Анархо-синдикалізм

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Анархія (значення).

Ана́рхо-синдикалі́зм — одна із самостійних течій анархізму, яка вважає, що засоби виробництва мають перейти до найвищої форми організації робітників — профспілок. Виник наприкінці XIX ст. у Європі, прагнув об'єднати всіх робітників і за допомогою соціальної революції ліквідувати капіталістичне суспільство. На початку XX ст. синдикалізм був впливовим у міжнародному профспілковому русі та в соціалістичних партіях деяких країн. Головна мета сучасного анархо-синдикалізму — ліквідація державних інститутів і створення вільного суспільства.

Прапор анархо-синдикалістів

Сутність анархо-синдикалізму

Анархо-синдикалізм, або робітничий анархізм, визнає тільки низову, неієрархічну самоорганізацію трудящих, і тому відкидає участь в органах влади, а також політичні партії та ієрархічні профспілки.

Анархо-синдикалісти закликають до розвитку навичок самоуправління і солідарності через самоорганізацію в повсякденній боротьбі за покращення життєвих умов і розширення прав найманих робітників, проти зазіхань капіталу і держави, проводячи страйки, бойкоти, демонстрації, саботажі та інші подібні акції протесту (так звані акції «прямої дії»), щоб підготувати тим самим соціальну революцію, яка повинна привести до панування .

Анархо-синдикалісти вважають, що профспілки повинні діяти на основі принципу прийняття рішень усім колективом, через загальні збори на місцях. Вони відкидають розділення людей за статевою, сексуальною, віковою, етнонаціональною ознакою, так само як і будь-які інші види сегрегації та дискримінації. Для анархо-синдикалістів кожна людина цінна насамперед як унікальна особистість, яка є частиною всього людського суспільства:

Теоретиками анархо-синдикалізму були Жорж Сорель, та ін. Основні ідеї анархо-синдикалізму викладено в , прийнятій 1906 на з'їзді у Франції в Ам'єні.

Анархо-синдикалізм зародився і поширився переважно у Франції, Італії, Іспанії та країнах Латинської Америки, де існував значний дрібнобуржуазний прошарок населення, з якого постійно поповнювались ряди робітничого класу.

Організації революційних і анархо-синдикалістів

Профспілковий офіс CNT-AIT в Барселоні

• Австралія:
• Австрія: Вільний робочий союз Австрії
• Аргентина: Аргентинська регіональна робоча федерація (ФОРА)
• Бразилія: Рух за відновлення Бразильської робочої конфедерації
• Велика Британія: Федерація Солідарності [ 23 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Венесуела: Комісія анархіських зв'язків [ 26 липня 2009 у Wayback Machine.]
• Греція: Антиавторитарна Дія
• Іспанія: Загальна Конфедерація Трудящих [ 5 червня 2009 у Wayback Machine.]
• Іспанія: Національна Конфедерація Праці [ 23 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• Італія: Італійський синдикальний союз (УСІ) [ 16 грудня 2015 у Wayback Machine.]
• Нігерія:
• Німеччина: Вільний робочий союз (ФАУ) [ 20 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Норвегія: Норвезька синдикаліська федерація [ 18 серпня 2009 у Wayback Machine.]
• Польща: Робоча ініціатива
• Португалія:
• Сербія:
• Словаччина:
• США: Альянс робочої солідарності [ 19 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Франція: Національна конфедерація праці [ 1 липня 2007 у Wayback Machine.]
• Хорватія: Анархо-синдикаліська конфедерація [ 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Чехія: Федерація анархіських груп
• Чилі:
• Швеція: Шведська анархо-синдикалістська молодіжна федерація [ 15 червня 2009 у Wayback Machine.], Центральна організація робочих Швеції (САК) [ 1 червня 2009 у Wayback Machine.]

Індустріальні робочі світу (ІРС) [ 2 липня 2010 у Wayback Machine.]

Анархо-синдикалістські організації в СРСР:

• Росія: (Секція Міжнародної асоціації трудящих (МАТ) — Анархо-Синдикалістського Інтернаціонала на території бСССР)
• Росія: , революційно-синдикалістська профспілкова організація
• Україна: Рівненський клуб "Правовий всеобуч"[2] [ 29 червня 2016 у Wayback Machine.]

Примітки

1. [1]^{[недоступне посилання з червня 2019]}; Rocker R. Anarchosyndicalism [ 17 серпня 2009 у Wayback Machine.] (1938)

Література

• Кульчицький С. В. Анархо-синдикалізм [ 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 78. — .
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Маркс К. Злиденність філософії. К., 1958;
• Ленин В. И. Против ревизионизма, в защиту марксизма. М., 1959;
• Хрущов М. С. Про контрольні цифри розвитку народного господарства СРСР на 1959—1965 роки. К., 1959;
• Фостер У. 3. Очерки мирового профсоюзного движения. Пер. с англ. М., 1956;
• Против современного ревизионизма. Сборник статей. Л.,, 1958.
• Мослі О. Синдикалізм — робітничий контроль на засадах промислової демократії^{[недоступне посилання з червня 2019]}