Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Граф А́дам Лю́двіґ Левенга́упт (швед. Adam Ludwig Lewenhaupt; нар. 15 квітня 1659, неподалік Копенгагена — пом. 12 лютого 1719, Москва, Московське царство) — шведський генерал, граф, королівський радник.
| Адам Людвіг Левенгаупт | |
|---|---|
| Adam Ludwig Lewenhaupt | |
 | |
| Ім'я при народженні | швед. Adam Ludwig Lewenhaupt |
| Народження | 15 квітня 1659[1] Копенгаген, Данія |
| Смерть | 12 лютого 1719[2][3] (59 років) Москва, Московське царство[2] |
| Поховання | Ріддаргольменська церква |
| Країна |  Швеція |
| Освіта | Університет Уппсала, Лундський університет, Ростоцький університет і Університет Мартіна Лютера |
| Звання | генерал |
| Війни / битви | Велика турецька війна, Війна Аугсбурзької ліги, Велика Північна війна, d, d, Битва під Ґемауертгофом, Битва під Лісною і Полтавська битва |
| Титул | граф |
| Діти | d |
 Адам Людвіг Левенгаупт у Вікісховищі | |
Життєпис
Ранні роки та початок кар'єри
Адам Людвіґ Левенгаупт народився 15 квітня 1659 року польовому таборі у Шелланді, неподалік Копенгагена у сім'ї Людвіга Вайріка (Віріха) Левенгаупта. Адам рано осиротів, але все ж дістав можливість здобути добру освіту, а за його вихованням наглядали опікуни, насамперед риксдротс (від швед. riksdrots — тимчасовий правитель) Пер Браге. 1671 року Левенгаупт вступив до Лундського університету, після чого він навчався ще й у містах Упсалі та Ростоку, там він виборов першість 1682 року і нарешті здійснив поїздку в освітніх цілях до Франції. Його велика книжна освіченість породить у подальшому його армійське прізвисько «латинський полковник».
Провчившись в університетах Лунда, Уппсали та Ростока, Левенгаупт думає про кар'єру дипломата. Проте склалася така обстановка, що він втрачає бажання до того роду занять і замість цього стає військовим спершу в чужоземних арміях, а потім і на шведській службі. Таким чином, попри те, що в 1684 році Левенгаупт у званні кавалера посольства супроводжує шуряка в повноважному представництві, відрядженому до Москви, повернувшись додому він вирішує — хоча й без особливого ентузіазму — засвоїти військову професію. Адам Людвіг стає корнетом кавалерійського полку на баварській службі 1685 року та бере участь у боях з турками та Угорщиною. У 1686 році його підвищують до ротмістра. Після відвідання Швеції він іде 1689 року на нідерландську службу як майор найманого піхотного полку полковника Нірота, що належав до шведських допоміжних сил, які мали підсилювати Нідерланди проти Франції у т. зв. війні за успадкування трону Пфальцу. 1690 року одружується зі своєю двоюрідною сестрою, графинею Брітою Доротеєю Левенгаупт, одночасно просувається по щаблях кар'єри до звання підполковника в 1691 році та полковника в 1697 році, бере відпустку з нідерландськоі служби в 1698 році, так і не взявши участі у жодній істотній сутичці.
Роль у Північній війні
Коли в 1700 році спалахує Велика Північна війна, його призначають полковником новоствореного пішого полку «тременінг» (tremänning). Йому присвоюють звання генерал-майора 1703 року, генерал-лейтенанта — 1705 року і генерала — 1706 року. Коли Карл ХІІ вступає в 1702 році у Польщу, Левенгаупт залишається в Курляндії з військами, які мають обороняти прибалтійські провінції від росіян і забезпечувати зв'язки між головною шведською армією та батьківщиною. Левенгаупт, який після своєї перемоги під Салатами 1703 року був призначений виконувачем обов'язки губернатора Курляндії, Пілтене і Семигалії та одночасно верховним головнокомандувачем військ у Курляндії, спромагається стримати чисельно більші сили ворога. Свої наступні перемоги він здобуває під Якобштадтом (1704) та Ґемауертгофом (1705) і тепер його можна вважати одним із чільних генералів Карла XII. Його призначають у 1706 році губернатором Риги і в тому самому році він стає верховним головнокомандувачем шведської армії, дислокованої у Лівонії, Курляндії і Литві.
В іншому джерелі, каталозі «Петро Великий і Карл ХІІ у війні та мирі», упорядник Пер Сандін, 1998 року, у тексті під портретом зазначено: «1705 року його призначили губернатором Риги і він прийняв командування шведськими військами в Ліфляндії, Курляндії і Земгалії.»
Початок провалу
Між тим, росіяни скупчили проти Левенгаупта основні сили і їм таким чином вдалося потроху захопити Курляндію, але вони не зуміли відрізати Ригу. Операції Левенгаупта у прибалтійських провінціях мали неабияке значення і для воєнного становища тим, що вони змусили росіян відокремити великі сили для цього театру воєнних дій.
Коли 1708 року Карл ХІІ вирушає на Росію, щоб вирішити долю війни, Левенгаупт одержує наказ прорватися від Риги з 16000-ним (не рахуючи супровідних сил) резервом навіть за рахунок головної армії та приєднатися до власних військ короля. Виступ відтягувався до кінця червня, на місяць пізніше від наміченого строку, і відхід потім пішов дуже повільно. Не можна було сказати, що причини цього були цілком з'ясовані. Вказувалося на труднощі спорядити та втримати разом великі та важкі обози, просуваючись із ними розкислими від дощів шляхами тощо, але ніхто так і не зумів побачити значущу причину зволікання в недостатньому завзятті з боку Левенгаупта і в недостатній його спроможності підтримати дисципліну. Даремно прочекавши місяць на Левенгаупта в Могилеві та одержавши помилкові дані про його положення, Карл ХІІ нарешті змінив напрям походу і рушив на південь до Сіверщини (Severien), через що відстань між Левенгауптом і головною армією побільшала. Росіяни тепер дістали нагоду накинутися на Левенгаупта наодинці. У бою під Лісною Левенгауптові вдалося, безумовно, пробитися, але він припустився великих втрат у живій силі і йому довелося покинути артилерію і обози. Немаловажною причиною невдалого закінчення була перебільшена обачність Левенгаупта. Бій був першою з великих невдач, з якими стикалися шведи у своєму поході проти Росії. Левенгаупт, якого попри його невдачі милостиво прийняв король, тепер ішов за головною армією, спочатку без підпорядкованих йому солдатів. У битві під Полтавою він керував піхотою. Вважається, що погане співробітництво між ним і фельдмаршалом Реншильдом призвело до нещасливого фіналу. Потім він умовив короля залишити армію та перейти Дніпро, сам прийняв верховне командування розбитими військами, з якими він капітулював під Переволочною. Йому сильно докоряли за намагання перед тим, як було прийнято вирішальну ухвалу, прислухатися, чи рядовий склад хоче воювати чи ні, але, втім, його відповідальність за капітуляцію розцінювалася дуже по-різному. Карл ХІІ, який в інакших випадках ставився до своїх генералів з доброзичливістю та розумінням, суворо покарав його, відвернувшись від нього. Він вважав, що поведінка Левенгаупта «ганебним чином суперечила наказу і етикету солдата та спричинила непоправні втрати, більші від яких просто не можуть бути, якби навіть той наважився і на найбільш надзвичайні заходи». Безсумнівно, що Левенгаупт не впорався з сумнівною ситуацією та, що він не спромігся утримати свій авторитет.
Впродовж своєї служби в чужоземних арміях Левенгаупт познайомився з методичним нідерландським воєнним мистецтвом з його застиглою лінійною тактикою, і, здавалося, його міцно захопили ці принципи. Тим-то він, здається, ніколи не був таким собі прибічником сучаснішого і багатого на несподіванки воєнного мистецтва Карла ХІІ. Сам він був сумлінним та ретельним, коли йшлося про планування операції, і просувався до завершення з обачністю, але не зі швидкістю та енергією, чим вирізнявся король. У полоні в Росії Левенгаупт писав звіт про свій похід. Він набув характеру повісті про запеклу оборону і як історичне джерело застосовується з великою обережністю. Сам він постає в ньому як песиміст і дратівливий, та подає себе оточеним ворогами та заздрісниками. Відколи Піпер помер, а Реншильда виміняли, Левенгаупт був найвизначнішим зі шведських військовополонених, і він провів велику роботу, щоб утримати їх разом та щоб полегшити їхнє існування. Ульріка Елеонора призначила його в 1718 році королівським радником.
Деякі російські історіографи вважають, що Левенгаупт — як і все оточення Карла ХІІ з ним самим включно — не розумів всієї російської військової тактики. Навіть коли, вгамувавшись, генерал Левенгаупт заговорив про відхід, то, по-перше, і він зрозумів це занадто пізно, і сама можливість відходу стала більш чи менш проблематичною, а по-друге, і він теж до кінця не осягнув своїм розумом всього, що трапилось.
Винуватець провалу в листі Карла ХІІ до сестри
З притаманною йому зарозумілістю та вірою у власну несхибність Карл XII настирливо прагнув довести, що, власне, головна річ була не в програші Полтавського бою, але в тому, що Левенгаупт здався із залишком армії біля Переволочної. Графиня Левенгаупт, яка знала, що її бідолашного чоловіка, який знемагає в полоні (звідки він уже ніколи не повернувся), згублено, як і всю шведську армію, вбивчими політичними та стратегічними прорахунками короля, написала в 1712 році сестрі короля, принцесі Ульріці Елеонорі, лист, у якому виправдувала свого чоловіка.
Ульріка Елеонора цілковито стала на її сторону, розуміючи, що Переволочна була прямим і неминучим наслідком повного розгрому шведів у Полтаві. Та ось що відповів сестрі Карл. Цей лист — цікавий історичний та психологічний документ. «Що стосується прохання графині Лейонхуфвуд (Карл XII, як тоді було заведено при дворі, точно перекладає з німецької на шведську прізвище Левенгаупт „левова голова“), яке ви мені зблаговолили переслати, то воно полягає у тому, що вона (графиня) дуже хоче спробувати вибачити поведінку її чоловіка на Дніпрі. Я би дуже бажав, щоб справа виглядала саме так, щоб я міг погодитися, що провина не лежить на її чоловікові. Одначе справа надто ясна та незаперечна, що він діяв ганебним чином всупереч велінню і солдатському обов'язкові та заподіяв непоправної шкоди, якої в жодному випадку не могло би бути більше, навіть якби він відважився на найбільшу крайність. Раніше він завжди поводився достославно і гарно, та цього разу, однак, йому відняло здоровий глузд, отож йому навряд чи можна буде в майбутньому що-небудь доручити. Тому що така капітуляція, на яку він пристав, занадто небезпечна дія вже хоча б внаслідок (кепського) прикладу. Якщо не вважати її гідною покарання, то й найкраща армія буде завжди в небезпеці через незначні випадки потрапити в руки противника і таким чином відразу втратити свою славу, яку вона довго собі заслуговувала в боях. Я не думаю, що він це зробив з упередженого злого умислу чи через особисте боягузтво. Однак на війні це не вибачення, але він, ймовірно, зовсім втратив голову та занадто занепав духом, щоб напасти (на ворога), як повинен робити генерал, коли справа стоїть погано, бо тоді це безвідповідально — дати помітити свою нерішучість, як він це зробив. Якби він мене не запевняв зовсім у іншому, то я б його там не залишив. Та він сам запропонував узяти на себе верховне командування. Я спершу сам не хотів відходити, а довго обмірковував. Але оскільки мене запевнили, що виконають мій наказ, що ми, безсумнівно, зустрінемось коло Очакова і що він (Левенгаупт) докладе превеликого старання, щоб зберегти людей та спалити обоз (одначе нічого цього не було виконано), то я переправився через Дніпро і пішов до Очакова. Позаяк я через мою ногу не міг ніяк сісти на коня, то я вважав за необхідне спочатку прибути в Очаків, щоб звідти мати змогу відправити потрібні листи про полтавську битву до шведської армії в Польщі, щоб вона одержала правильний зв'язок і зачекала, доки я до них пройду з військами, які я залишив Лейонхуфвуду. І в Швецію було послано з Очакова листи, щоб поповнити полки рекрутами. В усякому випадку і я теж дав маху: я забув передати далі по армії всім іншим генералам та полковникам, що там перебували, той наказ, який знали тільки Лейонхуфвуд і Крейц. Тоді б ніколи не трапилось того, що сталося, тому що всі інші начальники були здивовані та не знали ніякого наказу, бо їм його не повідомили, і не знали вони, ні куди зі своїми полками їм слід рушити, ні куди я від'їхав. Я ось тому й думав про те, щоб з ними всіма говорити. Але позаяк я мав багато дрібних справ і розпоряджень, і я тому повинен був з багатьма порозумітися і притому марудитися з фельдшерськими перев'язками, то я забув перемовитися з усіма про мій наказ так, як це мав би зробити, і це була велика помилка з мого боку. Та почасти мені можна вибачити, позаяк я був поранений і мав привести до ладу в цей час свою ногу, я міг дещо забути, особливо позаяк різні люди з тих, які були здорові, мало про що думали і тільки розпиналися в скаргах, що цього разу було зовсім не потрібно та дуже шкідливо. Ніяк не можна звалити провину на офіцерів і рядових, начебто вони не хотіли битися і зробити все, що від них вимагали».
Він грубо помилявся або свідомо обманював сестру, коли писав, буцімто солдати та офіцери були готові битися біля Переволочної. Вони рішуче були вже не спроможні до бою в цей момент. Нещире і недобросовісне бажання представити справу в цілковито хибному світлі та звалити провину за свою поразку під Полтавою на Левенгаупта позначається в кожному рядку цього листа. Вкрай жахливі помилки вторгнення у чужу країну ціною втрати армії, незбагненна легковажність затіяного генерального бою з чотирма гарматами проти великої артилерії противника, з армією майже вдвічі меншою, ніж у противника,— все це «незначний інцидент», і взагалі битву програв не він, Карл, при Полтаві, а Левенгаупт під Переволочною.
У книжці відомого шведського історика Петера Енґлунда «Полтава» Левенгаупт описується як «дуже старанний воїн, компетентний, самовпевнений, ревний віруючий та інтелігентний».
Прах Левенгаупта було перевезено на батьківщину в Швецію і поховано у церкві Ріддаргольм у Стокгольмі.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #1037798813 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Adam Ludwig Lewenhaupt — 1917.
Література та джерела
- Per Sandin. Peter den store och Karl XII i kriget och fried. — Stockholm, 1998. (швед.)
- Nils Bohman, Torsten Dahl. Svenska män och kvinnor. Stockholm, Albert Bonniers förlag, 1942—1955
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Levengaupt Graf A dam Lyu dvig Levenga upt shved Adam Ludwig Lewenhaupt nar 15 kvitnya 1659 16590415 nepodalik Kopengagena pom 12 lyutogo 1719 Moskva Moskovske carstvo shvedskij general graf korolivskij radnik Adam Lyudvig LevengauptAdam Ludwig LewenhauptIm ya pri narodzhenni shved Adam Ludwig LewenhauptNarodzhennya 15 kvitnya 1659 1659 04 15 1 Kopengagen DaniyaSmert 12 lyutogo 1719 1719 02 12 2 3 59 rokiv Moskva Moskovske carstvo 2 Pohovannya Riddargolmenska cerkvaKrayina ShveciyaOsvita Universitet Uppsala Lundskij universitet Rostockij universitet i Universitet Martina LyuteraZvannya generalVijni bitvi Velika turecka vijna Vijna Augsburzkoyi ligi Velika Pivnichna vijna d d Bitva pid Gemauertgofom Bitva pid Lisnoyu i Poltavska bitvaTitul grafDiti d Adam Lyudvig Levengaupt u VikishovishiZhittyepisRanni roki ta pochatok kar yeri Adam Lyudvig Levengaupt narodivsya 15 kvitnya 1659 roku polovomu tabori u Shellandi nepodalik Kopengagena u sim yi Lyudviga Vajrika Viriha Levengaupta Adam rano osirotiv ale vse zh distav mozhlivist zdobuti dobru osvitu a za jogo vihovannyam naglyadali opikuni nasampered riksdrots vid shved riksdrots timchasovij pravitel Per Brage 1671 roku Levengaupt vstupiv do Lundskogo universitetu pislya chogo vin navchavsya she j u mistah Upsali ta Rostoku tam vin viborov pershist 1682 roku i nareshti zdijsniv poyizdku v osvitnih cilyah do Franciyi Jogo velika knizhna osvichenist porodit u podalshomu jogo armijske prizvisko latinskij polkovnik Provchivshis v universitetah Lunda Uppsali ta Rostoka Levengaupt dumaye pro kar yeru diplomata Prote sklalasya taka obstanovka sho vin vtrachaye bazhannya do togo rodu zanyat i zamist cogo staye vijskovim spershu v chuzhozemnih armiyah a potim i na shvedskij sluzhbi Takim chinom popri te sho v 1684 roci Levengaupt u zvanni kavalera posolstva suprovodzhuye shuryaka v povnovazhnomu predstavnictvi vidryadzhenomu do Moskvi povernuvshis dodomu vin virishuye hocha j bez osoblivogo entuziazmu zasvoyiti vijskovu profesiyu Adam Lyudvig staye kornetom kavalerijskogo polku na bavarskij sluzhbi 1685 roku ta bere uchast u boyah z turkami ta Ugorshinoyu U 1686 roci jogo pidvishuyut do rotmistra Pislya vidvidannya Shveciyi vin ide 1689 roku na niderlandsku sluzhbu yak major najmanogo pihotnogo polku polkovnika Nirota sho nalezhav do shvedskih dopomizhnih sil yaki mali pidsilyuvati Niderlandi proti Franciyi u t zv vijni za uspadkuvannya tronu Pfalcu 1690 roku odruzhuyetsya zi svoyeyu dvoyuridnoyu sestroyu grafineyu Britoyu Doroteyeyu Levengaupt odnochasno prosuvayetsya po shablyah kar yeri do zvannya pidpolkovnika v 1691 roci ta polkovnika v 1697 roci bere vidpustku z niderlandskoi sluzhbi v 1698 roci tak i ne vzyavshi uchasti u zhodnij istotnij sutichci Rol u Pivnichnij vijni Koli v 1700 roci spalahuye Velika Pivnichna vijna jogo priznachayut polkovnikom novostvorenogo pishogo polku tremening tremanning Jomu prisvoyuyut zvannya general majora 1703 roku general lejtenanta 1705 roku i generala 1706 roku Koli Karl HII vstupaye v 1702 roci u Polshu Levengaupt zalishayetsya v Kurlyandiyi z vijskami yaki mayut oboronyati pribaltijski provinciyi vid rosiyan i zabezpechuvati zv yazki mizh golovnoyu shvedskoyu armiyeyu ta batkivshinoyu Levengaupt yakij pislya svoyeyi peremogi pid Salatami 1703 roku buv priznachenij vikonuvachem obov yazki gubernatora Kurlyandiyi Piltene i Semigaliyi ta odnochasno verhovnim golovnokomanduvachem vijsk u Kurlyandiyi spromagayetsya strimati chiselno bilshi sili voroga Svoyi nastupni peremogi vin zdobuvaye pid Yakobshtadtom 1704 ta Gemauertgofom 1705 i teper jogo mozhna vvazhati odnim iz chilnih generaliv Karla XII Jogo priznachayut u 1706 roci gubernatorom Rigi i v tomu samomu roci vin staye verhovnim golovnokomanduvachem shvedskoyi armiyi dislokovanoyi u Livoniyi Kurlyandiyi i Litvi V inshomu dzhereli katalozi Petro Velikij i Karl HII u vijni ta miri uporyadnik Per Sandin 1998 roku u teksti pid portretom zaznacheno 1705 roku jogo priznachili gubernatorom Rigi i vin prijnyav komanduvannya shvedskimi vijskami v Liflyandiyi Kurlyandiyi i Zemgaliyi Pochatok provalu Mizh tim rosiyani skupchili proti Levengaupta osnovni sili i yim takim chinom vdalosya potrohu zahopiti Kurlyandiyu ale voni ne zumili vidrizati Rigu Operaciyi Levengaupta u pribaltijskih provinciyah mali neabiyake znachennya i dlya voyennogo stanovisha tim sho voni zmusili rosiyan vidokremiti veliki sili dlya cogo teatru voyennih dij Koli 1708 roku Karl HII virushaye na Rosiyu shob virishiti dolyu vijni Levengaupt oderzhuye nakaz prorvatisya vid Rigi z 16000 nim ne rahuyuchi suprovidnih sil rezervom navit za rahunok golovnoyi armiyi ta priyednatisya do vlasnih vijsk korolya Vistup vidtyaguvavsya do kincya chervnya na misyac piznishe vid namichenogo stroku i vidhid potim pishov duzhe povilno Ne mozhna bulo skazati sho prichini cogo buli cilkom z yasovani Vkazuvalosya na trudnoshi sporyaditi ta vtrimati razom veliki ta vazhki obozi prosuvayuchis iz nimi rozkislimi vid doshiv shlyahami tosho ale nihto tak i ne zumiv pobachiti znachushu prichinu zvolikannya v nedostatnomu zavzyatti z boku Levengaupta i v nedostatnij jogo spromozhnosti pidtrimati disciplinu Daremno prochekavshi misyac na Levengaupta v Mogilevi ta oderzhavshi pomilkovi dani pro jogo polozhennya Karl HII nareshti zminiv napryam pohodu i rushiv na pivden do Sivershini Severien cherez sho vidstan mizh Levengauptom i golovnoyu armiyeyu pobilshala Rosiyani teper distali nagodu nakinutisya na Levengaupta naodinci U boyu pid Lisnoyu Levengauptovi vdalosya bezumovno probitisya ale vin pripustivsya velikih vtrat u zhivij sili i jomu dovelosya pokinuti artileriyu i obozi Nemalovazhnoyu prichinoyu nevdalogo zakinchennya bula perebilshena obachnist Levengaupta Bij buv pershoyu z velikih nevdach z yakimi stikalisya shvedi u svoyemu pohodi proti Rosiyi Levengaupt yakogo popri jogo nevdachi milostivo prijnyav korol teper ishov za golovnoyu armiyeyu spochatku bez pidporyadkovanih jomu soldativ U bitvi pid Poltavoyu vin keruvav pihotoyu Vvazhayetsya sho pogane spivrobitnictvo mizh nim i feldmarshalom Renshildom prizvelo do neshaslivogo finalu Potim vin umoviv korolya zalishiti armiyu ta perejti Dnipro sam prijnyav verhovne komanduvannya rozbitimi vijskami z yakimi vin kapitulyuvav pid Perevolochnoyu Jomu silno dokoryali za namagannya pered tim yak bulo prijnyato virishalnu uhvalu prisluhatisya chi ryadovij sklad hoche voyuvati chi ni ale vtim jogo vidpovidalnist za kapitulyaciyu rozcinyuvalasya duzhe po riznomu Karl HII yakij v inakshih vipadkah stavivsya do svoyih generaliv z dobrozichlivistyu ta rozuminnyam suvoro pokarav jogo vidvernuvshis vid nogo Vin vvazhav sho povedinka Levengaupta ganebnim chinom superechila nakazu i etiketu soldata ta sprichinila nepopravni vtrati bilshi vid yakih prosto ne mozhut buti yakbi navit toj navazhivsya i na najbilsh nadzvichajni zahodi Bezsumnivno sho Levengaupt ne vporavsya z sumnivnoyu situaciyeyu ta sho vin ne spromigsya utrimati svij avtoritet Vprodovzh svoyeyi sluzhbi v chuzhozemnih armiyah Levengaupt poznajomivsya z metodichnim niderlandskim voyennim mistectvom z jogo zastigloyu linijnoyu taktikoyu i zdavalosya jogo micno zahopili ci principi Tim to vin zdayetsya nikoli ne buv takim sobi pribichnikom suchasnishogo i bagatogo na nespodivanki voyennogo mistectva Karla HII Sam vin buv sumlinnim ta retelnim koli jshlosya pro planuvannya operaciyi i prosuvavsya do zavershennya z obachnistyu ale ne zi shvidkistyu ta energiyeyu chim viriznyavsya korol U poloni v Rosiyi Levengaupt pisav zvit pro svij pohid Vin nabuv harakteru povisti pro zapeklu oboronu i yak istorichne dzherelo zastosovuyetsya z velikoyu oberezhnistyu Sam vin postaye v nomu yak pesimist i drativlivij ta podaye sebe otochenim vorogami ta zazdrisnikami Vidkoli Piper pomer a Renshilda viminyali Levengaupt buv najviznachnishim zi shvedskih vijskovopolonenih i vin proviv veliku robotu shob utrimati yih razom ta shob polegshiti yihnye isnuvannya Ulrika Eleonora priznachila jogo v 1718 roci korolivskim radnikom Deyaki rosijski istoriografi vvazhayut sho Levengaupt yak i vse otochennya Karla HII z nim samim vklyuchno ne rozumiv vsiyeyi rosijskoyi vijskovoyi taktiki Navit koli vgamuvavshis general Levengaupt zagovoriv pro vidhid to po pershe i vin zrozumiv ce zanadto pizno i sama mozhlivist vidhodu stala bilsh chi mensh problematichnoyu a po druge i vin tezh do kincya ne osyagnuv svoyim rozumom vsogo sho trapilos Vinuvatec provalu v listi Karla HII do sestri Z pritamannoyu jomu zarozumilistyu ta viroyu u vlasnu neshibnist Karl XII nastirlivo pragnuv dovesti sho vlasne golovna rich bula ne v prograshi Poltavskogo boyu ale v tomu sho Levengaupt zdavsya iz zalishkom armiyi bilya Perevolochnoyi Grafinya Levengaupt yaka znala sho yiyi bidolashnogo cholovika yakij znemagaye v poloni zvidki vin uzhe nikoli ne povernuvsya zgubleno yak i vsyu shvedsku armiyu vbivchimi politichnimi ta strategichnimi prorahunkami korolya napisala v 1712 roci sestri korolya princesi Ulrici Eleonori list u yakomu vipravduvala svogo cholovika Ulrika Eleonora cilkovito stala na yiyi storonu rozumiyuchi sho Perevolochna bula pryamim i neminuchim naslidkom povnogo rozgromu shvediv u Poltavi Ta os sho vidpoviv sestri Karl Cej list cikavij istorichnij ta psihologichnij dokument Sho stosuyetsya prohannya grafini Lejonhufvud Karl XII yak todi bulo zavedeno pri dvori tochno perekladaye z nimeckoyi na shvedsku prizvishe Levengaupt levova golova yake vi meni zblagovolili pereslati to vono polyagaye u tomu sho vona grafinya duzhe hoche sprobuvati vibachiti povedinku yiyi cholovika na Dnipri Ya bi duzhe bazhav shob sprava viglyadala same tak shob ya mig pogoditisya sho provina ne lezhit na yiyi cholovikovi Odnache sprava nadto yasna ta nezaperechna sho vin diyav ganebnim chinom vsuperech velinnyu i soldatskomu obov yazkovi ta zapodiyav nepopravnoyi shkodi yakoyi v zhodnomu vipadku ne moglo bi buti bilshe navit yakbi vin vidvazhivsya na najbilshu krajnist Ranishe vin zavzhdi povodivsya dostoslavno i garno ta cogo razu odnak jomu vidnyalo zdorovij gluzd otozh jomu navryad chi mozhna bude v majbutnomu sho nebud doruchiti Tomu sho taka kapitulyaciya na yaku vin pristav zanadto nebezpechna diya vzhe hocha b vnaslidok kepskogo prikladu Yaksho ne vvazhati yiyi gidnoyu pokarannya to j najkrasha armiya bude zavzhdi v nebezpeci cherez neznachni vipadki potrapiti v ruki protivnika i takim chinom vidrazu vtratiti svoyu slavu yaku vona dovgo sobi zaslugovuvala v boyah Ya ne dumayu sho vin ce zrobiv z uperedzhenogo zlogo umislu chi cherez osobiste boyaguztvo Odnak na vijni ce ne vibachennya ale vin jmovirno zovsim vtrativ golovu ta zanadto zanepav duhom shob napasti na voroga yak povinen robiti general koli sprava stoyit pogano bo todi ce bezvidpovidalno dati pomititi svoyu nerishuchist yak vin ce zrobiv Yakbi vin mene ne zapevnyav zovsim u inshomu to ya b jogo tam ne zalishiv Ta vin sam zaproponuvav uzyati na sebe verhovne komanduvannya Ya spershu sam ne hotiv vidhoditi a dovgo obmirkovuvav Ale oskilki mene zapevnili sho vikonayut mij nakaz sho mi bezsumnivno zustrinemos kolo Ochakova i sho vin Levengaupt doklade prevelikogo starannya shob zberegti lyudej ta spaliti oboz odnache nichogo cogo ne bulo vikonano to ya perepravivsya cherez Dnipro i pishov do Ochakova Pozayak ya cherez moyu nogu ne mig niyak sisti na konya to ya vvazhav za neobhidne spochatku pributi v Ochakiv shob zvidti mati zmogu vidpraviti potribni listi pro poltavsku bitvu do shvedskoyi armiyi v Polshi shob vona oderzhala pravilnij zv yazok i zachekala doki ya do nih projdu z vijskami yaki ya zalishiv Lejonhufvudu I v Shveciyu bulo poslano z Ochakova listi shob popovniti polki rekrutami V usyakomu vipadku i ya tezh dav mahu ya zabuv peredati dali po armiyi vsim inshim generalam ta polkovnikam sho tam perebuvali toj nakaz yakij znali tilki Lejonhufvud i Krejc Todi b nikoli ne trapilos togo sho stalosya tomu sho vsi inshi nachalniki buli zdivovani ta ne znali niyakogo nakazu bo yim jogo ne povidomili i ne znali voni ni kudi zi svoyimi polkami yim slid rushiti ni kudi ya vid yihav Ya os tomu j dumav pro te shob z nimi vsima govoriti Ale pozayak ya mav bagato dribnih sprav i rozporyadzhen i ya tomu povinen buv z bagatma porozumitisya i pritomu maruditisya z feldsherskimi perev yazkami to ya zabuv peremovitisya z usima pro mij nakaz tak yak ce mav bi zrobiti i ce bula velika pomilka z mogo boku Ta pochasti meni mozhna vibachiti pozayak ya buv poranenij i mav privesti do ladu v cej chas svoyu nogu ya mig desho zabuti osoblivo pozayak rizni lyudi z tih yaki buli zdorovi malo pro sho dumali i tilki rozpinalisya v skargah sho cogo razu bulo zovsim ne potribno ta duzhe shkidlivo Niyak ne mozhna zvaliti provinu na oficeriv i ryadovih nachebto voni ne hotili bitisya i zrobiti vse sho vid nih vimagali Vin grubo pomilyavsya abo svidomo obmanyuvav sestru koli pisav bucimto soldati ta oficeri buli gotovi bitisya bilya Perevolochnoyi Voni rishuche buli vzhe ne spromozhni do boyu v cej moment Neshire i nedobrosovisne bazhannya predstaviti spravu v cilkovito hibnomu svitli ta zvaliti provinu za svoyu porazku pid Poltavoyu na Levengaupta poznachayetsya v kozhnomu ryadku cogo lista Vkraj zhahlivi pomilki vtorgnennya u chuzhu krayinu cinoyu vtrati armiyi nezbagnenna legkovazhnist zatiyanogo generalnogo boyu z chotirma garmatami proti velikoyi artileriyi protivnika z armiyeyu majzhe vdvichi menshoyu nizh u protivnika vse ce neznachnij incident i vzagali bitvu prograv ne vin Karl pri Poltavi a Levengaupt pid Perevolochnoyu U knizhci vidomogo shvedskogo istorika Petera Englunda Poltava Levengaupt opisuyetsya yak duzhe starannij voyin kompetentnij samovpevnenij revnij viruyuchij ta inteligentnij Prah Levengaupta bulo perevezeno na batkivshinu v Shveciyu i pohovano u cerkvi Riddargolm u Stokgolmi PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Deutsche Nationalbibliothek Record 1037798813 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Adam Ludwig Lewenhaupt 1917 d Track Q379406d Track Q1724971Literatura ta dzherelaPer Sandin Peter den store och Karl XII i kriget och fried Stockholm 1998 shved Nils Bohman Torsten Dahl Svenska man och kvinnor Stockholm Albert Bonniers forlag 1942 1955