Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Церква святого Георгія Переможця і Різдва Богородиці — православна дерев'яна двопрестольна церква, побудована 1769 року в селі Андруші біля Переяслава, неподалік від Дніпра). Нині є частиною експозиції Переяславського музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини.
| Церква Святого Георгія | |
|---|---|
 Серпень 2014 року | |
| 50°03′43″ пн. ш. 31°28′17″ сх. д. / 50.06210400002777305° пн. ш. 31.47141300002777697° сх. д.Координати: 50°03′43″ пн. ш. 31°28′17″ сх. д. / 50.06210400002777305° пн. ш. 31.47141300002777697° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, Андруші, Переяславський район (перенесено до Переяслава), Київська обл. |
| Кінець будівництва | 1769 |
| Будівельна система | деревина |
| Стан | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
  Церква святого Георгія (Переяслав) (Україна) | |
 Церква святого Георгія у Вікісховищі | |
Історія
Село Андруші лежало біля затоки Дніпра за сім верст від Переяслава, а в 1970-му було затоплене водами новоствореного Канівського водосховища.
1769 року місцеві будівничі звели на західній околиці Андрушів, на пагорбі, дерев'яну двопрестольну церкву. Територія її двору становила одну десятину й 280 квадратних сажнів, тобто 1,22 гектара. Головний престол був освячений на честь Святого Георгія Переможця, другий — на честь Різдва Богородиці. До парафії цієї церкви, крім Андрушів, належали хутір Чубуки та села Карань і Слобідка. Наприкінці XIX століття налічувалося 1719 парафіян, а в 1912 році — 2060. У 1860 році церковна громада створила парафіяльне кураторство, яке опікувалося утриманням церкви та церковнопарафіяльною школою, відкритою згодом, 1861 року. Утримувалась вона за рахунок пожертв і прибутку від надання в оренду хлібної пристані на Дніпрі. Першим учителем школи став священик цієї церкви — отець Гаврило Прокопенко. На початку 1930-х років церкву закрили і влаштували в ній зерносховище, а потім — сільський клуб. Але, попри гоніння, церковна громада діяла потайки, священик відправляв службу Божу в хаті, де жив колишній пономар. Ці відправи припинилися в 1937 році, коли розстріляли отця Миколу Пономаренка (реабілітований у 1989 році). Після Другої світової війни, у 1947 році, храм знову відкрито, й поновилися богослужіння.
У 1969 році село Андруші потрапило в зону майбутнього затоплення Канівським водосховищем, і церкву як пам'ятку народної архітектури перевезено і встановлено на території Переяслав-Хмельницького музею народної архітектури і побуту Середньої Наддніпрянщини.
Настоятелі і служителі храму
Настоятелями і служителями храму були:
1784 р. — священик Кіндратій Савич
1861—1866 рр. — священик Гаврило Прокопенко
1883—1890 рр. — священик Михайло Павловський, паламар Амвросій Чубук-Подольський
1895—1902 рр. — священик Митрофан Срібний, паламар Андрій Подольський
1902—1906 рр. — священик Василь Демяновский
1906—1911 рр. — священик Дмитро Білоусов
1912 р. — священик Павло Перчиков, паламар Ігнатій Черевко
30-ті роки XX ст. — священик Микола Пономаренко
1947—1968 рр. — священик Никанор Козоріз
Архітектура
У 1858 році храм капітально перебудували — прибудували бічні рамена та дзвіницю. Церква триярусна, належить до типу хрещатих будівель з не виділеним внизу квадратним зрубом центральної дільниці. Усі рукави в плані прямокутні, а над західним раменом підноситься вгору дзвіниця. Фундаментом церкви були кам'яні брили та грубі дубові підвалини, а в музеї її поставили на підмурок.
Усі міжруків'я заповнено прибудовами, які мають однакову висоту з ґанками, що нависають над південним, північним та західними входами. Їхні двосхилі покрівлі чітко завершуються гребенями над верхнім ярусом вікон. Зовнішній вигляд церкви витримано в традиційних формах XVIII століття. Об'єми зрубів стін рукавів зовні помірно струнких пропорцій. Західне рамено має два ряди вікон, що виходять на південь і на північ: чотири згори і два знизу. У міжрукавних прибудовах — по два вікна на кожній грані.
На рівні гребенів дахів четверик переходить у стриманий ярус восьмигранника. В усіх його гранях прорізано по великому вікну. Опукло хвилястим у профілі дахом над першим залом восьмерик другого залому, який на вигляд є легшим і стрункішим, хоча він є таким самим, як і нижній. Він також освітлений вікнами, які розміщені на кожній грані. Опуклий та витягнутий дах над другим заломом додає стрункості архітектурі нави. Енергійно хвилясті заломи гармонійно співвідносяться з прямолінійними формами восьмериків і ліхтаря. Мініатюрна та видовжена маківка з хрестом завершує композицію.
Усьому храму додає стрункості верх дзвіниці, що постає з середини трикутних фронтонів західного рамена. Високий чотирикутник дзвіниці завершується карнизом на рівні першого залому головної нави, потім різкий, звужений до верху залом переростає у широкий глухий ліхтар. Композиція завершується главкою та хрестом такого ж розміру, що й на головному куполі. Вікна на четверику дзвіниці ідентичні вікнам першого восьмерика нави, але є спареними. Розміщені на кожній грані четверика, вони правлять одночасно й за слухи. Взагалі ж віконних отворів у церкві чимало, всі вони розташовані у два яруси, однакові за формою, лише над ґанками спарені, а за формою лучкові.
Виразності й неповторності церкві додає оригінальне й автентичне оздоблення. За спогадами колишніх жителів села Андруші, обшиті шалівкою стіни тривалий час зовні фарбували у світлі тони, а куполи виділяли зеленим кольором. Уже після німецько-радянської війни стіни пофарбували у синій колір, ребра усіх граней, карнизи вікна виділили білим кольором. Окрім цього, площину на фронтонах та на фризах попід карнизами оздобили чотирикутними накладними зірками жовтого кольору. Бані та главки, що були вкриті бляхою і пофарбовані у зелений колір, після перенесення на територію музею перекрили оцинкованим залізом, залишивши його у природному сталевому кольорі.
Пружне поривання ввись простежується в інтер'єрі храму. Восьмерик першого залому підноситься тільки над четвериком центральної дільниці, але завдяки додатковому простору між прибудовами північного та південного рамен, де влаштовані кліроси, йому підкорені всі рамена. У західних кутах головної нави влаштовані кіоти. Об'єм навової бані енергійно розгортається вверх і переходить у восьмерик, довжина якого стає на вигляд ще більшою, бо непомітно переходить у другий залом, насправді високий. Вівтар сполучається з центральною навою високим просвітом. Все це створює відчуття єдності і гармонійної стрункості, а світлові потоки, потрапляючи з великих вікон, надають піднесеності. Первинну цілісність внутрішнього вигляду бабинця не порушують навіть хори, влаштовані разом з добудовою дзвіниці. Притвор має просторий вигляд.
-
![image]()
Загальний вид -
![image]()
-
![image]()
Купол -
![image]()
-
![image]()
Іконостас -
![image]()
Цікаві факти
Первісно стіни зсередини були пофарбовані білилами й прикрашені стінописами із зображенням ангелів та святих, але під час перенесення церкви до музею орнаменти були серйозно пошкоджені. Їх не відновили, натомість пофарбували стіни олійною фарбою блакитного кольору.
Тарас Шевченко перебував у Андрушах у серпні - листопаді 1845 року. Жив у будинку архієрейської садиби. У повісті «Близнецы» згадується церква із цієї садиби. Згадка про Андруші є також в інших поетичних творах та листах.
Література
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Церква святого Георгія (Переяслав) |
- Л. Набок, О. Колибенко. Православні храми Переяславщини: історія, дослідження, сучасність. — К. : Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди. Лабораторія археологічних досліджень при кафедрі історії та культури України, Інститут археології НАН України, Меморіальний музей архітектора В. Заболотного, 2007. — 176 с. — .
Джерела
- Георгіївська церква з с. Андруші. 1768 р. м. Переяслав Київської обл. «Про Україну»
- Іван Биков. Сакральна дерев'яна архітектура Київщини // Пам'ятки України: історія та культура. — 2016. — № 2. — С. 38-62.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cerkva svyatogo Georgiya Peremozhcya i Rizdva Bogorodici pravoslavna derev yana dvoprestolna cerkva pobudovana 1769 roku v seli Andrushi bilya Pereyaslava nepodalik vid Dnipra Nini ye chastinoyu ekspoziciyi Pereyaslavskogo muzeyu narodnoyi arhitekturi ta pobutu Serednoyi Naddnipryanshini Cerkva Svyatogo GeorgiyaSerpen 2014 roku50 03 43 pn sh 31 28 17 sh d 50 06210400002777305 pn sh 31 47141300002777697 sh d 50 06210400002777305 31 47141300002777697 Koordinati 50 03 43 pn sh 31 28 17 sh d 50 06210400002777305 pn sh 31 47141300002777697 sh d 50 06210400002777305 31 47141300002777697Tip sporudicerkvaRoztashuvannya Ukrayina Andrushi Pereyaslavskij rajon pereneseno do Pereyaslava Kiyivska obl Kinec budivnictva1769Budivelna sistemaderevinaStanpam yatka arhitekturi miscevogo znachennya UkrayiniCerkva svyatogo Georgiya Pereyaslav Ukrayina Cerkva svyatogo Georgiya u Vikishovishi Malyunok Tarasa Shevchenka Verbi v Andrushah Na zadnomu plani vidno cerkvu svyatogo Georgiya Inter yer hramu Zovnishnij viglyad cerkvi IstoriyaSelo Andrushi lezhalo bilya zatoki Dnipra za sim verst vid Pereyaslava a v 1970 mu bulo zatoplene vodami novostvorenogo Kanivskogo vodoshovisha 1769 roku miscevi budivnichi zveli na zahidnij okolici Andrushiv na pagorbi derev yanu dvoprestolnu cerkvu Teritoriya yiyi dvoru stanovila odnu desyatinu j 280 kvadratnih sazhniv tobto 1 22 gektara Golovnij prestol buv osvyachenij na chest Svyatogo Georgiya Peremozhcya drugij na chest Rizdva Bogorodici Do parafiyi ciyeyi cerkvi krim Andrushiv nalezhali hutir Chubuki ta sela Karan i Slobidka Naprikinci XIX stolittya nalichuvalosya 1719 parafiyan a v 1912 roci 2060 U 1860 roci cerkovna gromada stvorila parafiyalne kuratorstvo yake opikuvalosya utrimannyam cerkvi ta cerkovnoparafiyalnoyu shkoloyu vidkritoyu zgodom 1861 roku Utrimuvalas vona za rahunok pozhertv i pributku vid nadannya v orendu hlibnoyi pristani na Dnipri Pershim uchitelem shkoli stav svyashenik ciyeyi cerkvi otec Gavrilo Prokopenko Na pochatku 1930 h rokiv cerkvu zakrili i vlashtuvali v nij zernoshovishe a potim silskij klub Ale popri goninnya cerkovna gromada diyala potajki svyashenik vidpravlyav sluzhbu Bozhu v hati de zhiv kolishnij ponomar Ci vidpravi pripinilisya v 1937 roci koli rozstrilyali otcya Mikolu Ponomarenka reabilitovanij u 1989 roci Pislya Drugoyi svitovoyi vijni u 1947 roci hram znovu vidkrito j ponovilisya bogosluzhinnya U 1969 roci selo Andrushi potrapilo v zonu majbutnogo zatoplennya Kanivskim vodoshovishem i cerkvu yak pam yatku narodnoyi arhitekturi perevezeno i vstanovleno na teritoriyi Pereyaslav Hmelnickogo muzeyu narodnoyi arhitekturi i pobutu Serednoyi Naddnipryanshini Nastoyateli i sluzhiteli hramuNastoyatelyami i sluzhitelyami hramu buli 1784 r svyashenik Kindratij Savich 1861 1866 rr svyashenik Gavrilo Prokopenko 1883 1890 rr svyashenik Mihajlo Pavlovskij palamar Amvrosij Chubuk Podolskij 1895 1902 rr svyashenik Mitrofan Sribnij palamar Andrij Podolskij 1902 1906 rr svyashenik Vasil Demyanovskij 1906 1911 rr svyashenik Dmitro Bilousov 1912 r svyashenik Pavlo Perchikov palamar Ignatij Cherevko 30 ti roki XX st svyashenik Mikola Ponomarenko 1947 1968 rr svyashenik Nikanor KozorizArhitekturaU 1858 roci hram kapitalno perebuduvali pribuduvali bichni ramena ta dzvinicyu Cerkva triyarusna nalezhit do tipu hreshatih budivel z ne vidilenim vnizu kvadratnim zrubom centralnoyi dilnici Usi rukavi v plani pryamokutni a nad zahidnim ramenom pidnositsya vgoru dzvinicya Fundamentom cerkvi buli kam yani brili ta grubi dubovi pidvalini a v muzeyi yiyi postavili na pidmurok Usi mizhrukiv ya zapovneno pribudovami yaki mayut odnakovu visotu z gankami sho navisayut nad pivdennim pivnichnim ta zahidnimi vhodami Yihni dvoshili pokrivli chitko zavershuyutsya grebenyami nad verhnim yarusom vikon Zovnishnij viglyad cerkvi vitrimano v tradicijnih formah XVIII stolittya Ob yemi zrubiv stin rukaviv zovni pomirno strunkih proporcij Zahidne rameno maye dva ryadi vikon sho vihodyat na pivden i na pivnich chotiri zgori i dva znizu U mizhrukavnih pribudovah po dva vikna na kozhnij grani Na rivni grebeniv dahiv chetverik perehodit u strimanij yarus vosmigrannika V usih jogo granyah prorizano po velikomu viknu Opuklo hvilyastim u profili dahom nad pershim zalom vosmerik drugogo zalomu yakij na viglyad ye legshim i strunkishim hocha vin ye takim samim yak i nizhnij Vin takozh osvitlenij viknami yaki rozmisheni na kozhnij grani Opuklij ta vityagnutij dah nad drugim zalomom dodaye strunkosti arhitekturi navi Energijno hvilyasti zalomi garmonijno spivvidnosyatsya z pryamolinijnimi formami vosmerikiv i lihtarya Miniatyurna ta vidovzhena makivka z hrestom zavershuye kompoziciyu Usomu hramu dodaye strunkosti verh dzvinici sho postaye z seredini trikutnih frontoniv zahidnogo ramena Visokij chotirikutnik dzvinici zavershuyetsya karnizom na rivni pershogo zalomu golovnoyi navi potim rizkij zvuzhenij do verhu zalom pererostaye u shirokij gluhij lihtar Kompoziciya zavershuyetsya glavkoyu ta hrestom takogo zh rozmiru sho j na golovnomu kupoli Vikna na chetveriku dzvinici identichni viknam pershogo vosmerika navi ale ye sparenimi Rozmisheni na kozhnij grani chetverika voni pravlyat odnochasno j za sluhi Vzagali zh vikonnih otvoriv u cerkvi chimalo vsi voni roztashovani u dva yarusi odnakovi za formoyu lishe nad gankami spareni a za formoyu luchkovi Viraznosti j nepovtornosti cerkvi dodaye originalne j avtentichne ozdoblennya Za spogadami kolishnih zhiteliv sela Andrushi obshiti shalivkoyu stini trivalij chas zovni farbuvali u svitli toni a kupoli vidilyali zelenim kolorom Uzhe pislya nimecko radyanskoyi vijni stini pofarbuvali u sinij kolir rebra usih granej karnizi vikna vidilili bilim kolorom Okrim cogo ploshinu na frontonah ta na frizah popid karnizami ozdobili chotirikutnimi nakladnimi zirkami zhovtogo koloru Bani ta glavki sho buli vkriti blyahoyu i pofarbovani u zelenij kolir pislya perenesennya na teritoriyu muzeyu perekrili ocinkovanim zalizom zalishivshi jogo u prirodnomu stalevomu kolori Pruzhne porivannya vvis prostezhuyetsya v inter yeri hramu Vosmerik pershogo zalomu pidnositsya tilki nad chetverikom centralnoyi dilnici ale zavdyaki dodatkovomu prostoru mizh pribudovami pivnichnogo ta pivdennogo ramen de vlashtovani klirosi jomu pidkoreni vsi ramena U zahidnih kutah golovnoyi navi vlashtovani kioti Ob yem navovoyi bani energijno rozgortayetsya vverh i perehodit u vosmerik dovzhina yakogo staye na viglyad she bilshoyu bo nepomitno perehodit u drugij zalom naspravdi visokij Vivtar spoluchayetsya z centralnoyu navoyu visokim prosvitom Vse ce stvoryuye vidchuttya yednosti i garmonijnoyi strunkosti a svitlovi potoki potraplyayuchi z velikih vikon nadayut pidnesenosti Pervinnu cilisnist vnutrishnogo viglyadu babincya ne porushuyut navit hori vlashtovani razom z dobudovoyu dzvinici Pritvor maye prostorij viglyad Zagalnij vid Kupol IkonostasCikavi faktiPervisno stini zseredini buli pofarbovani bililami j prikrasheni stinopisami iz zobrazhennyam angeliv ta svyatih ale pid chas perenesennya cerkvi do muzeyu ornamenti buli serjozno poshkodzheni Yih ne vidnovili natomist pofarbuvali stini olijnoyu farboyu blakitnogo koloru Taras Shevchenko perebuvav u Andrushah u serpni listopadi 1845 roku Zhiv u budinku arhiyerejskoyi sadibi U povisti Bliznecy zgaduyetsya cerkva iz ciyeyi sadibi Zgadka pro Andrushi ye takozh v inshih poetichnih tvorah ta listah LiteraturaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Cerkva svyatogo Georgiya Pereyaslav L Nabok O Kolibenko Pravoslavni hrami Pereyaslavshini istoriya doslidzhennya suchasnist K Pereyaslav Hmelnickij derzhavnij pedagogichnij universitet im Grigoriya Skovorodi Laboratoriya arheologichnih doslidzhen pri kafedri istoriyi ta kulturi Ukrayini Institut arheologiyi NAN Ukrayini Memorialnij muzej arhitektora V Zabolotnogo 2007 176 s ISBN 978 966 96454 3 6 DzherelaGeorgiyivska cerkva z s Andrushi 1768 r m Pereyaslav Kiyivskoyi obl Pro Ukrayinu Ivan Bikov Sakralna derev yana arhitektura Kiyivshini Pam yatki Ukrayini istoriya ta kultura 2016 2 S 38 62