Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Єпископальна система церковного управління — форма організації управління християнської церкви, заснована на ієрархії єпископів. Єпископальна система протистоїть пресвітеріанській системі, в якій владні повноваження надані колегіальним органам, і конгрегаціоналістським конфесіям, в яких кожен церковний прихід незалежний від будь-яких вищих священнослужителів чи релігійних організацій. Єпископальна система (єпископат) прийнята в більшості християнських церков: католицькій, православній, лютеранській, англіканській, вірменській та інших.
Єпископат в католицькій і православних церквах
Історично, до (Великого розколу) 1054 р. римська та візантійська церкви були частинами єдиної християнської церковної організації із загальною єпископальною системою. Після поділу церков на католицьку і православну основи єпископальної організації обох конфесій залишилися схожими. У доктринальній сфері обидві церкви визнають положення про те, що владні повноваження в релігійній організації виникають не від людини, а від Господа Бога. Це єдине джерело церковної влади, яка передається шляхом поблажливості благодаті Святого Духа в таїнстві рукоположення. Ісус Христос посвятив у священницький сан дванадцять апостолів, які, в свою чергу передали благодать єпископам, а ті — священникам.
Інститут єпископа відігравав одну з провідних ролей у системі церковно-канонічного права Візантії. Це було зумовлено його впливом у адміністративно-управлінській системі Візантійської православної церкви, так і значенням у процесі державного управління та правовій сфері ромеїв. Єпископи здійснювали як суто релігійні, так і важливі юридичні функції, перетворюючись у правозахисний та судовий орган, отримуючи повноваження контролю за державними чиновниками та пенітенціарними установами на місцях.
Першим християнським богословом, що позначив загальні принципи єпископальної організації, був Святий Ігнатій Антіохійський, учень апостолів Петра та Іоанна. Він встановив необхідність посвячення в кожне місто одного єпископа, якому повинні підкорятися інші священнослужителі. У період раннього християнства визнавалися чотири центри апостольської влади: Єрусалим, Антіохія, Александрія та Рим, чиї єпископи підтримували священниче спадкоємство від апостолів Христа. Поняття апостольського спадкоємства як джерела церковної влади і способу збереження догматів і обрядів у тому вигляді, в якому вони проповідували дванадцятьма апостолами, стало однією з центральних доктрин як католицької, так і православної церков, а також інших єпископальних конфесій.
Константинопольський собор 381 р. і Халкедонський собор 451 р. затвердили верховну владу у християнській церкві патріарха Константинополя. Римський єпископ (папа), ґрунтуючись на своєму преємстві від апостола Петра, не визнав верховенство Константинополя, що в подальшому стало однією з причин Великого розколу 1054 р. У католицькій церкві догмат про верховну владу папи римського став основою формування суворої ієрархії єпископів, підпорядкованих Святому Престолу. Православна церква виробила власну доктрину про верховенство церковних соборів, зберігши при цьому єпископальну організацію, підпорядковану патріарху (Константинопольському, а пізніше — патріархам національних церков).
У сучасній католицькій церкві папа римський є вікарієм Христа на Землі, а кожен з єпископів — вікарієм Христа для своєї єпархії. У православних церквах прийнятий принцип автокефальності, однак кожна з п'ятнадцяти автокефальних церков, а також автономні православні церкви, управляються ієрархією єпископів і архієпископів, підпорядкованих главі церкви (зазвичай, Патріарху або митрополиту). На відміну від католицтва в православ'ї прийнята доктрина «соборної ієрархії», згідно з якою кожна з церков, а також і п'ятнадцять їх голів, уподібнюються зборам апостолів біля трону Христа в «Одкровенні Іоанна Богослова».
Категорії єпископів
Традиційно існують такі категорії єпископів:
- єпископ-коад'ютор (помічник єпископа з правом наступництва по смерті останнього),
- єпископ титулярний (який має лише титул єпископа неіснуючого біскупства чи дієцезії, але не має власної юрисдикції),
- єпископ-суфраган (єпископ-помічник),
- місійний єпископ (єпископ, висвячений для здійснення місіонерської діяльності серед конкретного народу або поширення католицизму на певній території, причому він підпорядковувався безпосередньо римському папі).
Зокрема, для Київської Русі було висвячено Бруно Кверфуртського, який займався місіонерською діяльністю серед русів та печенігів (1006–09), а також, імовірно, Лібурція (X ст.), Адальберта Магдебурзького (X ст.), Боніфація (поч. XI ст.), Герарда (XIII ст.), причому останнього 1234 було висвячено на єпископа всієї Русі. 1375 створено католицьке архієпископство (митрополію) в м. Галич, яке згодом перенесли до Львова (1412). Були призначені єпископи й для міст Львів, Перемишль, Холм, Володимир (нині м. Володимир-Волинський), спочатку титулярні, а з 70-х рр. XIV ст. — дійсні. Крім того, на півночі Віленське єпископство охоплювало практично всі білоруські землі, а єпископство Луцько-Володимирське — Волинь та частину Полісся й Підляшшя. Пізніше з'являється Київське єпископство тощо.
Інститут єпископства у Польщі
У Польщі інститут єпископства з'явився з запровадженням тут християнства 966. Першими єпископами були Йордан (968–84) і Унгер (991—1012). Єпископи (в Польщі вони називалися біскупи) мали право рукополагати дияконів і священників, а разом — висвячувати нових єпископів, виконувати суддівські та інші важливі функції. Вони керували єпископствами, значними територіями в межах Корони Польської, з 1569 — Речі Посполитої, які, у свою чергу, поділялися на деканати, що об'єднували як мінімум по 10 парафій. Єпископи спочатку призначалися польським (краківським) князем (королем), а в XIII–XIV ст. обиралися з середовища духовенства. З часів польського короля Казимира III Великого поширюється тенденція призначення королями на єпископські посади духовних осіб, які займали важливе місце в королівській раді. Від 2-ї половини XV ст. король звичайно представляв капітулу (єпископству) спеціальним листом свого кандидата, а обрання його мало вже формальний характер. 1430–33 ухвалено, що єпископом може стати тільки шляхтич, із чим мусила змиритися папська курія (див. Римська курія; винятки стосувалися лише осіб, які вирізнялися науковими ступенями), а 1589 римський папа Сікст V погодився з правом королів номінувати єпископів. Вони входили до складу королівського уряду, пізніше стали сенаторами (див. Сенат Речі Посполитої). Єпископи одержували утримання з державного скарбу, а також земельні наділи. Найвище місце за традицією належало архієпископу Гнезненському (титул примаса він отримав 1417), який репрезентував католицьку церкву в Польщі, міг скликати загальнопольські синоди, мав право коронувати королів; йому належало перше місце в королівській раді. Друге місце займав краківський єпископ. Після смерті короля Сигізмунда II Августа (1572) примас ставав правителем Речі Посполитої в часи міжкоролів'я, як Мацей Лубенський 1648.
З-поміж єпископів були визначні політичні і культурні діячі: М.Пражмовський — великий канцлер коронний за часів короля Яна II Казимира Ваза, Й.Верещинський — автор проектів, спрямованих на посилення ролі козацтва в боротьбі проти агресії Османської імперії, та ін. Після національної революції 1648—1676 на території Гетьманщини католицьке Київське єпископство було ліквідовано. Після поділів Польщі (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) в останній третині XVIII ст. діяльність єпископів обмежилася суто церковними справами. Водночас стало можливим висвячувати на єпископів священиків — вихідців із усіх станів. 1918–39 у Польщі (а відповідно й на українських землях, які перебували в межах її кордонів) католицька церква мала привілейоване становище серед інших, що підтвердив конкордат 1925 між польським урядом та римським папою Пієм XI. Зокрема, єпископи видавали свої накази й звернення без контролю з боку державної влади. Однак президент дістав право відводу кандидатів на посади єпископів. 1945 року після визволення Польщі від гітлерівців і з початком будівництва «соціалізму за радянським зразком» католицька церква була відділена від держави і діяльність єпископів обмежилася майже виключно церковними справами.
Єпископат в протестантських церквах
Система управління англіканської церкви також ґрунтується на принципі апостольського спадкоємства єпископів Англії від Августина Святого. Зберігши обряд свячення, а також систему єпископів, підпорядкованих архієпископу Кентерберійському і королю Англії, англіканська церква залишилася в організаційному плані найбільш близькою до римської католицької церкви. Ті ж принципи панують в , а також в .
Лютеранські церкви Німеччини, Прибалтики та деяких інших країн, а також та також ґрунтуються на єпископальній ієрархії, проте в цих церковних деномінаціях верховна влада належить синодам.
Пресвітеріанська церква Шотландії, а також Реформатські церкви Швейцарії, Нідерландів та Америки відмовилися від єпископальної ієрархії і організовуються за принципами пресвітеріанської або конгрегаціоналістської систем церковного управління.
Див. також
Примітки
- Омельчук, В. (2013). (PDF) (pdf). Юридичний вічник. с. 34. Архів оригіналу (PDF) за 17 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.
Джерела та література
- Мицик Ю. А. Єпископства інститут у католицькій церкві [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yepiskopalna sistema cerkovnogo upravlinnya forma organizaciyi upravlinnya hristiyanskoyi cerkvi zasnovana na iyerarhiyi yepiskopiv Yepiskopalna sistema protistoyit presviterianskij sistemi v yakij vladni povnovazhennya nadani kolegialnim organam i kongregacionalistskim konfesiyam v yakih kozhen cerkovnij prihid nezalezhnij vid bud yakih vishih svyashennosluzhiteliv chi religijnih organizacij Yepiskopalna sistema yepiskopat prijnyata v bilshosti hristiyanskih cerkov katolickij pravoslavnij lyuteranskij anglikanskij virmenskij ta inshih Yepiskopat v katolickij i pravoslavnih cerkvahIstorichno do Velikogo rozkolu 1054 r rimska ta vizantijska cerkvi buli chastinami yedinoyi hristiyanskoyi cerkovnoyi organizaciyi iz zagalnoyu yepiskopalnoyu sistemoyu Pislya podilu cerkov na katolicku i pravoslavnu osnovi yepiskopalnoyi organizaciyi oboh konfesij zalishilisya shozhimi U doktrinalnij sferi obidvi cerkvi viznayut polozhennya pro te sho vladni povnovazhennya v religijnij organizaciyi vinikayut ne vid lyudini a vid Gospoda Boga Ce yedine dzherelo cerkovnoyi vladi yaka peredayetsya shlyahom poblazhlivosti blagodati Svyatogo Duha v tayinstvi rukopolozhennya Isus Hristos posvyativ u svyashennickij san dvanadcyat apostoliv yaki v svoyu chergu peredali blagodat yepiskopam a ti svyashennikam Institut yepiskopa vidigravav odnu z providnih rolej u sistemi cerkovno kanonichnogo prava Vizantiyi Ce bulo zumovleno jogo vplivom u administrativno upravlinskij sistemi Vizantijskoyi pravoslavnoyi cerkvi tak i znachennyam u procesi derzhavnogo upravlinnya ta pravovij sferi romeyiv Yepiskopi zdijsnyuvali yak suto religijni tak i vazhlivi yuridichni funkciyi peretvoryuyuchis u pravozahisnij ta sudovij organ otrimuyuchi povnovazhennya kontrolyu za derzhavnimi chinovnikami ta penitenciarnimi ustanovami na miscyah Pershim hristiyanskim bogoslovom sho poznachiv zagalni principi yepiskopalnoyi organizaciyi buv Svyatij Ignatij Antiohijskij uchen apostoliv Petra ta Ioanna Vin vstanoviv neobhidnist posvyachennya v kozhne misto odnogo yepiskopa yakomu povinni pidkoryatisya inshi svyashennosluzhiteli U period rannogo hristiyanstva viznavalisya chotiri centri apostolskoyi vladi Yerusalim Antiohiya Aleksandriya ta Rim chiyi yepiskopi pidtrimuvali svyashenniche spadkoyemstvo vid apostoliv Hrista Ponyattya apostolskogo spadkoyemstvayak dzherela cerkovnoyi vladi i sposobu zberezhennya dogmativ i obryadiv u tomu viglyadi v yakomu voni propoviduvali dvanadcyatma apostolami stalo odniyeyu z centralnih doktrin yak katolickoyi tak i pravoslavnoyi cerkov a takozh inshih yepiskopalnih konfesij Konstantinopolskij sobor 381 r i Halkedonskij sobor 451 r zatverdili verhovnu vladu u hristiyanskij cerkvi patriarha Konstantinopolya Rimskij yepiskop papa gruntuyuchis na svoyemu preyemstvi vid apostola Petra ne viznav verhovenstvo Konstantinopolya sho v podalshomu stalo odniyeyu z prichin Velikogo rozkolu 1054 r U katolickij cerkvi dogmat pro verhovnu vladu papi rimskogo stav osnovoyu formuvannya suvoroyi iyerarhiyi yepiskopiv pidporyadkovanih Svyatomu Prestolu Pravoslavna cerkva virobila vlasnu doktrinu pro verhovenstvo cerkovnih soboriv zberigshi pri comu yepiskopalnu organizaciyu pidporyadkovanu patriarhu Konstantinopolskomu a piznishe patriarham nacionalnih cerkov U suchasnij katolickij cerkvi papa rimskij ye vikariyem Hrista na Zemli a kozhen z yepiskopiv vikariyem Hrista dlya svoyeyi yeparhiyi U pravoslavnih cerkvah prijnyatij princip avtokefalnosti odnak kozhna z p yatnadcyati avtokefalnih cerkov a takozh avtonomni pravoslavni cerkvi upravlyayutsya iyerarhiyeyu yepiskopiv i arhiyepiskopiv pidporyadkovanih glavi cerkvi zazvichaj Patriarhu abo mitropolitu Na vidminu vid katolictva v pravoslav yi prijnyata doktrina sobornoyi iyerarhiyi zgidno z yakoyu kozhna z cerkov a takozh i p yatnadcyat yih goliv upodibnyuyutsya zboram apostoliv bilya tronu Hrista v Odkrovenni Ioanna Bogoslova Kategoriyi yepiskopivTradicijno isnuyut taki kategoriyi yepiskopiv yepiskop koad yutor pomichnik yepiskopa z pravom nastupnictva po smerti ostannogo yepiskop titulyarnij yakij maye lishe titul yepiskopa neisnuyuchogo biskupstva chi diyeceziyi ale ne maye vlasnoyi yurisdikciyi yepiskop sufragan yepiskop pomichnik misijnij yepiskop yepiskop visvyachenij dlya zdijsnennya misionerskoyi diyalnosti sered konkretnogo narodu abo poshirennya katolicizmu na pevnij teritoriyi prichomu vin pidporyadkovuvavsya bezposeredno rimskomu papi Zokrema dlya Kiyivskoyi Rusi bulo visvyacheno Bruno Kverfurtskogo yakij zajmavsya misionerskoyu diyalnistyu sered rusiv ta pechenigiv 1006 09 a takozh imovirno Liburciya X st Adalberta Magdeburzkogo X st Bonifaciya poch XI st Gerarda XIII st prichomu ostannogo 1234 bulo visvyacheno na yepiskopa vsiyeyi Rusi 1375 stvoreno katolicke arhiyepiskopstvo mitropoliyu v m Galich yake zgodom perenesli do Lvova 1412 Buli priznacheni yepiskopi j dlya mist Lviv Peremishl Holm Volodimir nini m Volodimir Volinskij spochatku titulyarni a z 70 h rr XIV st dijsni Krim togo na pivnochi Vilenske yepiskopstvo ohoplyuvalo praktichno vsi biloruski zemli a yepiskopstvo Lucko Volodimirske Volin ta chastinu Polissya j Pidlyashshya Piznishe z yavlyayetsya Kiyivske yepiskopstvo tosho Institut yepiskopstva u PolshiU Polshi institut yepiskopstva z yavivsya z zaprovadzhennyam tut hristiyanstva 966 Pershimi yepiskopami buli Jordan 968 84 i Unger 991 1012 Yepiskopi v Polshi voni nazivalisya biskupi mali pravo rukopolagati diyakoniv i svyashennikiv a razom visvyachuvati novih yepiskopiv vikonuvati suddivski ta inshi vazhlivi funkciyi Voni keruvali yepiskopstvami znachnimi teritoriyami v mezhah Koroni Polskoyi z 1569 Rechi Pospolitoyi yaki u svoyu chergu podilyalisya na dekanati sho ob yednuvali yak minimum po 10 parafij Yepiskopi spochatku priznachalisya polskim krakivskim knyazem korolem a v XIII XIV st obiralisya z seredovisha duhovenstva Z chasiv polskogo korolya Kazimira III Velikogo poshiryuyetsya tendenciya priznachennya korolyami na yepiskopski posadi duhovnih osib yaki zajmali vazhlive misce v korolivskij radi Vid 2 yi polovini XV st korol zvichajno predstavlyav kapitulu yepiskopstvu specialnim listom svogo kandidata a obrannya jogo malo vzhe formalnij harakter 1430 33 uhvaleno sho yepiskopom mozhe stati tilki shlyahtich iz chim musila zmiritisya papska kuriya div Rimska kuriya vinyatki stosuvalisya lishe osib yaki viriznyalisya naukovimi stupenyami a 1589 rimskij papa Sikst V pogodivsya z pravom koroliv nominuvati yepiskopiv Voni vhodili do skladu korolivskogo uryadu piznishe stali senatorami div Senat Rechi Pospolitoyi Yepiskopi oderzhuvali utrimannya z derzhavnogo skarbu a takozh zemelni nadili Najvishe misce za tradiciyeyu nalezhalo arhiyepiskopu Gneznenskomu titul primasa vin otrimav 1417 yakij reprezentuvav katolicku cerkvu v Polshi mig sklikati zagalnopolski sinodi mav pravo koronuvati koroliv jomu nalezhalo pershe misce v korolivskij radi Druge misce zajmav krakivskij yepiskop Pislya smerti korolya Sigizmunda II Avgusta 1572 primas stavav pravitelem Rechi Pospolitoyi v chasi mizhkoroliv ya yak Macej Lubenskij 1648 Z pomizh yepiskopiv buli viznachni politichni i kulturni diyachi M Prazhmovskij velikij kancler koronnij za chasiv korolya Yana II Kazimira Vaza J Vereshinskij avtor proektiv spryamovanih na posilennya roli kozactva v borotbi proti agresiyi Osmanskoyi imperiyi ta in Pislya nacionalnoyi revolyuciyi 1648 1676 na teritoriyi Getmanshini katolicke Kiyivske yepiskopstvo bulo likvidovano Pislya podiliv Polshi div Podili Polshi 1772 1793 1795 v ostannij tretini XVIII st diyalnist yepiskopiv obmezhilasya suto cerkovnimi spravami Vodnochas stalo mozhlivim visvyachuvati na yepiskopiv svyashenikiv vihidciv iz usih staniv 1918 39 u Polshi a vidpovidno j na ukrayinskih zemlyah yaki perebuvali v mezhah yiyi kordoniv katolicka cerkva mala privilejovane stanovishe sered inshih sho pidtverdiv konkordat 1925 mizh polskim uryadom ta rimskim papoyu Piyem XI Zokrema yepiskopi vidavali svoyi nakazi j zvernennya bez kontrolyu z boku derzhavnoyi vladi Odnak prezident distav pravo vidvodu kandidativ na posadi yepiskopiv 1945 roku pislya vizvolennya Polshi vid gitlerivciv i z pochatkom budivnictva socializmu za radyanskim zrazkom katolicka cerkva bula viddilena vid derzhavi i diyalnist yepiskopiv obmezhilasya majzhe viklyuchno cerkovnimi spravami Yepiskopat v protestantskih cerkvahSistema upravlinnya anglikanskoyi cerkvi takozh gruntuyetsya na principi apostolskogo spadkoyemstva yepiskopiv Angliyi vid Avgustina Svyatogo Zberigshi obryad svyachennya a takozh sistemu yepiskopiv pidporyadkovanih arhiyepiskopu Kenterberijskomu i korolyu Angliyi anglikanska cerkva zalishilasya v organizacijnomu plani najbilsh blizkoyu do rimskoyi katolickoyi cerkvi Ti zh principi panuyut v a takozh v Lyuteranski cerkvi Nimechchini Pribaltiki ta deyakih inshih krayin a takozh ta takozh gruntuyutsya na yepiskopalnij iyerarhiyi prote v cih cerkovnih denominaciyah verhovna vlada nalezhit sinodam Presviterianska cerkva Shotlandiyi a takozh Reformatski cerkvi Shvejcariyi Niderlandiv ta Ameriki vidmovilisya vid yepiskopalnoyi iyerarhiyi i organizovuyutsya za principami presviterianskoyi abo kongregacionalistskoyi sistem cerkovnogo upravlinnya Div takozhPresviterianska sistema cerkovnogo upravlinnya Kongregacionalizm YepiskopPrimitkiOmelchuk V 2013 PDF pdf Yuridichnij vichnik s 34 Arhiv originalu PDF za 17 zhovtnya 2018 Procitovano 16 zhovtnya 2018 Dzherela ta literaturaMicik Yu A Yepiskopstva institut u katolickij cerkvi 13 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J 672 s il ISBN 966 00 0610 1