Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Іоні́чне море, або Іоні́йське море (грец. Ιόνιο Πέλαγος, італ. Mare Ionio) — центральна частина Середземного моря, між південно-західним берегом Балканського і південно-східним берегом Апеннінського півостровів і островами Крит і Сицилія. Площа 169 тисяч км², найбільша глибина 5 121 м ( — найглибша точка Середземного моря).
 Мапа Іонічного моря | |
| 38° пн. ш. 19° сх. д. / 38° пн. ш. 19° сх. д. | |
| Область | Європа |
|---|---|
| Розташування | Середземномор'я |
| Прибережні країни | Албанія, Італія і Греція |
| Найбільша глибина | 5267 м |
| Впадаюча річка | Ахелоос, Ахеронт, d, d, d, d, d, d, d, Тіаміс, Алфей, d, d, d, d, Бистриця, d, d, d, d, d, Gerace[d], d, d, d, d, d, d, d, Q18288942?, Q21236237?, d, Q3667774?, Q3697983?, d, Q725720?, Q760288?, d, d, d і Torno[d] |
 Іонічне море у Вікісховищі | |
Море сполучено на півночі протокою Отранто з Адріатичним морем, на заході Мессінською протокою з Тірренським морем.
Дно має форму улоговини, вкрите відкладеннями — переважно мулом, а ближче до берегів — мулистий пісок, пісок і черепашник.
Найбільші затоки: Патраїкос, Коринф, Таранто. На сході Іонічні острови. Температура води від 14°C в лютому до 25,5 °C в серпні. Солоність понад 38 ‰. Припливи подобові (до 0,4 м). Розвинене рибальство (скумбрія, , камбала, кефаль).
Головні порти:
Межі
Міжнародна гідрографічна організація встановила межі Іонічного моря:
- На півночі: Лінія прямує від гирла річки Бутринті (39°44'N) Албанія до мису Караголь, Корфу (39°45'N), уздовж північного узбережжя острова Корфу до мису Кефалі (39°45'N) і звідти до мису Санта-Марія-ді-Леука, Італія.
- На сході: Від гирла річки Бутринті в Албанії вздовж узбережжя материка до мису Матапан
- На півдні: лінія від мису Тенарон до [en], південної точки Сицилії.
- На заході: Східним узбережжям Сицилії та південно-східним узбережжям Італії до мису Санта-Марія-ді-Леука.
Клімат
Акваторія моря лежить в середземноморській області північного субтропічного кліматичного поясу. Влітку переважають тропічні повітряні маси, взимку — помірні. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Влітку жарко, ясна і тиха погода; взимку відносно тепло, похмура вітряна погода і дощить.
Біологія
Акваторія моря відноситься до окремого екорегіону Іонічного моря бореальної північноатлантичної зоогеографічні провінції. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до середземноморської провінції, перехідної зони між бореальною та субтропічною зонами.
Острови
Острови Іонічного моря є одними з найкрасивіших у світі. Кожен острів має свою унікальну культуру та історію.
Основні острови:
- Закінф
- Керкіра
- Кефалонія
- Лефкада
- Ітака
- Паксі
Острів Кефалонія – найбільший острів з усіх Іонічних островів. Острів Лефкада з’єднаний з материком мостом, тому дістатися до нього легко. А Ітака — батьківщина «Одіссеї» Гомера. Острів Корфу є найпопулярнішим туристичним напрямком в Іонічному морі. Острів Паксі – найменший з усіх Іонічних островів. Усі великі острови, розташовані в Іонічному морі, належать Греції, включаючи острів Корфу, Лефкада, Ітака, Закінф і острів Кефалонія.
Назва в українських джерелах
Хоча офіційно прийнята нині форма назви цього моря — Іонічне, цілий ряд джерел згадує його як море Іонійське. Саме так воно назване у статті «Пелопоннеська війна» в УРЕ. Академік М. Грушевський називав це море Іонійським у своїх працях «Історія України-Руси» (т. 1, 1898) і «Історія української літератури» (т. 1, 1923). Адмірал М. Аркас у своїй праці «Історія України-Русі» (1908 і 1912) згадує це море як Іонійське. У «Літературно-науковому віснику» НТШ ім. Шевченка 1913 року натрапляємо на назву Іонійське море. Академік А. Кримський використав назву Іонійське море в кінці 20-х років минулого століття у праці «Історія Туреччини». Академік І. Крип'якевич згадує це море саме як Іонійське у своїй праці «Всесвітня історія», над якою працював десь на час початку 1-ї світової війни. Сміливо можна зробити висновок, що в кінці ХІХ — на початку ХХ століття серед українських науковців і дослідників існувала традиція передавати назву Ιόνιο Πέλαγος як Іонійське море.
Варто зазначити, що і в радянський період чимало авторів використовували саме назву Іонійське море. У виданні «Легенди і міфи стародавньої Греції» (К. : Рад. шк., 1967) перекладач О. М. Іванченко використовує назву «Іонійське море». У коментарі до літописних географічних назв з «Повісті врем'яних літ» В. В. Яременко використовує назву Іонійське море. У виданні «Вергілій. Енеїда» (К.: Дніпро, 1972) перекладач М. Білик використовує назву Іонійське море. У збірці творів П. Мисника, виданій 1987 року видавництвом «Дніпро», теж читаємо про Іонійське море.
Примітки
- Ніковський, А. (1927 р.). Словник українсько-російський.
- Грінченко, Б.; Єфремов, С.; Ніковський, А. (1927-1928 рр.). Словник української мови (вид. 3-тє).
- (PDF). International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2011. Процитовано 7 лютого 2010.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
- (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
- (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
- grandgo (13 серпня 2022). 10 причин, чому Іонічне море є одним із найкрасивіших регіонів світу. Grandgo (укр.). Процитовано 30 серпня 2023.
- Пелопоннеська війна [ 14 листопада 2016 у Wayback Machine.] / Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- . Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 13 листопада 2016.
- . Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 13 листопада 2016.
- . Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 13 листопада 2016.
- . Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 13 листопада 2016.
- І. Крип'якевич. Всесвітня історія.
- . Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 13 листопада 2016.
- . Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 13 листопада 2016.
- Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 13 листопада 2016.
- . Архів оригіналу за 14 листопада 2012. Процитовано 13 листопада 2016.
Література
- Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 190(рос.)
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іонічне море |
Координати: 38°06′04″ пн. ш. 18°17′41″ сх. д. / 38.10111° пн. ш. 18.29472° сх. д.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ioni chne more abo Ioni jske more grec Ionio Pelagos ital Mare Ionio centralna chastina Seredzemnogo morya mizh pivdenno zahidnim beregom Balkanskogo i pivdenno shidnim beregom Apenninskogo pivostroviv i ostrovami Krit i Siciliya Plosha 169 tisyach km najbilsha glibina 5 121 m najglibsha tochka Seredzemnogo morya Ionichne moreMapa Ionichnogo morya38 pn sh 19 sh d 38 pn sh 19 sh d 38 19OblastYevropaRoztashuvannyaSeredzemnomor yaPriberezhni krayiniAlbaniya Italiya i GreciyaNajbilsha glibina5267 mVpadayucha richkaAheloos Aheront d d d d d d d Tiamis Alfej d d d d Bistricya d d d d d Gerace d d d d d d d d Q18288942 Q21236237 d Q3667774 Q3697983 d Q725720 Q760288 d d d i Torno d Ionichne more u Vikishovishipoznacheni mezhi Ionichnogo morya zhovta liniya tradicijni mezhi pomarancheva mezha zgidno z Italijskoyu meteorologichnoyu sluzhboyu Meteomar chervona mezha zgidno Mizhnarodnoyi gidrografichnoyi organizaciyeyu More spolucheno na pivnochi protokoyu Otranto z Adriatichnim morem na zahodi Messinskoyu protokoyu z Tirrenskim morem Dno maye formu ulogovini vkrite vidkladennyami perevazhno mulom a blizhche do beregiv mulistij pisok pisok i cherepashnik Najbilshi zatoki Patrayikos Korinf Taranto Na shodi Ionichni ostrovi Temperatura vodi vid 14 C v lyutomu do 25 5 C v serpni Solonist ponad 38 Priplivi podobovi do 0 4 m Rozvinene ribalstvo skumbriya kambala kefal Golovni porti Taranto Sirakuza Kataniya Italiya Patri Kerkira Greciya MezhiMizhnarodna gidrografichna organizaciya vstanovila mezhi Ionichnogo morya Na pivnochi Liniya pryamuye vid girla richki Butrinti 39 44 N Albaniya do misu Karagol Korfu 39 45 N uzdovzh pivnichnogo uzberezhzhya ostrova Korfu do misu Kefali 39 45 N i zvidti do misu Santa Mariya di Leuka Italiya Na shodi Vid girla richki Butrinti v Albaniyi vzdovzh uzberezhzhya materika do misu Matapan Na pivdni liniya vid misu Tenaron do en pivdennoyi tochki Siciliyi Na zahodi Shidnim uzberezhzhyam Siciliyi ta pivdenno shidnim uzberezhzhyam Italiyi do misu Santa Mariya di Leuka KlimatAkvatoriya morya lezhit v seredzemnomorskij oblasti pivnichnogo subtropichnogo klimatichnogo poyasu Vlitku perevazhayut tropichni povitryani masi vzimku pomirni Znachni sezonni amplitudi temperaturi povitrya i rozpodilu atmosfernih opadiv Vlitku zharko yasna i tiha pogoda vzimku vidnosno teplo pohmura vitryana pogoda i doshit BiologiyaAkvatoriya morya vidnositsya do okremogo ekoregionu Ionichnogo morya borealnoyi pivnichnoatlantichnoyi zoogeografichni provinciyi U zoogeografichnomu vidnoshenni donna fauna kontinentalnogo shelfu j ostrivnih milin do glibini 200 m vidnositsya do seredzemnomorskoyi provinciyi perehidnoyi zoni mizh borealnoyu ta subtropichnoyu zonami OstroviOstrovi Ionichnogo morya ye odnimi z najkrasivishih u sviti Kozhen ostriv maye svoyu unikalnu kulturu ta istoriyu Osnovni ostrovi Zakinf Kerkira Kefaloniya Lefkada Itaka Paksi Ostriv Kefaloniya najbilshij ostriv z usih Ionichnih ostroviv Ostriv Lefkada z yednanij z materikom mostom tomu distatisya do nogo legko A Itaka batkivshina Odisseyi Gomera Ostriv Korfu ye najpopulyarnishim turistichnim napryamkom v Ionichnomu mori Ostriv Paksi najmenshij z usih Ionichnih ostroviv Usi veliki ostrovi roztashovani v Ionichnomu mori nalezhat Greciyi vklyuchayuchi ostriv Korfu Lefkada Itaka Zakinf i ostriv Kefaloniya Nazva v ukrayinskih dzherelahHocha oficijno prijnyata nini forma nazvi cogo morya Ionichne cilij ryad dzherel zgaduye jogo yak more Ionijske Same tak vono nazvane u statti Peloponneska vijna v URE Akademik M Grushevskij nazivav ce more Ionijskim u svoyih pracyah Istoriya Ukrayini Rusi t 1 1898 i Istoriya ukrayinskoyi literaturi t 1 1923 Admiral M Arkas u svoyij praci Istoriya Ukrayini Rusi 1908 i 1912 zgaduye ce more yak Ionijske U Literaturno naukovomu visniku NTSh im Shevchenka 1913 roku natraplyayemo na nazvu Ionijske more Akademik A Krimskij vikoristav nazvu Ionijske more v kinci 20 h rokiv minulogo stolittya u praci Istoriya Turechchini Akademik I Krip yakevich zgaduye ce more same yak Ionijske u svoyij praci Vsesvitnya istoriya nad yakoyu pracyuvav des na chas pochatku 1 yi svitovoyi vijni Smilivo mozhna zrobiti visnovok sho v kinci HIH na pochatku HH stolittya sered ukrayinskih naukovciv i doslidnikiv isnuvala tradiciya peredavati nazvu Ionio Pelagos yak Ionijske more Varto zaznachiti sho i v radyanskij period chimalo avtoriv vikoristovuvali same nazvu Ionijske more U vidanni Legendi i mifi starodavnoyi Greciyi K Rad shk 1967 perekladach O M Ivanchenko vikoristovuye nazvu Ionijske more U komentari do litopisnih geografichnih nazv z Povisti vrem yanih lit V V Yaremenko vikoristovuye nazvu Ionijske more U vidanni Vergilij Eneyida K Dnipro 1972 perekladach M Bilik vikoristovuye nazvu Ionijske more U zbirci tvoriv P Misnika vidanij 1987 roku vidavnictvom Dnipro tezh chitayemo pro Ionijske more PrimitkiNikovskij A 1927 r Slovnik ukrayinsko rosijskij Grinchenko B Yefremov S Nikovskij A 1927 1928 rr Slovnik ukrayinskoyi movi vid 3 tye PDF International Hydrographic Organization 1953 Arhiv originalu PDF za 8 zhovtnya 2011 Procitovano 7 lyutogo 2010 Atlas 7 klas Geografiya materikiv i okeaniv Ukladach K DNVP Kartografiya 2008 ros Fiziko geograficheskij atlas mira M Akademiya nauk SSSR i glavnoe upravlenie geodezii i kartografii GGK SSSR 1964 298 s angl Mark D Spalding et al Marine Ecoregions of the World A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas Vol 57 No 7 July August 2007 pp 573 583 doi 10 1641 B570707 ros Zhizn zhivotnyh Tom 1 Bespozvonochnye Pod red chlena korrespondenta AN SSSR professora L A Zenkevicha M Prosveshenie 1968 s 576 grandgo 13 serpnya 2022 10 prichin chomu Ionichne more ye odnim iz najkrasivishih regioniv svitu Grandgo ukr Procitovano 30 serpnya 2023 Peloponneska vijna 14 listopada 2016 u Wayback Machine Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Arhiv originalu za 14 listopada 2016 Procitovano 13 listopada 2016 Arhiv originalu za 14 listopada 2016 Procitovano 13 listopada 2016 Arhiv originalu za 14 listopada 2016 Procitovano 13 listopada 2016 Arhiv originalu za 7 serpnya 2016 Procitovano 13 listopada 2016 I Krip yakevich Vsesvitnya istoriya Arhiv originalu za 14 listopada 2016 Procitovano 13 listopada 2016 Arhiv originalu za 14 listopada 2016 Procitovano 13 listopada 2016 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2016 Procitovano 13 listopada 2016 Arhiv originalu za 14 listopada 2012 Procitovano 13 listopada 2016 LiteraturaGeograficheskij enciklopedicheskij slovar Moskva Sovetskaya enciklopediya 1989 stor 190 ros PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Ionichne more Koordinati 38 06 04 pn sh 18 17 41 sh d 38 10111 pn sh 18 29472 sh d 38 10111 18 29472