Абу Абдаллах Мухаммад V аль-Хасан (араб. أبو عبد الله الحسن; д/н — 1549) — 26-й султан і 25-й халіф Держави Хафсідів у 1526—1543 роках. Також відомий як Мулай Хасан.
Абу Абдаллах Мухаммад V аль-Хасан | |
---|---|
Народився | 1500-ті |
Помер | 1549 Магдія, Магдія, Туніс[1] |
Країна | Хафсіди |
Місце проживання | Туніс |
Діяльність | суверен |
Посада | d і халіф |
Конфесія | сунізм |
Рід | Хафсіди |
Батько | Мухаммад V аль-Мутавакіль |
Діти | Абу'л Аббас Ахмад III і d |
|
Життєпис
Молодший син халіфа Мухаммада V, народився десь напочатку 1500-х років. У 1526 році завдяки інтригам матері посів трон після смерті батька. Після цього стратив двох старших братів, а третій — Рашид — втік до Алжиру, під захист Хизира Барбаросси. Останній порадив Рашидові звернутися по допомогу до османського дивану, використавши цей факт для втручання у справи Хафсідів.
1534 року Барбаросса, якого султан Сулейман I щойно призначив капудан-пашею (верховним адміралом) Османської імперії, на чолі потужного османського флоту прибув до Тунісу. Він поширив чутку, що разом з ним Рашид, законний претендент на трон (насправді той перебував у в'язниці в Стамбулі). Це спричинило повстання проти Аль-Хасана. останній втратив владу, втікши до Сицилії.
В Тунісі Барбаросса оголосив про встановлення османської влади. Це спричинило повстання, яке було жорстоко придушено (загинуло 3 тис. осіб). Втім доволі швидко Барбаросса підкорив усі володіння Хафсідів.
Своєю чергою Аль-Хасан опинився при дворі імператора Карла V Габсбурга, який в наступному році організував і особисто очолив потужний похід для звільнення Тунісу від османської зверхності. 4 липня 1535 року Туніс було захоплено і іспанці відновили Аль-Хасана на троні. Проте фактично він панував лише над північною Іфрикією, оскільки в Кайруані отаборилися шейхи арабів, які 1536 року вигнали османів. 1540 року владу в Кайруані захопив Сіді Арафі, голова марабутів, яких підтримав арабський клан бану-шаббійя. Для боротьби з ним Мулай Хасан 1542 року вирушив до Неаполя для наймання війська. В цей час халіф довідався про змову свого сина Ахмада. По поверненню 1543 року халіфа схопив власний син. Ахмад запропонував батькові на вибір страту або осліплення і Аль-Хасан обрав друге. Невдовзі колишній халіф перебрався до Європи.
У 1548 році осліплений Аль-Хасан подорожував Європою, відвідавши папу римського Павла III і отримав аудієнцію Карла V в Аугсбурзі. Імператор обіцяв надати йому війська для вигнання османського корсара Тургут-реїса з Махдії, але Аль-Хасан помер 1549 року, за рік до того, як об'єднаний іспансько-мальтійський флот захопив Махдію.
Див. також
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #1017241511 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Джерела
- Hans Joachim Kissling, Frank Ronald Charles Bagley, Bertold Spuler, Nevill Barbour, J. Spencer Trimingham, Hellmut Braun et Herbert Härtel, The Last Great Muslim Empires, éd. Brill, Leyde, 1969, pp. 127—128.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Abu Abdallah Muhammad V al Hasan arab أبو عبد الله الحسن d n 1549 26 j sultan i 25 j halif Derzhavi Hafsidiv u 1526 1543 rokah Takozh vidomij yak Mulaj Hasan Abu Abdallah Muhammad V al HasanNarodivsya1500 tiPomer1549 Magdiya Magdiya Tunis 1 Krayina HafsidiMisce prozhivannyaTunisDiyalnistsuverenPosadad i halifKonfesiyasunizmRidHafsidiBatkoMuhammad V al MutavakilDitiAbu l Abbas Ahmad III i d Mediafajli u VikishovishiZhittyepisMolodshij sin halifa Muhammada V narodivsya des napochatku 1500 h rokiv U 1526 roci zavdyaki intrigam materi posiv tron pislya smerti batka Pislya cogo strativ dvoh starshih brativ a tretij Rashid vtik do Alzhiru pid zahist Hizira Barbarossi Ostannij poradiv Rashidovi zvernutisya po dopomogu do osmanskogo divanu vikoristavshi cej fakt dlya vtruchannya u spravi Hafsidiv 1534 roku Barbarossa yakogo sultan Sulejman I shojno priznachiv kapudan pasheyu verhovnim admiralom Osmanskoyi imperiyi na choli potuzhnogo osmanskogo flotu pribuv do Tunisu Vin poshiriv chutku sho razom z nim Rashid zakonnij pretendent na tron naspravdi toj perebuvav u v yaznici v Stambuli Ce sprichinilo povstannya proti Al Hasana ostannij vtrativ vladu vtikshi do Siciliyi V Tunisi Barbarossa ogolosiv pro vstanovlennya osmanskoyi vladi Ce sprichinilo povstannya yake bulo zhorstoko pridusheno zaginulo 3 tis osib Vtim dovoli shvidko Barbarossa pidkoriv usi volodinnya Hafsidiv Svoyeyu chergoyu Al Hasan opinivsya pri dvori imperatora Karla V Gabsburga yakij v nastupnomu roci organizuvav i osobisto ocholiv potuzhnij pohid dlya zvilnennya Tunisu vid osmanskoyi zverhnosti 4 lipnya 1535 roku Tunis bulo zahopleno i ispanci vidnovili Al Hasana na troni Prote faktichno vin panuvav lishe nad pivnichnoyu Ifrikiyeyu oskilki v Kajruani otaborilisya shejhi arabiv yaki 1536 roku vignali osmaniv 1540 roku vladu v Kajruani zahopiv Sidi Arafi golova marabutiv yakih pidtrimav arabskij klan banu shabbijya Dlya borotbi z nim Mulaj Hasan 1542 roku virushiv do Neapolya dlya najmannya vijska V cej chas halif dovidavsya pro zmovu svogo sina Ahmada Po povernennyu 1543 roku halifa shopiv vlasnij sin Ahmad zaproponuvav batkovi na vibir stratu abo osliplennya i Al Hasan obrav druge Nevdovzi kolishnij halif perebravsya do Yevropi U 1548 roci osliplenij Al Hasan podorozhuvav Yevropoyu vidvidavshi papu rimskogo Pavla III i otrimav audiyenciyu Karla V v Augsburzi Imperator obicyav nadati jomu vijska dlya vignannya osmanskogo korsara Turgut reyisa z Mahdiyi ale Al Hasan pomer 1549 roku za rik do togo yak ob yednanij ispansko maltijskij flot zahopiv Mahdiyu Div takozhZahoplennya Tunisu 1534 Zahoplennya Tunisu 1535 Zahoplennya Mahdiyi 1550 Hajr ad Din Barbarossa Turgut reyisPrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 1017241511 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578DzherelaHans Joachim Kissling Frank Ronald Charles Bagley Bertold Spuler Nevill Barbour J Spencer Trimingham Hellmut Braun et Herbert Hartel The Last Great Muslim Empires ed Brill Leyde 1969 pp 127 128