У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Ірис значення Пі вники або і рис лат Iris рід рослин з родини півни

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ірис (значення).

Пі́вники або і́рис (лат. Iris) — рід рослин з родини півникових (Iridaceae). Налічує близько 200—300 видів, поширених в Європі, Північній Америці, Азії, Північній Африці. Наукова назва походить від грецького слова Iris, що означає веселка, через велике різноманіття забарвлення квіток рослин цього роду. Багато видів культивуються людиною як декоративні. Ефірні олії півників використовуються в парфумерії.

Півники

Iris reticulata
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Однодольні (Monocotyledon)
Порядок:	Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина:	Півникові (Iridaceae)
Підродина:
Триба:
Рід:	Півники (Iris)
Види
понад 350 (докладніше див. Список видів роду півники)
Синоніми
Belamcanda Hermodactylus Iridodictyum Juno Junopsis Pardanthopsis ×Pardancanda Xiphion
Вікісховище: Iris (Iridaceae)

Опис

Рослини цього роду — багаторічні трави, що ростуть з повзучих кореневищ або, в посушливих умовах, з бульб. Мають довге, прямостійне стебло з квіткою на вершині, просте або розгалужене, пласке або округле в розрізі, з порожниною або без неї. У видів, що мають кореневище, зазвичай наявні від 3 до 10 базальних мечеподібних листків, що утворюють дернину. У видів, які мають бульбу, наявні циліндричні базальні листки.

Суцвіття віяловидні та складаються з однієї чи більше більш-менш симетричних шестипелюсткових квіток.

Поширення

Цей рід широко розповсюджений в помірній зоні північної півкулі. Місцезростання рослин дуже різноманітні: від холодних регіонів до трав'янистих гірських схилів, лук та берегів струмків, розповсюджені в Європі, на Близькому Сході, в Північній Африці, Азії та Північній Америці.

Деякі види

Півники болотяні — Iris pseudacorus
Півники сибірські — Iris sibirica
Півники угорські — Iris hungarica
Півники борові — Iris pineticola
Півники причорноморські — Iris pontica
Півники злаколисті — Iris graminea
Півники рогаті — Iris furcata
Півники солелюбні — Iris halophila
Півники несправжньосмикавцеві — Iris pseudocyperus
Півники карликові — Iris pumila
Iris filifolia

Примітки

Півники // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Ірис // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 квітня 2016. Процитовано 18 квітня 2016.
Михайленко О. О., Ковальов С. В., Нестеренко Т. А. Ефірна олія рослин роду Iris у складі косметичних засобів. Аналітична хімія у фармації: Матеріали Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції (19-20 березня 2015 р.). –Х.: 2015. — с. 103—105

Посилання

Ірис // Енциклопедія рослин садових та кімнатних : довідкове видання / уклад. С. В. Ануфрієва. — Донецьк : Глорія Трейд, 2013. — С. 141. — 224 с.
Ірис; Іридодиктіум // Садові декоративні рослини / О. М. Олєйнікова. — Харків : Веста, 2010. — С. 91; 48. — .
Ірис, коситень, півники // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 552-553. — 1000 екз.
Півники // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1375. — 1000 екз.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Iris (flower)

Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Півники // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[2] Ірис // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[3] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 квітня 2016. Процитовано 18 квітня 2016.

[4] Михайленко О. О., Ковальов С. В., Нестеренко Т. А. Ефірна олія рослин роду Iris у складі косметичних засобів. Аналітична хімія у фармації: Матеріали Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції (19-20 березня 2015 р.). –Х.: 2015. — с. 103—105