Іван Равич

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Равич.

Іва́н Андрі́йович Ра́вич (* 1677, Київ — † 1762) — видатний майстер-золотар доби бароко, лавник і райця (радник) київського магістрату.

Родом з Києва, де жив і працював на Подолі. 1740 перебував на навчанні у Німеччині, 1745 — у Москві.

Виконував предмети церковного начиння (чаші, животи, оправи євангелій тощо) на замовлення монастирів, гетьманів, козацьких старшини і російських вельмож. Твори Равича, виготовлені в стилі бароко, оздоблювалися пишним акантовим орнаментом, сюжетними композиціями, картушами, медальйонами тощо. У музеях України і РФ зберігається понад 60 творів майстра, найбільше в Національному музеї історії України в Києві, крім того — у НХМУ, Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику та інших.

Література

• Жарких М. І. Равич Іван Андрійович [ 25 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 88. — .
• Равич Іван. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — .
• Мішнєва О. І. Іван Равич — видатний український золотар доби бароко // Лаврський альманах. — Вип. 3. — К., 2001. — С. 124—130.