Іоанніс Варвакіс (грец. Ιωάννης Βαρβάκης, також Варваці Іван Андрійович, справжнє прізвище Леонтідіс грец. Λεοντίδης; 1745, острів Псара — 1825, Закінф) — російський шляхтич грецького походження, кавалер орденів Святого Володимира і Святої Анни, прославлений різнобічною благодійністю, видний член таємного грецького товариства «Філікі Етерія», а потім — у віці 90 років — активний учасник Грецької національно-визвольної революції.
Біографія
Іоанніс Варвакіс (в Росії його також спочатку Ян Варвач або Ворвач, а згодом — Іван Андрійович Варваци) народився, за новими даними, 1732 року. (Раніше фігурувала інша дата — 1750 рік) на невеликому острові Псара (легендарна батьківщина Гомера), в центрі Грецького архіпелагу.
У віці тридцяти років був відомий як пірат, за голову якого османський султан обіцяв тисячу піастрів, в 1770 році Варвакіс, подібно багатьом своїм землякам, добровільно приєднався на власному двадцятигарматному судні до російської ескадрі під командуванням графа Олексія Орлова і адмірала , несподівано з'явився в Егейському морі. Йшла російсько-османська війна. Перед Балтійським флотом поставлене авантюрне завданне: по можливості таємно пройти навколо всієї Європи, активізувати партизанську боротьбу балканських народів і завдати удару по османському флоту. На подив всієї Європи завдання виконали, і майже весь османський флот знищений у нічному Чесменскому бої 26 червня 1770 року.
Російська служба
Саме з пов'язує традиція початок російської служби капітана Варвакіса, хоча документи тільки побічно підтверджують це. У дев'ятій частини Спільного гербовника дворянських родів Всеросійської імперії сказано: «Іван Варвацій в службу вступив з греків 1770 року, і під час війни з турками в Архіпелазі з власним його морехідним судном перебував у різних морських битвах.». За свої заслуги він отримав чин поручика, про що свідчить у пізнішому указі сама імператриця: «Відомо най буде кожному, що ми Яна Ворвача, з греків, який служив в минулій війні при флоті Нашому, за його старанність в службі Нашій в Наші поручики 1772 року, жовтня 21 дня всемилостиво прийняли».
Бойовий епізод за участю Варвакіса наводить за архівними даними відомий у минулому столітті історик російського флоту . Навесні 1774 року під час «звичайного щорічного походу до Дарданелл» ескадри під прапором адмірала в ніч на 30 травня з фрегата «Слава» в Хіоській протоці «висаджений десант у числі 130 іпсаріотов під начальством Варвача, і ним була взята одна батарея про чотири гарматах» («Записки Гідрографічного департаменту за 1849»).
Вже два місяці по тому в невеликому османському селі підписаний Кючук-Кайнарджійський мирний договір. Росія отримала південноукраїнські землі до Буга і вільний вихід у Чорне і Середземне море, Кримське ханство оголошувалося незалежним від Османської імперії. Російський флот повертався в Кронштадт. Разом з ним на нову батьківщину переселялися багато грецьких і слов'янських сімей, головним чином інсургенти.
Положення Варвакіса стало дуже непростим. Він був османським підданим, але одночасно і бойовим офіцером російського флоту, він купець, але поки що всі його надбання становив один корабель. 1789 року грек був прийнятий «у вічне Росії підданство». Всі свої неабиякі здібності і енергію він віддав комерції та благодійності. Іоанніс Варвакіс, як його тепер називають у документах, паном надвірним радником Іваном Андрійовичем Варвацієм, скоро став мільйонером.
Вростаючи в російське життя, Варваці ніколи не забував і про свою батьківщину. Він постійно підтримував зв'язки з грецькою діаспорою, велика частина якої жила в Новоросії. Відомо, що переговори з міським товариством Таганрога про будівництво храму Олександра Невського в Грецькому єрусалимському монастирі (мова йде про храм, в якому в 1825 року більше місяця стояла труна із забальзамованим тілом імператора Олександра I) Варвацій почав 1809 року, а в 1813 році він остаточно переїхав в Таганрог.
Особливо багато зробив Варваціс для Астрахані. Зокрема, він там побудував 75-метрову соборну дзвіницю, кам'яну лікарню на 50 осіб і при ній Тихвинську церкву, розчистив покинутий канал Волга-Кутум, побудував чотири мости через нього й набережні. Цю діяльність відставного офіцера високо оцінили як астраханські городяни, так і уряд: 1807 року Іоанніс Варвакіс удостоєний ордена Святого Володимира 4-го ступеня, а 1810 року — ордена Святої Анни 2-го класа.
Саме в цей час на півдні Російської імперії виникли два взаємозалежних товариства. Одне — — діяло легально, засноване графом Іоаннісом Каподистрією (у 1815—1822 роках — російський міністр закордонних справ, в 1827 році обраний першим правителем незалежної Греції). Інше — таємне товариство Філікі Етерія в Одесі, лідером якого до 1920 року став Олександр Іпсіланті — син колишнього господаря Молдови, молодий генерал, товариш Дениса Давидова та декабриста Михайла Орлова.
Коли в березні 1822 року Іпсіланті підняв у Яссах повстання, що стало імпульсом Грецької революції, Варвацій — видний член Етерії — закупив у Тулі і відправив повсталим велику партію зброї.
Повернення в Грецію
Ймовірно, 1823 року (тобто одночасно з Байроном) він нелегально перебрався до Греції. На свої гроші він озброїв загін повстанців і разом з ними брав участь в облозі Моденської фортеці. Більше року — до самої своєї смерті напередодні Різдва 1825 року — Іоанніс Варвакіс знову жив і боровся на своїй батьківщині.
Якщо вірна традиційна дата його народження (1750), він помер у 75 років, якщо ж правильні опубліковані О. С. Марковим сімейні відомості, то у 93 роки. Помер у Закінфі 10 січня 1825 року. Бажаючи і надалі сприяти розвитку освіти у новій Грецькій державі, він залишив заповіт, за яким передав 1 млн рублів на будівництво середньої школи, яку назвали на його честь Варвакіон. Він також фінансував будівництво закритого ринку Варвакіос Агора в Афінах. На могилі Іоанніса Варвакіса в Афінах встановлено величний мармуровий монумент.
У мистецтві і культурі
- 2012 року на екрани вийде фільм грецького кінорежисера Янніса Смарагдіса під назвою «Бог любить чорну ікру» (грец. Ο Θεός αγαπάει το χαβιάρι, англ. God loves caviar). Стрічка присвячена подіям останніх років життя грека і росіянина, національного благодійника Іоанніса Варвакіса.
Примітки
Джерела
- Энциклопедия Таганрога. Таганрог: Антон, 1998. — 624 с. — .
- Крашенинников А. Ф., Михайлова М. Б. Во славу Астрахані и Российского государства. Рецензия на книгу А. С. Маркова «Варвакис». Астрахань, 2000. — 303с. // Библиография. — 2002. — С.37—39.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ioannis Varvakis grec Iwannhs Barbakhs takozh Varvaci Ivan Andrijovich spravzhnye prizvishe Leontidis grec Leontidhs 1745 ostriv Psara 1825 Zakinf rosijskij shlyahtich greckogo pohodzhennya kavaler ordeniv Svyatogo Volodimira i Svyatoyi Anni proslavlenij riznobichnoyu blagodijnistyu vidnij chlen tayemnogo greckogo tovaristva Filiki Eteriya a potim u vici 90 rokiv aktivnij uchasnik Greckoyi nacionalno vizvolnoyi revolyuciyi Ioannis Varvakis Rodovij gerb Ioannisa VarvakisaBiografiyaIoannis Varvakis v Rosiyi jogo takozh spochatku Yan Varvach abo Vorvach a zgodom Ivan Andrijovich Varvaci narodivsya za novimi danimi 1732 roku Ranishe figuruvala insha data 1750 rik na nevelikomu ostrovi Psara legendarna batkivshina Gomera v centri Greckogo arhipelagu U vici tridcyati rokiv buv vidomij yak pirat za golovu yakogo osmanskij sultan obicyav tisyachu piastriv v 1770 roci Varvakis podibno bagatom svoyim zemlyakam dobrovilno priyednavsya na vlasnomu dvadcyatigarmatnomu sudni do rosijskoyi eskadri pid komanduvannyam grafa Oleksiya Orlova i admirala nespodivano z yavivsya v Egejskomu mori Jshla rosijsko osmanska vijna Pered Baltijskim flotom postavlene avantyurne zavdanne po mozhlivosti tayemno projti navkolo vsiyeyi Yevropi aktivizuvati partizansku borotbu balkanskih narodiv i zavdati udaru po osmanskomu flotu Na podiv vsiyeyi Yevropi zavdannya vikonali i majzhe ves osmanskij flot znishenij u nichnomu Chesmenskomu boyi 26 chervnya 1770 roku Rosijska sluzhba Same z pov yazuye tradiciya pochatok rosijskoyi sluzhbi kapitana Varvakisa hocha dokumenti tilki pobichno pidtverdzhuyut ce U dev yatij chastini Spilnogo gerbovnika dvoryanskih rodiv Vserosijskoyi imperiyi skazano Ivan Varvacij v sluzhbu vstupiv z grekiv 1770 roku i pid chas vijni z turkami v Arhipelazi z vlasnim jogo morehidnim sudnom perebuvav u riznih morskih bitvah Za svoyi zaslugi vin otrimav chin poruchika pro sho svidchit u piznishomu ukazi sama imperatricya Vidomo naj bude kozhnomu sho mi Yana Vorvacha z grekiv yakij sluzhiv v minulij vijni pri floti Nashomu za jogo starannist v sluzhbi Nashij v Nashi poruchiki 1772 roku zhovtnya 21 dnya vsemilostivo prijnyali Bojovij epizod za uchastyu Varvakisa navodit za arhivnimi danimi vidomij u minulomu stolitti istorik rosijskogo flotu Navesni 1774 roku pid chas zvichajnogo shorichnogo pohodu do Dardanell eskadri pid praporom admirala v nich na 30 travnya z fregata Slava v Hioskij protoci visadzhenij desant u chisli 130 ipsariotov pid nachalstvom Varvacha i nim bula vzyata odna batareya pro chotiri garmatah Zapiski Gidrografichnogo departamentu za 1849 Vzhe dva misyaci po tomu v nevelikomu osmanskomu seli pidpisanij Kyuchuk Kajnardzhijskij mirnij dogovir Rosiya otrimala pivdennoukrayinski zemli do Buga i vilnij vihid u Chorne i Seredzemne more Krimske hanstvo ogoloshuvalosya nezalezhnim vid Osmanskoyi imperiyi Rosijskij flot povertavsya v Kronshtadt Razom z nim na novu batkivshinu pereselyalisya bagato greckih i slov yanskih simej golovnim chinom insurgenti Polozhennya Varvakisa stalo duzhe neprostim Vin buv osmanskim piddanim ale odnochasno i bojovim oficerom rosijskogo flotu vin kupec ale poki sho vsi jogo nadbannya stanoviv odin korabel 1789 roku grek buv prijnyatij u vichne Rosiyi piddanstvo Vsi svoyi neabiyaki zdibnosti i energiyu vin viddav komerciyi ta blagodijnosti Ioannis Varvakis yak jogo teper nazivayut u dokumentah panom nadvirnim radnikom Ivanom Andrijovichem Varvaciyem skoro stav miljonerom Vrostayuchi v rosijske zhittya Varvaci nikoli ne zabuvav i pro svoyu batkivshinu Vin postijno pidtrimuvav zv yazki z greckoyu diasporoyu velika chastina yakoyi zhila v Novorosiyi Vidomo sho peregovori z miskim tovaristvom Taganroga pro budivnictvo hramu Oleksandra Nevskogo v Greckomu yerusalimskomu monastiri mova jde pro hram v yakomu v 1825 roku bilshe misyacya stoyala truna iz zabalzamovanim tilom imperatora Oleksandra I Varvacij pochav 1809 roku a v 1813 roci vin ostatochno pereyihav v Taganrog Osoblivo bagato zrobiv Varvacis dlya Astrahani Zokrema vin tam pobuduvav 75 metrovu sobornu dzvinicyu kam yanu likarnyu na 50 osib i pri nij Tihvinsku cerkvu rozchistiv pokinutij kanal Volga Kutum pobuduvav chotiri mosti cherez nogo j naberezhni Cyu diyalnist vidstavnogo oficera visoko ocinili yak astrahanski gorodyani tak i uryad 1807 roku Ioannis Varvakis udostoyenij ordena Svyatogo Volodimira 4 go stupenya a 1810 roku ordena Svyatoyi Anni 2 go klasa Same v cej chas na pivdni Rosijskoyi imperiyi vinikli dva vzayemozalezhnih tovaristva Odne diyalo legalno zasnovane grafom Ioannisom Kapodistriyeyu u 1815 1822 rokah rosijskij ministr zakordonnih sprav v 1827 roci obranij pershim pravitelem nezalezhnoyi Greciyi Inshe tayemne tovaristvo Filiki Eteriya v Odesi liderom yakogo do 1920 roku stav Oleksandr Ipsilanti sin kolishnogo gospodarya Moldovi molodij general tovarish Denisa Davidova ta dekabrista Mihajla Orlova Koli v berezni 1822 roku Ipsilanti pidnyav u Yassah povstannya sho stalo impulsom Greckoyi revolyuciyi Varvacij vidnij chlen Eteriyi zakupiv u Tuli i vidpraviv povstalim veliku partiyu zbroyi Povernennya v Greciyu Shkola Varvakion zvedena v Afinah za zapovitom Varvakisa Jmovirno 1823 roku tobto odnochasno z Bajronom vin nelegalno perebravsya do Greciyi Na svoyi groshi vin ozbroyiv zagin povstanciv i razom z nimi brav uchast v oblozi Modenskoyi forteci Bilshe roku do samoyi svoyeyi smerti naperedodni Rizdva 1825 roku Ioannis Varvakis znovu zhiv i borovsya na svoyij batkivshini Yaksho virna tradicijna data jogo narodzhennya 1750 vin pomer u 75 rokiv yaksho zh pravilni opublikovani O S Markovim simejni vidomosti to u 93 roki Pomer u Zakinfi 10 sichnya 1825 roku Bazhayuchi i nadali spriyati rozvitku osviti u novij Greckij derzhavi vin zalishiv zapovit za yakim peredav 1 mln rubliv na budivnictvo serednoyi shkoli yaku nazvali na jogo chest Varvakion Vin takozh finansuvav budivnictvo zakritogo rinku Varvakios Agora v Afinah Na mogili Ioannisa Varvakisa v Afinah vstanovleno velichnij marmurovij monument U mistectvi i kulturi2012 roku na ekrani vijde film greckogo kinorezhisera Yannisa Smaragdisa pid nazvoyu Bog lyubit chornu ikru grec O 8eos agapaei to xabiari angl God loves caviar Strichka prisvyachena podiyam ostannih rokiv zhittya greka i rosiyanina nacionalnogo blagodijnika Ioannisa Varvakisa Primitki nedostupne posilannya z chervnya 2019 Bog lyubit chernuyu ikru 7 02 2011 ana mpa Arhiv originalu za 19 listopada 2017 Procitovano 19 travnya 2022 nedostupne posilannya z travnya 2019 O Ellhnas poy mas ema8e to xabiari 21 Martioy 2009 Ta Nea DzherelaEnciklopediya Taganroga Taganrog Anton 1998 624 s ISBN 5 88040 017 4 Krasheninnikov A F Mihajlova M B Vo slavu Astrahani i Rossijskogo gosudarstva Recenziya na knigu A S Markova Varvakis Astrahan 2000 303s Bibliografiya 2002 S 37 39