Старе Брусно давнє українське село перша згадка про яке датується 1444 роком Зараз терени села знаходяться в Любачівсько

Старе Брусно — давнє українське село, перша згадка про яке датується 1444 роком. Зараз терени села знаходяться в Любачівському повіті Підкарпатського воєводства у Польщі. Від села залишився лише український цвинтар, кілька придорожніх хрестів та руїни кам'яної каплиці.

село

Старе Брусно

пол. Brusno Stare

Координати 50°14′ пн. ш. 23°21′ сх. д. / 50.233° пн. ш. 23.350° сх. д. / 50.233; 23.350Координати: 50°14′ пн. ш. 23°21′ сх. д. / 50.233° пн. ш. 23.350° сх. д. / 50.233; 23.350

Країна	ПольщаПольща
Воєводство	Підкарпатське воєводство
Повіт	Любачівський повіт
Гміна	Горинець-Здруй
Перша згадка	1444
Висота центру	270 м
Населення	1150 осіб (1939)
Часовий пояс	, влітку
Автомобільний код	RLU (Ґміна Горинець-Здруй)
OSM	↑1746433 ·R (Ґміна Горинець-Здруй)

Старе Брусно

Старе Брусно (Польща)

Старе Брусно

Старе Брусно (Підкарпатське воєводство)

Старе Брусно у Вікісховищі

Цвинтар в Брусні Старому в серпні 2016 року

Населення

Станом на 1 січня 1939 року у селі Нове Брусно мешкало 1310 осіб, з них: українці — 500, поляки — 750, латинники — 0, жиди — 50, німці та інші — 10; у селі Старе Брусно мешкало 1150 осіб, з них: українці — 1075, поляки — 5, латинники — 20, жиди — 50 осіб.

Історія

Перша згадка про Брусно датується 1444 роком

У Географічному словнику Королівства Польського подається наступна інформація стосовно сіл Нове та Старе Брусно, а саме:

«Брусно Нове і Старе (з Дойчбахом) — село в повіті Чесанівському, на 12 кілометрів на схід від Чесанова, на 5 кілометрів на північ від Горинця. Лежить над потоком Бродки, околиці вкриті лісом, пісковик. Висота над рівнем моря — 191 сажень. У власності більшого села: орної землі — 438, лук і садів — 50, пасовиськ — 88, лісу — 1888, меншого села — рілля — 4592, луки та сади — 250, пасовиська — 798, ліс — 28 м. Населення римо-католицьке — 407 людей, греко-католицьке — 1000, жиди — 336, разом — 1743. Належить до римо-католицької парафії в Плазові, до греко-католицької парафії в Брусні Старім, Любачівського деканату».

Трагічна доля села

20 вересня 1945 року село було цілковито спалене під час нападу урядового Війська Польського. Тоді загинуло 120 людей, поранено — 93. Варто додати, що у звітах ВП цей напад подається як героїчна боротьба польських жовнірів проти «банд» УПА.

Родина Підгорецьких у Брусні Строму (1942)

Після цього в кінці грудня 1945 року з Старого Брусна та сусідніх сіл Радруж, Нове Брусно протягом двох годин без жодних документів про залишене майно до УРСР було виселено близько 460 українських сімей. Становище переселенців було настільки важким, що у вересні 1947 року вийшла спеціальна постанова Ради Міністрів УРСР № 2147 про надання їм фінансової допомоги.

Під час операції «Вісла» на північно-західні терени Польської Народної Республіки було виселено ще 160 сімей з Брусна та околиць. Таким чином українці на тих теренах залишились хіба у мішаних сім'ях та й ті боялися визнавати себе українцями, оскільки тоді їх називали зрадниками, бандитами, бандерівцями.

Рештки села після війни приєднано до сучасного с. Поляна Горинецька (до 1939 року — Дойчбах).

Брусно здавна славилося осередком майстерного каменярства. Найвідомішими сім'ями каменярів були: Любицькі, Кузневичі, Жуківці, Підгорецькі, Галабурди, Космина. Останній з бруснянських каменярів Дмитро Підгорецький-Бекас уник переселення до Радянського Союзу і залишився жити в Брусні Новому (за іншими даними — у Поляні Горинецькій).

Відомі бруснянці

Артимович Антін — поручник УСС і сотник УГА. Учасник боїв на Маківці. Комендант сотні Першої бригади УГА під час Чортківської офензиви.
Григорій Кузневич (30 вересня 1871, с. Старе Брусно — 9 січня 1948, с. Ганачівка) — українській скульптор. 1893 року вступив до Львівської промислової школи, яку закінчив 1896 року. Згодом скульптор відправився за океан у США, де побував у Нью-Йорку, Клівленді, Пітсбурзі. У Філадельфії розмалював будинки «Просвіти», а разом з владикою Сотером Ортинським, який також був художником, — кафедральний собор. По закінченню першої світової війни Григорій Микитович повернувся у рідне Старе Брусно. Там для церкви він вирізьбив новий дерев'яний іконостас та розпочав розмальовувати внутрішні стіни храму, але роботу свою він так і не закінчив, бо розпочалася Друга світова війна. Все ж трохи раніше йому вдалось вималювати церкву в Чесаневі (1936 р.) та кількох інших сусідніх селах. У рідному селі Кузневич займався активною громадською діяльністю, був головою бруснянської «Просвіти», навчав молодих хлопців своєї справи. У 1947 році наприкінці життя переселений на Перемишлянщину у с. Ганачівка, де й помер у 1948 році.

Найвідоміші роботи майстра:

декоративна композиція для Палацу мистецтв та пам'ятник Янові Кілінському у Стрийському парку (1894 р., завершував роботу за Ю. Марковським);
надгробок Станиславу Щепановському на Личаківському цвинтарі (1904 p., архітектор Альфред Захаревич);
пам'ятник Бартошу Гловацькому в Личаківському парку (1906 р., закінчував роботу за Юліаном Марковським);
алегоричні фігури при вході до Львівського головного залізничного вокзалу.

о. Василь Бень (3 квітня 1895, c. Старе Брусно — 1978, м. Трускавець) — греко-католицький священик. Народився у с. Старе Брусно Чесанівського повіту, син Дмитра і Анни (Хоми). Навчався у Перемиській чоловічій гімназії (1920); Перемиській семінарії (1927). Дияконські свячення прийняв 7 листопада 1926 року, священичі — 13 березня 1927 року з рук єпископа Григорія Лакоти у катедральному соборі у Перемишлі. Помер у Трускавці, де й похований.

Душпастирська праця о. Василя Беня:

Тиханя (Дуклянський деканат) — 1931—1936 — завідатель;
Опарівка (Короснянський деканат)- 1938 — самостійний сотрудник.
1938 року інкардинований у Перемиську єпархію: Волосянка Велика (Розлуцький деканат) — 1940—1947 — парох.
Прізвище Василя Беня зустрічається у списках духовенства, «возз'єднаного» з РПЦ.
1947—1959 рр — настоятель парафії в с. Нижнє Гусне Турківського району Дрогобицької області.
Станом на 1965 рік — настоятель парафії в с. Модричі Дрогобицького району.

о. Микола Бень (1893—1944). Народився 8 травня 1893 року у с. Старе Брусно Чесанівського повіту в родині Андрія Беня та Розалії (Суль). Навчався у Перемиській чоловічій гімназії (1916); Львівській та Перемиській духовних семінаріях (1921). Дияконські свячення отримав 2 вересня 1923 року, священичі — 9 вересня 1923 року з рук єпископа Йосафата Коциловського у катедральному соборі в Перемишлі, одружений з Ольгою Стронською. Помер 2 січня 1944 року під час операції в одній зі львівських лікарень, а похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Душпастирська праця о. Миколи Беня:

Опака (Підбузький деканат) — 1923—1927 — сотрудник;
Рибник (Бориславський деканат) — 1927—1936 — завідатель;
Новий Кропивник (Бориславський деканат) — 1936 — доїждж. завідатель;
Бітля (Височанський деканат) — 1936—1937 — завідатель;
Вощаниці (Рудківський деканат) — 1937—1939 — парох;
Білич Долішній (Старосамбірський деканат) — 1939—1944 — завідатель;
У 1936 році наділений крилошанськими відзнаками.

о. Микола Величкович (1897—1972). Народився 14 травня 1897 року у с. Старе Брусно Чесанівського повіту в родині Миколи Величковича та Терези (Пуделко). Навчався у Перемиській чоловічій гімназії (1917); Львівській та Перемиській духовних семінаріях (1923). Дияконські свячення отримав 2 вересня 1923 року, священичі — 9 вересня 1923 року з рук єпископа Йосафата Коциловського у катедральному соборі в Перемишлі, одружений. Від березня 1945 року мешкав у Ярославі. Навесні 1945 року переселений до УРСР у с. Красне Буського району Львівської області, де протягом кількох місяців служив у місцевій церкві. Помер 21 травня 1972 року.

Душпастирська праця о. Миколи Величковича:

Ярослав — 1923—1925 — сотрудник;
Полнятичі (Порохницький деканат) — 1925—1929 — сотрудник;
Рихвалд (Горлицький деканат) — 1929 — завідатель;
Плоске (Жукотинський деканат) — 1930—1933 — самомтійний сотрудник;
Звір (Підбузький деканат) — 1933—1934 — завідатель;
Солинка (Лупківський деканат) — 1934—1938 — завідатель;
Мігова (Добромильський деканат) — 1938—1941 — парох;
Ярослав — 1941—1943 — сотрудник;
Цетуля (Ярославський деканат) — 1943—1945 — завідатель;
1945—1957 — настоятель парафії в с. Великий Дорошів на Жовківщині. Прізвище Михайла Величковича є у списках духовенства, «возз'єднаного» з РПЦ. Надавав допомогу підпільним священикам, зокрема, у с. Великий Дорошів.

Сакральні споруди Брусна Старого

Давнє «церквисько», розташоване навпроти Хомів у центрі села за річкою знаходиться гірка, а на ній невелика рівна площа. Ще до виселення у селі була легенда, що колись на ній була церква, яку спалили татари під час одного із нападів на село. Кажуть, що тоді у церкві загинула частина селян, що надіялись знайти у ній прихисток. На тому місці до наших днів збереглись три хрести, висотою до 1 метра, — це залишки давнього цвинтаря. А під гіркою напередодні 1 світової війни діти в землі відкопали давній дзвін, що був частково пошкоджений, але певний час служив ще громаді разом з іншими, новішими.
дерев'яна церква святої Параскеви була збудована у 1580 році з доброго соснового дерева. З розповідей бруснянця Андрія Беня, які записав свого часу Антін Любицький, відомо, що рік побудови церкви був написаний над вхідними дверима, а ще у найдавніших церковних записах була згадка про побудову церкви у тому ж році. Вищезгаданий Андрій Бень кілька десятків років був церковним старостою, володів грамотою (вмів читати, писати). Простояла та церква до 1906 року. У 1906 році церковний комітет вирішив її продати, оскільки на той час вже була збудована нова, велика, мурована церква. Її купили брати Михайло та Андрій Кузневичі, розібрали і з цього матеріалу збудували школу у присілку Хмілі, туди ходили діти і з навколишніх присілків лісових, Салашів, Соханів.
мурована церква святої Параскеви. У 1904 році громада Брусна Старого вирішила будувати нову церкву. Із громади було обрано чотирьох представників: Беня Андрія, Величковича Миколая, Величковича Михайла, Кузневича Андрія, які дали під заставу все своє майно та взяли в державному банку кредит на побудову — 50 000 корон.

Церкву, що в плані мала хрестоподібну форму, розпочали будувати у тому ж 1904 році, а закінчили — у 1906 році. Керував будовою інженер Бусько з Крупця (?). Висота храму — 33 метри, однокупольний, з великою просторою захристією, святилищем, вівтарною частиною, навою та просторими хорами, до хорів вели кам'яні сходи. Іконостас для храму в дереві виконав відомий скульптор та художник з Брусна Григорій Кузневич. Перед іконостасом стояли скульптури апостолів Петра і Павла.

Перед царськими воротами висів гарний, великий павук (світильник), який подарував господар Юрко Нестерак із присілка Солтиси. Спровадили цей світильник аж з Відня, а коштував він 200 корон. На підлозі з білої та червоної плитки були викладені орнаменти — квіти, а дах був критий бляхою. Селяни вчасно встигли виплатити кредит.

У 1950-х роках (ймовірно у 1956—1958 роках) люди із навколишніх сіл розібрали церкву разом із фундаментами. Зараз від неї залишилися лише невеликі вали від фундаменту, що ледь виступають над землею. Недалеко від цього місця зберігаються 2 пам'ятники гарної різьби:

Пам'ятник першої парафіяльної місії, встановлений у 1925 році на місці старої церкви 1906 р.;
Пам'ятник Володимирові Великому на честь 950-річчя Хрещення Руси-України (1938 р.).

Вищезгаданий світильник-павук та, ймовірно, скульптури апостолів Петра і Павла зараз знаходиться у костелі в Новому Брусні.

Дерев'яна дзвіниця. Біля церкви стояла висока дерев'яна дзвіниця, у ній було 5 дзвонів. У часі 1 світової війни влада Австрії забирала дзвони та переплавляла їх на зброю. З бруснівської дзвіниці було забрано тоді 4 дзвони, серед них і найстарший, який відшукали місцеві діти кілька років до того. Збережений дзвін у 1908 році мав близько 300 років, фактично був відлитий у часі побудови старої церкви. Він зберігався аж до депортації українців та знищення села, тобто до 1947 року. Зараз його доля невідома.

Списки депортованих сімей (оновлюється)

Осіли у с. Підгайчики (Золочівський район, Львівська область)

№	Прізвище	Ім'я	Відношення до голови сім'ї	Стать	Дата народження	Національність	Освіченість	Примітки
1	Бумбар	Юрко (Юрій) Петрович	Чоловік (голова сім'ї)	Чол.	4.1907	українець	Читає, пише	Скульптор, різьбив по каменю
		Катерина Дмитрівна	Дружина	Жін.	10.1921	українка	Читає, пише
		Ксеня Прокопівна	Мати	Жін.	9.1871	українка	Не грамотна
		Марія Юріївна	Дочка	Жін.	11.1943	українка	Читає, пише
		Володимир Юрійович	Син	Чол.	4.1947	українець
2	Дусь	Анастазія Пилипівна (Хміль)	Дружина (голова сім'ї)	Жін.	6.1886	українка	Читає, пише
		Анна Іванівна	Дочка	Жін.	12.1924	Українка	Читає, пише
		Марія Іванівна	Дочка	Жін.	3.1927	Українка	Читає, пише
		Михайло Григорович	Брат чоловіка	Чол.	1904	Українець	Читає, пише
		Лис Юрій (Андрій) Володимирович		Чол.	16.3.1948	Українець	Читає, пише	Син Ольги Лис, дочки Федора Лиса з Брусна, народжений на засланні. Виховувався у сім'ї Дусів
3	Жуковець	Іван Олексійович	Чоловік (голова сім'ї)	Чол.	1907	Українець	Не грамотний
		Марія Григорівна (Підгорецька)	Дружина	Жін.	1918	Українка	Читає, пише
		Підгорецька Анна Петрівна	Дочка	Жін.	1941 (5.12.1940)	Українка	Читає, пише
	Жуковець	Анна Олексіївна	Сестра	Жін.	1919	Українка	Читає, пише
		Емілія	Дочка сестри	Жін	1942	Українка	Читає, пише
4	Іляшевич	Олекса Дмитрович	Чоловік (голова сім'ї)	Чол.	3.1908	Українець	Читає, пише
		Марія Іванівна	Дружина	Жін.	1918	Українка	Читає, пише
		Дарія Олексіївна	Дочка	Жін.	7.1945	Українка	Читає, пише
		Ярослава Олексіївна	Дочка	Жін.	8.8.1952	Українка
5	Підгорецький	Петро Григорович	Чоловік (голова сім'ї)	Чол.	1900	Українець	Читає, пише
		Юлія Василівна (Шевчик)	Дружина	Жін.	1904	Україна	Читає, пише
		Марія Григорівна	Дочка	Жін.	1927	Українка	Читає, пише
		Петро Григорович	Син	Чол.	1932	Українець	Читає, пише
		Марія Дмитрівна	Внука	Жін	14.9.1954	Українка	Читає, пише
6	Левчанин	Стефан Михайлович	Чоловік (Голова сім'ї)	Чол.	1888 (1918?)	Українець	Читає, пише
		Анна Андріївна	Дружина	Жін.	1910	Українець	Читає, пише
		Марія Стефанівна	Дочка	Жін.	1942	Українка	Читає, пише
7	Бумбар
8	Лис	Федір	Чоловік (Голова сім'ї)	Чол.		Українець
			Дружина	Жін.		Українка
		Ольга Федорівна (Перепічка)	Дочка	Жін.	1.7.1927	Українка		19.10.2006 — померла
		Стефанія Федорівна (Гузьо)	Дочка	Жін.	1930	Українка		2000 — померла
9	Гелюс	Андрій	Чоловік (Голова сім'ї)	Чол.		Українець		Дяк
		Христина	Дружина	Жін.		Українець

Осіли у с.Ганачівка (Перемишлянський район, Львівська область)

№	Прізвище	Ім'я	Відношення до голови сім'ї	Стать	Дата народження	Національність	Грамотність	Примітки
1	Кузневич	Григорій Микитович	Чоловік (Голова сім'ї)	Чол.	30.09.1871	українець	Читає, пише	Скульптор, помер 9 січня 1948
2	Кузневич	Андрій Микитович	Чоловік (Голова сім'ї)	Чол.	1873	Українець		Помер — 1952
3	Кузневич	Микола Андрійович	Чоловік (Голова сім'ї)	Чол.	1.02.1902	Українець		Помер — 24.06.1993
		Марія Петрівна	Дружина	Жін.	28.05.1914	Українка		Померла — 20.05.1994
		Володимир Миколайович	Син	Чол.	22.01.1939	Українець		Помер — 28.03.2008
4	Кузневич	Ольга (з Черневичів)	Дружина	Жін.	1882	Українка		Померла — 1958
5	Кузневич	Василь	Чоловік (Голова сім'ї)	Чол.	1896	Українець		Помер — 1962
		Ева	Дружина	Жін.	1894	Українець		Померла — 1961
6	Хміль	Василь	Чоловік (Голова сім'ї)	Чол.	1900	Українець		Помер — 1971
		Анастазія	Дружина	Жін	1900	Українка		Померла — 1950
		Василь Васильович	Син	Чол	12.7.1925	Українець		Помер — 10.12.1995
7	Хміль	Григорій Іванович	Чоловік (Голова сім'ї)	Чол.	1892	Українець		Помер — 1960
		Марія Андріївна	Дружина	Жін.	1895	Українка		Померла — 1982
		Володимир Григорович	Син	Чол.	2.02.1929	Українець		Помер — 11.01.2003
8	Середа	Микола	Чоловік (Голова сім'ї)	Чол.	12.1893	Українець		Помер — 7.1965
		Парасковія	Дружина	Жін.	10.1898	Українка		Померла — 12.1893
		Михайло Миколайович	Син	Чол.	2.10.1924	Українець		Помер — 31.07.2007
		Юлія Гаврилівна	Невістка	Жін.	6.02.1928	Українка		Померла — 17.08.2013
9	Башнянин	Олекса	Чоловік (Голова сім'ї)	Чол	1903	Українець		Помер — 1967
		Ярослав Олексійович	Син		5.02. 1937	Українець		Помер — 26.09.2008
10	Хміль	Стефанія Андріївна		Жін.	1.07.1930	Українка		Померла — 9.11.2009
11	Хміль	Олекса		Чол.	1936	Українець		Загинув 1967 в Олеську
12	Суль	Дмитро	Чоловік (Голова сім'ї)	Чол.	1906	Українець		Помер — 1979
		Анна	Дружина	Жін.	1908	Українка		Померла — 1979
13	Шевчук	Олена Григорівна		Жін.	5.05.1896	Українка		Померлп — 29.01.1983
14	Гриців	Федір	Чоловік (Голова сім'ї)	Чол.	15.02.1901	Українець		Помер — 22.12.1986
		Марія Стефанівна	Дружина	Жін.	1905	Українка		Померла — 2003
		Володимир Федорович	Син	Чол.	23.04.1947	Українець		Помер — 7.11.2006
15	Галабурда	Олексій Лукович	Чоловік (Голова сім'ї)	Чол.	25.05.1903	Українець		Помер — 11.08.1988
		Катерина Семенівна	Дружина	Жін.	7.12.1911	Українка		Померла — 1.01.1992
16	Шевчук	Михайло Дмитрович		Чол.	15.11.1942	Українець		Помер — 25.07.2005
17	Приведа	Михайло Дмитрович	Чоловік	Чол	1927	Українець		Помер — 1998
		Параскевія Михайлівна	Дружина	Жін.	1929	Українка		Померла — 2011
18	Хміль	Анна Михайлівна		Жін	13.01.1901	Українка		Померла — 25.12.2000
19	Космина	Христина Іванівна		Жін.	26.02.1919	Українка		Померла — 19.03.2002
20	Грабець	Григорій Іванович	Чоловік (Голова сім'Ї)	Чол.	1862	Українець		Помер - 19..
21	Грабець	Катерина Григорівна	Дочка	Жін.	1910	Українка		Померла - 1983
22	Грабець	Варвара Іванівна	Онучка	Жін.	1931	Українка		Померла - 1993
23	Грабець	Марія Іванівна	Онучка	Жін.	1937	Українка		Померла - 2017

Борці за волю України (пов'язані з Брусном)

№	Прізвище та ім'я	Місце народження — смерті	Роки життя	Звання	Підрозділ	Примітки
1	«Бідота» Біль Роман	с. Брусно (?) — гміна Горинець-Здруй Любачівського повіту	8 серпня 1927 — 11 вересня 1947	Стрілець	Месники-3	Син Івана та Марії. Проживав у селі Гораєць. Схоплений солдатами ВП і 29 серпня 1947 р. в Ряшеві засуджений до смертної кари. Там же страчений.
2	«Громовий» Гриців Юрій	с. Брусно Старе Любачівського повіту	1911 — 4 квітня 1946	Стрілець	Месники	Закінчив 4 класи початкової школи. Рільник. Загинув у бою з військами НКВД у лісі біля Горайця Любачівського повіту. Похований в селі Гораєць.
3	«Когут» Кузик Петро	с. Брусно Нове Любачівського повіту	25 червня 1925 — 8 квітня 1945	Стрілець	Месники-1	Закінчив 4 класи початкової школи. В лавах УПА з квітня 1944 р. Загинув у бою під час акції на с. В'язівницю. Місце поховання не встановлене.
4	«Кіс» Молодовець Григорій	с. Брусно (?) Любачівського повіту	1 жовтня 1922 — 17 жовтня 1947	Стрілець, кулеметник	Месники-2	Син Михайла. В лавах УПА з весни 1944 р. Схоплений солдатами ВП. 25 липня 1947 р. в Ряшеві засуджений до смертної кари. Там же страчений.
5	«Шум» Шумський Микола	с. Цівків Любачівського повіту	1922 — (?).10.1945	Стрілець	Месники-2	В лавах УПА з осені 1944 р. Загинув у бою з солдатами ВП біля с. Брусно Любачівського повіту.
6	«Яцко» Ярема Дмитро	с. Брусно Старе Любачівського повіту	6 липня 1926 — 2 березня 1945	Стрілець, боєць 1-ї чоти	Месники-2	В лавах УПА з 1 лютого 1945 року. Загинув у бою із спецвідділом НКВД у с. Мриглоди Томашівського повіту. Похований у с. Монастир Любачівського повіту.
7	«Верес»		1923 — (?).05.1946	Стрілець	Месники-2	В лавах УПА з осені 1944 року. Загинув у бою із спецвідділом НКВД біля с. Брусно Любачівського повіту.

Примітки

Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — 173 с. — .
Zbiór dokumentów małopolskich. Cz. 3. Dokumenty z lat 1442—1450 / wyd. Stanisław Kuraś; Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk. — Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich. — Wydaw. Polskiej Akademii Nauk, 1969. — S. 104. (пол.)
Кіцак В. М. Депортація українців з Польщі в УРСР у 1944—1946 рр. та їх соціально-економічна адаптація. — Чернівці : Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2003. — 21 с.
Pomnik ś. p. Stanisława Szczepanowskiego // Słowo Polskie. — 4 listopada 1904. — № 519. — S. 6.
Прах Богдан. Духовенство Перемиської єпархії та апостольської адміністрації Лемківщини: у 2-х томах. — Львів : Український католицький університет, 2015. — Т. 1: Біографічні нариси (1939—1989). — 722 с. — .
Зінкевич, Роман (1997). Партизанськими дорогами з командиром “Залізняком” (укр.) . Дрогобич: Видавнича фірма «ВІДРОДЖЕННЯ».

Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — 173 с. — .

[2] Zbiór dokumentów małopolskich. Cz. 3. Dokumenty z lat 1442—1450 / wyd. Stanisław Kuraś; Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk. — Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich. — Wydaw. Polskiej Akademii Nauk, 1969. — S. 104. (пол.)

[:0-3] Кіцак В. М. Депортація українців з Польщі в УРСР у 1944—1946 рр. та їх соціально-економічна адаптація. — Чернівці : Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2003. — 21 с.

[4] Pomnik ś. p. Stanisława Szczepanowskiego // Słowo Polskie. — 4 listopada 1904. — № 519. — S. 6.

[:1-5] Прах Богдан. Духовенство Перемиської єпархії та апостольської адміністрації Лемківщини: у 2-х томах. — Львів : Український католицький університет, 2015. — Т. 1: Біографічні нариси (1939—1989). — 722 с. — .

[:2-6] Зінкевич, Роман (1997). Партизанськими дорогами з командиром “Залізняком” (укр.) . Дрогобич: Видавнича фірма «ВІДРОДЖЕННЯ».