провели заходити співпраці задля збереження виду. Одним із результатів цих робіт став Комітет збереження андської кішки, який тепер називається Союзом андської кішки.
Популяції кішки ізольовані одна від одної, оскільки їхні гірські районі проживання розділені глибокими, населеними людьми долинами, що виступають як бар'єри для високогірних видів. Незважаючи на рідкісність, на андську гірську кішку як і раніше незаконно полюють заради її красивого хутра.
Андські кішки вказані у Вашингтонській конвенції по захисту видів. Конвенція забороняє будь-яку торгівлю виробами, виготовлених із хутра андських кішок. Заборона стосується і продажу вже використаних виробів.
Посилання
- Nowell, K.; Jackson, P. (1996). Wild Cats: status survey and conservation action plan. IUCN/SSC Cat Specialist Group, Gland, Switzerland.
- Cornalia E. Descrizione di una nuova specie del genere Felis, Felis jacobita (Corn.). — Milano : Coi tipi di G. Bernardoni, 1865. — Т. 1. — С. 1–10. (італ.)
- Wilson D. E. & Reeder D. M. (editors). Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed). — Johns Hopkins University Press, 2005.
- Castelló, J. R. Felids and Hyenas of the World: Wildcats, Panthers, Lynx, Pumas, Ocelots, Caracals, and Relatives. — Princeton University Press, 2020. — 280 с.
- Bo Beolens, Michael Watkins, Michael Grayson. The eponym dictionary of mammals. — JHU Press, 2009. — С. 209. — . (англ.)
- O'Brien S. J. & Johnson W. E. The Evolution of Cats // Scientific American. — 2007. — Вип. 297. — № 1. — С. 68–75. (англ.)
- Bellani G. G. Felines of the World. — Academic Press, 2019. — С. 171. — . (англ.)
- Garcia-Perea, R. (2002). Andean Mountain Cat, Oreailurus jacobita: Morphological Description and Comparison With Other Felines From The Altiplano. journal of Mammalogy. 83 (1): 110—124. doi:10.1644/1545-1542(2002)083<0110:amcojm>2.0.co;2.
- Sorli, L. E., Martinez, F. D., Lardelli, U. and Brandi, S. (2006). Andean cat in Mendoza, Argentina – Further south and at lowest elevation ever recorded. Cat News 44: 24.
- Napolitano, C., Bennett, M., Johnson, W. E., O'Brien, S. J., Marquet, P. A., Barría, I., Poulin, E. and Iriarte, A. (2008). Ecological and biogeographical inferences on two sympatric and enigmatic Andean cat species using genetic identification of faecal samples. Molecular Ecology 17: 678–690.
- Villalba, M. L., Bernal, N., Nowell, K. and MacDonald, D. W. (2008). Distribution of the Andean cat Leopardus jacobitus and pampas cat Leopardus colocolo and traditional beliefs about them in the Bolivian Andes. Endangered Species Research Update.
- Cossíos, D. E., Madrid, A., Condori, J. L. and Fajardo, U. (2007). Update on the distribution of the Andean cat Oreailurus jacobita and the pampas cat Lynchailurus colocolo in Peru. Endangered Species Research 3: 313–320.
- Reppucci, J.; Gardner, B.; Lucherini, M. (2011). Estimating detection and density of the Andean cat in the high Andes. Journal of Mammalogy. 92 (1): 140—147. doi:10.1644/10-MAMM-A-053.1.
- Tidwell, J. (2005). Endangered Cat Still On Prowl. Conservation International. оригіналу за 11 April 2009.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 September 2006. Процитовано 16 жовтня 2012.
{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Sanderson, J.; Villalba, L. (2005). (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 березня 2009. Процитовано 6 травня 2017.
Джерела
- Melvin E. Sunquist, Fiona Sunquist. Wild cats of the world. — University of Chicago Press, 2002. — С. 113. — . (англ.)
- Eric Yensen and Kevin L. Seymour // Mammalian Species. — 2000. — N. 644. — P. 1–6 (англ.)
- . ARKive. (англ.)
- Wright, A. (2004). . Animal Diversity Web. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 03.12.2020. (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Leopard andskij abo andska kishka Leopardus jacobitus hizhij nevelikij ridkisnij ssavec iz rodu leopard Leopardus rodini kotovih Felidae Vid harakterizuyetsya m yakim shilnim volosyanim pokrivom z popelyastim tlom i rudimi plyamami sho perehodyat na bokah i nogah u smugi hvist dovgij tovstij i smugastij nis chornij Meshkaye cej leopard u Pivdennij Americi Cherez prozhivannya u vazhkodostupnih regionah And naukovi vidomosti pro nogo dosit nechislenni Tak napriklad pershi videokadri cogo vidu z yavilisya lishe pislya 2000 roku Leopard andskijOhoronnij statusPid zagrozoyu zniknennya MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaCarstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Hizhi Carnivora Pidryad Kotovidi Feliformia Rodina Kotovi Felidae Pidrodina Mali kishki Felinae Rid Leopard Leopardus Vid Leopard andskij L jacobita Binomialna nazvaLeopardus jacobita Cornalia 1865 Areal stanom na 2016 rikSinonimiFelis jacobita Oreailurus jacobita Oreailurus jacobitus Leopardus jacobitus Vid prohodit po statusu pid zagrozoyu vimirannya u Chervonomu spisku Mizhnarodnogo soyuzu ohoroni prirodi oskilki u dikij prirodi lishilosya menshe 2500 doroslih osobin Istoriya vidkrittya etimologiyaProfesor Paolo Mantegacca povernuvshis z Argentinskoyi Respubliki peredav Emilio Kornaliyi tilo kota z rodu leopard Leopardus yake vin priviz z togo dalekogo rajonu Karnaliya vimiryav rozmiri tipovogo zrazka opisav zabarvlennya volosyanogo pokrivu vimiryav dovzhinu shersti Retelne obstezhennya zmusilo zrozumiti sho ce zrazok dosi nevidomo vidu Kolir harakter volossya proporciyi chastin tila vse vkazuvalo na te I bilsh dokladne doslidzhennya ce pidtverdilo Vid buv opisanij pid nazvoyu Felis jacobita potim buv vidomij pid nazvami Oreailurus jacobitus j Oreailurus jacobita nini Leopardus jacobitus i Leopardus jacobita Naukovij epitet vshanovuye Dzhakobitu Tehedi de Montemajor isp Jacobita Tejeda de Montemajor r n 1841 argentinku chij batko buv senatorom provinciyi Salta Yij bulo 15 koli vona vijshla zamizh za Paolo Mantegaccu ital Paolo Mantegazza 1831 1910 legendarnogo italijskogo nevropatologa fiziologa antropologa i pionera seksologiyi Vin praktikuvav yak likar v Argentini koli voni odruzhilisya v 1856 roci EvolyuciyaProvedeni genetichni doslidzhennya pokazali sho filogenetichna liniya rodu Leopardus viddililasya vid liniyi spilnogo predka 8 9 mln rokiv tomu Pohodit rid z Pivnichnoyi j Centralnoyi Ameriki 3 2 9 mln rokiv tomu riven Svitovogo okeanu opustivsya Pivdenna j Pivnichna Ameriki poyednalisya panamskim pereshijkom i Leopardus emigruvav u Pivdennu Ameriku de v toj chas ne bulo predstavnikiv ryadu hizhih Hizhi vigrali konkurentnu borotbu v miscevih sumchastih hizhakiv rid Leopardus zajnyav najriznomanitnishi seredovisha prozhivannya Pivdennoyi Ameriki porodivshi vsi suchasni vidi zokrema vidi L jacobita i najblizhchij rodich L colocolo rozdililisya priblizno 1 8 mln rokiv tomu Filogenetichne drevo rodu Leopardus Leopardus Leopardus pardalis ocelot Leopardus wiedii leopard Vida Leopardus colocolo kolokolo Leopardus jacobita leopard andskij Leopardus tigrinus oncila Leopardus guigna kodkod Leopardus geoffroyi leopard Zhofrua Alternativne filogenetichne drevo rodu Leopardus Leopardus jacobita leopard andskij Leopardus pardalis ocelot Leopardus wiedii leopard Vida Leopardus colocolo kolokolo Leopardus tigrinus oncila Leopardus guttulus leopard malij Leopardus guigna kodkod Leopardus geoffroyi leopard Zhofrua ZovnishnistLeopard andskij Leopard andskij zovni nagaduye kolokolo yakij meshkaye v tomu zh regioni Vidminnosti oboh vidiv dosi ye ob yektom naukovih doslidzhen u rozporyadzhenni yakih ye lishe licheni ekzemplyari z muzeyiv Dovzhina ciyeyi kishki stanovit blizko 57 85 sm dovzhina hvosta 41 48 sm visota u holci 36 sm vaga kolivayetsya v mezhah vid 4 do 7 kg Hutro duzhe guste ta m yake blizko 40 mm na spini j 35 mm na rivnomirno puhnastomu hvosti Hutro blide sriblyasto sire plyamiste i smugaste z chornuvatim abo korichnevim markuvannyam Vibrisi abo bili abo chorni Nis ta gubi chornogo koloru Vuha okrugleni Zhivit bilij z temnimi plyamami Hvist dovgij i puhnastij iz smuzhkami blizko semi temnih kilec Na nogah dvi chi tri chorni smugi Stupni vkriti hutrom azh do podushechok Vidbitki lap kishki stanovlyat 4 sm u dovzhinu ta 3 5 sm u shirinu Cherep ciyeyi girskoyi kishki svidchit pro te sho perednya kamera vushnoyi rakovini desho bilsha nizh zadnya Dovzhina cherepa dovsha za pampasku ta domashnyu kishku i stanovit 100 4 114 8 mm Maye gostrij sluh RozpovsyudzhennyaKordilyera Real v bolivijskih Andah Andska kishka ye najridkisnishim vidom kotyachih v Pivdennij Americi Najchastishe vona zustrichayetsya v Andah de yiyi areal rozpovsyudzhennya tyagnetsya vid pivdennogo Peru cherez pivdennij zahid Boliviyi do pivnichnogo zahodu Argentini Bilshist zrazkiv u muzejnih kolekciyah buli otrimani na visotah vishe 3000 metriv a v Peru odin ekzemplyar buv zibranij na visoti 5100 metrah u bezplidnomu prostori skel iz rozsiyanimi skupchennyami trav ta dribnih chagarnikiv U 1943 roci Osgud zaznachiv sho areal kishki priblizno zbigayetsya z chinchilovim i dijsno poki chinchila ne bula majzhe vinishena zadlya hutra ce jmovirno bulo pravdoyu Odnu andsku kishku sposterigali na girskih Altiplano na visoti 4 250 metriv u Kambres Kalchakves angl Cumbres Calchaquies provinciyi Tukuman Argentina Kit buv pomichenij na skelyastomu pagorbi na miscevosti vsiyanij chislennimi postijnimi i timchasovimi ozerami Klimat u cij oblasti duzhe holodnij z minimalnoyu shodennoyu temperaturoyu chasto na rivni abo nizhche 0 S Posushlivi j vidkriti usim vitram Altiplano otrimuyut nebagato doshu velika chastina vologi vipadaye u viglyadi snigu protyagom lita Roslinnist skladayetsya z morozostijkih trav sho ste lyatsya kilimkom i kvitnut vsogo kilka hvilin ta desho rozkidanih chagarnikiv Populyaciya andskih kishok u Prirodnij pam yatci Salar de Surire stanovit 5 osib na ploshu 250 km Po doslidzhennyam u provinciyi Zhuzhuj Argentina bulo vstanovleno shilnist u 7 12 osib na 100 km na visoti 4200 m Andska kishka ye drugoyu kishkoyu u sviti yaka ne maye zhodnogo opisanogo pidvidu ZhivlennyaViskacha osnova racionu andskoyi kishki Pro zvichki racionu andskoyi kishki vidomo nebagato Kishka yist bud yakih malih ssavciv ptahiv yashirok yakih mozhe zloviti U Altiplano ye divna riznomanitnist potencijnih zhertv vklyuchayuchi krolikiv girskih viskachiv volohatih bronenosciv a takozh kilkoh vidiv grizuniv Riznomanitni ptahi sho gnizduyutsya na zemli taki yak bekasi zemlyani pidkorishniki Upucerthia i kilka vidiv kachok gusej i bolotnih ptahiv takozh chasti na Altiplano Vchenim yakim poshastilo pobachiti nevlovimu girsku kishku v Argentini vdalosya prostezhiti za neyu na blizkij vidstani 20 30 metriv protyagom dvoh godin Za cej chas kishka spustilasya do ozera shob popiti Zgraya kachok na ozeri slidkuvala za yiyi ruhami Piznishe sira lisicya sho prohodila mimo pobachila kishku i nayizhachivshis vidrazu zh utekla divlyachis cherez pleche na kishku Ochevidno lisicya vvazhaye kishku potencijnim hizhakom hocha vona ne viyavlyala interesu do peresliduvannya U podalshomu kilka raziv vdavalosya sposterigati yak andska kishka vbivala girsku viskachu PovedinkaStosunki iz inshimi hizhakami V mezhah And meshkaye shist hizhakiv Tri z nih ye kotyachimi andska kishka pampaska kishka ta puma Puma ye najbilshim hizhakom pampaska ta andska kishki ye hizhakami serednih rozmiriv Dvoye cih kishok mayut duzhe podibnu ekologiyu Voni polyuyut na odnakovij teritoriyi i na odnakovu zdobich napriklad na viskachu pivdennu Viskacha stanovit 93 9 spozhitoyi biomasi andskoyi kishki todi yak v racion pampaskoyi kishki vona zajmaye 74 8 Rozmnozhennya Za slovami miscevih zhiteliv sparyuvannya pripadaye na lipen serpen Buli vipadki koli koshenyat bachili v kvitni i v zhovtni sho zmusilo zoologiv pripustiti sho drugij sezon sparyuvannya pripadaye na listopad i mozhlivo na gruden Zazvichaj narodzhuyetsya vid odnogo do dvoh koshenyat DoslidzhennyaDo 1998 roku yedinim dokazom isnuvannya cogo vidu buli dvi fotografiyi V comu zh roci pochalisya rozshuki kishki grupoyu yaku ocholyuvav Dzhim Sanderson Vin vidmitiv ta sfotografuvav odnu osobinu v 1998 v Chili bilya pivnichnogo kordonu iz Peru V 2004 roci Sanderson priyednavsya do bolivijskoyi doslidnickoyi grupi i dopomig pochepiti radio nashijnik na andsku kishku v Boliviyi U kvitni 2005 cyu kishku bulo znajdeno mertvoyu mozhlivo pislya togo yak vona potrapila do pastki brakonyeriv U mezhah 2001 2006 Lilian Villalba iz Soyuzu andskoyi kishki provodila veliku doslidnicku programu v yaku vhodili radio telemetrichni doslidzhennya Federaciya zberezhennya kotyachih angl Feline Conservation Federation dokladaye zusil abi provoditi zahodi po zberigannyu cogo vidu Status zahistuU 2002 roci vid pereveli iz statusu urazlivogo do pid zagrozoyu vimirannya u Chervonomu spisku Mizhnarodnogo soyuzu ohoroni prirodi Oskilki areal prozhivannya kishki poshirenij po chotirom krayinam biologi proveli zahoditi spivpraci zadlya zberezhennya vidu Odnim iz rezultativ cih robit stav Komitet zberezhennya andskoyi kishki yakij teper nazivayetsya Soyuzom andskoyi kishki Populyaciyi kishki izolovani odna vid odnoyi oskilki yihni girski rajoni prozhivannya rozdileni glibokimi naselenimi lyudmi dolinami sho vistupayut yak bar yeri dlya visokogirnih vidiv Nezvazhayuchi na ridkisnist na andsku girsku kishku yak i ranishe nezakonno polyuyut zaradi yiyi krasivogo hutra Andski kishki vkazani u Vashingtonskij konvenciyi po zahistu vidiv Konvenciya zaboronyaye bud yaku torgivlyu virobami vigotovlenih iz hutra andskih kishok Zaborona stosuyetsya i prodazhu vzhe vikoristanih virobiv PosilannyaNowell K Jackson P 1996 Wild Cats status survey and conservation action plan IUCN SSC Cat Specialist Group Gland Switzerland Cornalia E Descrizione di una nuova specie del genere Felis Felis jacobita Corn Milano Coi tipi di G Bernardoni 1865 T 1 S 1 10 ital Wilson D E amp Reeder D M editors Mammal Species of the World A Taxonomic and Geographic Reference 3rd ed Johns Hopkins University Press 2005 Castello J R Felids and Hyenas of the World Wildcats Panthers Lynx Pumas Ocelots Caracals and Relatives Princeton University Press 2020 280 s Bo Beolens Michael Watkins Michael Grayson The eponym dictionary of mammals JHU Press 2009 S 209 ISBN 0801893046 angl O Brien S J amp Johnson W E The Evolution of Cats Scientific American 2007 Vip 297 1 S 68 75 angl Bellani G G Felines of the World Academic Press 2019 S 171 ISBN 9780128172773 angl Garcia Perea R 2002 Andean Mountain Cat Oreailurus jacobita Morphological Description and Comparison With Other Felines From The Altiplano journal of Mammalogy 83 1 110 124 doi 10 1644 1545 1542 2002 083 lt 0110 amcojm gt 2 0 co 2 Sorli L E Martinez F D Lardelli U and Brandi S 2006 Andean cat in Mendoza Argentina Further south and at lowest elevation ever recorded Cat News 44 24 Napolitano C Bennett M Johnson W E O Brien S J Marquet P A Barria I Poulin E and Iriarte A 2008 Ecological and biogeographical inferences on two sympatric and enigmatic Andean cat species using genetic identification of faecal samples Molecular Ecology 17 678 690 Villalba M L Bernal N Nowell K and MacDonald D W 2008 Distribution of the Andean cat Leopardus jacobitus and pampas cat Leopardus colocolo and traditional beliefs about them in the Bolivian Andes Endangered Species Research Update Cossios D E Madrid A Condori J L and Fajardo U 2007 Update on the distribution of the Andean cat Oreailurus jacobita and the pampas cat Lynchailurus colocolo in Peru Endangered Species Research 3 313 320 Reppucci J Gardner B Lucherini M 2011 Estimating detection and density of the Andean cat in the high Andes Journal of Mammalogy 92 1 140 147 doi 10 1644 10 MAMM A 053 1 Tidwell J 2005 Endangered Cat Still On Prowl Conservation International originalu za 11 April 2009 PDF Arhiv originalu PDF za 28 September 2006 Procitovano 16 zhovtnya 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Sanderson J Villalba L 2005 PDF Arhiv originalu PDF za 24 bereznya 2009 Procitovano 6 travnya 2017 DzherelaMelvin E Sunquist Fiona Sunquist Wild cats of the world University of Chicago Press 2002 S 113 ISBN 0226779998 angl Eric Yensen and Kevin L Seymour Mammalian Species 2000 N 644 P 1 6 angl ARKive angl Wright A 2004 Animal Diversity Web Arhiv originalu za 16 zhovtnya 2014 Procitovano 03 12 2020 angl