Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття не містить . (грудень 2016) |
Італійське економічне диво (італ. il miracolo economico, або boom economico) — період швидкого економічного зростання в Італії між серединою 1950-х і серединою 1970-х, в ході якого економіка країни з аграрно-індустріальної перетворилася в одну з найбільш індустріалізованих у світі й увійшла до світових лідерів.
Передумови
З Другої світової війни Італія вийшла серед найбільш постраждалих і зруйнованих європейських країн. «Il boom» став модернізацію економіки і її розвитком до рівня однієї з найбільших економік світу. Рушіями економічного буму стали передбачення і економічна кмітливість італійських підприємців, а також виявлення родовищ метану і гідрокарбонатів на Паданській рівнині, що дало поштовх до нового розвитку чорної металургії. Підйому італійської виплавки сприяла також допомога США, що надавалася відповідно до плану Маршалла і прямувала на відновлення основних галузей промисловості. Головною метою цих вливань був розвиток індустріальних галузей економіки до такого рівня, який дозволив би їм бути конкурентоспроможними на просторі Спільного Ринку.
Період економічного дива
З початку 1950-х років Італія вступила в період виключно швидкого індустріального розвитку, обганяючи за темпами середньорічного приросту виробництва промислової продукції всі європейські країни, а в світовому масштабі поступаючись лише Японії.
У 1959, 1960, 1961 і 1962 роках економічне зростання досягло відповідно 6,4%, 5,8%, 6,8% і 6,1% ВВП. У період 1957-1960 років середній річний приріст індустріального виробництва становив 31,4%. Ще більш вражаюче зростання показували такі галузі:
- Автомобілебудування - 89%,
- Точне машинобудування - 83%,
- Виробництво штучних волокон - 66,8%.
Разом, за період з 1953 року по 1962 рік обсяг промислового виробництва в Італії зріс утричі.
Корейська війна (1950-1953) і пов'язана з виробництвом танків і літаків потреба в сталі надали додаткове прискорення італійському індустріальному і економічному зростанню. З 1964 року в середньому зростання становило 8% щорічно , а в найбільш розвинених індустріальних містах Півночі (Мілан, Генуя, Турин) розвиток йшов іще швидшими темпами. Основною продукцією стали:
- Модний одяг і взуття (в основному Мілан),
- Друкарські машинки (фірма )
- пральні машини,
- Автомобілі (ФІАТ, Ламборгіні, Мазераті, Феррарі),
- Обладнання,
- Бензин.
Італія почала стабілізувати імпорт і експорт.
У 1950—1951 pp. було досягнуто довоєнного рівня у виробництві. Наступні 10 років середній приріст у промисловості дорівнював 10 %. В цілому за цей час виробництво виросло удвічі. 3/4 промислового виробництва становила продукція машинобудування, автомобілебудування, хімії тощо. Італія з аграрної країни перетворилася на індустріально-аграрну передову державу. Швидкому економічному розвиткові — італійському "економічному диву" — сприяли такі фактори:
- аграрна реформа, яка активізувала попит на машини, будматеріали тощо для сільських фермерів, що зумовило розширення внутрішнього ринку;
- рішуче звільнення промисловості від непродуктивних затрат завдяки ліквідації корпоративної системи та автаркії;
- оновлення основного капіталу та кредити згідно з "планом Маршалла";
- структурні зміни в економіці, спрямовані на створення нових прогресивних галузей: електротехніки, нафтохімії, автомобільної промисловості;
- раціональне використання патентів та ліцензій;
- вступ Італії до "Спільного ринку" сприяв створенню кон'юнктури для ряду галузей промисловості та сільського господарства;
- дешевизна робочої сили (у пошуках роботи та заробітків у 1946—1966 pp. країну покинуло 6 млн. чол.);
- низький рівень військових витрат, оскільки армія значною мірою утримувалася за рахунок коштів, що надходили зі США.
Слід також мати на увазі, що державне втручання у приватний сектор мало суто економічний характер, було спрямоване на підтримку всіх секторів народного господарства.
Післявоєнні економічні труднощі зумовили швидке впровадження системи державно-монополістичного капіталізму (ДМК), яка в Італії, зокрема, проявилася також в існуванні гігантських державних об'єднань, таких як ІРІ (Інститут промислової реконструкції) та ЕН1 (Національне управління рідкого палива). В умовах Італії, де витав дух економічної корпоративності, а проблема палива й багатьох видів сировини тісно пов'язана з імпортом, наявність значної державної власності була певною мірою виправдана. У цьому плані монополізм ІРІ та ЕНІ (на підприємствах, які ними контролювалися, видобувалося і вироблялося 80 % залізної руди, 90 % чавуну, 70 % сталі, 25 % продукції машинобудування, 75 % природного газу, 100 % штучного каучуку) оцінити однозначно не можна. Проблемою для Італії, з іншого боку, стало те, що продукція італійських державних підприємств була неконкурентоспроможною на західних ринках і збувалася, як правило, в соціалістичних країнах Східної Європи.
Наслідки "економічного дива"
Наслідки "економічного дива" в цілому для Італії були позитивними. Щорічний ріст виробництва з 1951 по 1974 р. у середньому становив 7,5 %, а в приватних компаніях він був ще вищим. Прибуток останніх у середньому щорічно зростав на 30 %. Однак "диво" не ліквідувало та й не могло ліквідувати всі проблеми італійського суспільства. Зарплата працюючого в Італії, попри її певне зростання, усе ж залишилася дещо нижчою, ніж в інших високорозвинутих країнах Європи. Кількість безробітних ніколи не опускалася нижче 1 млн. чол. Розроблений у 1956 р. "план Ваноні" так і не привів до цілковитої інтеграції економіки Півдня в загальну економічну систему. Значні диспропорції між Північчю і Півднем продовжували зберігатися. Відмінності мали місце не тільки в рівні економічного розвитку, а й у психології людей. Якщо на Півночі працювали в поті чола, то на Півдні багато хто прагнув жити на нетрудові доходи.
Соціальні наслідки "економічного дива"
Зростання виробництва, з одного боку, і нестабільна обстановка в суспільстві, з іншого, сприяли становленню соціальної політики, характерної в цілому для правової демократичної держави. її невід'ємними компонентами стали ацієндалізм (безплатна роздача акцій працівникам підприємств як винагорода за сумлінну працю, внаслідок чого вони ставали співвласниками), патерналізм (специфічні форми турботи адміністрації підприємств про робітників, що виявлялося в різного роду преміях, подарунках, спеціальних виплатах тощо), будівництво дешевого житла, створення дитячих установ, преміальні за співробітництво з підприємцями тощо. Це була політика, спрямована на досягнення гармонії та консенсусу в суспільстві з метою запобігання соціальних вибухів, які не раз потрясали Італію в минулому і, крім втрат та біди, нічого не приносили ані підприємцям, ані найманій робочій силі.
Враховуючи ситуацію, соціалісти зробили цілком логічний висновок про остаточну стабілізацію капіталізму, необхідність консенсусу та співробітництва усіх суспільних верств і в 1956 р. відмовилися від пакту єдності з комуністами, що був підписаний у 1946 p., вийшли з гри, яку продовжували комуністи та неофашисти. Це особливо характерно для 1955—1960 pp., коли склалася аморфна партійна структура урядів. Спроба уряду правого демохристиянина Тамброні встановити у 1960 р. владу сильної руки викликала масовий рух протесту, внаслідок чого уряд Тамброні уже 18 липня подав у відставку. Однак це не привело до стабілізації ситуації у країні. Постійно давала себе знати наявність сильних крайніх флангів. Комуністи штовхали суспільство в бік лівої диктатури, неофашисти — правої.
Як засіб зменшення соціальної напруженості в Італії, усунення найбільш кричущих суперечностей, правлячі кола, насамперед демохристияни, широко використовували реформізм. Політиці реформізму сприяли система державного регулювання, а також католицька церква. Так, в енцикліці (посланні) папи Іоанна XXIII "Матер і магістра" ("Мати і наставниця") від 14 липня 1961 p., де йшлося про необхідність дотримання принципу недоторканності приватної власності, водночас містилася критика на адресу існуючого суспільства і заклики до держави активніше втручатися в економічне життя.
Політику реформізму, яка ініціювалася демохристиянами, активно підтримували італійські соціалісти всіх напрямів і течій, котрі остаточно відмовилися від революції як засобу вирішення стратегічних завдань суспільства. Об'єктивно цьому сприяли фактори, породжені новітньою ринковою економікою, — економічне піднесення, науково-технічний прогрес, активна соціальна політика. Саме у цьому Ненні вбачав передумову краху всієї стратегії революційного руху. Він наголошував, що за умов існування ДМК держава не є диктатурою буржуазії, як стверджували комуністи, а навпаки, підтримує соціальну рівновагу сил між класами. Звідси, вважав Ненні, участь в уряді відкриває можливості для соціалістичних перетворень. У 1963 р. соціалісти увійшли до складу уряду демохристиянина Альдо Моро, що спричинило розкол в Італійській соціалістичній партії. її крайнє ліве крило оформилося в Італійську соціалістичну партію пролетарської єдності (ІСППЄ), що схилялася до союзу з комуністами. Лівоцентристський уряд Моро (ХДП — партія центру, ІСП — ліва) проіснував до 1968 р. У 1966 р. соціал-демократи та соціалісти створили Об'єднану соціалістичну партію, яка через три роки розкололася на СП і СДП. Остання повністю перейшла на позиції анти комунізму. Такі метаморфози в партійно-політичному просторі не були чимось новим, часто-густо залежали від політичної кон'юнктури у країні. Об'єднання і роз'єднання політичних партій — явище досить поширене, особливо в Італії.
У міжнародному плані в 60-х роках пожвавилися економічні контакти з країнами Східної Європи, в тому числі з СРСР. У 1966 р. обидві держави підписали угоду про будівництво автомобільного заводу в Тольятті — ВАЗу. Радянський Союз зобов'язувався розплачуватися за італійську допомогу природним газом.
У зовнішньополітичному плані Італія, ставши членом усіх західноєвропейських структур, проводила політику, що відповідала інтересам демократичних країн світу і була спрямована на забезпечення миру та безпеки в Європі та світі. Так, у 1968 р. міністр закордонних справ Аминторе Фанфані висловився за мирне врегулювання у В'єтнамі.
Примітки
- Tagliabue, John (11 серпня 2007). . The New York Times. Архів оригіналу за 5 червня 2015. Процитовано 8 лютого 2015.
- 297474 Italy :: Italy since 1 945 в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno gruden 2016 Italijske ekonomichne divo ital il miracolo economico abo boom economico period shvidkogo ekonomichnogo zrostannya v Italiyi mizh seredinoyu 1950 h i seredinoyu 1970 h v hodi yakogo ekonomika krayini z agrarno industrialnoyi peretvorilasya v odnu z najbilsh industrializovanih u sviti j uvijshla do svitovih lideriv PeredumoviPoster sho reklamuvav plan Marshalla u Yevropi Z Drugoyi svitovoyi vijni Italiya vijshla sered najbilsh postrazhdalih i zrujnovanih yevropejskih krayin Il boom stav modernizaciyu ekonomiki i yiyi rozvitkom do rivnya odniyeyi z najbilshih ekonomik svitu Rushiyami ekonomichnogo bumu stali peredbachennya i ekonomichna kmitlivist italijskih pidpriyemciv a takozh viyavlennya rodovish metanu i gidrokarbonativ na Padanskij rivnini sho dalo poshtovh do novogo rozvitku chornoyi metalurgiyi Pidjomu italijskoyi viplavki spriyala takozh dopomoga SShA sho nadavalasya vidpovidno do planu Marshalla i pryamuvala na vidnovlennya osnovnih galuzej promislovosti Golovnoyu metoyu cih vlivan buv rozvitok industrialnih galuzej ekonomiki do takogo rivnya yakij dozvoliv bi yim buti konkurentospromozhnimi na prostori Spilnogo Rinku Period ekonomichnogo divaAvtomobil FIAT 500 vipushenij u 1957 roci vvazhayetsya simvolom italijskogo ekonomichnogo diva Z pochatku 1950 h rokiv Italiya vstupila v period viklyuchno shvidkogo industrialnogo rozvitku obganyayuchi za tempami serednorichnogo prirostu virobnictva promislovoyi produkciyi vsi yevropejski krayini a v svitovomu masshtabi postupayuchis lishe Yaponiyi U 1959 1960 1961 i 1962 rokah ekonomichne zrostannya dosyaglo vidpovidno 6 4 5 8 6 8 i 6 1 VVP U period 1957 1960 rokiv serednij richnij pririst industrialnogo virobnictva stanoviv 31 4 She bilsh vrazhayuche zrostannya pokazuvali taki galuzi Avtomobilebuduvannya 89 Tochne mashinobuduvannya 83 Virobnictvo shtuchnih volokon 66 8 Razom za period z 1953 roku po 1962 rik obsyag promislovogo virobnictva v Italiyi zris utrichi Korejska vijna 1950 1953 i pov yazana z virobnictvom tankiv i litakiv potreba v stali nadali dodatkove priskorennya italijskomu industrialnomu i ekonomichnomu zrostannyu Z 1964 roku v serednomu zrostannya stanovilo 8 shorichno a v najbilsh rozvinenih industrialnih mistah Pivnochi Milan Genuya Turin rozvitok jshov ishe shvidshimi tempami Osnovnoyu produkciyeyu stali Modnij odyag i vzuttya v osnovnomu Milan Drukarski mashinki firma pralni mashini Avtomobili FIAT Lamborgini Mazerati Ferrari Obladnannya Benzin Italiya pochala stabilizuvati import i eksport U 1950 1951 pp bulo dosyagnuto dovoyennogo rivnya u virobnictvi Nastupni 10 rokiv serednij pririst u promislovosti dorivnyuvav 10 V cilomu za cej chas virobnictvo viroslo udvichi 3 4 promislovogo virobnictva stanovila produkciya mashinobuduvannya avtomobilebuduvannya himiyi tosho Italiya z agrarnoyi krayini peretvorilasya na industrialno agrarnu peredovu derzhavu Shvidkomu ekonomichnomu rozvitkovi italijskomu ekonomichnomu divu spriyali taki faktori agrarna reforma yaka aktivizuvala popit na mashini budmateriali tosho dlya silskih fermeriv sho zumovilo rozshirennya vnutrishnogo rinku rishuche zvilnennya promislovosti vid neproduktivnih zatrat zavdyaki likvidaciyi korporativnoyi sistemi ta avtarkiyi onovlennya osnovnogo kapitalu ta krediti zgidno z planom Marshalla strukturni zmini v ekonomici spryamovani na stvorennya novih progresivnih galuzej elektrotehniki naftohimiyi avtomobilnoyi promislovosti racionalne vikoristannya patentiv ta licenzij vstup Italiyi do Spilnogo rinku spriyav stvorennyu kon yunkturi dlya ryadu galuzej promislovosti ta silskogo gospodarstva deshevizna robochoyi sili u poshukah roboti ta zarobitkiv u 1946 1966 pp krayinu pokinulo 6 mln chol nizkij riven vijskovih vitrat oskilki armiya znachnoyu miroyu utrimuvalasya za rahunok koshtiv sho nadhodili zi SShA Slid takozh mati na uvazi sho derzhavne vtruchannya u privatnij sektor malo suto ekonomichnij harakter bulo spryamovane na pidtrimku vsih sektoriv narodnogo gospodarstva Pislyavoyenni ekonomichni trudnoshi zumovili shvidke vprovadzhennya sistemi derzhavno monopolistichnogo kapitalizmu DMK yaka v Italiyi zokrema proyavilasya takozh v isnuvanni gigantskih derzhavnih ob yednan takih yak IRI Institut promislovoyi rekonstrukciyi ta EN1 Nacionalne upravlinnya ridkogo paliva V umovah Italiyi de vitav duh ekonomichnoyi korporativnosti a problema paliva j bagatoh vidiv sirovini tisno pov yazana z importom nayavnist znachnoyi derzhavnoyi vlasnosti bula pevnoyu miroyu vipravdana U comu plani monopolizm IRI ta ENI na pidpriyemstvah yaki nimi kontrolyuvalisya vidobuvalosya i viroblyalosya 80 zaliznoyi rudi 90 chavunu 70 stali 25 produkciyi mashinobuduvannya 75 prirodnogo gazu 100 shtuchnogo kauchuku ociniti odnoznachno ne mozhna Problemoyu dlya Italiyi z inshogo boku stalo te sho produkciya italijskih derzhavnih pidpriyemstv bula nekonkurentospromozhnoyu na zahidnih rinkah i zbuvalasya yak pravilo v socialistichnih krayinah Shidnoyi Yevropi Naslidki ekonomichnogo diva Naslidki ekonomichnogo diva v cilomu dlya Italiyi buli pozitivnimi Shorichnij rist virobnictva z 1951 po 1974 r u serednomu stanoviv 7 5 a v privatnih kompaniyah vin buv she vishim Pributok ostannih u serednomu shorichno zrostav na 30 Odnak divo ne likviduvalo ta j ne moglo likviduvati vsi problemi italijskogo suspilstva Zarplata pracyuyuchogo v Italiyi popri yiyi pevne zrostannya use zh zalishilasya desho nizhchoyu nizh v inshih visokorozvinutih krayinah Yevropi Kilkist bezrobitnih nikoli ne opuskalasya nizhche 1 mln chol Rozroblenij u 1956 r plan Vanoni tak i ne priviv do cilkovitoyi integraciyi ekonomiki Pivdnya v zagalnu ekonomichnu sistemu Znachni disproporciyi mizh Pivnichchyu i Pivdnem prodovzhuvali zberigatisya Vidminnosti mali misce ne tilki v rivni ekonomichnogo rozvitku a j u psihologiyi lyudej Yaksho na Pivnochi pracyuvali v poti chola to na Pivdni bagato hto pragnuv zhiti na netrudovi dohodi Socialni naslidki ekonomichnogo diva Zrostannya virobnictva z odnogo boku i nestabilna obstanovka v suspilstvi z inshogo spriyali stanovlennyu socialnoyi politiki harakternoyi v cilomu dlya pravovoyi demokratichnoyi derzhavi yiyi nevid yemnimi komponentami stali aciyendalizm bezplatna rozdacha akcij pracivnikam pidpriyemstv yak vinagoroda za sumlinnu pracyu vnaslidok chogo voni stavali spivvlasnikami paternalizm specifichni formi turboti administraciyi pidpriyemstv pro robitnikiv sho viyavlyalosya v riznogo rodu premiyah podarunkah specialnih viplatah tosho budivnictvo deshevogo zhitla stvorennya dityachih ustanov premialni za spivrobitnictvo z pidpriyemcyami tosho Ce bula politika spryamovana na dosyagnennya garmoniyi ta konsensusu v suspilstvi z metoyu zapobigannya socialnih vibuhiv yaki ne raz potryasali Italiyu v minulomu i krim vtrat ta bidi nichogo ne prinosili ani pidpriyemcyam ani najmanij robochij sili Vrahovuyuchi situaciyu socialisti zrobili cilkom logichnij visnovok pro ostatochnu stabilizaciyu kapitalizmu neobhidnist konsensusu ta spivrobitnictva usih suspilnih verstv i v 1956 r vidmovilisya vid paktu yednosti z komunistami sho buv pidpisanij u 1946 p vijshli z gri yaku prodovzhuvali komunisti ta neofashisti Ce osoblivo harakterno dlya 1955 1960 pp koli sklalasya amorfna partijna struktura uryadiv Sproba uryadu pravogo demohristiyanina Tambroni vstanoviti u 1960 r vladu silnoyi ruki viklikala masovij ruh protestu vnaslidok chogo uryad Tambroni uzhe 18 lipnya podav u vidstavku Odnak ce ne privelo do stabilizaciyi situaciyi u krayini Postijno davala sebe znati nayavnist silnih krajnih flangiv Komunisti shtovhali suspilstvo v bik livoyi diktaturi neofashisti pravoyi Yak zasib zmenshennya socialnoyi napruzhenosti v Italiyi usunennya najbilsh krichushih superechnostej pravlyachi kola nasampered demohristiyani shiroko vikoristovuvali reformizm Politici reformizmu spriyali sistema derzhavnogo regulyuvannya a takozh katolicka cerkva Tak v enciklici poslanni papi Ioanna XXIII Mater i magistra Mati i nastavnicya vid 14 lipnya 1961 p de jshlosya pro neobhidnist dotrimannya principu nedotorkannosti privatnoyi vlasnosti vodnochas mistilasya kritika na adresu isnuyuchogo suspilstva i zakliki do derzhavi aktivnishe vtruchatisya v ekonomichne zhittya Politiku reformizmu yaka iniciyuvalasya demohristiyanami aktivno pidtrimuvali italijski socialisti vsih napryamiv i techij kotri ostatochno vidmovilisya vid revolyuciyi yak zasobu virishennya strategichnih zavdan suspilstva Ob yektivno comu spriyali faktori porodzheni novitnoyu rinkovoyu ekonomikoyu ekonomichne pidnesennya naukovo tehnichnij progres aktivna socialna politika Same u comu Nenni vbachav peredumovu krahu vsiyeyi strategiyi revolyucijnogo ruhu Vin nagoloshuvav sho za umov isnuvannya DMK derzhava ne ye diktaturoyu burzhuaziyi yak stverdzhuvali komunisti a navpaki pidtrimuye socialnu rivnovagu sil mizh klasami Zvidsi vvazhav Nenni uchast v uryadi vidkrivaye mozhlivosti dlya socialistichnih peretvoren U 1963 r socialisti uvijshli do skladu uryadu demohristiyanina Aldo Moro sho sprichinilo rozkol v Italijskij socialistichnij partiyi yiyi krajnye live krilo oformilosya v Italijsku socialistichnu partiyu proletarskoyi yednosti ISPPYe sho shilyalasya do soyuzu z komunistami Livocentristskij uryad Moro HDP partiya centru ISP liva proisnuvav do 1968 r U 1966 r social demokrati ta socialisti stvorili Ob yednanu socialistichnu partiyu yaka cherez tri roki rozkololasya na SP i SDP Ostannya povnistyu perejshla na poziciyi anti komunizmu Taki metamorfozi v partijno politichnomu prostori ne buli chimos novim chasto gusto zalezhali vid politichnoyi kon yunkturi u krayini Ob yednannya i roz yednannya politichnih partij yavishe dosit poshirene osoblivo v Italiyi U mizhnarodnomu plani v 60 h rokah pozhvavilisya ekonomichni kontakti z krayinami Shidnoyi Yevropi v tomu chisli z SRSR U 1966 r obidvi derzhavi pidpisali ugodu pro budivnictvo avtomobilnogo zavodu v Tolyatti VAZu Radyanskij Soyuz zobov yazuvavsya rozplachuvatisya za italijsku dopomogu prirodnim gazom U zovnishnopolitichnomu plani Italiya stavshi chlenom usih zahidnoyevropejskih struktur provodila politiku sho vidpovidala interesam demokratichnih krayin svitu i bula spryamovana na zabezpechennya miru ta bezpeki v Yevropi ta sviti Tak u 1968 r ministr zakordonnih sprav Amintore Fanfani vislovivsya za mirne vregulyuvannya u V yetnami PrimitkiTagliabue John 11 serpnya 2007 The New York Times Arhiv originalu za 5 chervnya 2015 Procitovano 8 lyutogo 2015 297474 Italy Italy since 1 945 v onlajn versiyi Encyclopaedia Britannica angl